Рішення № 140962587, 27.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1967/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Побут Постач» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Побут Постач» (далі - позивач, ТОВ «Побут Постач») звернулося в суд з позовом до Хмельницької митниці (далі - відповідач, митниця), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000245/2 від 08.10.2025;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000646 від 08.10.2025;

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що уклав з компанією TAIZHOU KERONG TRADE CO., LTD (Китай) контракт купівлі-продажу від 30.04.2025 №30/04/25-3. На його виконання продавець виставив інвойс від 18.06.2025 №2532 на 37 994,16 доларів США, з яких вартість товару становить 32 525,16, а доставки - 5 469,00 доларів США. Умови поставки - CIF Одеса (Інкотермс 2020), оплата - протягом 180 днів з дати виставлення рахунку.

08.10.2025 позивач подав електронну митну декларацію №25UA400040023681U5. Митну вартість товарів він визначив за основним методом у розмірі 1 402 487,97 грн і подав документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Інших витрат, які включаються до митної вартості, позивач не поніс.

На думку позивача, підстави коригування безпідставні, оскільки:

- різниця між заявленою вартістю і вартістю схожих товарів з бази даних ЄАІС не свідчить про порушення з боку декларанта;

- «підтвердження товару», замовлення і проформа-інвойс не належать до документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України;

- копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, який витребовується лише за наявності розбіжностей в основних документах;

- за умов поставки CIF страхування здійснює продавець, і його вартість включена до ціни товару.

Позивач також вважає, що рішення не містить обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості, а митниця не зазначила, які саме складові митної вартості не підтверджені і які документи можуть усунути сумніви.

Ухвалою судді Хмельницького окружного адміністративного суду Гнап Д.Д. від 16.02.2026 відкрито провадження в адміністративній справі. Розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Після повторного автоматизованого розподілу справу передано судді Блонському В.К. Ухвалою від 06.03.2026 прийнято до свого провадження адміністративну справу №560/1967/26 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Побут Постач» до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. Розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвалою від 06.03.2026 у задоволенні клопотання Хмельницької митниці про розгляд справи №560/1967/26 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Ввідповідач подав відзив від 02.03.2026 №10-10/277, в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, оскільки вважає, що:

- нижчий рівень заявленої митної вартості порівняно з даними ЄАІС «Рівень цін по ЦБД» був підставою для поглибленого аналізу документів;

- не подано передбачені пунктами 1.1, 1.2, 1.4, 3.2 контракту «підтвердження товару», замовлення, проформу-інвойс і копію митної декларації країни відправлення;

- інвойс містить лише вартість товару та доставки, без вартості страхування, хоча умови CIF передбачають страхування;

- підставою для коригування стала відмова декларанта подати додаткові документи, а митну вартість правомірно визначено за резервним методом на підставі раніше визнаних митних вартостей.

Позивач подав відповідь на відзив, в якій зазначає, що до відзиву не додано копій митних декларацій, взятих за основу, а витяг «Рівень цін по ЦБД» не дає змоги перевірити подібність товарів, обсяги партій, умови поставки і те, чи коригувалася або оскаржувалася митна вартість за цими деклараціями.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

30.04.2025 TAIZHOU KERONG TRADE CO. LTD (постачальник) і ТОВ «Побут Постач» (покупець) уклали контракт №30/04/25-3 (далі - контракт). Умови цього контракту такі:

- пункт 1.1: постачальник зобов`язується поставити у власність покупця товар, а покупець - прийняти у власність та оплатити товар на умовах згідно «Підтвердження товару» (SALESCONFIRMATION);

- пункт 1.2: товар поставляється партіями, на кожну партію покупець надає постачальнику замовлення;

- пункт 1.4: після підтвердження замовлення постачальник формує та надсилає покупцю проформу-інвойс;

- пункт 1.8: для укладення та виконання контракту сторони діють особисто та не потребують залучення комісіонерів і/або брокерів, поставка товару на умовах контракту не передбачає виплати комісійної і/або брокерської винагороди;

- пункт 2.1: ціна на товар встановлена в доларах США і розуміється на умовах поставки, що зазначаються в інвойсах на кожну партію товару;

- пункт 2.3: ціна товару визначається на кожну партію та фіксується в інвойсах, які становлять невід`ємну частину контракту;

- пункт 2.4: ціна товару включає вартість упаковки, тари, маркування;

- пункт 3.1: поставка здійснюється на умовах, що вказуються в інвойсах на кожну партію товару, відповідно до Інкотермс 2020;

- пункт 3.2: постачальник надає покупцю сертифікат відповідності, інвойс, пакувальний лист та експортну декларацію;

- пункт 4.1: оплата здійснюється покупцем згідно з умовами, визначеними в інвойсі;

- пункт 6.4: інвойс є невід`ємною частиною контракту.

