Рішення № 140962770, 27.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/6006/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України» від 20.01.2026 номер рішення ЦО-19527.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Хмельницька обласна лікарня» від 25.04.2025 № 130/25/1699/Р йому встановлено II групу інвалідності безстроково. Після цього Центр оцінювання функціонального стану особи провів перевірку обґрунтованості цього рішення. Оскаржуваним рішенням від 20.01.2026 № ЦО-19527 йому встановлено III групу інвалідності. Позивач вважає, що перевірку ініційовано без належної підстави. Постанови слідчого йому не надано, а у рішеннях від 22.09.2025 і від 20.01.2026 зазначено різні реквізити документів, на підставі яких ініційовано перевірку. На думку позивача, особи, яким інвалідність встановлено безстроково, проходять оцінювання лише за власним бажанням або за рішенням суду. Позивач також посилається на порушення процедури: головуючим у справі визначено лікаря-терапевта, хоча його основний діагноз належить до профілю невролога і кардіолога, а про розгляд справи його не повідомили. Крім того, оскаржуване рішення, на думку позивача, не мотивоване. Воно ґрунтується лише на одній виписці та не містить аналізу інших медичних документів і відомостей про покращення стану його здоров`я порівняно з тим, з якого йому було встановлено II групу інвалідності.

Ухвалою суду від 13.04.2026 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Представник відповідача зазначає, що перевірку обґрунтованості рішення про встановлення позивачу II групи інвалідності Центр оцінювання функціонального стану особи провів на виконання постанови слідчого від 16.07.2025 у кримінальному провадженні № 42024240000000077. Відповідно до пункту 51 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи така постанова є підставою для перевірки і є обов`язковою до виконання. На переконання відповідача, перевірка обґрунтованості рішення є самостійною процедурою, яка відрізняється від повторного оцінювання. Безстроковий характер інвалідності не виключає такої перевірки. Відповідач стверджує, що експертна команда дослідила всі документи медико-експертної справи позивача, а прийняте рішення належно обґрунтоване в його пункті 11. Відповідач також наголошує, що суд не може оцінювати медичні критерії встановлення інвалідності, оскільки не є спеціалізованою установою в медичній сфері.

Разом із відзивом відповідач подав клопотання про поновлення строку на його подання. Він посилається на значне навантаження на працівників у зв`язку з реформою медико-соціальної експертизи, а також на умови воєнного стану у м. Дніпрі: повітряні тривоги, ракетні удари та відключення електроенергії.

Вирішуючи це клопотання, суд враховує, що відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Ухвалу про відкриття провадження доставлено до електронного кабінету відповідача 13.04.2026. Враховуючи незначний пропуск строку, наведені відповідачем обставини, пов`язані з воєнним станом, та необхідність повного з`ясування обставин справи, суд визнає причини пропуску поважними, поновлює відповідачу строк на подання відзиву та приймає відзив до розгляду.

Позивач подав до суду додаткові пояснення, в яких зазначив, що постанова слідчого від 16.07.2025 лише залучає працівників відповідача як спеціалістів у кримінальному провадженні і не містить вимоги переглянути групу інвалідності. Фактичною підставою перевірки, на думку позивача, був лист ГУНП в Хмельницькій області, який отримано 26.08.2025 і який не є передбаченою пунктом 51 Порядку підставою. Позивач також вказує, що його не повідомили про розгляд справи. Через це він не зміг подати додаткові медичні документи, які відповідач не врахував.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Хмельницька обласна лікарня» Хмельницької обласної ради від 25.04.2025 № 130/25/1699/Р позивачу встановлено II групу інвалідності з 25.04.2025 безстроково. Основний діагноз - I67.4 «Гіпертонічна енцефалопатія». Справу розглянуто заочно, за документами.

