Ухвала суду № 140968337, 22.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/5531/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Хамник М.М.,

за участю секретаря судових засідань Камілли В.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання,

ВСТАНОВИВ:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , на дії Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій просить зняти арешт та заборону відчуження з усього невизначеного майна - нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , накладеного постановою державного виконавця від 18 квітня 2012 року в межах виконавчого провадження ВП №31849489 на підставі виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 1-71214612 , виданого 09 березня 2012 року , номери записів обтяжень 55129241 від 18 квітня 2012 року , 55129768 від 18 квітня 2012 року , 22533149 від 18 квітня 2012 року , 12409311 від 18 квітня 2012 року.

Вимоги скарги обґрунтовує тим, що з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 469154565 від 20 березня 2026 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, належного ОСОБА_1 , за вищевказаними номерами.

В межах виконавчого провадження ВП 31849489 з примусового виконання виконавчого листа № 1-712146/12 , виданого 09 березня 2012 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області про конфіскацію в дохід держави всього майна засудженого ОСОБА_1 , державним виконавцем було накладено арешт на все нерухоме майно боржника на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18 квітня 2012 року , 27 вересня 2012 року на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 21 квітня 1999 року) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, в подальшому вказаний документ на примусове виконання до відділу не пред`являвся і станом на 27 березня 2026 року на примусовому виконанні не перебуває, а виконавче провадження є знищеним. Одначасно до відповіді додані постанови в межах даного виконавчого провадження, що містяться в АСВП.

Представник ОСОБА_1 адвокат Гладченко І.С. звернулась до виконавця із заявою про скасування арешту майна ОСОБА_1 , накладеного постановою від 18 квітня 2012 року в межах виконавчого провадження ВП 31849489 з примусового виконання виконавчого листа № 1- 712/146/12, виданого 09 березня 2012 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, однак, 02 квітня 2026 року листом начальник Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області відмовив у задоволенні заяви, пославшись на відсутність підстав для зняття арешту з майна.

Головне управління ДПС у Закарпатській області, вказане скаржником як стягувача, надало письмове пояснення в якому вказав, що матеріали скарги не містять жодних доказів, які б підтверджували, що управління є стягувачем у даному виконавчому провадженні.

Ухвалою суду від 22.04.2026 відкрито провадження у справі за скаргою. Призначено судовий розгляд скарги.

Розгляд скарги неодноразово відкладався за клопотанням особи, яка подала скаргу.

У судове засідання заявник не з`явився, разом з тим через канцелярію суду подав заяву в якій просив про розгляд скарги без його участі та про її задоволення. Також додав копії вироку суду від 14.02.2012 №1-712/146/12, ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.04.2026 №260/2284/26 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2026 для врахуванні при розгляді даної скарги.

Представник Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив. Про час та місце проведення скарги повідомлявся належним чином.

У зв`язку з неявкою учасників провадження, фіксація судового засідання з допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

08 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - Ужгородського відділу Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, у якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність щодо невчинення дій по зняттю арешту з усього невизначеного майна - нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , накладеного постановою від 18 квітня 2012 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції на підставі виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 1-712/146/12 , виданого 09 березня 2012 року, номери записів обтяжень: 55129241 від 18 квітня 2012 року , 55129768 від 18 квітня 2012 року , 22533149 від 18 квітня 2012 року , 12409311 від 18 квітня 2012 року в межах виконавчого провадження ВП № 31849489 .

- зобов`язати вчинити дії щодо зняття арешту з усього невизначеного майна - нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , накладеного в межах виконавчого провадження ВП № в межах виконавчого провадження ВП №31849489 постановою державного виконавця районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції від 18 квітня 2012 року на підставі виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 1-712/146/12, виданого 09 березня 2012 року , номери записів обтяжень 55129241 від 18 квітня 2012 року , 55129768 від 18 квітня 2012 року , 22533149 від 18 квітня 2012 року , 12409311 від 18 квітня 2012 року та виключити відомості з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо арешту нерухомого, невизначеного всього майна, належного ОСОБА_1 , реєстраційні номери обтяжень 55129241 від 18 квітня 2012 року, 55129768 від 18 квітня 2012 року , 22533149 від 18 квітня 2012 року , 12409311 від 18 квітня 2012 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.09.2026 ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року про відмову у відкритті провадження, постановлену у справі №260/2284/26, залишено без змін.

Вказані рішення суду мотивовані тим, що вирішення спірних правовідносин не віднесено до юрисдикції адміністративного суду та не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Також на виконання ч.6 ст.170 КАС України роз`яснено, що позивачу з даним позовом необхідно звернутися до Ужгородського міськрайонного суду, який видав виконавчий документ.

Згідно з частиною першою статті 447 Цивільного процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи.

