Рішення № 140964487, 27.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3585/26

2/154/1943/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

27 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області

у складі: головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

25 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (далі - ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 30673 від 04 травня 2021 року в розмірі 5950,00 грн, з яких 1000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 4950,00 грн - заборгованість за процентами, а також судових витрат.

Обґрунтування позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» та відповідачем укладено в електронній формі кредитний договір № 30673, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 1000,00 грн строком на 18 днів зі сплатою процентів за стандартною ставкою 2,5 % на день.

Позивач зазначає, що кредитні кошти були перераховані на зазначену відповідачем платіжну картку, однак зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів відповідач належним чином не виконав.

17 лютого 2022 року між первісним кредитором та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, за яким позивач набув право грошової вимоги до відповідача.

За твердженням позивача, станом на 01 червня 2026 року заборгованість відповідача становить 5950,00 грн, яку він просить стягнути в судовому порядку.

Процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою судді від 02 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

10 вересня 2026 року представник позивача подав заяву про розподіл судових витрат, у якій просив стягнути з відповідача 15500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У поданій заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності та у разі неявки відповідача ухвалити заочне рішення.

Відповідач у судові засідання двічі не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце їх проведення. Причин неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Установивши наявність передбачених статтею 280 ЦПК України умов, суд здійснює заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін

04 травня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АВІРА ГРУП» (далі - ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП») та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 30673.

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати відповідачу кредит у розмірі 1000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, а відповідач - повернути кредит і сплатити проценти за користування ним.

Пунктом 1.2 договору визначено строк кредитування - 18 днів, до 21 травня 2021 року включно. Відповідно до пункту 1.3 договору процентна ставка становила 912,5 % річних, або 2,5 % на день, та була фіксованою.

Згідно з пунктом 1.5 договору за використання системи дистанційного отримання кредиту передбачено комісію в розмірі 15 % від суми кредиту.

Додатком № 1 до договору від 04 травня 2021 року визначено графік розрахунків та орієнтовну сукупну вартість кредиту, відповідно до якого за 18 днів користування кредитом підлягали сплаті 1000,00 грн основної суми кредиту, 450,00 грн процентів та 150,00 грн комісії, всього - 1600,00 грн.

Відповідно до пункту 2.3 договору обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 календарних днів поспіль із моменту виникнення такого прострочення.

Пунктом 3.3.3 договору передбачено право позичальника продовжити строк надання кредиту за умови сплати не пізніше останнього дня строку повернення кредиту всієї суми нарахованих процентів.

Договір та додаток № 1 до нього містять електронний підпис відповідача одноразовим ідентифікатором AV4062.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, складеною ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП», акцепт договору відповідачем здійснено 04 травня 2021 року в інформаційно-телекомунікаційній системі кредитодавця із застосуванням одноразового ідентифікатора AV4062, направленого на номер телефону НОМЕР_1 .

Відповідно до інформаційної довідки ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» від 29 червня 2026 року № 720/06, 04 травня 2021 року о 14 год 20 хв 07 с через платіжний сервіс «Platon» проведено успішну транзакцію з видачі кредитних коштів у сумі 1000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 , емітовану АТ «ОЩАДБАНК». Номер транзакції - 32012-72049-88413, номер замовлення - A86438B51329CLY30673T275972, призначення операції - видача кредиту № 30673.

17 лютого 2022 року між ТОВ «ФК «АВІРА ГРУП» та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» укладено договір факторингу № 02-17/02/2022, предметом якого визначено відступлення фактору прав грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, переліченими у реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до зазначеного договору факторингу до позивача передано право вимоги за кредитним договором № 30673 від 04 травня 2021 року, укладеним із ОСОБА_1 , у загальному розмірі 5950,00 грн, з яких 1000,00 грн - залишок основної суми кредиту та 4950,00 грн - проценти.

На підтвердження проведення розрахунків за договором факторингу надано платіжне доручення № 3669 від 21 лютого 2022 року на суму 253860,83 грн.

12 жовтня 2022 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду про заміну первісних зобов`язань новими зобов`язаннями, якою визначили умови остаточного розрахунку за відступлені права вимоги.

