Постанова № 14097137, 28.02.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2011 р.

11 год.50 хв.Справа № 2-а-5028/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Гричановська А.В.,

за участю:

представника позивача - Боровик М.О.,

представників відповідача - Горбунової К.О., Казначеєвої А.В., Гріня А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Відкрите акціонерне товариство "Херсонський бавовняний комбінат" (далі ВАТ, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення 08.09.2010р. № 0000191500/0, яким визначено суму податкового зобовязання зі сплати земельного податку у загальній сумі 3272055,29 грн., у тому числі за основним платежем 2202836,31 грн. та штрафними санкціями 1069218,98 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, пояснивши, що земельний податок повинні сплачувати землекористувачі власники земельної ділянки, або особи, право користування яких належним чином оформлено договором оренди або державним актом на право постійного користування. Позивачу нараховано земельний податок за користування земельною ділянкою, право на користування якою не оформлено, тобто відсутній будь-який правовстановлюючий документ, який став би підставою для використання земельної ділянки та нарахування земельного податку.

Представники відповідача проти позову заперечили, мотивуючи тим, що підприємство самостійно подало до податкового органу податковий розрахунок земельного податку за 2007, 2008 роки, вказавши площі земельних ділянок, якими користується та розмір земельного податку, що підлягає до сплати, тим самим визнавши факт використання земельної ділянки та необхідність сплати податку. Оскільки використання землі в Україні є платним, кожен користувач повинен сплачувати земельний податок, в тому числі і позивач.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Відкрите акціонерне товариство "Херсонський бавовняний комбінат" зареєстровано юридичною особою 16.04.1996 року виконкомом Херсонської міської ради шляхом перетворення державного підприємства "Херсонський бавовняний комбінат" у ВАТ. Підприємство взято на облік платником податків у ДПІ у м. Херсоні.

Позивачем до податкового органу подані податкові розрахунки земельного податку на 2007 та 2008 роки із зазначенням площ та місця розташування земельних ділянок, основного цільового призначення, категорії, назви правовстановлюючих документів, кадастрового номеру, грошової оцінки та сумою нарахованого земельного податку.

Податковим органом проведена документальна невиїзна перевірка податкового розрахунку земельного податку, за наслідками якої складено акт від 09.07.2010р. № 3130/15-3/00306710.

Висновки акту перевірки були підставою для складення спірного податкового повідомлення - рішення про збільшення зобовязань позивача із земельного податку.

Відповідно до Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 10.08. 2005 р. N 327, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 р. за N 925/11205 невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Невиїзна документальна перевірка від 09.07.2010р. провадилась у звязку з тим, що позивач не надав в установлені строки податкового розрахунку (декларації ) про нарахування земельного податку за 2009, 2010рр., а підставою визначення зобовязань з цього податку були дані про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки позивача, наданої управлінням Держкомзему у м. Херсоні від 10.03.2010р. № 01-451.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у відповідача були всі підстави та документи, необхідні для проведення невиїзної документальної перевірки та визначення у такий спосіб зобовязань позивача з земельного податку.

Відповідно до Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992р. № 2535-ХІІ (далі Закон № 2535-ХІІ ) використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Позивачем не оспорюється факт використання ним земельної ділянки, основним аргументом щодо відсутності обовязку сплачувати земельний податок позивач вважає відсутність правовстановлюючого документа на право користування земельною ділянкою.

Позивач вважає, що сам факт користування землею не спричиняє обовязку по сплаті податку до моменту укладення договору оренди або отримання землі у власність. Поряд з цим позивач не визнає рішення виконкому Херсонської міської ради депутатів трудящихся № 566 від 25.06.1951р. про відвід земельних ділянок як підставу для використання земельної

ділянки. Проте позивач податковими розрахунками земельного податку №4760 та № 5473 самостійно задекларував свої зобовязання з земельного податку за 2007-2008 роки., за земельні ділянки за які відповідач донарахував зобовязання з земельного податку за 2009-2010роки за спірним податковим повідомленням - рішенням.

Враховуючи зазначені обставини справи, суд не може погодитись з такою позицією позивача і вважає що при розгляді справи необхідно врахувати наступне.

Вказані у податкових розрахунках земельного податку дані підтверджуються листом управління Держкомзему у м. Херсоні за № 01-451 від 10.03.2010 року, в якому наведено адреси земельних ділянок (перелік земельних ділянок вказано у листі) та їх нормативна грошова оцінка за 2007, 2008, 2009, 2010 роки, крім того, у зазначеному листі вказано про виготовлення технічної документації зі складання державних актів на право постійного користування земельними ділянками.

Отже, враховуючи вищевикладене, позивачем самостійно узгоджено податкове зобов'язання по земельному податку за 2007-2008рр. , підтверджено той факт, що зазначені земельні ділянки знаходяться у користуванні позивача та задекларовано обов'язок позивача сплатити земельний податок до бюджету.

