Ухвала суду № 140968340, 26.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/15542/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 від імені якого діє представник адвокат Шевченко Вікторія Сергіївна до КПН Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне Управління Держпродспоживаслужби в Закарпатської області про захист споживачів та відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неналежного отримання медичних послуг за програмою медичних гарантій,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2 від імені якого діє представник адвокат Шевченко Вікторія Сергіївна, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача КПН Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне Управління Держпродспоживаслужби в Закарпатської області про захист споживачів та відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неналежного отримання медичних послуг за програмою медичних гарантій.

Ознайомившись з позовною заявою, суд вважає, що вона не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, відповідно до якої: до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач при зверненні з позовними вимогами до суду посилається на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

Спеціальний закон, звільнивши споживачів від сплати судового збору за подання позову, зазначив, що вони звільняються від майнового навантаження з метою захисту своїх порушених прав (частина третя стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів»). Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №761/24672/15-ц від 19.06.2018 року.

Позовна заява ОСОБА_2 містить вимогу про відшкодування моральної шкоди в сумі 140000 гривень.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції) відповідно до закону.

Таким чином, споживачі звільнені від сплати судового збору за подання позову про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої лише внаслідок недоліків продукції, тобто в даному випадку позивач не звільнений від сплати судового збору у відповідності до положень ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» за вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Пунктом 2.2. Узагальненого науково-консультативного висновку стосовно визначення належності позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди до вимог майнового чи немайнового характеру, викладеного в Листі ВАСУ від 01.01.2015 року, зазначено, що майновий чи немайновий характер позовної вимоги про відшкодування (компенсації) моральної шкоди залежить від такого.

Згідно з ч. 3 ст. 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб.

Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

Таким чином, позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №761/11472/15-ц.

В свою чергу, у постанові КЦС ВС від 28 листопада 2018 р. у справі № 761/11472/15-ц; ухвалі КЦС ВС від 08 липня 2020 року у справі № 213/4130/19 зроблено такий висновок: за змістом ч. 3 ст. 23 ЦК України позовна вимога про відшкодування моральної шкоди є майновою вимогою, якщо вона визначена у грошовому або іншому майновому вимірі, правовим наслідком відшкодування якої є грошове або інше майнове стягнення на користь позивача (стягнення грошових коштів, витребування майна, визнання права на майно тощо). Вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а, отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Із системного аналізу положень Закону України «Про захист прав споживачів» слідує, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав заявника як споживача послуг.

Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що, зокрема, передбачає: і) відшкодування заподіяної здоров`ю шкоди; ї) оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

В силу приписів частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Основ законодавства України про охорону здоров`я держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч.3 ст.2 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Таким чином, споживачі звільнені від сплати судового збору за вимогами немайнового характеру про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Таким чином, за позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди має справлятися судовий збір в розмірі, встановленому Законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Порядок та розмір сплати судового збору визначений Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Крім цього, позивач зазначає, що звільнений від сплати судового збору з огляду на положення пункту 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі: у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

Крім того, позивач в позовній заяві посилається на постанову Великої Палати Верховного суду у справі №216/3521/16-ц.

Однак, як вбачається з пунктів, 4851 вищезазначеної Постанови, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від відповідного висновку про застосування статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64 цс 19) в частині застосування норм права при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди за порушення договору банківського вкладу.

Посилання позивача у даному випадку на постанову Великої Палати Верховного суду у справі №216/3521/16-ц є хибним, оскільки вона стосується виключно відшкодування моральної шкоди за порушення договору банківського вкладу, що є відміннім від предмету позову в даній позовній заяві.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19) висловила з цього питання правову позицію та зазначила, що відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі 3 % вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Таким чином, зазначені позивачем у позовній заяві, як приклад правозастосування для звільнення від сплати судового збору справи Верховного Суду № 761/26293/16, 216/3521/16-ц є нерелевантними до правовідносин в цій справі.

Згідно постанови ВС від 16.08.2021 у справі № 644/7193/17, зазначено, що цивільні позивачі у кримінальних провадженнях звільняються від сплати судового збору за подання позовів про відшкодування будь-якої шкоди, завданої в результаті вчинення кримінального правопорушення, незалежно від об`єкта посягань, що також узгоджується з практикою Верховного Суду (див. судові рішення у справах № 619/1425/15-к, № 462/5779/15-к, № 713/1275/16-к, № 750/12591/18, № 740/5507/14).