Продавець виставив інвойс від 18.06.2025 №2532 (виставлено на виконання контракту №30/04/25-3 від 30.04.2025). Інвойс містить 106 позицій із зазначенням найменування, виробника, коду УКТЗЕД, кількості, ціни за одиницю, суми, ваги брутто і нетто. Загальна вартість товару становить 32 525,16 доларів США, доставки (Fracht) - 5 469,00 доларів США, разом - 37 994,16 доларів США. Умови поставки - CIF Одеса, умови оплати - 180 днів з дати інвойсу. Виробниками товарів зазначено Taizhou Kerong Trade CO., LTD та NingBo AMA Weaving CO., LTD.

Товар перевезено морем за коносаментом від 26.06.2025 №MEDUJL291518 (судно MSC SVEVA), а далі автомобільним транспортом за CMR від 03.10.2025 №А477970.

08.10.2025 позивач подав електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №25UA400040023681U5 на 18 товарів китайського походження. Митну вартість заявлено за основним методом у розмірі 1 402 487,97 грн, що відповідає 33 945,56 доларів США (графа 22) за курсом 41,3158. За графами 16 і 17 рішення про коригування ця сума складається з фактурної вартості товару (28 476,56 доларів США, 1 176 531,86 грн) та заявлених декларантом витрат на доставку (5 469,00 доларів США, 225 956,11 грн).

Разом з декларацією позивач подав: інвойс; коносамент; CMR; декларацію про походження товару; контракт (коди 4100 і 4104); довіреність; документацію від 22.08.2025 №UA.D.234.05-25; декларацію митної вартості.

За даними автоматизованої системи митного оформлення 08.10.2025 митний орган надіслав декларанту такі повідомлення:

- про пред`явлення транспортного засобу з товаром для часткового, а потім повного митного огляду;

- про подання документів щодо кодів товарів і документації на продукцію;

- вимогу, відповідно до частини 2 статті 53 МК України, надати: банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, транспортні документи (якщо витрати на транспортування не включені у вартість товару) і страхові документи (якщо здійснювалося страхування);

- повідомлення про те, що надані відповідно до частини 2 статті 53 МКУ документи, які підтверджують митну вартість товарів містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не підтверджують усіх складових митної вартості. Зокрема: до митного оформлення не надано «підтвердження товару», замовлення, проформу-інвойс, копію митної декларації країни відправлення, передбачені пунктами 1.1, 1.2, 1.4, 3.2 зовнішньоекономічного контракту; заявлені умови поставки передбачають страхування товару, однак в поданих документах, в тому числі рахунку-фактурі визначено вартість товару та доставку, без врахування страхування вантажу.

До цього повідомлення додано перелік додаткових документів: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; копію митної декларації країни відправлення;

- рішення про коригування митної вартості.

Листом від 08.10.2025 б/н позивач повідомив, що на вимогу митного органу усі наявні документи що підтверджують митну вартість товару відповідно до ч.3 ст. 53 надано. Інших документів, що підтверджують митну вартість товару надати немає змоги.

08.10.2025 митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000245/2 (далі - рішення про коригування). Митну вартість товарів №1, 2, 3, 5, 6, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 16 визначено за резервним методом (код 6). У графі 33 рішення митниця, крім підстав, перелічених у повідомленні о 15:23:41, зазначила, що заявлений рівень митної вартості окремих товарів (1,2,3,5,6,8,10,11,13,14,15,16) не відповідає мінімальному рівню, за яким здійснювалось митне оформлення подібних товарів на інших митницях Держмитслужби. Митниця також вказала, що: митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) зважаючи на відсутність у митного органу інформації про ідентичні та подібні товари, що були оформлені у митному відношенні; митна вартість не може бути визначена за статтями 62 та 63 МКУ у зв`язку з відсутністю у митного органу інформації основи для віднімання та додавання вартості.

