Рішення № 140962584, 27.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1923/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, в якому просить:

- визнати протиправними дії 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - період з 05.11.2021 року по 18.01.2023 року (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100;

- стягнути з 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, - період з 05.11.2021 року по 18.01.2023 року (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100, у зв`язку з порушенням термінів виплати індексації грошового забезпечення, виплаченої 29.01.2026 року на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року у справі № 560/17509/24.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області від 02.11.2021 № 560 його звільнено зі служби цивільного захисту та виключено зі списків особового складу 04.11.2021. Проте повного розрахунку при звільненні з ним проведено не було. Індексацію грошового забезпечення, присуджену рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/17509/24, відповідач виплатив лише 29.01.2026. На думку позивача, оскільки відповідач у день звільнення не провів з ним повного розрахунку, є підстави застосувати до спірних правовідносин статті 116, 117 Кодексу законів про працю України. Позивач вважає, що у період з 05.11.2021 по 18.07.2022 застосовується стаття 117 Кодексу законів про працю України в редакції, чинній до 19.07.2022. У період з 19.07.2022 застосовується чинна редакція цієї статті з обмеженням шістьма місяцями, тобто по 18.01.2023.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.02.2026 відкрито провадження в адміністративній справі. Цією ж ухвалою вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Також витребувано у 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області належним чином завірену копію довідки про середньоденний розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 за два останніх місяця роботи перед звільненням із детальним розрахунком грошового забезпечення. Витребувані докази належало надати суду протягом 15 днів з дня отримання цієї ухвали.

Суддю Гнап Діану Дмитрівну призначено на посаду судді Сьомого апеляційного адміністративного суду, тому справу передано на повторний автоматизований розподіл. За його протоколом від 03.03.2026 справу передано судді Блонському В.К.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.03.2026 прийнято до свого провадження адміністративну справу №560/1923/26 за позовом ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими і посилається на положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159. На думку відповідача, з урахуванням цих актів у нього немає обов`язку нараховувати та виплачувати позивачу компенсацію втрати частини доходів.

Представник позивача подав додаткові пояснення, в яких просить врахувати під час винесення судового рішення висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 12 березня 2026 року по справі № 420/9470/25. Позивач зазначає, що в разі поетапної виплати належних при звільненні сум кожна окрема виплата є окремим епізодом порушення. Тому попереднє рішення не може бути підставою для відмови в позові, адже воно стосувалося іншої складової грошового забезпечення та іншого періоду виплати частини заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач, капітан служби цивільного захисту, проходив службу на посаді начальника караулу 27 державної пожежно-рятувальної частини 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області.

Наказом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області від 02.11.2021 № 560 (по особовому складу) позивача звільнено зі служби цивільного захисту з 04.11.2021. З ним достроково розірвано контракт, і виключено з кадрів Державної служби України з надзвичайних ситуацій за абзацом 2 пункту 173 у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) та пунктом 176 підпунктом 3 (за станом здоров`я).

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 24.01.2025 у справі № 560/17509/24, яке набрало законної сили 27.10.2025, зобов`язано 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із встановленням для обчислення індексації місяця підвищення доходів (базового місяця) січня 2008 року. Зобов`язано 1 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 04.11.2021, виходячи з фіксованої величини 4325,02 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

Відповідач повідомив позивача листом від 12.11.2025 № 67 3101-2092/67 31, що вживає заходів для виконання рішення суду у справі № 560/17509/24 і замовив кошти в ДСНС України.

На виконання рішення суду у справі № 560/17509/24 та наказу 1 ДПРЗ ГУ ДСНС від 27.01.2026 № 36-НК/67 відповідач 29.01.2026 зарахував на картковий рахунок позивача 205 130,02 грн. Призначення платежу: індексація грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та за період з 01.03.2018 по 04.11.2021. Це підтверджується випискою АТ КБ «ПриватБанк» по картці/рахунку позивача за 29.01.2026.

Суд також встановив, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 560/17145/25 за позовом ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії адміністративний позов задоволено частково. Суд зобов`язав 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.11.2021 по 19.01.2023 в сумі 193758 (сто дев`яносто три тисячі сімсот п`ятдесят вісім) грн 81 коп. з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів. У справі № 560/17145/25 середній заробіток стягнуто у зв`язку з несвоєчасною виплатою позивачу 19.09.2025 грошового забезпечення, присудженого рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/17510/24.

Відповідач не надав витребувану ухвалою суду від 11.02.2026 довідку про середньоденний розмір грошового забезпечення позивача. Водночас в матеріалах адміністративної справи № 560/17145/25 міститься довідка 1 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Хмельницькій області від 21.10.2025 № 159.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення, тому звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус, умови та порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу врегульовано Кодексом цивільного захисту України та підзаконними актами, прийнятими на його виконання. Проте ці спеціальні нормативно-правові акти не визначають дату проведення остаточного розрахунку з особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту при її звільненні. Вони також не встановлюють відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату такій особі належних їй при звільненні сум.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд касаційної інстанції неодноразово доходив висновку, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі (зокрема, постанова Верховного Суду України від 17 липня 2015 року в справі № 21-8а15, постанови Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 806/1899/17, від 29 березня 2018 року у справі № 815/1767/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 2340/4192/18, від 22 червня 2023 року у справі № 380/152/20).