Платіжною інструкцією № 3877 від 12 жовтня 2022 року підтверджено перерахування ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» на користь первісного кредитора 253860,83 грн як остаточного розрахунку за відступлення прав грошової вимоги відповідно до зазначеної додаткової угоди.

Згідно з випискою з особового рахунка за кредитним договором № 30673, складеною ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», станом на 01 червня 2026 року за відповідачем обліковується заборгованість у розмірі 5950,00 грн, з яких 1000,00 грн - прострочена заборгованість за основною сумою кредиту та 4950,00 грн - прострочена заборгованість за процентами.

У виписці також зазначено, що новий кредитор самостійного нарахування процентів, пені та штрафів не здійснював.

Доказів повернення відповідачем кредитних коштів, сплати процентів, продовження строку кредитування або внесення змін до кредитного договору матеріали справи не містять.

Мотиви та висновки суду

Відповідно до частини першої статті 12, частини першої статті 13 та частини першої статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі доказів, поданих учасниками справи, а кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Неявка відповідача та неподання ним відзиву не звільняють позивача від обов`язку довести підстави й розмір заявлених вимог. Водночас відсутність заперечень і доказів на їх підтвердження враховується судом під час оцінки сукупності наявних доказів.

Щодо укладення договору, надання кредиту та невиконання основного зобов`язання

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Досліджений судом кредитний договір містить погоджені сторонами істотні умови щодо суми кредиту, строку його повернення, процентної ставки та порядку виконання зобов`язання. Застосування відповідачем одноразового ідентифікатора AV4062 підтверджується змістом договору та довідкою первісного кредитора про ідентифікацію.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН», яка містить дату, час, суму та ідентифікатори успішної платіжної операції, безпосередньо пов`язаної з кредитним договором № 30673.

Ці докази узгоджуються між собою, а їх достовірність відповідачем не спростована.

Суд встановив, що 04 травня 2021 року між первісним кредитором та відповідачем укладено кредитний договір № 30673, на виконання якого відповідачу фактично надано 1000,00 грн.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у строк та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статей 525, 526, 530, 629 ЦК України зобов`язання підлягає належному виконанню у встановлений строк відповідно до умов договору, який є обов`язковим для сторін. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту у визначений договором строк не виконав. Доказів погашення основної суми кредиту суду не надано.

Отже, вимога про стягнення 1000,00 грн основного боргу є доведеною та підлягає задоволенню.

Щодо процентів за кредитним договором

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Водночас правова природа процентів залежить від підстави їх нарахування. Проценти, які є платою за правомірне користування кредитом протягом погодженого строку кредитування, необхідно відмежовувати від процентів, обов`язок сплати яких виникає внаслідок порушення грошового зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено відповідальність боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання у вигляді сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду розмежувала регулятивні правовідносини з правомірного користування кредитом та охоронні правовідносини, які виникають унаслідок прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що після прострочення повернення кредиту нараховуються не проценти за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України, а проценти за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, визначеному законом або договором.

При вирішенні питання про правову природу процентів після закінчення строку кредитування визначальним є зміст погоджених сторонами умов та юридична підстава виникнення обов`язку з їх сплати.

У цій справі пунктом 1.2 договору строк кредитування чітко визначено до 21 травня 2021 року, а пунктом 1.3 передбачено плату за користування кредитом у розмірі 2,5 % на день.

За погоджені сторонами 18 днів кредитування розмір процентів становить 450,00 грн, що безпосередньо підтверджується графіком розрахунків, наведеним у додатку № 1 до договору.

Натомість пункт 2.3 договору окремо передбачає нарахування процентів саме у випадку прострочення погашення кредиту та обмежує таке нарахування 180 календарними днями з моменту виникнення прострочення.

Зміст цієї умови пов`язує виникнення відповідного обов`язку не з правомірним користуванням кредитом, а з порушенням установленого строку його повернення.

Саме прострочення є юридичним фактом, з яким договір пов`язує нарахування процентів за наступний період. Зазначена умова не продовжує строк кредитування та не змінює встановленої договором дати виконання основного зобов`язання.