Джерелом числового значення митної вартості визначено митні декларації інших імпортерів на подібні товари з Китаю. Щодо кожного товару зазначено, що даний рівень митної вартості є мінімальним серед подібних товарів та не залежить від кількості та комерційних рівнів, а коригування на умови поставки не здійснювались.

Того ж дня митниця склала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000646 (далі - картка відмови).

Товар випущено у вільний обіг за митною декларацією від 08.10.2025 №25UA400040023766U9 за заявленою декларантом митною вартістю 1 402 487,97 грн. Різницю в митних платежах між митною вартістю, визначеною митним органом, і заявленою декларантом забезпечено гарантією з відстроченням платежу до 06.01.2026: мито - 18 117,21 грн, податок на додану вартість - 185 397,78 грн, разом 203 514,99 грн. 06.01.2026 митний орган повторно надіслав декларанту рішення про коригування.

Позивач, вважаючи картку відмови та рішення про коригування митної вартості протиправними, позивач звернуся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2. з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3. обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4. безсторонньо (неупереджено);

5. добросовісно;

6. розсудливо;

7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10. своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1 та 2 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до статті 53 МК України:

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

2. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1. декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2. зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3. рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4. якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5. за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6. транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7. ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8. якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

3. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1. договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2. рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3. рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4. виписку з бухгалтерської документації;

5. ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6. каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7. копію митної декларації країни відправлення;

8. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

4. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1. виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2. довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3. розрахунок ціни (калькуляцію).

5. Забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

6. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1. здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2. надавати декларанту письмову інформацію про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана;

3. надавати декларанту письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування (пункти 1-3 частини 4).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1. упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2. у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3. у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів (пункти 1-3 частини 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1. невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості;

2. неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3. невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4. надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7).

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з пунктами 1-4 частини 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1. обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2. наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3. вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4. обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частиною 1 статті 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1. основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2. другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 МК України). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3 статті 57 МК України).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України). У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина 8 статті 57 МК України).

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина 4 статті 58 МК України). Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина 9 статті 58 МК України).

Відповідно до частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1. витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

2. витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

3. витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

4. витрати на страхування цих товарів.

Частиною 1 статті 60 МК України передбачено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними (частина 2 статті 60 МК України). Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку (частина 3 статті 60 МК України).

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари (частина 4 статті 60 МК України). У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена (частина 5 статті 60 МК України).

Відповідно до статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) (частина 1).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина 2).

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1. ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2. системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3. ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4. вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5. ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6. мінімальної митної вартості;

7. довільної чи фіктивної вартості (частина 3).

Аналіз наведених норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості є метод за ціною договору (контракту). Обов`язок підтвердження заявленої митної вартості покладено на декларанта. Він виконує цей обов`язок, подаючи документи, визначені частиною 2 статті 53 МК України.

Право митного органу витребувати додаткові документи, перелічені в частині 3 статті 53 МК України, виникає лише тоді, коли документи, подані відповідно до частини 2 цієї статті:

- містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості;

- мають ознаки підробки;

- або не містять усіх відомостей про складові митної вартості чи ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Митний орган має вказати, у чому полягають такі розбіжності, і витребувати саме ті документи, що здатні їх усунути. Вимагати від декларанта будь-які інші документи, ніж ті, що зазначені у статті 53 МК України, закон забороняє (частина 5 статті 53 МК України). Неподання додаткових документів може бути підставою для відмови в застосуванні основного методу лише за умови, що сумнів митного органу був обґрунтованим, тобто зазначені ним розбіжності реально існують і впливають на числове значення митної вартості.

Таку правову позицію неодноразово висловлював Верховний Суд, зокрема у постанові від 20.02.2018 у справі №809/1884/16, на яку посилається позивач.

Суд оцінює кожну з підстав, наведених митницею в рішенні про коригування.

1. Невідповідність рівня заявленої митної вартості мінімальному рівню митної вартості подібних товарів.

Відповідач у відзиві сам визнає, що наявність у ЄАІС Держмитслужби інформації про іншу митну вартість подібних товарів не є підставою для коригування митної вартості, а лише підставою для поглибленого аналізу документів. Суд з цим погоджується. Розбіжність між заявленою вартістю і ціновою інформацією бази даних сама по собі не свідчить про недостовірність відомостей, заявлених декларантом, і не належить до підстав, визначених частиною 6 статті 54 МК України.