Враховуючи, те що заявник ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження ВП №31849489, а саме, боржником, відтак суд дійшов висновку про наявність у нього права звернутись саме зі скаргою на дії державного виконавця, в порядку, визначеному ст.447 ЦПК України.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним, а ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожної фізичної та юридичної особи мирно володіти своїм майном. Втручання держави у здійснення цього права допускається лише на підставі закону, з легітимною метою та за умови дотримання справедливого балансу між загальним інтересом і необхідністю захисту прав конкретної особи.

Як установлено з матеріалів скарги, вироком Ужгородського міськрайонного суду від 14 лютого 2012 року у справі №1/712/146/2012 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною третьою статті 307 КК України, та із застосуванням статті 69 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк два роки чотири місяці з конфіскацією майна, що є його власністю. Вирок набрав законної сили 29 лютого 2012 року.

На виконання зазначеного вироку в частині конфіскації майна 9 березня 2012 року видано виконавчий лист, на підставі якого 28 березня 2012 року відкрито виконавче провадження ВП №31849489. Постановою державного виконавця від 18 квітня 2012 року на все майно боржника накладено арешт та оголошено заборону на його відчуження.

27 вересня 2012 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV у редакції, чинній на той час, у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення.

Як убачається з відповіді Ужгородського відділу державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області від 27 березня 2026 року, після повернення виконавчого документа у 2012 році він повторно на примусове виконання не пред`являвся, виконавче провадження ВП № 31849489 на примусовому виконанні не перебуває, а його матеріали знищено після закінчення встановленого строку зберігання.

З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №469154565 від 20 березня 2026 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься інформація про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, належного ОСОБА_1 .

Об`єкти речових прав (майно), яке обтяжене:

- Земельна ділянка, кадастровий номер 2124880900 :11:011:0188 ( 112 частина) , площа 0,25 га, право власності виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом р. №2-415 від 21 травня 2024 року. Дата державної реєстрації речового права на земельну ділянку: 21 травня 2024 року;

- Житловий будинок, розташований в

АДРЕСА_1 (118 частина). Право власності виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, р.№2-414 від 21 травня 2024 року. Дата державної реєстрації речового права на 18 частину житлового будинку: 21 травня 2024 року;

- Житловий будинок, розташований в

АДРЕСА_1 (114 частина). Право власності виникло на підставі свідоцтва про право власності 27 грудня 2004 року. Спільна сумісна власність з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Дата державної реєстрації речового права: 13 лютого 2006 року;

- Житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1

(ціла частина 11). Договір купівлі-продажу 02 лютого 1993 року. Дата державної реєстрації речового права: 18 січня 2018 року, після ухвалення вироку суду.

Обтяження майна ОСОБА_1 . Підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження у виконавчому провадженні №31849489 від 18 квітня 2012 року районного відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції. Виконавчий лист виданий на підставі вироку Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 лютого 2012 року у справі №1 /712/146/2012, який набрав законної сили.

30 березня 2026 року представник ОСОБА_1 звернулася до органу державної виконавчої служби із заявою про зняття арешту з нерухомого майна. Листом від 2 квітня 2026 року в задоволенні заяви відмовлено з посиланням на відсутність підстав для зняття арешту.

Вирішуючи питання про правомірність такої відмови, суд ураховує не лише правові наслідки повернення виконавчого документа стягувачу та відсутність відомостей про подальше здійснення виконавчого провадження, а й положення статті 80 КК України, яка регулює питання звільнення від відбування покарання у зв`язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку.

Відповідно до частини другої статті 80 КК України строки давності щодо додаткових покарань визначаються основним покаранням, призначеним за вироком суду.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 80 КК України десятирічний строк давності встановлено для осіб, засуджених до позбавлення волі на строк не більше десяти років за особливо тяжкий злочин.

Частина третя статті 307 КК України в редакції, чинній на час постановлення вироку, передбачала покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років. Отже, передбачений цією нормою злочин належав до категорії особливо тяжких.

З огляду на те, що ОСОБА_1 призначено основне покарання у виді позбавлення волі на строк два роки чотири місяці, строк давності виконання вироку щодо додаткового покарання у виді конфіскації майна відповідно до частини другої статті 80 КК України становить десять років.

Оскільки вирок набрав законної сили 29 лютого 2012 року, десятирічний строк давності виконання обвинувального вироку закінчився у лютому 2022 року.

При цьому суд ураховує, що відповідно до частин третьої та четвертої статті 80 КК України перебіг давності може зупинятися в разі ухилення засудженого від відбування покарання та перериватися у зв`язку з учиненням нового злочину в межах установленого законом строку. Тому під час оцінки правових наслідків спливу строку давності необхідно встановити наявність або відсутність відповідних обставин.

Водночас із наданих матеріалів убачається, що виконавчий документ у частині конфіскації майна повернуто стягувачу ще 27 вересня 2012 року через відсутність у боржника майна, на яке могло бути звернуто стягнення. Надалі виконавчий документ повторно до виконання не пред`являвся, а відомості про здійснення виконавчих дій після його повернення відсутні.