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи;

Поряд з цим, суд не вбачає підстав звільнення позивача від сплати судового збору за цим позовом в розумінні п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки питання про відшкодування шкоди позивачу, заподіяної ушкодженням здоров`я є предметом спору та наявність таких обставин згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України підлягає доказуванню позивачем.

Доводи позивача про те, що такий звільнений від сплати судового збору в силу інших вимог закону, а саме пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», є необґрунтованими, оскільки даний спір не стосується відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У своїй заяві представник позивача намагається переконати суд в тому, що під поняттям «інше ушкодження здоров`я» розуміється не тільки ушкодження безпосередньо фізичного здоров`я, але і ушкодження морального (психологічного, ментального) здоров`я.

Однак, тлумачення пункту 1 частини другої статті 23 ЦК України та пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», на які містяться посилання в позовній заяві представника позивача, дає підстави для висновку, що поняттям «інше ушкодження здоров`я» охоплюється будь-яке, не пов`язане з каліцтвом, пошкодження здоров`я, яке має медичні симптоми та реально встановлений медичний діагноз.

Водночас психологічне травмування позивача може бути підставою для обґрунтування позовних вимог про наявність моральної шкоди, утім не може бути визнано іншим ушкодженням здоров`я в цілях звільнення від сплати судового збору.

Окрім того, позовна заява не містить відомостей щодо того, із чого виходив позивач визначаючи суми які він просить стягнути із відповідача. Так, позивач просить суд стягнути на його користь із відповідача моральної шкоди у розмірі 140 000 гривен, внаслідок неналежного отримання медичних послуг за програмою медичних гарантій, зарахувавши вказані гроші на рахунок позивача.

При цьому, в обґрунтування позову та вказуючи ціну позову зазначає розмір такої шкоду 280000 грн.

Таким чином не зрозумілим є чи просить позивач стягнути частину визначеного ним розміру моральної шкоди, чи наводить інший розрахунок такого розміру.

Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Оскільки суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв`язків, то лише за умови зазначення вказаних вище обставин за нормами ст. 175 ЦПК України є підстави для відкриття провадження у справі.

Таким чином, з метою правильного та належного обґрунтовання позову, з посиланням на нормативно-правові акти та відповідні закони України, позивачу необхідно уточнити зміст позовних вимог у відповідності до вимог ЦК України, передбачений законом чи договором, або інший спосіб захисту прав, який не суперечить закону і який просить визначити у рішенні, сформулювати вірно, відповідно до ст. 16 ЦК України, позовні вимоги.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не підтвердив наявності передбачених законом підстав для звільнення його від сплати судового збору, а тому зобов`язаний сплатити судовий збір за подання позовної заяви.

Оскільки позивачем заявлено вимогу про стягнення моральної шкоди у грошовій формі в розмірі 140 000 грн., така вимога є майновою, а судовий збір визначається відповідно до положень Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 328,00 грн

Частина 1 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» передбачає, щ о судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частина 2 вказаної норми визначає, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: а саме: за подання до суду: позовної заяви майнового характеру, яка подана:фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; та відповідно позовної заяви про відшкодування моральної шкоди 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно прохальної частини вимог позивач просив про відшкодування моральної шкоди у розмірі 140 000 грн., таким чином, у такому разі розмір судового збору за подання позовної заяви становить 140 000 * 1,5 % 2 100 грн.

Позивачу необхідно сплатити судовий збір у встановленому законом розмірі та надати суду квитанцію, що підтверджує його сплату.

Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору в гривнях: Отримувач коштів ГУК у Зак. обл/Ужгородська тг/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37975895; Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.) ; Рахунок отримувача UA308999980313141206000007493; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області (назва суду, де розглядається справа).

Також, якщо у позовній заяві відсутні відомості, передбачені п. 8 ч.3 ст. 175 ЦПК України, щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових чи електронних доказів, копії яких додано до позовної заяви, позивачу необхідно зазначити такі відомості.

Відповідно до вимог ч.ч. 1,2,5 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Так, на обґрунтування викладених у позовній заяві фактів позивачем надано ряд копій документів. Разом з тим, долучені до позовної заяви копії документів є нечитабельними (фотокопії поганої якості та частина тексту в таких взагалі відсутня, відсутні закінчення деяких слів), що позбавляє можливості встановити їх зміст.

Крім цього, постановою Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», роз`яснено, що у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, окрім вказівки на те, у чому полягає ця шкода та якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві. У разі недотримання позивачем зазначених вимог суд вправі залишити позовну заяву без руху.

Однак позивачем нечітко зазначено, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Крім того, всупереч вимогам п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позивачем у позовній заяві не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у позивача та відповідача.