Постановою заступника начальника відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУНП в Хмельницькій області від 16.07.2025 у кримінальному провадженні № 42024240000000077 від 28.10.2024 вирішено залучити працівників відповідача як спеціалістів. Перед ними поставлено питання, чи обґрунтовано прийняті рішення експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи КНП «Хмельницької обласної лікарні» Хмельницької обласної ради щодо встановлення 2-ї групи інвалідності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постанову та медичну документацію позивача надіслано відповідачу разом із листом ГУНП в Хмельницькій області від 16.07.2025 № 115730-2025, який відповідач отримав 26.08.2025.

Рішенням експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 22.09.2025 № ЦО-19527 визнано за необхідне провести очне стаціонарне обстеження позивача з метою виключення експертної помилки. Підставою, з урахуванням розбіжностей у медичній документації щодо ступенів функціональних порушень нервової системи та опорно-рухового апарату, зазначено лист від 16.07.2025 № 115730-2025 та постанову про залучення спеціалістів у кримінальному провадженні № 42024240000000077.

Листом від 07.10.2025 № 4691/01-19 відповідач повторно викликав позивача до Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова для проведення додаткового стаціонарного обстеження до 31.10.2025. Позивач пройшов обстеження, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 6595 (виписаний 18.11.2025).

Рішенням експертної команди Центру оцінювання функціонального стану особи від 20.01.2026 № ЦО-19527 сформовано нове рішення щодо результату оцінювання (пункт 12.3 - «так»). При цьому в пункті 12.2 цього рішення («Рішення про скасування рішення, що підлягає перевірці») зазначено «ні», тоді як у протоколі розгляду від 20.01.2026 № ЦО-19527 щодо скасування рішення, що підлягає перевірці, зазначено «так». Датою прийняття рішення, що підлягає перевірці, у рішенні та протоколі вказано 7/10/2025. У пункті 6.2 як реквізити документів, на підставі яких ініційовано перевірку, вказано №56140-2024 від 24.10.2024 (129482) та кримінальне провадження № 42023112360000016 від 18.08.2023.

У пункті 11 рішення («Обґрунтування рішення») зазначено таке. Розглянувши 22.09.25 надану медичну документацію, за рішенням експертної команди ОСОБА_1 був направлений на очний огляд в умовах клініки ДУ "Науково-дослідний Інститут реабілітації осіб з інвалідністю ВНМУ ім. М.І. Пирогова". Повторно розглянувши, після дообстеженя, надану медичну документацію, заключення додаткових методів обстеження, заключення невролога, психіатра, психолога, хірурга, експертна команда дійшла висновку: наявна у пацієнта патологія нервової системи, хребта, серцево-судинной системи, обмежує його життєдіяльність в помірному ступені, що відповідає критеріям встановлення ІІІ гр. інвалідності, загальне захворювання, безтерміново від 18.11.25. Постанова КМУ №1338 від 15.11.2024 р. Виписка №6595 "Науково-дослідний Інститут реабілітації осіб з інвалідністю ВНМУ ім. М.І. Пирогова".

Листом від 27.03.2026 № 4396/01-19/2026 у відповідь на адвокатський запит відповідач повідомив, що підставою для перевірки обґрунтованості є постанова слідчого Національної поліції України від 16.07.2025, винесена у кримінальному провадженні № 420204240000000077 від 28.10.2024. Інформацію, зазначену у пункті 6.2 витягу з рішення від 20.01.2026 № ЦО-19527, відповідач просив вважати механічною помилкою.

Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова № 1338) затверджено, зокрема, Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Положення № 1338) та Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - Порядок № 1338).

Абзацом десятим пункту 3 Постанови № 1338 передбачено, що особи, інвалідність яким встановлена без зазначення строку проведення повторного огляду, проходять оцінювання повсякденного функціонування за власним бажанням (за зверненням опікуна у разі позбавлення особи з інвалідністю дієздатності) або за рішенням суду.

Відповідно до пункту 48 Порядку № 1338 повторне оцінювання осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлена без зазначення строку проведення повторного оцінювання, проводиться раніше зазначеного строку за направленням, сформованим лікарем на підставі звернення такої особи з інвалідністю або її уповноваженого представника, у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

Згідно з підпунктом 2 пункту 8 Положення № 1338 Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих експертними командами або медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду - стосовно особи, зазначеної в постанові слідчого, прокурора, ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду; за результатами моніторингу проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.