Суд наголошує, що строки давності виконання обвинувального вироку та строки пред`явлення виконавчого документа до виконання є різними за своєю правовою природою.

Повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV саме по собі не припиняло можливості його повторного пред`явлення у встановлені законом строки. Водночас така можливість не означала безстрокового збереження державою права на примусове виконання вироку без урахування положень кримінального закону щодо давності виконання обвинувального вироку.

Отже, сам факт повернення виконавчого документа не є автоматичною підставою для зняття арешту, однак у цій справі він підлягає оцінці в сукупності з тривалістю невиконання вироку, відсутністю відомостей про повторне пред`явлення виконавчого документа та закінченням установленого статтею 80 КК України строку давності.

Суд бере до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14 травня 2025 року у справі № 2/1522/11652/11, відповідно до якого повернення виконавчого документа стягувачу не є тотожним закінченню виконавчого провадження та саме по собі не породжує обов`язку державного виконавця зняти арешт. Водночас питання про подальше існування арешту має вирішуватися з урахуванням конкретних обставин справи, підстав завершення виконавчого провадження та наявності правових підстав для збереження відповідного обмеження.

У цій справі виконавче провадження фактично не здійснюється з вересня 2012 року, виконавчий документ повторно до виконання не пред`являвся, а станом на березень 2026 року орган державної виконавчої служби не підтвердив наявності відкритого виконавчого провадження чи вчинення виконавчих дій, спрямованих на виконання вироку.

Сам по собі факт набуття майна після постановлення вироку не виключає можливості його конфіскації. Однак зазначена обставина має значення в сукупності з тривалим невиконанням вироку, відсутністю відомостей про повторне пред`явлення виконавчого документа та необхідністю дотримання встановлених законом строків давності виконання обвинувального вироку.

Суд також ураховує, що матеріали виконавчого провадження знищено після закінчення встановленого строку зберігання. Така обставина сама по собі не свідчить про припинення арешту, однак відсутність матеріалів виконавчого провадження не може бути достатньою підставою для безстрокового збереження обмеження права власності за відсутності підтверджених правових підстав для його подальшого існування.

Арешт майна є заходом, спрямованим на забезпечення виконання судового рішення, а не самостійною метою виконавчого провадження. Його подальше збереження має відповідати законній меті, бути необхідним та пропорційним втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

За таких обставин орган державної виконавчої служби, розглядаючи заяву від 30 березня 2026 року, мав надати належну оцінку підставам повернення виконавчого документа, відсутності відомостей про його повторне пред`явлення, спливу строку давності виконання обвинувального вироку та наявності законних підстав для подальшого збереження арешту.

Проте у відповіді від 2 квітня 2026 року таких обставин належним чином не оцінено, а відмову у знятті арешту обґрунтовано лише відсутністю підстав для його скасування без наведення переконливих правових аргументів щодо можливості подальшого обмеження права власності заявника.

Таким чином, за умови встановлення відсутності обставин, передбачених частинами третьою та четвертою статті 80 КК України, які впливають на перебіг строку давності, а також відсутності інших законних підстав для подальшого виконання вироку, сплив десятирічного строку давності виконання обвинувального вироку є істотною обставиною, яка виключає безпідставне безстрокове збереження арешту майна з метою забезпечення виконання такого вироку.

Відповідно до статті 451 ЦПК України суд, установивши обґрунтованість скарги, уповноважений зобов`язати відповідну посадову особу органу державної виконавчої служби усунути порушення та поновити порушене право заявника.

З огляду на викладене, з урахуванням установлених обставин тривалого невиконання вироку, відсутності відомостей про повторне пред`явлення виконавчого документа до виконання, закінчення строку давності виконання обвинувального вироку та відсутності належного обґрунтування правових підстав для подальшого збереження арешту суд доходить висновку про обґрунтованість скарги.

За таких обставин скарга підлягає задоволенню із зобов`язанням уповноваженої посадової особи органу державної виконавчої служби вжити передбачених законом заходів для зняття арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 260, 448, 450, 451 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність органу примусового виконання, - задоволити повністю.

Зобов`язати Ужгородський відділ державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області (код згідно з ЄДРПОУ 35045464 , юридична адреса: площа Ш.Петефі 14, оф.57, місто Ужгород Закарпатська область, 88018) зняти арешт та заборону відчуження з усього невизначеного майна - нерухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , накладеного постановою державного виконавця від 18 квітня 2012 року в межах виконавчого провадження ВП №31849489 на підставі виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області № 1-71214612, виданого 09 березня 2012 року , номери записів обтяжень 55129241 від 18 квітня 2012 року, 55129768 від 18 квітня 2012 року, 22533149 від 18 квітня 2012 року, 12409311 від 18 квітня 2012 року.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 26.10.2026.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області М.М. Хамник