Постанова № 14097135, 25.02.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2011 р.

09 год.26 хв.Справа № 2-а-5020/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Гричановська А.В.,

за участю:

представника позивача - Комадовського Д.П.,

представника відповідача - Горбунової К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гаіінс"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні

про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Виробничо-комерційна фірма "Гаіінс" (далі позивач, ТОВ) звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про скасування податкового повідомлення - рішення від 15.09.2010р. № 0003712301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання із ПДВ на 32875,50 грн., в тому числі за основним платежем 21917 грн. та штрафними санкціями 10958,50 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, суду пояснив, що підставою для донарахування ПДВ послужила та обставина, що угоди контрагента позивача - ТОВ «Паіс» визнані податковим органом нікчемними.

Посилаючись на Закон України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі - Закон 168/97-ВР) позивач вважає, що рішення про нарахування ПДВ відповідачем прийнято з порушенням вимог податкового законодавства. На думку позивача, ним правомірно було включено до податкового кредиту спірну суму, оскільки податкові накладні були виписані субєктом підприємницької діяльності, який зареєстрований платником ПДВ. Факт отримання позивачем послуг та поставка товару від свого контрагента підтверджується податковими накладними, актами виконаних робіт, оплата за надані послуги здійснена у безготівковому порядку.

Представник відповідача проти позову заперечив, мотивуючи тим, що угоди ТОВ «Паіс» з його постачальником ТОВ «СБК Тек» були визнані нікчемними, тому всі наступні угоди, у яких предметом поставки є той самий товар відповідно є нікчемними. Також повідомив суду про те, що ТОВ «Паіс» не має необхідних умов для здійснення діяльності не має персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, а тому не міг поставляти товар та надавати послуги позивачу.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Виробничо-комерційна фірма "Гаіінс" зареєстровано юридичною особою виконавчим комітетом Херсонської міської ради 26.04.2002 року та є платником податку на додану вартість.

ДПІ у м. Херсоні проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Гаіінс" з питань підтвердження правових відносин з ТОВ «Паіс» за період з 01.08.2009р. по 31.08.2009р., результати якої оформлені актом перевірки від 07.09.2010р. № 3902/23-2/31917780.

На підставі зазначеного акта перевірки позивачу було донараховано податок на додану вартість у розмірі 32875,50 грн., у тому числі за основним платежем 21917 грн. та штрафними санкціями 10958,50 грн.

Перевіркою встановлено, що у серпні 2009 року позивач сформував податковий кредит за рахунок операцій із ТОВ «Паіс».

Податковий кредит був сформований у звязку із проведенням операцій купівлі-продажу у ТОВ «Паіс» будівельних матеріалів та надання послуг із вивезення будівельного сміття, ґрунту та послуг екскаватора.

ТОВ «Паіс» не є виробником поставленого товару, а придбав його у ТОВ «СБК Тек».

У серпні 2009 року постачальником ТОВ „Паіс" (контрагент Позивача по першому ланцюгу постачання) є ТОВ „СБК Тек". У ході проведення перевірки ТОВ „СБК Тек" (акт ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 31.03.2010 №1151/230-00/35107038) встановлено порушення ч. І ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, по правочинах, здійснених ТОВ „СБК Тек" з постачальниками та покупцями, у т. ч. з ТОВ „Паіс" (код ЄДРПОУ 36536486) за серпень 2009 року.

Відповідно до акту ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва від 31.03.2010 року № 1151/231- 00/35107038 стан ТОВ «СБК Тек» - „8" - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. За даними розрахунку комунального податку за II квартал 2009 року чисельність працюючих ТОВ «СБК Тек» складає 1 особа. За даними декларації з податку на прибуток підприємства ТОВ «СБК Тек» не має основних засобів, виробничих потужностей для виробництва продукції власними силами без залучення сторонніх організацій. Відповідно до податкової звітності з ПДВ за серпень 2009 року ТОВ „СБК Тек" не відображено податкових зобов'язань з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ „Паіс".

Оскільки ТОВ «СБК Тек» у попередніх періодах фактично не здійснювало операції з придбання ТМЦ, подальша реалізація ТМЦ підприємству ТОВ «Паіс» у серпні 2009 року не є можливим.

Документальною перевіркою ТОВ „Паіс" (акт від 20.04.2010 року № 668/23-300/36536486) не встановлено факту передачі ТМЦ від продавця ТОВ „СБК Тек" до покупця ТОВ „Паіс", у зв'язку з відсутністю (не наданням для перевірки) первинних бухгалтерських та податкових документів, що засвідчують відвантаження, транспортування та зберігання продукції.

Крім того, згідно акту перевірки встановлено, що ТОВ „Паіс" не мало необхідних умов для здійснення діяльності, про що свідчить відсутність персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Враховуючи вищенаведене, зазначені операції, відповідно до ч. І, ч. 2 ст. 215, частин 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, є нікчемними, та в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Таким чином, перевіркою ТОВ „Паіс" (акт від 20.04.2010 року № 668/23-300/36536486) встановлено, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, та як наслідок, у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця ТОВ „Паіс" до покупців, у т.ч. ТОВ „ВКФ „Гаіінс" (Позивач), у зв'язку з відсутністю таких товарів.

Отже, підприємством порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, у вигляді ненадходження сум податку до дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним.

