Рішення № 140964486, 27.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3521/26

2/154/1912/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

27 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області

у складі: головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

20 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» (далі ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 25019 від 15 грудня 2024 року в загальному розмірі 34 012,06 грн.

Стислий виклад позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 грудня 2024 року між сторонами укладено кредитний договір № 25019, відповідно до якого відповідачці надано кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн шляхом перерахування на належну їй платіжну картку.

Позивач зазначає, що відповідачка належним чином не виконала зобов`язання за кредитним договором, унаслідок чого утворилася заборгованість за процентами за користування кредитом, нарахованими за період з 21 березня 2025 року по 14 липня 2026 року, у розмірі 24 012,06 грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачкою умов кредитного договору позивач нарахував штраф у розмірі 10 000,00 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою договірних зобов`язань, позивач просить стягнути з неї 24 012,06 грн заборгованості за процентами та 10 000,00 грн штрафу, що загалом становить 34 012,06 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідачки 2 662,40 грн судового збору та 10000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою судді від 02 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Одночасно частково задоволено клопотання позивача про витребування доказів з Акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» щодо належності відповідачці платіжної картки та зарахування на неї кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн.

23 вересня 2026 року до суду надійшла відповідь АБ «УКРГАЗБАНК» від 18 вересня 2026 року № БТ-12959 з банківською випискою на виконання ухвали суду.

Відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, повторно в судове засідання не з`явилася, причин неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності не подала. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надходив.

Враховуючи повторну неявку належним чином повідомленої відповідачки, неподання нею відзиву та відсутність повідомлення про поважні причини неявки, суд відповідно до статей 223, 280, 281 ЦПК України постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів за умови відсутності заперечень позивача проти такого розгляду.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

15 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 25019 в електронній формі.

У договорі зазначені анкетні дані позичальниці, зокрема її прізвище, ім`я, по батькові, РНОКПП НОМЕР_1 , паспортні дані, адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , а також реквізити платіжної картки, визначеної для отримання кредитних коштів.

Відповідно до пункту 1.1 договору кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредит у розмірі 5 000,00 грн.

Пунктом 1.2 договору встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 1,00 % на день, що становить 365,00 % річних.

Згідно з пунктом 1.3 договору строк кредитування становить 730 календарних днів, із кінцевою датою повернення кредиту 15 грудня 2026 року. Сплата процентів передбачена періодичними платежами кожні 12 днів відповідно до графіка платежів, який є додатком № 1 до договору.

Відповідно до пункту 2.4.1 договору позичальниця зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за його користування у встановлені договором строки.

Пунктом 4.2 договору передбачено щоденне нарахування процентів за фактичну кількість календарних днів користування кредитом, починаючи з дня надання коштів і до дня повернення кредиту включно. Нарахування процентів здійснюється на залишок заборгованості за основною сумою кредиту.

Додатком № 1 до кредитного договору визначено графік платежів протягом усього строку кредитування. Згідно з цим графіком загальна сума платежів за умови належного виконання договору становить 41 500,00 грн, із яких 5 000,00 грн основна сума кредиту та 36 500,00 грн проценти за користування кредитом.

Кредитний договір укладено через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця на вебсайті procent.com.ua із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до наданих позивачем відомостей електронний ідентифікатор 395409 направлено 15 грудня 2024 року о 15 год 47 хв 27 с на номер мобільного телефону, зазначений позичальницею під час реєстрації. Підписання кредитного договору зазначеним ідентифікатором здійснено 15 грудня 2024 року о 15 год 47 хв 40 с.

На підтвердження фактичного надання кредиту позивач подав довідку надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК» про переказ 15 грудня 2024 року грошових коштів у сумі 5 000,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 .

Крім того, на виконання ухвали суду від 02 вересня 2026 року Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» листом від 18 вересня 2026 року № БТ-12959 повідомив, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є клієнткою банку, а зазначена платіжна картка пов`язана з її банківським рахунком.

Банк підтвердив, що 15 грудня 2024 року на рахунок відповідачки №26205111433910.100101.980, до якого випущено платіжну картку № НОМЕР_2 , зараховано 5 000,00 грн за операцією типу P2P Receive. На підтвердження цієї обставини надано виписку за рахунком за 15 грудня 2024 року.

Відповідно до пункту 3.5 кредитного договору за порушення зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів передбачено штраф у розмірі 800,00 грн на четвертий день порушення та 200,00 грн за кожний наступний день починаючи з п`ятого дня порушення.

Згідно з наданим позивачем детальним розрахунком щоденних нарахувань і погашень за кредитним договором № 25019 від 15 грудня 2024 року початковий розмір основної заборгованості відповідачки становив 5 000,00 грн.

Нарахування процентів здійснювалося за погодженою сторонами ставкою 1,00 % на день. Початковий розмір щоденного нарахування становив 50,00 грн.

Упродовж виконання договору відповідачкою внесено платежі на загальну суму 4863,00 грн, які згідно з розрахунком кредитодавця розподілено таким чином: 119,53 грн на погашення основної суми кредиту та 4 743,47 грн на погашення процентів.