Право позичальника на продовження строку кредитування, передбачене пунктом 3.3.3 договору, також не змінює цього висновку, оскільки реалізація такого права вимагала сплати нарахованих процентів у визначений договором строк. Доказів виконання цієї умови або укладення додаткової угоди про продовження строку кредитування немає.

Отже, проценти, передбачені пунктом 2.3 договору за період після 21 травня 2021 року, мають правову природу відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Заявлена позивачем сума процентів у розмірі 4950,00 грн відповідає нарахуванню 2,5 % на день від 1000,00 грн за 198 днів, з яких 18 днів становить погоджений строк кредитування, а 180 днів - передбачений пунктом 2.3 договору період прострочення.

Таким чином, із заявлених 4950,00 грн процентів 450,00 грн становлять плату за правомірне користування кредитом, а 4500,00 грн - проценти за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Правомірність останніх нарахувань підлягає оцінці з урахуванням спеціальних положень законодавства, чинних у період виникнення прострочення.

Щодо застосування законодавчих обмежень відповідальності споживача

Відповідно до пункту 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі прострочення споживачем у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільнявся від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення.

Зокрема, споживач звільнявся від обов`язку сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання, невиконання або часткове виконання зобов`язань за таким договором.

Цим же пунктом передбачено поширення зазначених гарантій на кредити, визначені частиною другою статті 3 Закону України «Про споживче кредитування», зокрема на кредитні договори, укладені на строк до одного місяця.

Отже, встановлений законодавством спеціальний режим звільнення від відповідальності поширювався і на укладений із відповідачем кредитний договір строком на 18 днів.

У постанові від 03 червня 2026 року у справі № 757/8409/22-ц Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду сформулював висновок, відповідно до якого передбачене пунктом 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування» звільнення споживача від відповідальності поширюється на будь-які платежі, сплата яких передбачена за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит, у тому числі на платежі, встановлені частиною другою статті 625 ЦК України.

Таким чином, законодавче звільнення від відповідальності не обмежувалося штрафом і пенею, а охоплювало також проценти, які за своєю правовою природою є відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Установлений Кабінетом Міністрів України карантин діяв на території України з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

За кредитним договором № 30673 строк повернення кредиту закінчився 21 травня 2021 року, а прострочення виникло з 22 травня 2021 року.

Увесь передбачений пунктом 2.3 договору 180-денний період нарахування процентів за прострочення припадав на час дії карантину.

Отже, нарахування відповідачу 4500,00 грн процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання суперечить спеціальним положенням пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», які звільняли споживача від відповідальності за таке прострочення.

Встановлення сторонами відповідної процентної ставки в договорі не усуває дії імперативної законодавчої заборони щодо покладення на споживача відповідальності протягом визначеного законом періоду.

Тому вимога позивача про стягнення 4500,00 грн процентів за період прострочення є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Водночас звільнення від відповідальності за прострочення не припиняє основного кредитного зобов`язання та не звільняє позичальника від сплати правомірно нарахованих процентів за погоджений строк кредитування.

Проценти в розмірі 450,00 грн нараховані за 18 днів користування кредитом у межах визначеного договором строку, відповідають пункту 1.3 договору та додатку № 1 до нього, а тому підлягають стягненню на підставі статей 1048, 1054 ЦК України.

Таким чином, вимога про стягнення процентів підлягає частковому задоволенню в розмірі 450,00 грн.

Щодо переходу права вимоги до позивача

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статей 1077, 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Укладений 17 лютого 2022 року договір факторингу № 02-17/02/2022 передбачав перехід до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» прав грошової вимоги до боржників, визначених у відповідному реєстрі.

Витяг із реєстру боржників містить відомості, які дозволяють однозначно ідентифікувати відповідача, номер і дату його кредитного договору та розмір переданої грошової вимоги.

Проведення розрахунків між сторонами договору факторингу підтверджується платіжними документами від 21 лютого та 12 жовтня 2022 року, а також додатковою угодою від 12 жовтня 2022 року.

Наведені докази у сукупності підтверджують набуття позивачем права грошової вимоги за кредитним договором № 30673 від 04 травня 2021 року.

Водночас відступлення права вимоги не змінює змісту основного зобов`язання та не надає новому кредитору права на стягнення платежів, від обов`язку сплати яких боржника звільнено законом.