Крім того, наявність у Позивача в користуванні земельних ділянок підтверджується Рішенням виконкому Херсонської міської ради депутатів трудящих від 25.06.1951 року за № 566, про надання Позивачу земельних ділянок для промислового та житлового будівництва.

Позивач здійснює фактичне користування земельними ділянками площею 77,6374 га., які знаходяться під будівлями та спорудами, що підтверджується вище окресленими документами, які додані до матеріалів справи.

Системний аналіз положень Закону № 2535-ХІІ свідчить що платником земельного податку є особи, які фактично використовують земельні ділянки, а обовязок щодо сплати цього податку не залежить від стану виготовлення технічної документації на право користування земельною ділянкою на правах власності, постійного користування або оренди. На думку суду технічна документація уточнює фактичний розмір використовуємої земельної ділянки і у разі її виготовлення може бути використаною платником податку для перегляду зобовязань з земельного податку.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, а саме, - підтвердження факту користування Позивачем земельними ділянками (лист управління Держкомзему у м. Херсоні, податкові розрахунки земельного податку, надані Позивачем до ДПІ у м. Херсоні, рішення від 25.06.1951 року) необхідно зробити висновок про використання Позивачем земельних ділянок, що, в свою чергу, свідчить про необхідність декларування та сплати земельного податку у зв'язку з наступним вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ст. 5 Закону України „Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Згідно статті 14 Закону України „Про плату за землю", юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку в порядку визначеного цим Законом за формою, затвердженою наказом державної податкової адміністрації України від 20.12.2005р. № 588, щороку станом на 1 січня і до 1 лютого подають дані відповідній державній податковій інспекції.

Відповідно ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на землю або право користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує це право, та його державної реєстрації. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, форми яких затверджуються КМУ. Згідно до ст. 13 Закону України „Про плату за землю", підставою для нарахування земельного податку є дані земельного кадастру.

Статтею 193 Земельного кодексу України передбачено, що Державний земельний кадастр містить систему необхідних відомостей і документів про правовий режим земель. їх розподіл серед власників землі і землекористувачів.

Відповідно до ст. 123 цього ж Кодексу, для отримання земельної ділянки у користування підприємство повинно звернутися до відповідної Ради з клопотанням, додавши документи, передбачені цією нормою закону.

Статтею 120 Земельного кодексу України встановлено, що при передачі підприємствами установами і організаціями будівель і споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Суд погоджується із відповідачем, що разом із переходом права на користування земельною ділянкою переходить і обов'язок сплачувати земельний податок з дня фактичного перебування землі у користуванні, оскільки, закон не передбачає звільнення від сплати земельного податку землекористувачів у разі відсутності документів, які б підтверджували право користування.

Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Статтею 206 Земельного кодексу України передбачено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Так, відповідно до зазначених вище вимог чинного законодавства, позивач, як особа, яка здійснює фактичне використання земельних ділянок, зобов'язаний сплатити земельний податок з урахуванням грошової оцінки цих земельних ділянок, відповідно до вимог ст. 14 Закону України „Про плату за землю", незалежно від обставин, з якими законодавство пов'язує виникнення права на користування або власність на землю.

Відсутність даних у державному земельному кадастрі щодо земельних ділянок, що знаходяться під будівлями та спорудами, у даному випадку не може бути підставою для звільнення від сплати земельного податку, оскільки, така відсутність зумовлена незверненням позивача до місцевої ради з клопотанням про оформлення правовстановлюючих документів.

Відповідно до статті 4 Закону України „Про систему оподаткування", платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Стаття 14 Закону України „Про систему оподаткування" визначає, що до загальнодержавних належать такі податки і збори (обов'язкові платежі), зокрема: плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності).

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом (стаття 2 Закону України „Про плату за землю").

Відповідно до статті 1 Закону України „Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Стаття 5 Закону № 2181-ІІІ визначає, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Щодо застосованих до позивача штрафних санкцій слід звернути увагу, що такі санкції нараховані на підставі п. п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ (платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку) та п.п. 17.1.2 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 (у разі коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті „а" пункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків, у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або не повний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян).

Окрім того, необхідно зазначити, що податкові зобов'язання розраховано відповідачем з використанням даних податкових розрахунків земельного податку, інформації управління Деркомзему у м. Херсоні щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розрахунок податкових зобов'язань та застосованих штрафних санкцій наведено у додатках до актів перевірки за кожний рік окремо, що додаються до матеріалів справи.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 8-12, 70, 71, 86, 159-163 КАС України, ст. 1, 2, 7, 27 " Про плату за землю ", ст. ст. 1, 3-4 Закону України " Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ", суд, -

постановив:

Відмовити Відкритому акціонерному товариству "Херсонський бавовняний комбінат" у задоволення позовних вимог до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення 08.09.2010р. № 0000191500/0.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 березня 2011 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.9