Отже, правомірність рішення про коригування залежить від того, чи були обґрунтованими інші підстави, наведені митницею.

2. Неподання «підтвердження товару», замовлення, проформи-інвойсу.

Суд зазначає, що ці документи не належать до переліку, визначеного частинами 2-4 статті 53 МК України.

Проформа-інвойс згідно з пунктом 3 частини 2 статті 53 МК України подається лише тоді, коли товар не є об`єктом купівлі-продажу. Спірний товар продано за контрактом, і позивач подав рахунок-фактуру (інвойс) від 18.06.2025 №2532.

Митниця посилається на пункти 1.1, 1.2, 1.4 контракту. Проте за пунктами 2.1, 2.3, 3.1, 4.1 та 6.4 контракту саме інвойс визначає ціну, умови поставки та оплати кожної партії і є невід`ємною частиною контракту. Замовлення, його підтвердження і проформа-інвойс стосуються погодження партії до відвантаження. Остаточні ціна і кількість товару зафіксовані в інвойсі від 18.06.2025 №2532, який містить найменування, виробника, код УКТЗЕД, кількість, ціну за одиницю і вагу кожної з 106 позицій.

Митниця не вказала, які відомості про ціну чи складові митної вартості відсутні в інвойсі і могли б бути встановлені із замовлення чи «підтвердження товару». Не зазначено і того, у чому полягає розбіжність між контрактом та інвойсом. Відтак неподання цих документів не утворює підстави, передбаченої пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України, а їх вимога суперечить частині 5 статті 53 МК України.

3. Неподання копії митної декларації країни відправлення та інших додаткових документів.

Копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, передбаченим пунктом 7 частини 3 статті 53 МК України. Її може бути витребувано лише за наявності розбіжностей чи неповноти в документах, поданих відповідно до частини 2 цієї статті. Обов`язок продавця надати покупцю експортну декларацію за пунктом 3.2 контракту стосується відносин сторін зовнішньоекономічного договору. Він не перетворює цей документ на обов`язковий документ для підтвердження митної вартості.

Решту додаткових документів (договори з третіми особами, рахунки про платежі третім особам і про сплату комісійних та посередницьких послуг) митниця перелічила формально, відтворивши текст частини 3 статті 53 МК України. Відповідач не пояснив, яку розбіжність ці документи мали б усунути. Натомість пунктом 1.8 контракту прямо передбачено, що сторони не залучають комісіонерів і брокерів, а поставка не передбачає виплати комісійної і брокерської винагороди. Відомостей про протилежне митниця не навела.

4. Страхування.

Відповідно до інвойсу від 18.06.2025 №2532 товар поставлено на умовах CIF Одеса (Інкотермс 2020). За цими умовами продавець зобов`язаний за власний рахунок оплатити перевезення до порту призначення і застрахувати товар на користь покупця, а ці витрати включаються до ціни, що підлягає сплаті. Цього не заперечує і відповідач, який у відзиві сам наводить зміст умови CIF.

За частиною 10 статті 58 МК України витрати на страхування додаються до ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті, лише якщо вони не включалися до неї. За пунктом 8 частини 2 статті 53 МК України страхові документи подаються лише тоді, коли страхування здійснювалося, тобто коли його витрати поніс покупець.

Покупець за умовами CIF витрат на страхування не несе. Відсутність в інвойсі окремого рядка про вартість страхування не означає, що ці витрати не включено до ціни CIF. Вона також не свідчить про відсутність обов`язкової складової митної вартості в розумінні частини 2 статті 58 МК України. Витрати на доставку до порту ввезення (5 469,00 доларів США) позивач заявив як окрему складову митної вартості (графа 17 рішення про коригування).

Митний орган не навів жодних даних, що покупець поніс окремі витрати на страхування товару понад ціну інвойсу. Отже, ця підстава є припущенням, а не встановленою розбіжністю.

5. Відсутність банківських платіжних документів.

Суд додатково зазначає, що банківські платіжні документи подаються відповідно до пункту 4 частини 2 статті 53 МК України, якщо рахунок сплачено. Інвойсом встановлено оплату протягом 180 днів з дати його виставлення, тобто до 15.12.2025. На дату митного оформлення (08.10.2025) цей строк не сплинув. Відповідач на відсутність платіжних документів у рішенні про коригування не посилався.