Пунктом 51 Порядку № 1338 встановлено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді або рішенні, ухвалі суду; за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу); за результатами моніторингу оцінювання.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.

Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М. І. Пирогова.

За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення.

Відповідно до пункту 31 Порядку № 1338 під час розгляду справи члени експертної команди досліджують всі надані документи, а також відповідні медичні записи, що підтверджують стан здоров`я особи, щодо якої проводиться оцінювання, що містяться в електронній системі охорони здоров`я.

Згідно з пунктом 30 Порядку № 1338 головуючим у справі визначається лікар, чия спеціальність відповідає профілю справи. Головуючий у справі представляє особу, яка направлена на оцінювання, доповідає про наявні діагнози та стан здоров`я особи, медичні та інші документи цієї особи.

Вирішуючи питання про наявність у відповідача підстав для проведення перевірки, суд враховує таке. Постанова слідчого від 16.07.2025 винесена в межах кримінального провадження № 42024240000000077. Позивача в ній прямо названо, а перед відповідачем поставлено питання про обґрунтованість рішення про встановлення позивачу II групи інвалідності. Абзац другий пункту 51 Порядку № 1338 і підпункт 2 пункту 8 Положення № 1338 пов`язують підставу для перевірки з наявністю постанови слідчого стосовно зазначеної в ній особи і не обмежують цю підставу певним видом постанови. Відтак, доводи позивача про те, що постанова про залучення спеціалістів не може бути такою підставою, суд відхиляє. Те, що постанову надіслано разом із супровідним листом ГУНП в Хмельницькій області, не змінює її правової природи.

Посилання позивача на те, що особи з безстроковою інвалідністю проходять оцінювання лише за власним бажанням або за рішенням суду, суд також відхиляє. Абзац десятий пункту 3 Постанови № 1338 і пункт 48 Порядку № 1338 стосуються повторного оцінювання з ініціативи особи у зв`язку зі змінами у стані її здоров`я. Пункт 51 Порядку № 1338 врегульовує окрему контрольну процедуру - перевірку обґрунтованості вже прийнятого рішення. Безстроковий характер встановленої інвалідності не виключає проведення такої перевірки за наявності визначених пунктом 51 Порядку № 1338 підстав.

Стосовно доводів позивача про позбавлення його права на участь у процедурі, то з матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки відповідач 22.09.2025 прийняв рішення про необхідність очного стаціонарного обстеження позивача. Листом від 07.10.2025 відповідач повідомив про це позивача, і той пройшов стаціонарне обстеження на базі Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова. Отже, оцінювання проведено на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, як це передбачено пунктом 51 Порядку № 1338, а позивач брав у ньому особисту участь.

Водночас наявність підстав для перевірки та проведення обстеження позивача не звільняє відповідача від обов`язку прийняти за її результатами обґрунтоване рішення.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 8 Закону України від 17.02.2022 № 2073-IX "Про адміністративну процедуру" (далі - Закон № 2073-IX) адміністративний орган зобов`язаний обґрунтовувати адміністративні акти, які він приймає, крім випадків, визначених законом. Адміністративний акт, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи, повинен містити мотивувальну частину, що відповідає вимогам цього Закону. Якщо адміністративний орган змінює оцінку та висновки в однакових чи подібних справах, він зобов`язаний надати належне обґрунтування такої зміни.

Відповідно до частин першої та другої статті 72 Закону № 2073-IX адміністративний акт, прийнятий у письмовій формі, або усний адміністративний акт, підтверджений у письмовій формі, повинен мати мотивувальну частину (крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті). Мотивування (обґрунтування) адміністративного акта в письмовій формі повинно забезпечувати особі можливість правильно його зрозуміти та реалізувати своє право на оскарження адміністративного акта.

