Ухвала суду № 140968321, 26.10.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10213/26

1-кс/308/6574/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі слідчого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Шостого слідчого відділення (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_4 від 14.10.2026 про відмову в задоволенні клопотання про допит свідків у кримінальному провадженні № 62026140110002355 від 31.03.2026, -

В С Т А Н О В И В:

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

23.10.2026 до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла скарга ОСОБА_3 на постанову слідчого Шостого слідчого відділення (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, ОСОБА_5 , від 14.10.2026 про відмову в задоволенні клопотання про проведення допиту свідків у кримінальному провадженні № 62026140110002355 від 31.03.2026.

Як убачається зі змісту скарги, заявник не погоджується з відмовою слідчого у проведенні допиту як свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Заявник вважає зазначену відмову необґрунтованою, оскільки, на його переконання, допит вказаних осіб має значення для встановлення обставин кримінального провадження та забезпечення повного, всебічного й неупередженого досудового розслідування.

Позиції учасників судового провадження.

Скаржник ОСОБА_3 , прокурор у судове засідання не з`явилися, подали заяви про розгляд скарги за їх відсутності.

Слідчий суддя враховує, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого (дізнавача) чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Однак відсутність слідчого (дізнавача) чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

За змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.

Отже слідчий суддя, приймаючі рішення про розгляд справи за відсутності особи, яка подала скаргу, приймає до уваги положення частини 6 статті 9 КПК України, згідно з якою у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст. 7 КПК України.

Згідно з п. 14 ч.1 ст. 7 КПК України до таких засад, зокрема, відносяться доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, а доступ до правосуддя іншим шляхом, окрім ухвалення відповідних судових рішень неможливий.

Отже, з метою недопущення обмеження доступу до правосуддя, враховуючи відсутність заяви про відкликання скарги, а також строк розгляду скарги, передбачений ч.2 ст. 306 КПК України, на думку слідчого судді, скаргу можливо розглянути за відсутності особи, яка подала скаргу.

На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Установлені судом обставини із посиланням на докази, мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено рішення слідчого, дізнавача або прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій у випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту про виконання процесуальних дій слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання та задовольнити за наявності відповідних підстав. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова.

Відповідно до ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора повинна містити мотиви прийнятого рішення, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.

Отже, під час розгляду скарги слідчий суддя перевіряє дотримання порядку розгляду клопотання, а також обґрунтованість і вмотивованість рішення про відмову в проведенні слідчої (розшукової) дії.

Як убачається з матеріалів скарги, Шостим слідчим відділенням (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026140110002355 від 31 березня 2026 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 та ч. 3 ст. 369-2 КК України.

12 жовтня 2026 року підозрюваний ОСОБА_3 звернувся до слідчого ОСОБА_5 із клопотанням про допит як свідків старшого уповноваженого в особливо важливих справах відділу внутрішнього контролю Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові ОСОБА_6 та заступника начальника другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Львівської обласної прокуратури ОСОБА_7 .

Підозрюваний вважав, що допит цих осіб необхідний для з`ясування обставин самовільного залишення військової частини ОСОБА_8 та обставин проведення процесуальних дій за його участю.

Зокрема, щодо ОСОБА_6 підозрюваний просив з`ясувати, чи було йому відомо про перебування ОСОБА_8 в самовільному залишенні військової частини та розшуку за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, чи було обрано щодо останнього запобіжний захід, чи знав він про взаємовідносини між ОСОБА_8 та ОСОБА_3 , чи надавав ОСОБА_9 письмове доручення на проведення огляду, а також чи повідомляв ОСОБА_6 . ОСОБА_10 про розшук ОСОБА_8 та які вказівки отримував із цього приводу.

Стосовно ОСОБА_10 підозрюваний просив з`ясувати, чи було йому відомо про самовільне залишення ОСОБА_8 військової частини та перебування останнього в розшуку, чи надавав він письмові доручення щодо проведення процесуальних дій за участю ОСОБА_8 та чи повідомляли його про відповідні обставини ОСОБА_6 або інші особи.