У ході перевірки Позивача встановлено, що у серпні 2009 останній проводив ремонтні роботи по заміні труб у теплофікаційних каналах. Відповідно до податкової звітності з ПДВ за серпень 2009 року, Позивачем включено до складу податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ „Паіс" суму ПДВ 21916,67грн. Формування податкового кредиту від ТОВ „Паіс" здійснювалось за рахунок таких господарських операцій:

- закупівля піску та цегли на загальну суму 99900грн., у т.ч. ПДВ-16650грн.:

- роботи по вивезенню ґрунту на загальну суму 22500грн., у т.ч.ПДВ-3750грн.;

- роботи по вивезенню сміття на загальну суму 2100грн., у т.ч. ПДВ-350грн.;

- послуги екскаватора на загальну суму 7000грн., у т.ч.ГІДВ-1166,67грн.

Оскільки, ТОВ „Паіс" у попередніх періодах фактично не здійснювало операції з придбання ТМЦ (акт від 20.04.2010 року № 668/23-300/36536486), подальша реалізація ТМЦ (піску та цегли) Позивачу в серпні 2009 року не є можливою.

Також, перевіркою ТОВ „Паіс" (акт від 20.04.2010 року № 668/23-300/36536486) встановлено, що у ТОВ „Паіс" відсутні трудові ресурси, основні засоби та виробниче обладнання, що унеможливлює виробництво будівельних матеріалів та виконання робіт для Позивача. Залучення фахівців та техніки у сторонніх організацій для можливості проведення будівельних робіт для Позивача також не встановлено.

Тобто, Позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 21916,67грн.

При перевірці Позивачем не надано податковому органу належного доказу, який би підтвердив поставку товару та виконання робіт від ТОВ „Паіс" (транспортної, товарно-супровідної документації та інших документів, які ідентифікують зазначений товар, відсутні документи, які б свідчили про залучення сторонніх організацій до виконання робіт по вивезенню ґрунту, вивезенню будівельного сміття та послуг екскаватора), крім виписаних видаткових та податкових накладних, актів виконаних робіт.

При цьому, слід враховувати, що наявність первинних бухгалтерських документів, складених із дотриманням вимог п. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995р. за № 168/704) та податкових накладних, складених із дотриманням вимог п. п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", не є безумовним підтвердженням реальності здійснення задокументованих операцій.

Суд погоджується з правовою позицією відповідача про те, що наявність у платника податку (позивача у справі) податкових накладних, виданих йому продавцем товару (надавачем послуг) та оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства, і сплата продавцю вартості товару (послуг) з ПДВ не є достатніми підставами для визначення податкового кредиту.

Для правильного вирішення спору встановленню підлягає факт реальності поставки позивачу товару (надання послуг) із з'ясуванням, зокрема, обставин щодо виробника вказаного товару, умов його виробництва, транспортування, умов надання послуг тощо.

Представник позивача повідомив, що угоди між позивачем та ТОВ „Паіс" щодо поставки будівельних матеріалів та надання послуг укладені усно. Контрагент ТОВ „Паіс" знаходиться у м. Миколаєві. Поставка піску, щебеня здійснювалася продавцем автотранспортом. Звідки поставлявся товар та ким саме позивач не знає. Відсутні також супровідні документи на вантаж товарно-транспортні накладні, подорожні листи, сертифікати якості. Продавцем лише була надана накладна, підписані акти виконаних робіт, виписані податкові накладні.

Пунктом 1, 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажно-автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009р. № 207, зокрема встановлено, що для водія юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, крім інших документів необхідно мати товарно-транспортну накладну, для водія юридичної особи та фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб накладну, або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

Пунктом 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.1998р. № 128/2568 (далі Правила № 363) встановлено, що товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля (п.п. 11.1 п. 11 Правил № 363). Перевізник здає вантажі у пункті призначення вантажоодержувачу згідно з товарно-транспортною накладною (п.п. 13.1 п. 13 Правил № 363).

Із досліджених у судовому засіданні документів, складених за наслідками виконання угод, вбачається, що накладна № 224 від 03.08.2009р. не містить прізвищ та посад осіб, які її складали та підписували, вона містить лише підписи та печатки підприємств. Акти виконаних робіт фіксують лише назву «робота екскаватора, робота по вивозу ґрунту, робота по вивозу будівельного сміття», також не містять прізвищ та посад осіб, які їх складали та підписували.

Відповідно до Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника (пункт 3.4 Порядку), оскільки, як визначено пунктом 2 статті 3 Закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. З огляду на викладене аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Суд вважає, що зазначені документи не відповідають ознакам первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, оскільки вони не містять посади, прізвища, ім'я та по-батькові осіб, які підписували ці документи і несуть певну відповідальність за відомості, вказані в цих первинних документах. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання: назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Такі ж вимоги до первинних документів передбачені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88.

З огляду матеріалів податкової звітності, наданої до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва, у ТОВ „Паіс" відсутні достатні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне обладнання, складські приміщення для здійснення торгівлі будівельними матеріалами, що унеможливлює здійснення основного виду діяльності, задекларованого платником.

Отже, беручи до уваги обсяг поставки товару та наданих послуг, віддаленість контрагента від обумовленого місця їх виконання, відсутність юридичної сили, як самої угоди так і наданих первинних документів, необхідно дійти до висновку, що позивач безпідставно включив до складу податкового кредиту відповідні суми ПДВ.

Таким чином, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмовляє у їх задоволенні.

Керуючись ст.ст.158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гаіінс" у задоволенні позовних вимог до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання протиправним податкового повідомлення - рішення від 15.09.2010р. № 0003712301/0.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 02 березня 2011 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1