У мотивувальній частині адміністративного акта зазначаються: 1) дата подання заяви або скарги та стислий зміст вимоги, що в ній міститься (у разі прийняття акта за заявою або скаргою особи); 2) фактичні обставини справи; 3) зміст документів та відомості, враховані під час розгляду справи; 4) посилання на докази або інші матеріали справи, на яких ґрунтуються висновки адміністративного органу; 5) детальна правова оцінка обставин, виявлених адміністративним органом, та чітке зазначення висновків, зроблених на підставі такої правової оцінки виявлених обставин.

Згідно з частинами другою та третьою статті 87 Закону № 2073-IX протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема: 2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта; 4) не відповідає принципам адміністративної процедури. Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.

Дія Закону № 2073-IX поширюється на спірні правовідносини, оскільки відповідач, виконуючи повноваження Центру оцінювання функціонального стану особи, здійснює функції публічної адміністрації. Відносини щодо перевірки обґрунтованості рішень про встановлення інвалідності не належать до визначених частиною другою статті 1 цього Закону відносин, на які його дія не поширюється.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2026 у справі № 280/4630/25 зазначив, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17 березня 2020 року у справі №240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі №804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі №817/820/16, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів законодавчих актів про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

У цій же постанові Верховний Суд зауважив, що оцінювання функціонування особи є комплексною процедурою, де суд не може підміняти спеціалізований орган у визначенні медичних діагнозів. Водночас принцип "належного урядування" зобов`язує Центр оцінювання не просто констатувати зміну строку інвалідності, а навести у рішенні чіткі мотиви порівняно з попереднім безстроковим висновком МСЕК. Відсутність таких мотивів може бути ознакою порушення вимог щодо обґрунтованості адміністративного акта (частина друга статті 2 КАС України).

Верховний Суд також дійшов висновку, що у межах цієї спеціальної компетенції відповідач має право проводити перевірку обґрунтованості рішень МСЕК стосовно відповідної особи не лише за її ініціативою або у разі настання встановленого строку, а й за наявності чітко визначених підстав, що випливають з його контрольно-моніторингових функцій. Такими підставами можуть бути: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді; за запитом робочої групи з моніторингу; за результатами внутрішнього моніторингу, здійснення якого забезпечується безпосередньо Центром оцінювання функціонального стану особи.

Якщо документ правоохоронного органу, на який посилається відповідач, має характер процесуального акта, прийнятого в межах кримінального провадження, та є обов`язковим до виконання, його отримання створює для відповідача правовий обов`язок реагування у межах компетенції, визначеної пунктом 51 Порядку №1338. Водночас для визнання такого документа належною підставою у розумінні пункту 51 Порядку №1338 судам необхідно встановити його процесуальну природу та відповідність формі, передбаченій законом. Сам по собі лист правоохоронного органу без з`ясування, чи є він процесуальним рішенням у межах кримінального провадження або належним запитом робочої групи з моніторингу, не може автоматично свідчити про виникнення у відповідача обов`язку проведення перевірки.

Крім того, Верховний Суд наголосив, що встановлення інвалідності "безстроково" не створює "абсолютного імунітету" від перевірки обґрунтованості такого статусу, якщо існують об`єктивні сумніви у законності його отримання. Перегляд таких рішень є формою реалізації принципу належного урядування, де держава на підставі закону виправляє можливі системні помилки задля захисту суспільного інтересу. Разом з тим реалізація контрольних повноважень Центру оцінювання не може здійснюватися поза межами чітко визначених процедурних гарантій. Під час нового розгляду суду належить перевірити не лише наявність формальної підстави для ініціювання перевірки, а й дотримання вимог щодо мотивованості прийнятого рішення та належного інформування особи про його ухвалення.

Оцінюючи оскаржуване рішення з урахуванням наведених норм, суд зазначає, що висновок експертної команди про помірний ступінь обмеження життєдіяльності позивача суд не перевіряє з медичного погляду, оскільки ця оцінка належить до дискреційних повноважень відповідача і потребує спеціальних знань. Водночас суд перевіряє, чи містить рішення мотиви, які дають змогу зрозуміти, на підставі яких обставин і доказів відповідач дійшов такого висновку.