Тому позивач набув право вимагати повернення основної суми кредиту та правомірно нарахованих процентів за погоджений строк кредитування, але не набув права на стягнення процентів за прострочення, нарахування яких суперечить спеціальним положенням законодавства.

Загальний висновок суду

Оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд встановив факт укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору, фактичного надання кредитних коштів у розмірі 1000,00 грн, невиконання відповідачем обов`язку щодо їх повернення та належний перехід права вимоги до позивача.

Вимога про стягнення 1000,00 грн основного боргу та 450,00 грн процентів за погоджений 18-денний строк кредитування підтверджена належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Натомість 4500,00 грн процентів нараховані за період прострочення повернення кредиту, який припадав на час дії карантину, та становлять відповідальність за порушення грошового зобов`язання, від якої відповідач був звільнений відповідно до пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування».

Відсутність заперечень відповідача не є підставою для стягнення платежів, які суперечать імперативним положенням закону.

Отже, позов ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» підлягає частковому задоволенню. З відповідача на користь позивача слід стягнути 1450,00 грн, з яких 1000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту та 450,00 грн - заборгованість за процентами. У задоволенні решти позовних вимог на суму 4500,00 грн належить відмовити.

Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 311251 від 24 серпня 2026 року.

Оскільки позов задоволено частково на суму 1450,00 грн із заявлених 5950,00 грн, що становить 24,37 % позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 648,82 грн судового збору.

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Відповідно до частин першої - третьої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Їх розмір визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, ціну позову, значення справи для сторін та інші визначені цією нормою обставини.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат, установлення їх дійсності та необхідності, а також розумності їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи.

У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 754/8750/19 Велика Палата Верховного Суду розмежувала зменшення витрат на професійну правничу допомогу за правилами статті 137 ЦПК України та вирішення питання про їх розподіл відповідно до статті 141 ЦПК України.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що зменшення розміру витрат за критерієм співмірності відповідно до статті 137 ЦПК України можливе лише за клопотанням іншої сторони. Водночас при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, керуючись критеріями частини третьої статті 141 ЦПК України, може з власної ініціативи не покладати на іншу сторону всі понесені витрати на професійну правничу допомогу або покласти їх частково.

Аналогічний підхід щодо необхідності оцінки фактичного характеру, необхідності та розумності судових витрат застосований Європейським судом з прав людини у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04, пункти 268-269). При цьому домовленість між адвокатом та клієнтом щодо розміру гонорару не є обов`язковою для суду при визначенні суми витрат, що підлягають компенсації іншою стороною.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року, укладений з адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем, акт про отримання правової допомоги від 07 вересня 2026 року, рахунок № 07.09.2026-148 від 07 вересня 2026 року та платіжну інструкцію № 312366 від 07 вересня 2026 року.

Відповідно до пункту 3.1 договору вартість правової допомоги визначена з розрахунку 3000,00 грн за одну годину фактично витраченого часу адвоката.

Згідно з актом від 07 вересня 2026 року загальна вартість наданих послуг становить 15500,00 грн, з яких 1500,00 грн - консультація щодо перспектив судового врегулювання спору тривалістю 0,5 години; 9000,00 грн - складення та подання позовної заяви з додатками, аналіз судової практики тривалістю 3 години; 4500,00 грн - інші процесуальні документи та моніторинг Єдиного державного реєстру судових рішень тривалістю 1,5 години; 500,00 грн - канцелярські витрати.

Платіжною інструкцією № 312366 від 07 вересня 2026 року підтверджено перерахування позивачем адвокату 15500,00 грн.

Таким чином, факт понесення позивачем зазначених витрат підтверджений належними доказами. Проте їх фактична сплата сама по собі не є безумовною підставою для покладення всієї суми на відповідача.

Суд враховує, що справа є малозначною, стосується стягнення заборгованості за типовим кредитним договором, не потребувала проведення експертиз, допиту свідків, дослідження значного обсягу доказів або вчинення складних процесуальних дій.