Спеціальне законодавство не передбачає ні дати проведення остаточного розрахунку, ні відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату всіх належних сум при звільненні особи рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту. Тому до спірних правовідносин необхідно застосувати норми статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Статтею 47 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

За правилами статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.

За змістом статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, статтю 117 КЗпП України викладено в такій редакції: У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Щодо строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду в постанові від 12 березня 2026 року у справі № 420/9470/25 зазначив, що якщо виплата належних сум при звільненні була здійснена не одноразово, а частинами, то строк звернення з позовом про стягнення середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, має обчислюватися з дати фактичного проведення кожної такої виплати окремо (пункт 52). Порушення обов`язку роботодавця виникає з моменту, коли останній не здійснив належну виплату у визначений законом строк, тобто з дня звільнення. При цьому поетапність здійснення виплат не змінює юридичної природи такого порушення, а лише фіксує моменти його часткового усунення. Кожна окрема виплата припиняє затримку у межах відповідної частини заборгованості, не нівелюючи загального порушення обов`язку роботодавця щодо повного та своєчасного розрахунку (пункт 56). Таким чином, кожен епізод виплати як окремий момент фактичного розрахунку у межах тієї частини зобов`язання, якої він стосується, є завершенням певного епізоду порушення, що породжує підставу для застосування до роботодавця механізму відповідальності, передбаченого статтею 117 КЗпП України. Відтак, строк звернення з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до частини п`ятої статті 122 КАС України має обчислюватися з дати фактичного проведення окремої виплати (пункт 58).

Індексацію грошового забезпечення фактично виплачено позивачу 29.01.2026. Позивач звернувся до суду 08.02.2026, тобто в межах місячного строку, встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Вирішуючи позовні вимог по суті, суд враховує таке.

День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року по справі № 821/1226/16). Саме в цей день, тобто 04.11.2021, на підставі статті 116 КЗпП України відповідач повинен був виплатити позивачу всі належні йому суми, у тому числі індексацію грошового забезпечення.

Індексацію грошового забезпечення позивачу за період з 01.12.2015 по 04.11.2021 присуджено рішенням суду у справі № 560/17509/24. Отже, спір про право позивача на цю виплату вирішено на його користь, а відповідач виплатив її лише 29.01.2026. За таких обставин відповідач несе відповідальність, передбачену статтею 117 КЗпП України. Строк затримки розрахунку слід рахувати з 05.11.2021, тобто з наступного дня після дня, в який мала бути проведена виплата.

Суд відхиляє доводи відзиву. Вони стосуються компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 № 2050-III, а така компенсація не є предметом цього спору. Відповідач не навів доводів, які б спростовували обов`язок виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України.

Щодо застосовної редакції статті 117 КЗпП України та періоду нарахування середнього заробітку.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Датою виникнення правовідносин, урегульованих статтею 117 КЗпП України у цій справі, є 04.11.2021, тобто дата звільнення позивача. Спірний період затримки розрахунку охоплює час з 05.11.2021 (наступний день після звільнення) до 29.01.2026. Тому його слід умовно поділити на дві частини: період до набрання чинності Законом № 2352-ІХ, з 05.11.2021 по 18.07.2022, який регулюється попередньою редакцією статті 117 КЗпП України без обмеження строком, та період з 19.07.2022, який регулюється чинною редакцією цієї статті з обмеженням шістьма місяцями. Такий підхід відповідає практиці Верховного Суду (зокрема, постанови від 30 листопада 2023 року у справі № 380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, від 13 листопада 2025 року у справі № 520/9192/22).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 (провадження № 14-85цс25) відступила від висновку, викладеного касаційним судом у постанові від 06 грудня 2024 року у справі № 440/6856/22. Велика Палата сформулювала такий правовий висновок: Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Верховний Суд у постанові від 13 листопада 2025 року у справі № 520/9192/22 зазначив, що середній заробіток за період до 19 липня 2022 року обчислюється із застосуванням норми статті 117 КЗпП у редакції Закону № 3248-IV без обмеження періоду затримки та з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц щодо можливості зменшення розміру середнього заробітку. Середній заробіток за період з 19 липня 2022 року обчислюється із застосуванням статті 117 КЗпП у редакції Закону № 2352-IX, яка обмежує виплату середнього заробітку шістьма місяцями, та із застосуванням принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові. Суд при вирішенні подібного спору має оцінювати обставини справи (зокрема, розмір боргу) для визначення справедливого розміру компенсації, який може дорівнювати середньому заробітку за шість місяців, однак може бути і значно меншим, але в будь-якому разі не може перевищувати цю встановлену законом межу. У цій же постанові Верховний Суд погодився з необхідністю врахування обставин щодо виплати позивачу коштів, вже стягнутих на його користь як середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні на підставі попереднього судового рішення.