Пункт 11 рішення від 20.01.2026 № ЦО-19527 обмежується загальним висновком, що наявна у позивача патологія нервової системи, хребта та серцево-судинної системи обмежує його життєдіяльність у помірному ступені, що відповідає критеріям встановлення III групи інвалідності. У рішенні немає жодних відомостей про конкретні функціональні порушення і ступінь їх вираженості. У ньому також не зазначено, які саме критерії встановлення інвалідності застосовано. Рішення не містить і змісту досліджених медичних документів, крім посилання на виписку № 6595.

Крім того, позивачу раніше було встановлено II групу інвалідності, тобто експертна команда оцінила ступінь обмеження його життєдіяльності як значний. Оскаржуване рішення не містить жодного пояснення, чому ця оцінка є помилковою або чи змінився стан здоров`я позивача, хоча частина четверта статті 8 Закону № 2073-IX вимагає належно обґрунтувати таку зміну оцінки. У рішенні також немає оцінки інших медичних документів позивача, які могли мати значення для визначення ступеня обмеження його життєдіяльності, зокрема відомостей про його стаціонарне лікування в неврологічних відділеннях у березні та жовтні-листопаді 2025 року і довідки ЛКК від 15.08.2025 № 1384 про потребу в догляді. Пункт 31 Порядку № 1338 зобов`язує експертну команду дослідити всі надані документи, а також відповідні медичні записи в електронній системі охорони здоров`я.

Окремо суд зазначає, що оскаржуване рішення містить суперечності, які не дають змоги однозначно встановити його зміст. У пункті 12.2 рішення зазначено, що рішення, яке підлягає перевірці, не скасовується, а в протоколі розгляду від тієї ж дати і з тим самим номером зазначено, що воно скасовується. Отже, з рішення неможливо встановити, чи припинило дію рішення про встановлення позивачу II групи інвалідності. Датою прийняття рішення, що підлягало перевірці, вказано 7/10/2025, хоча рішення про встановлення позивачу II групи інвалідності прийняте 25.04.2025. Відповідач у відзиві теж посилається на рішення № 130/25/1699 від 07.10.2025. Реквізити документів, на підставі яких ініційовано перевірку, у пункті 6.2 рішення зазначено неправильно, що відповідач визнав у листі від 27.03.2026.

Посилання відповідача на те, що рішення належно обґрунтоване в його пункті 11, суд відхиляє з наведених вище підстав. Доводи відповідача про те, що суд не може оцінювати медичні критерії встановлення інвалідності, на висновок суду не впливають, оскільки протиправність рішення суд встановлює не через власну медичну оцінку стану здоров`я позивача, а через невідповідність рішення вимогам щодо його обґрунтованості та визначеності змісту.

Такі порушення не є формальними. Вони позбавляють позивача можливості зрозуміти підстави зменшення встановленої йому групи інвалідності та ефективно оскаржити рішення. Отже, ці порушення вплинули на правомірність вирішення справи по суті у розумінні частини третьої статті 87 Закону № 2073-IX.

Інші доводи позивача, зокрема щодо спеціальності головуючого у справі, на висновок суду не впливають з огляду на встановлені вище підстави для скасування рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (абзац перший частини другої статті 77 КАС України).

Відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Скасування оскаржуваного рішення не позбавляє відповідача права за наявності визначених законодавством підстав прийняти нове рішення за результатами перевірки обґрунтованості рішення від 25.04.2025 № 130/25/1699/Р з дотриманням вимог щодо його обґрунтованості.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1064,96 грн, який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Доказів понесення інших судових витрат позивач не надав, тому питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або рішення медико-соціальної експертної комісії від 20.01.2026 № ЦО-19527 щодо ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1064,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )Відповідач:Державна установа "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (пров. Феодосія Макаревського, 1А,м. Дніпро,Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49005 , код ЄДРПОУ - 03191673)

Головуючий суддя В.К. Блонський