Необхідність допитів сторона захисту обґрунтовувала тим, що ОСОБА_8 перебував у самовільному залишенні військової частини та розшукувався за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, однак не був затриманий і переданий відповідному органу. Водночас за його участю проводилися процесуальні дії, зокрема огляд, результати якого зафіксовано у протоколі від 21 травня 2026 року.

14 жовтня 2026 року слідчий ОСОБА_5 виніс постанову про відмову в задоволенні клопотання.

У постанові слідчий зазначив, що протокол огляду від 21 травня 2026 року було складено ОСОБА_6 на підставі доручення ОСОБА_10 № 31/2-1417 від 12 травня 2026 року та постанови про проведення контролю за вчиненням злочину № 31/2-1416т від 12 травня 2026 року. Також у постанові вказано, що під час огляду ОСОБА_8 було вручено грошові кошти в сумі 5000 доларів США, які він мав передати ОСОБА_3 .

Крім того, слідчий навів положення статей 36 та 41 КПК України щодо повноважень прокурора й діяльності оперативних підрозділів під час виконання письмових доручень у кримінальному провадженні.

За результатами аналізу повідомлення про підозру від 22 травня 2026 року та зібраних матеріалів кримінального провадження слідчий дійшов висновку, що допити ОСОБА_6 і ОСОБА_10 щодо відомих обставин самовільного залишення військової частини ОСОБА_8 та з інших питань не стосуються обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Також слідчий зазначив, що протокол огляду від 21 травня 2026 року є належним і допустимим доказом, отриманим у передбачений КПК України спосіб.

Не погоджуючись із постановою, сторона захисту просить її скасувати, посилаючись на незаконність, необґрунтованість і невмотивованість прийнятого рішення. На думку заявника, допит зазначених посадових осіб необхідний для з`ясування обставин проведення огляду та перевірки допустимості отриманого доказу.

Оцінюючи доводи скарги, слідчий суддя виходить із такого.

Відповідно до ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягають, зокрема, подія кримінального правопорушення, винуватість особи у його вчиненні, форма вини, мотив і мета, а також інші обставини, що мають значення для кримінального провадження.

Згідно зі ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом. Сторона захисту має право подавати докази та заявляти клопотання про проведення процесуальних дій, водночас необхідність проведення конкретних слідчих (розшукових) дій визначається стороною обвинувачення з урахуванням обставин кримінального провадження та зібраних матеріалів.

Сам по собі факт, що ОСОБА_6 та ОСОБА_9 є посадовими особами правоохоронних органів і могли бути обізнані з певними обставинами, не означає, що їх допит є обов`язковим. Визначальним є значення відомостей, які можуть бути отримані внаслідок допиту, для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у цьому кримінальному провадженні.

Сторона захисту пов`язує необхідність допиту зазначених осіб з обставинами проведення огляду та допустимістю складеного за його результатами протоколу. Водночас наведені у клопотанні питання самі по собі не свідчать про те, що проведення саме цих допитів є необхідним для встановлення обставин інкримінованих ОСОБА_3 кримінальних правопорушень.

Доводи захисту щодо допустимості протоколу огляду підлягають оцінці в порядку, передбаченому КПК України, з урахуванням обставин отримання відповідного доказу. У межах розгляду цієї скарги слідчий суддя не вирішує питання про допустимість зазначеного протоколу по суті.

Крім того, відмова у проведенні допиту на досудовому розслідуванні не позбавляє сторону захисту права порушувати питання про допит цих осіб під час судового розгляду, якщо їхні показання матимуть значення для перевірки доказів та з`ясування обставин кримінального провадження.

З огляду на викладене слідчий суддя не вбачає достатніх підстав для скасування постанови слідчого від 14 жовтня 2026 року в частині відмови у задоволенні клопотання підозрюваного ОСОБА_3 про допит ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Також установлено, що клопотання подано 12 жовтня 2026 року, а постанову про відмову в його задоволенні винесено 14 жовтня 2026 року, тобто в межах строку, передбаченого ч. 1 ст. 220 КПК України.

За таких обставин підстав для задоволення скарги в цій частині слідчий суддя не вбачає.

Керуючись, ст. ст. 2, 220, 223-224, 303, 307, 309, 376, 392 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні скарги відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1