Після часткового погашення основної суми кредиту її залишок становив 4 880,47 грн. Подальше щоденне нарахування процентів здійснювалося на зазначений залишок та становило 48,8048,81 грн на день залежно від арифметичного округлення.

Із детального розрахунку встановлено, що станом на 14 липня 2026 року залишок заборгованості за процентами становив 23 426,40 грн.

Надалі кредитодавець продовжував щоденне нарахування процентів і станом на 26 липня 2026 року визначив їх залишок у сумі 24 012,06 грн.

Таким чином, різниця між заборгованістю за процентами станом на 14 липня та 26 липня 2026 року становить 585,66 грн.

У зазначеному розрахунку також відображено нарахування штрафу в розмірі 10000,00 грн.

Позивач просить стягнути 24 012,06 грн процентів за період з 21 березня 2025 року по 14 липня 2026 року та 10 000,00 грн штрафу. Вимоги про дострокове повернення залишку основної суми кредиту в розмірі 4 880,47 грн позивач не заявляє.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.

Відповідно до частин першої третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частин першої, п`ятої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних.

Частинами першою та другою статті 639 ЦК України передбачено можливість укладення договору у формі, визначеній законом або домовленістю сторін. Договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції, зокрема із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка не може перевищувати максимального розміру, встановленого законом.

Щодо укладення кредитного договору та фактичного надання кредиту.

Суд установив, що кредитний договір № 25019 від 15 грудня 2024 року укладено сторонами в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора 395409.

Надані позивачем відомості щодо направлення та використання одноразового ідентифікатора, зміст кредитного договору, його додатка та документи про перерахування кредитних коштів є взаємопов`язаними і узгоджуються між собою.

Вирішальне значення для встановлення факту виконання кредитодавцем свого зобов`язання має відповідь АБ «УКРГАЗБАНК» від 18 вересня 2026 року № БТ-12959 та додана до неї банківська виписка.

Зазначені документи безпосередньо підтверджують належність відповідачці рахунку, пов`язаного із платіжною карткою, реквізити якої зазначені в кредитному договорі, а також зарахування на цей рахунок 15 грудня 2024 року 5 000,00 грн.

Отже, суд визнає доведеними обставини укладення між сторонами кредитного договору та фактичного отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн.

Щодо заборгованості за процентами.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 та 4.2 кредитного договору сторони погодили строк кредитування 730 днів, процентну ставку 1,00 % на день і порядок періодичної сплати процентів кожні 12 днів.

Такий розмір денної процентної ставки відповідає граничному розміру, визначеному статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування», у редакції, чинній на дату укладення договору.

Строк кредитування за договором закінчується 15 грудня 2026 року. Нарахування процентів, заявлених до стягнення у цій справі, здійснювалося в межах погодженого сторонами строку кредитування.

При цьому позивач не заявляв вимоги про дострокове повернення основної суми кредиту.

Отже, підстав для припинення нарахування договірних процентів у зв`язку із закінченням строку кредитування або достроковим пред`явленням вимоги про повернення кредиту не встановлено.

Разом із тим суд зобов`язаний перевірити не лише правомірність погодженої процентної ставки, а й правильність розрахунку заборгованості в межах заявленого позивачем періоду.

У позовній заяві позивач визначив предметом стягнення проценти, нараховані за період з 21 березня 2025 року по 14 липня 2026 року, у сумі 24 012,06 грн.

Проте детальний розрахунок щоденних нарахувань і погашень свідчить, що залишок заборгованості за процентами в розмірі 24 012,06 грн сформувався лише станом на 26 липня 2026 року.

Станом на 14 липня 2026 року цей залишок становив 23 426,40 грн.

Таким чином, до заявленої суми включено 585,66 грн процентів, нарахованих після закінчення визначеного самим позивачем періоду стягнення.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства суд вирішує спір у межах заявлених вимог і не вправі самостійно змінювати період, за який позивач просить стягнути заборгованість.

За таких обставин вимога про стягнення процентів підлягає задоволенню в розмірі 23 426,40 грн. У стягненні решти 585,66 грн процентів належить відмовити.

Щодо вимоги про стягнення штрафу.

Позивач просить стягнути з відповідачки штраф у розмірі 10 000,00 грн, нарахований за порушення зобов`язань за кредитним договором.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цією ж нормою передбачено списання неустойки та інших відповідних платежів, нарахованих за прострочення виконання кредитних зобов`язань починаючи з 24 лютого 2022 року.

Зазначена норма є чинною, має імперативний характер та не містить обмежень щодо дати укладення кредитного договору.

Суд установив, що заявлений позивачем штраф нараховано за прострочення виконання відповідачкою грошових зобов`язань у період дії воєнного стану.

За своєю правовою природою зазначений штраф є неустойкою за порушення виконання грошового зобов`язання, а тому на нього безпосередньо поширюється звільнення, встановлене пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 10 000,00 грн відсутні. Позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Висновок за результатами розгляду справи.

Оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд установив факт укладення кредитного договору, отримання відповідачкою кредитних коштів, погодження сторонами процентної ставки та порушення відповідачкою строків сплати процентів за користування кредитом.

Позивач довів наявність заборгованості за процентами в розмірі 23 426,40 грн, яка підлягає стягненню з відповідачки.

У стягненні 585,66 грн процентів належить відмовити у зв`язку з їх нарахуванням за межами заявленого періоду, а у стягненні 10 000,00 грн штрафу на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню на суму 23 426,40 грн.

Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

При визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу враховуються умови договору, обсяг виконаних адвокатом робіт, складність справи, витрачений час, ціна позову та значення справи для сторін.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є їх розмір обґрунтованим і пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію їх реальності, тобто дійсності та необхідності, а також розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини. Зокрема, у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04, пункт 268) зазначено, що компенсації підлягають лише витрати, фактичний і неминучий характер яких доведений, а їхній розмір є обґрунтованим.

Суд установив, що позивач заявив до відшкодування 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження зазначених витрат позивач подав акт приймання-передачі наданих послуг № 145 від 30 квітня 2026 року до договору № 03/06/2024 від 03 червня 2024 року, витяг із реєстру № 1 до цього акта та платіжну інструкцію № 75 від 01 травня 2026 року.

Згідно з актом № 145 загальна вартість послуг зі складання та подання позовних заяв за реєстром № 1 становить 100 000,00 грн.

У витягу з реєстру № 1 зазначено, що за кредитним договором ОСОБА_1 вартість складання та подання позовної заяви і клопотання про витребування доказів становить 9 000,00 грн, а складання адвокатського запиту про витребування доказів 1 000,00 грн.

Платіжною інструкцією № 75 від 01 травня 2026 року підтверджено перерахування ТОВ «ФК «ПРОЦЕНТ» адвокату Руденку К.В. 100 000,00 грн як оплату юридичних послуг згідно з актом № 145.

Оцінюючи зазначені документи, суд враховує, що акт приймання-передачі послуг складено 30 квітня 2026 року, тоді як позовну заяву в цій справі подано до суду лише 20 серпня 2026 року.

Отже, на дату підписання акта фактичне подання позовної заяви та клопотання про витребування доказів до суду ще не відбулося, хоча ці дії зазначені в акті як уже виконані та прийняті замовником.

Крім того, актом визначено загальну вартість робіт за десятьма позовними заявами, а платіжною інструкцією підтверджено оплату сукупної вартості послуг за реєстром. Сам факт такої оплати не встановлює необхідності покладення на відповідачку всієї визначеної позивачем вартості правничої допомоги в конкретній справі.

Водночас суд бере до уваги фактичне складення та подання адвокатом позовної заяви, формування доказових матеріалів і звернення з клопотанням про витребування доказів, що підтверджується процесуальними документами у справі.

Справа є малозначною, стосується стягнення заборгованості за одним кредитним договором, не потребувала вирішення складних питань факту, проведення експертиз або дослідження значного обсягу суперечливих доказів.

Позовна заява має типовий характер, ґрунтується на стандартних умовах кредитування та розрахунку кредитодавця. Представник позивача участі в судових засіданнях не брав, а відповідачка відзиву та заперечень не подавала.

Зазначені обставини свідчать про обмежений обсяг фактично необхідної адвокатської роботи та відсутність підстав для покладення на відповідачку всієї заявленої суми витрат.

Враховуючи характер спору, обсяг документально підтверджених процесуальних дій, недоліки хронологічного підтвердження наданих послуг, ціну позову, а також критерії необхідності, розумності та пропорційності витрат, суд вважає обґрунтованою базою для їх розподілу суму 4 000,00 грн.

Такий висновок не змінює погодженого між позивачем та адвокатом розміру винагороди, а визначає виключно межі компенсації витрат іншою стороною за правилами статті 141 ЦПК України.

Позовні вимоги задоволено на суму 23 426,40 грн із заявлених 34 012,06 грн, що становить 68,8767 %.

Відповідно, пропорційний розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачки, становить 2 755,07 грн (4 000,00 грн ? 68,8767 %).

Позивачем також сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача належить стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 833,77 грн (2 662,40 грн ? 68,8767 %).

Керуючись статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 247, 259, 263265, 268, 273, 274, 279282, 284 ЦПК України, статтями 204, 205, 207, 525, 526, 530, 629, 639, 1048, 1054, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» заборгованість за процентами за користування кредитом за кредитним договором № 25019 від 15 грудня 2024 року в розмірі 23 426 (двадцять три тисячі чотириста двадцять шість) гривень 40 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог, зокрема про стягнення 585,66 грн процентів та 10 000,00 грн штрафу, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ» судовий збір у розмірі 1 833 (одна тисяча вісімсот тридцять три) гривні 77 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 755 (дві тисячі сімсот п`ятдесят п`ять) гривень 07 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідачка має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПРОЦЕНТ», код ЄДРПОУ 41466388, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 4.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя І.Р. Вітер