Постанова № 14097132, 23.02.2011, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2011 р.

11 год.00 хв.Справа № 2-а-4085/10/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Морської Г.М.,

при секретарі: Гричановська А.В.,

за участю:

представника позивача - Гарасюти М.А.,

представника відповідача - Величко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Рис України"

до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рис України" (далі позивач, ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області (далі відповідач, МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2010р. № 0000202310/0, яким позивачу визначено зобовязання із податку на додану вартість у розмірі 62939,88 грн., у тому числі за основним платежем 4634,59 грн. та штрафними санкціями - 58305,29 грн.

Позивач просить скасувати спірне податкове повідомлення-рішення, посилаючись на те, що відповідач при проведенні перевірки невірно кваліфікував обставини ведення господарської діяльності позивача.

Позивач вважає безпідставними висновки відповідача про непричетність послуг, наданих ДП "Херсонський облавтодор" до його господарської діяльності. Посилаючись на первинні документи, надані суду, позивач стверджує, що послуги по благоустрою території, які надавав ДП "Херсонський облавтодор", повязанні з веденням його господарської діяльності та використовувались для здійснення оподатковуваних операцій, оскільки стосувались відновлення покриття підлоги у складі, який використовується як зерносховище. Також позивач не погоджується із висновком податкового органу про виключення із податкового кредиту витрат, понесених на вирощення соняшника, оскільки вважає, що врожай був зібраний, незважаючи на наявність актів списання посівів.

Відповідач проти позову заперечує і, посилаючись на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19.07.1999р. № 996-ХІV (далі Закон № 996-ХІV), вважає документи, які підтверджують надання послуг ДП "Херсонський облавтодор" таким, що не дозволяють встановити приналежність зазначених витрат до господарської діяльності позивача. Тому ПДВ, сплачений у вартості зазначених послуг не повинен включатись до податкового кредиту позивача. Крім цього наявність актів загибелі посівів є доказом відсутності збору врожаю, а відповідно неправомірним є віднесення витрат на вирощення соняшнику до податкового кредиту.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

У червні 2010 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Рис України», за результатами якої був складений акт перевірки від 09.06.2010р. № 07/2310/33124250.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.04.2007 року по 31.12.2009 роки встановлено його завищення всього в сумі 58299,99 грн., у тому числі за серпень 2007 рік в сумі 52778,99 грн., за жовтень 2008 рік в сумі 5521,00 грн.

У звязку із зазначеним порушенням податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 21.06.2010р. № 0000202310/0, яким позивачу визначено зобовязання із податку на додану вартість у розмірі 62939,88 грн., у тому числі за основним платежем 4634,59 грн. та штрафними санкціями 58305,29 грн.

Підставою для визначення зобовязання та застосування штрафних санкцій стали порушення щодо формування позивачем податкового кредиту із ПДВ.

Так перевіркою встановлено порушення п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР - завищення податкового кредиту в сумі 5521,00 грн., а саме: позивачем (Замовник) згідно договору від 15.10.2008 року №19, укладеного із ДП "Херсонський облавтодор" (Підрядник) на виконання робіт по благоустрою території ТОВ "Рис України".

На виконання договору складені наступні документи: довідка про вартість виконаних підрядних робіт на благоустрій території ТОВ "Рис України" за жовтень 2008 рік, акт приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р. на загальну суму 33128,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 5521,00 грн.). На підставі податкової накладної від 30.10.2008 року № 178 вказану суму, було включено до податкового кредиту та відображено у податковій декларації (скорочена) за жовтень 2008 рік.

Перевіркою встановлено, що за перевіряємий період ТОВ "Рис України" не має у своїй власності основні засоби І групи, а саме: територій, складів та інших приміщень, а використовує у своїй діяльності лише приміщення - центральний склад площею 234,2 м2 та офісне приміщення (кімната на І та II поверсі загальною площею 144 м2), орендовані у ВАТ "Каланчацький райагрохім" згідно договору найму від 05.01.2005 року строком на десять років.

Згідно з п. 2.1 цього договору ТОВ «Рис України» зобов'язаний підтримувати орендовані приміщення в належному та охайному стані, підтримувати чистоту та правила пожежної безпеки, здійснювати поточний ремонт.

Тобто сума ПДВ - 5521,00 грн., яка була включена до податкового кредиту не пов'язана з поліпшенням орендованих приміщень, так як роботи по благоустрою території згідно акту приймання виконаних підрядних робіт за жовтень 2008р, включають в себе такі роботи: транспортування котка автомобілями-самоскидами, транспортування асфальтоукладальника, улаштування верхнього шару покриття асфальтобетонної суміші асфальтоукладальником. Тобто дані роботи проводилися на території якою підприємство ТОВ «Рис України» не орендує та не володіє.

Суд не приймає до уваги пояснення представника позивача, що фактично було проведено роботи по відновленню підлоги складу, який орендує позивач, шляхом нанесення подвійного покриття асфальтно-бетонної суміші, оскільки бухгалтерські документи, складені за результатами господарської операції, свідчать про те, що проводився благоустрій території (асфальтування).