З аналізу статті 117 КЗпП України та наведених висновків Верховного Суду суд виходить з такого. Кожна окрема виплата належних при звільненні сум є окремим епізодом порушення, і з дня такої виплати обчислюється строк звернення до суду. Водночас усі такі епізоди є частинами одного порушення, а саме невиконання обов`язку провести повний розрахунок у день звільнення. Тому розмір відшкодування, що підлягає стягненню у зв`язку з окремим епізодом, визначається з урахуванням сум середнього заробітку, вже стягнутих за той самий період затримки за попередніми судовими рішеннями. Загальний розмір усіх таких стягнень не може перевищувати середнього заробітку за цей період, а для періоду після 19.07.2022 - середнього заробітку за шість місяців.

Визначаючись щодо розміру відшкодування, суд зазначає таке.

Період з 05.11.2021 по 18.07.2022 становить 256 календарних днів. Розмір середнього заробітку за цей період становить 127 669,76 грн (498,71 грн х 256 днів).

Період з 19.07.2022 по 18.01.2023 (у межах заявлених позовних вимог), який регулюється чинною редакцією статті 117 КЗпП України, становить 184 календарні дні. Розмір середнього заробітку за цей період становить 91 762,64 грн (498,71 грн х 184 дні).

Разом максимальний розмір середнього заробітку за заявлений позивачем період з 05.11.2021 по 18.01.2023 (440 календарних днів) становить 219 432,40 грн (127 669,76 грн + 91 762,64 грн).

Сума індексації грошового забезпечення, несвоєчасно виплаченої позивачу 29.01.2026, становить 205 130,02 грн. Співвідношення цієї суми із середнім заробітком за заявлений період становить 93,48 % (205 130,02 : 219 432,40 х 100). Відтак, розмір відшкодування, визначений з урахуванням істотності частки несвоєчасно виплаченої суми, становив би 205 125,41 грн (498,71 грн х 93,48 % х 440 днів).

Разом з тим, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09.12.2025 у справі № 560/17145/25 на користь позивача вже стягнуто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.11.2021 по 19.01.2023 (441 календарний день) в сумі 193 758,81 грн. Цей період повністю охоплює заявлений у цій справі період з 05.11.2021 по 18.01.2023. Отже, відповідач уже поніс відповідальність за затримку розрахунку з позивачем при звільненні за той самий період.

Частка суми, стягнутої рішенням у справі № 560/17145/25, яка припадає на заявлений у цій справі період (440 днів із 441), становить 193 319,45 грн (193 758,81 грн : 441 день х 440 днів).

Отже, невикористаний залишок максимального розміру відповідальності відповідача за період з 05.11.2021 по 18.01.2023 становить 26 112,95 грн (219 432,40 грн - 193 319,45 грн).

Стягнення середнього заробітку в розмірі 205 125,41 грн призвело б до того, що загальний розмір відшкодування за той самий період затримки (193 758,81 грн + 205 125,41 грн) майже вдвічі перевищив би середній заробіток позивача за весь цей період. Це суперечило б компенсаційній природі відшкодування за статтею 117 КЗпП України, принципам розумності, справедливості та пропорційності, а щодо періоду з 19.07.2022 і встановленій законом шестимісячній межі.

Таким чином, з урахуванням вже стягнутого рішенням суду у справі № 560/17145/25 відшкодування за той самий період, на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.11.2021 по 18.01.2023 в розмірі 26 112,95 грн. Стягнення в цьому розмірі забезпечує справедливий баланс інтересів сторін. Воно компенсує майнові втрати позивача в межах, визначених законом, і не призводить до повторного відшкодування за той самий період затримки.

Доводи представника позивача про те, що рішення у справі № 560/17145/25 стосувалося іншої складової грошового забезпечення, суд оцінює таким чином. Так, Висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 12 березня 2026 року у справі № 420/9470/25, дають позивачу право звернутися до суду у зв`язку з кожною окремою виплатою і визначають початок перебігу строку звернення до суду. Однак ці висновки не означають, що за кожною виплатою відшкодування нараховується за той самий період затримки повторно і без урахування вже стягнутих сум. Тому наявність рішення у справі № 560/17145/25 не є перешкодою для задоволення позову, проте впливає на розмір відшкодування.

Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів. Справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з якої в подальшому роботодавець здійснює утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цього адміністративного позову.

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 1 064,96 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, а самі вимоги мають немайновий характер, відповідно до частини першої статті 139 КАС України понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.11.2021 по 18.01.2023 у зв`язку з несвоєчасною виплатою 29.01.2026 індексації грошового забезпечення, присудженої рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 560/17509/24.

Стягнути з 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.11.2021 по 18.01.2023 в розмірі 26 112,95 грн з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 064,96 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )Відповідач:1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (вул. Озерна, 20/1,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29015 , код ЄДРПОУ - 38223651)

Головуючий суддя В.К. Блонський