Крім цього, відповідно до абзацу другого частини сьомої статті 175 ЦПК України у разі пред`явлення фізичною особою або фізичною особою підприємцем позову про стягнення грошових коштів у позовній заяві зазначаються реквізити рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг або інформація про його відсутність. За відсутності рахунку позивач зазначає у позовній заяві бажаний спосіб отримання грошових коштів у разі задоволення позову.

Частиною восьмою статті 177 ЦПК України передбачено, що у разі зазначення в позовній заяві реквізитів рахунку позивача в банку, небанківському надавачі платіжних послуг до заяви додається документ, що підтверджує наявність такого рахунку.

Позивач пред`явив позов про стягнення грошових коштів, до якого застосовуються вимоги абзацу другого частини сьомої статті 175 ЦПК України.

Водночас у позовній заяві зазначено реквізити рахунку позивача в банку. Поряд з цим, документ, що підтверджує наявність такого рахунку до матеріалів позовної заяви не долучено.

Крім того, положеннями ч. 1 ст. 53 ЦПК України визначено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї зі сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Слід звернути увагу, що позивачами у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, поміж інших, зазначено Головне Управління Держпродспоживаслужби в Закарпатської області, водночас, по тексту позову позивачами не зазначено на яких підставах залучено вказану особу у якості третьої особи, як і не зазначено яким чином, рішення суду у даній справі може вплинути на права та обов`язки вказаної особи, що підлягає уточненню зі сторони позивача.

Крім того, згідно відомостей ЄДРПОУ вказаної в позовній заяві юридичної особи не зазначено, наявні відомості про юридичну особу ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖПРОДСПОЖИВСЛУЖБИ В ЗАКАРПАТСЬКІЙ ОБЛАСТІ.

Крім цього, відповідно до ч. 7 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» безоплатна вторинна правова допомога включає такі види правових послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» після прийняття рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги центр з надання безоплатної правничої допомоги призначає адвоката, який включений до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правничу допомогу, та уклав договір про надання безоплатної вторинної правничої допомоги з центром з надання безоплатної правничої допомоги. Повноваження адвоката підтверджуються дорученням центру з надання безоплатної правничої допомоги та/або довіреністю відповідно до вимог процесуального закону.

Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою. Довіреність фізичної особи, за зверненням якої прийнято рішення про надання їй безоплатної вторинної правничої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), який прийняв таке рішення (ч. 2 ст. 62 ЦПК України).

З доданого до матеріалів заяви доручення для надання безоплатної вторинної правничої допомоги особам, які визначені пунктами 1-2, 9-23, 26-29 частини першої статті 14 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» №017/06.1/12158, видане 07.10.2026 Західним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги, вбачається, що адвоката Шевченко В.С. призначено для надання безоплатної вторинної правничої допомоги Домище М.М., що полягає у вигляді здійснення представництва інтересів у судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.

У п. 2 вказаного доручення зазначено, що у випадку складення документів процесуального характеру як виду правничої допомоги воно діє до моменту передання клієнту відповідних складених документів.

Разом із тим, дане доручення жодним чином не підтверджує наявність у адвоката Шевченко В.С. повноважень на підписання та подання до суду позовної заяви від імені ОСОБА_2 , оскільки це є окрема процесуальна дія.

Крім цього, у дорученні зазначено, що у випадку складення документів процесуального характеру як виду правничої допомоги воно діє до моменту передання клієнту відповідних складених документів.

Згідно з отриманим дорученням межі повноважень адвоката (зокрема щодо права подати від імені ОСОБА_2 позовну заяву до суду) мали бути визначені у довіреності, якої адвокат суду не надав.

Зазначені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху недоліки, не є проявом надмірного формалізму.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (§ 59 рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16.12.1992 року, заява № 12964/87).

У § 36 рішення у справі «Bellet v. France» від 04.12.1955 року, заява № 23805/94, ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21.10.2010 року).

Дослідивши матеріали позовної заяви приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне дану позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з врахуванням вимог ст. 175 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до положень ч.3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, внесе у визначених законом випадках на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі вартості спірного майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст.175,185,260 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИЛА:

Позовну заяву ОСОБА_1 від імені якого діє представник адвокат Шевченко Вікторія Сергіївна до КПН Ужгородська міська багатопрофільна клінічна лікарня Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Головне Управління Держпродспоживаслужби в Закарпатської області про захист споживачів та відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок неналежного отримання медичних послуг за програмою медичних гарантій, залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом трьох днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Роз`яснити, що інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В.Фазикош