Таким чином, згідно п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97- ВР, якщо платник податку придбаває матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням, не включаються до складу податкового кредиту.

Крім того, пунктом 11.29 Закону №168/97-ВР до 1 січня 2006 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.

Відповідно до частини 4 пункту 1.2 Загальних положень Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 30 травня 1997 року № 166, зареєстрованого Міністерством юстиції України 9 липня 1997 року під № 250/2054, платники податку, в яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Згідно з пунктом 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 року № 271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг)власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Залишок податкового кредиту відповідного згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною/ сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

Зі змісту зазначеного випливає, що за спеціальною декларацією при визначенні об'єкта оподаткування платник податку, який підпадає під дію пункту 11.29 статті 11 Закону № 168/97-ВР, декларує як податкове зобов'язання, так і податковий кредит.

Оскільки сума ПДВ - 5521,00 грн., яка була включена до податкового кредиту не пов'язана з поліпшенням орендованих приміщень, та не повязана з операціями з придбання товарів, послуг для використання в сільськогосподарському виробництві то не може відноситись до спеціальної декларації.

Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність висновку податкового органу щодо допущення позивачем зазначеного порушення.

Також під час перевірки встановлено порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР - завищення позивачем в серпні 2007 року податкового кредиту в сумі 52778,99 грн.

Згідно акту про використанні матеріали для вирощування соняшнику за квітень 2007 рік, складеного комісією у складі: голови комісії - агронома ОСОБА_3 та членів комісії: заст. директора ОСОБА_4, тракториста-машиніста ОСОБА_5, водія ОСОБА_6, затвердженого керівником ТОВ "Рис України" ОСОБА_7, для вирощування соняшника на площі 568,0 га, на території Тарасівської сільської ради було використано матеріали на загальну суму 263894,96 грн.(без ПДВ), у тому числі: добрива та хімічні препарати в сумі 80222,22 грн. (без ПДВ); насіння соняшнику на суму 183672,74 грн. (без ПДВ).

Дані операції відображені в бухгалтерському обліку підприємства.

Під час перевірки встановлено, що підприємство ТОВ «Рис України» не збирало врожай соняшника, у зв'язку з тим, що врожай повністю загинув.

Суд не погоджується із поясненнями представника позивача про те, що акт на списання соняшника не може підтверджувати відсутність врожаю на зазначених у ньому площах, з огляду на наступне.

Згідно акту на списання соняшника, складеного комісією у складі директора ТОВ "Рис України" Носова І.Б., агронома ТОВ "Рис України" ОСОБА_3, депутата Тарасівської сільської Ради Пушкаря А.С., було проведено обстеження посівів соняшника розташованого на богарних землях площею 568,0 га (поле №6, №7, №8, №9) на території Тарасівської сільської Ради Скадовського району та зроблено висновок, що врожаю на зазначених площах не очікується, а тому визнано посіви соняшника загиблими та вирішено підготувати дані площі під посів яких культур та парові площі.

Даний акт підписаний членами комісії та скріплений печаткою ТОВ "Рис України". Згідно цього акту підприємством було списано витрати віднесені на вирощування соняшника в сумі 263894,96 грн. на збитки підприємства в бухгалтерському обліку. Перевіркою встановлено, що ТОВ «Рис України» не оприбутковувало з даної площі врожай соняшника та не здійснювало його реалізацію.

Оскільки до податкового кредиту включаються лише ті суми ПДВ, які підприємство сплатило, купуючи товари для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, то витрати позивача на купівлю насіння соняшника та хімічних препаратів, які було використано на посів в сумі 263894,96 грн., не можуть бути визнані такими, що витрачені для використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, оскільки підприємство не отримало прибуток від зазначених вкладень.

Таким чином, суд погоджується із позицією податкового органу про необхідність відкоригувати податковий кредит на суму ПДВ з вартості матеріалів, які були витрачені на вирощування сільськогосподарської продукції, відобразивши в рядку 16 декларації з податку на додану вартість суму 52778,99 грн. зі знаком мінус.

Позивач стверджує, що врожай соняшника загинув лише на площі 167,0 га, а з решта площі 401,0 га врожай соняшника був зібраний, про що свідчать накладні «Поле-склад» №1,2,3, та накладні на реалізацію.

Суд не погоджується із зазначеним, оскільки під час розгляду справи встановлено, що підприємство ТОВ «Рис України» вирощувало соняшник також на полях №1,2,3,5, які знаходяться на території Каланчацької селищної ради, з яких врожай соняшника частково був зібраний та в подальшому реалізований, про що свідчать копії накладних «Поле-склад» №1,2,3 та накладні на реалізацію.

За таких обставин, суд приходить до висновку про безпідставність позовних вимог та відмовляє у їх задоволенні.

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд

постановив:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рис України" у задоволенні позовних вимог до Чаплинської міжрайонної державної податкової інспекції Херсонської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.06.2010р. № 0000202310/0. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28 лютого 2011 р.

Суддя Морська Г.М.

кат. 8.2.1