Позовна заява має типовий характер, ґрунтується на стандартному кредитному договорі, документах про відступлення права вимоги та розрахунку заборгованості. Її підготовка не вимагала проведення складного правового дослідження чи формування індивідуальної правової позиції з нетипового спору.

Відповідач відзиву не подав, зустрічних вимог не заявляв, доказів для спростування позову не подавав. Представник позивача участі у судових засіданнях не брав, додаткових доказів у відповідь на заперечення відповідача не збирав.

При цьому зазначені в акті послуги з підготовки інших клопотань, заяв та моніторингу Єдиного державного реєстру судових рішень оцінені загальною сумою 4500,00 грн без конкретизації кожної процесуальної дії та часу, необхідного для її виконання. Зміст поданих у справі процесуальних документів не підтверджує необхідності покладення на відповідача зазначених витрат у повному обсязі.

Моніторинг процесуального стану справи є звичайною організаційною складовою представництва інтересів клієнта, а тому його окреме включення до відшкодування за погодинною ставкою 3000,00 грн потребує обґрунтування необхідності та обсягу такої роботи, якого надані докази не містять.

Крім того, заявлені 500,00 грн канцелярських витрат не підтверджені окремими розрахунковими документами, які дозволяли б установити фактичний обсяг відповідних витрат та їх безпосередній зв`язок із розглядом цієї справи, а в той же час це не є витратою на надання правничої допомоги.

Визначена актом вартість складення типової позовної заяви у розмірі 9000,00 грн також є непропорційною до характеру та складності виконаної роботи, а загальний заявлений розмір витрат на правничу допомогу - 15500,00 грн - майже утричі перевищує ціну позову, яка становить 5950,00 грн.

Суд також враховує, що значна частина заявленої позивачем заборгованості, а саме 4500,00 грн процентів за прострочення виконання грошового зобов`язання, нарахована всупереч спеціальним законодавчим обмеженням відповідальності споживача.

Покладення на відповідача всіх витрат, понесених позивачем у зв`язку з пред`явленням таких вимог, не відповідало б принципам справедливості, пропорційності та розумності розподілу судових витрат.

Визначаючи обґрунтований розмір витрат, які можуть бути покладені на іншу сторону, суд враховує необхідність первинного опрацювання кредитних документів, перевірки переходу права вимоги, підготовки розрахунку заборгованості та складення позовної заяви.

Зазначений обсяг роботи був необхідним для звернення позивача до суду, однак не відповідає заявленій вартості 15500,00 грн.

З урахуванням характеру спору, обсягу фактично виконаних робіт, їх складності, ціни позову, значення справи для сторін та критеріїв розумної необхідності суд визначає 4000,00 грн як обґрунтований і пропорційний розмір витрат на професійну правничу допомогу, що може бути взятий до розподілу між сторонами.

При цьому суд не змінює погодженого позивачем та адвокатом розміру гонорару і не здійснює його зменшення за правилами частин п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України, а відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України визначає межі компенсації таких витрат за рахунок іншої сторони.

У частині, що перевищує 4000,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу не підлягають покладенню на відповідача, оскільки їх розмір не відповідає встановленим законом критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено на 1450,00 грн із заявлених 5950,00 грн, частка задоволених вимог становить 24,37 %.

Отже, із визначених судом 4000,00 грн обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 974,79 грн (4000,00 грн ? 1450,00 грн / 5950,00 грн).

Таким чином, загальна сума судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 1623,61 грн, з яких 648,82 грн - судовий збір та 974,79 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Решта судових витрат покладається на позивача.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279, 280-282, 284 ЦПК України, статтями 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» заборгованість за кредитним договором № 30673 від 04 травня 2021 року в розмірі 1450 (одна тисяча чотириста п`ятдесят) гривень 00 копійок, з яких:

- 1000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту;

- 450,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 4500,00 грн процентів відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» судові витрати в загальному розмірі 1623 (одна тисяча шістсот двадцять три) гривні 61 копійка, з яких:

-648,82 грн - судовий збір;

-974,79 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

У решті вимог про відшкодування судових витрат відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку в разі залишення заяви про його перегляд без задоволення. У такому випадку строк на апеляційне оскарження рішення обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ», код ЄДРПОУ 42228158, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 7.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Р. Вітер