Рішення № 140962609, 27.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4735/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідачів, в якому просить:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.02.2026 №220450007246 про відмову у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та здійснити нарахування й виплату з 30.01.2026 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», у розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках від 30.01.2026 №13, №14, зарахувавши до стажу державної служби періоди роботи в органах місцевого самоврядування з 14.03.1990 по 02.12.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.01.2026 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про перехід з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». До заяви вона надала довідки Сатанівської селищної ради від 30.01.2026 №13 та №14 про складові заробітної плати. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.02.2026 їй відмовили через відсутність стажу державної служби. Позивач вважає таке рішення протиправним. На її думку, відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII та абзацу тринадцятого пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283, робота на посадах в органах місцевого самоврядування з 14.03.1990 по 02.12.2020 зараховується до стажу державної служби. Отже, станом на 01.05.2016 вона мала більш як 20 років такого стажу і має право на пенсію відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.

Ухвалою від 25.03.2026 суд відкрив провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії. Вирішив розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників. Витребував у Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області належним чином засвідчені копії пенсійної справи ОСОБА_1 . Витребувані докази постановив надати суду протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали.

До суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому відповідач просить у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. Зазначає, що заяву позивача опрацьовано за принципом екстериторіальності. Згідно з трудовою книжкою позивач перебувала на посадах в органах місцевого самоврядування, а час перебування на таких посадах не зараховується до стажу державної служби. З 04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування», згідно з яким виборні посади, на які особи обираються, зокрема, сільським головою, набули статусу посадових осіб органів місцевого самоврядування, а їх пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Посади органів місцевого самоврядування не належать до категорій посад державних службовців, тому до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, не зараховано період роботи позивача з 26.07.2001 на посаді особи місцевого самоврядування. На 01.05.2016 позивач не займала посаду державної служби і не мала стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, тому права на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII не має, а підстав для врахування довідок від 30.01.2026 №13 та №14 немає.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області ухвалу про відкриття отримало 25.03.2026, однак відзиву на позовну заяву не подало.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області. З 16.07.2025 позивач отримує пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

Відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 позивач працювала на таких посадах:

- з 01.07.1986 - секретар Веселецької сільської Ради народних депутатів (з 01.07.1988 - секретар виконавчого комітету Веселецької сільської ради);

- 14.03.1990 обрана секретарем виконкому Веселецької сільської ради народних депутатів;

- 26.07.1994 обрана секретарем виконкому Веселецької сільської ради народних депутатів;

- 16.04.1998, 10.04.2002, 14.04.2006, 10.11.2010, 18.11.2015 обрана секретарем Веселецької сільської ради;

- 01.12.2020 звільнена у зв`язку із припиненням повноважень на підставі пункту 4 розділу II «Прикінцеві положення» Закону України від 16.04.2020 №562.

Під час роботи на зазначених посадах позивачу присвоювалися ранги державного службовця:

- 25.04.1994 - 11 ранг державного службовця відповідно до статей 25, 26 Закону України «Про державну службу»;

- 14.04.2006 - 10 ранг державного службовця 5 категорії;

- 20.01.2011 - 9 ранг державного службовця 5 категорії.

Також позивач 26.04.1994, 17.04.1998, 10.04.2002 та 14.04.2006 приймала присягу державного службовця.

Згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.02.2026 загальний страховий стаж позивача становить 39 років 3 місяці 8 днів.

30.01.2026 позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою №297 про перехід з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». До заяви позивач додала довідки Сатанівської селищної ради від 30.01.2026 №13 про складові заробітної плати для державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та №14 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Рішенням від 06.02.2026 №220450007246 відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю законних підстав. Рішення обґрунтоване тим, що згідно з трудовою книжкою позивач перебувала на посадах в органах місцевого самоврядування, час перебування на яких не зараховується до стажу державної служби.

Не погоджуючись із рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

01.05.2016 набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII (далі - Закон №889-VIII).

Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Механізм призначення пенсій відповідно до статті 37 Закону №3723-XII визначено Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі - Порядок №622).

Згідно з пунктом 2 Порядку №622 згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII Про державну службу (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу:

мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Пунктом 3 Порядку №622 передбачено, що право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII Про державну службу не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають: чоловіки, які досягли віку 62 роки; жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 дійшла висновку, що за пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII визначальною умовою збереження права на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-XII є наявність станом на 01.05.2016 не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Займати на цю дату посаду державної служби для цього не потрібно. Верховний Суд підтримав цей висновок і в подальшому, зокрема у постанові від 17.12.2025 у справі №380/1383/25: визначальною умовою збереження права на спеціальне пенсійне забезпечення є наявність необхідного стажу саме станом на 01.05.2016.

Отже, для вирішення спору суд має з`ясувати, чи мала позивач станом на 01.05.2016 не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Інші умови відповідач не заперечує: позивач досягла пенсійного віку, установленого статтею 26 Закону №1058-IV, і має страховий стаж 39 років 3 місяці 8 днів.

Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

До 01.05.2016 стаж державної служби обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283). Згідно з абзацом тринадцятим пункту 2 Порядку №283 до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Крім того, згідно з пунктом 4 частини другої статті 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

У постановах від 10.05.2018 у справі №351/1792/17, від 26.06.2018 у справі №735/939/17 та від 19.03.2019 у справі №357/1457/17 Верховний Суд виходив з того, що з набранням чинності Законом №889-VIII механізм обчислення стажу державної служби не змінився. Час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», зараховується до стажу державної служби, у тому числі для вирішення питання про право на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом, з 14.03.1990 по 01.12.2020 позивач безперервно працювала секретарем виконавчого комітету Веселецької сільської ради народних депутатів, а згодом секретарем Веселецької сільської ради.

У період з 18.04.1994 (з дня набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239) по 03.07.2001 посада позивача була віднесена до відповідної категорії посад державних службовців. Позивачу 25.04.1994 присвоєно 11 ранг державного службовця, і вона приймала присягу державного службовця. Цей період належить до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, без будь-яких додаткових умов. Відповідач цього не спростував.

У період з 04.07.2001 по 30.04.2016 позивач перебувала на посаді в органі місцевого самоврядування, передбаченій Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Протягом цього часу їй присвоювалися ранги посадової особи місцевого самоврядування 5 категорії (14.04.2006 - 10 ранг, 20.01.2011 - 9 ранг). Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII та абзацу тринадцятого пункту 2 Порядку №283 цей період теж зараховується до стажу державної служби.

Отже, станом на 01.05.2016 стаж позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, становив понад 20 років (лише з 14.03.1990 по 30.04.2016 - 26 років 1 місяць 17 днів). Відтак позивач має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII згідно з пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що коло осіб, на яких поширюється дія Закону №889-VIII, визначене статтею 3 цього Закону і посадових осіб місцевого самоврядування не охоплює. Пункт 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стосується не чинних державних службовців, а осіб, які на 01.05.2016 мали відповідний стаж. Обчислення такого стажу за періоди до 01.05.2016 пункт 8 цього розділу прямо відсилає до законодавства, чинного на той час.

Суд також відхиляє посилання відповідача на те, що з 04.07.2001 пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування здійснюється відповідно до Закону №1058-IV. Позивач не претендує на пенсію як посадова особа місцевого самоврядування. Вона претендує на збереження права на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-XII як особа, що має не менш як 20 років стажу, який зараховується до стажу на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Таким чином, оскаржуване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.02.2026 №220450007246 є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити та виплачувати позивачу пенсію в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, зазначеної у довідках від 30.01.2026 №13, №14, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Заяву позивача за принципом екстериторіальності розглянуло Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Верховний Суд у постановах від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 у справі №240/16372/23 дійшов висновку, що дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення пенсії. Тому для ефективного захисту прав позивача суд відповідно до частини другої статті 9 КАС України покладає обов`язок вчинити дії зобов`язального характеру на Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Крім того, відповідач відмовив позивачу у переведенні на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-XII лише з огляду на відсутність стажу державної служби. Довідки від 30.01.2026 №13 та №14 на відповідність вимогам пунктів 4, 4-2 Порядку №622 він не оцінював, а розмір пенсії не визначав. Обчислення розміру пенсії та оцінка поданих для цього документів належать до повноважень пенсійного органу, і суд не може підміняти його у цих питаннях.

Такий підхід узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 23.04.2025 у справі №380/16112/23. В цій справі Верховний Суд зобов`язав пенсійний орган повторно розглянути заяву про перехід на пенсію відповідно до статті 37 Закону №3723-XII з урахуванням наданих довідок.

Тому ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву позивача від 30.01.2026 №297 про перехід на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу». Повторно розглядаючи заяву, відповідач має зарахувати до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, період роботи позивача з 14.03.1990 по 30.04.2016, надати оцінку поданим позивачем довідкам, і врахувати висновки суду, викладені в цьому рішенні.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення.

Враховуючи наведене, позовні вимоги необхідно задовольнити частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у розмірі 1331,20 грн. Оскільки позов задоволено частково, а спосіб захисту порушеного права визначив суд, ці витрати необхідно стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, рішення якого визнано протиправним.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06.02.2026 №220450007246 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати ОСОБА_1 до стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, період роботи з 14.03.1990 по 30.04.2016.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.01.2026 про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», з урахуванням довідок Сатанівської селищної ради від 30.01.2026 №13, №14, та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (вул. Генерала Батюка, 8,м. Слов`янськ,Краматорський р-н, Донецька обл.,84116 , код ЄДРПОУ - 13486010) Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350)

Головуючий суддя В.К. Блонський