За таких обставин суд дійшов висновку, що документи, подані позивачем, не містять розбіжностей, які впливають на правильність визначення митної вартості. Вони містять відомості про ціну, що підлягає сплаті за товари, та про складові митної вартості. Таким чином, в митниці не було підстав, передбачених частиною 6 статті 54 МК України, для відмови в застосуванні основного методу.

Крім того, спосіб, у який митниця визначила митну вартість, не відповідає вимогам статей 57, 60, 64 МК України.

Так, в рішенні про коригування митниця зазначила, що метод за статтею 60 МК України (за ціною договору щодо подібних товарів) застосувати неможливо через відсутність інформації про подібні товари. Водночас джерелом числового значення митної вартості визначено митні декларації, за якими, за позицією відповідача, оформлено саме подібні товари. Таке обґрунтування внутрішньо суперечливе. Воно не пояснює, чому неможливо було застосувати метод за статтею 60 МК України з коригуваннями, передбаченими частинами 4-6 цієї статті, і чому ця сама інформація придатна для резервного методу.

Також з витягів ЄАІС, поданих самим відповідачем, вбачається, що митна вартість за деклараціями, взятими за основу для товарів №1, 5 і 16, визначалася митними органами за резервним методом (код 6 у графі 43/1). Тобто ці показники є не вартістю операції з подібними товарами, а результатом коригування, здійсненого митними органами в інших справах. Обставин, за яких було проведено те коригування, і того, чи не оскаржувалося і не скасовувалося воно, відповідач суду не навів.

Щодо кожного товару митниця зазначила, що використаний рівень вартості є мінімальним серед подібних товарів та не залежить від кількості та комерційних рівнів. Тобто застосувала рівень вартості з бази даних без його коригування з урахуванням характеристик оцінюваних товарів. Разом з тим, частина 3 статті 64 МК України забороняє визначати митну вартість на підставі мінімальної митної вартості, а також довільної чи фіктивної вартості.

Крім того, відповідач не подав суду копій митних декларацій, взятих за основу, а витяги «Рівень цін по ЦБД» сформовано 26.02.2026, тобто після прийняття рішення. Тому неможливо перевірити, якою інформацією митниця фактично керувалася 08.10.2025 і чи ґрунтується скоригована митна вартість на раніше визнаних митними органами митних вартостях (частина 2 статті 64 МК України).

Відтак рішення про коригування не містить належного обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та фактів, які вплинули на таке коригування.

Посилання відповідача на постанови Верховного Суду від 15.08.2019 у справі №826/19400/15, від 04.08.2021 у справах №520/3421/19 і №520/4787/19 та від 17.02.2022 у справі №520/4051/19 суд не бере до уваги. У цих справах суди встановили, що документи декларанта містили реальні розбіжності, які впливали на митну вартість. Ці постанови підтверджують право митного органу витребувати додаткові документи за наявності обґрунтованого сумніву. Проте вони не свідчать, що таке право існує за відсутності розбіжностей в основних документах, як у цій справі.

Картку відмови від 08.10.2025 №UA400040/2025/000646 складено на підставі рішення про коригування. Оскільки рішення про коригування є протиправним, похідна від нього картка відмови також підлягає скасуванню.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не довів правомірності рішення про коригування митної вартості товарів від 08.10.2025 №UA400000/2025/000245/2 і картки відмови від 08.10.2025 №UA400040/2025/000646.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону №3674-VI при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Позивач подав позов в електронній формі і сплатив судовий збір у загальному розмірі 5 324,80 грн: 2 662,40 грн за вимогу про скасування рішення про коригування митної вартості товарів та 2 662,40 грн за вимогу про скасування картки відмови як вимогу немайнового характеру.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 27 серпня 2024 року у справі №120/15468/23 зазначив, що рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є взаємопов`язаними, стосуються тих самих правовідносин, і в разі їх спільного оскарження розцінюються як одне ціле, а тому розрахунок судового збору за одночасне оскарження такого рішення та картки відмови має здійснюватися виходячи лише з розміру різниці між митною вартістю, задекларованою позивачем, та митною вартістю, визначеною оскаржуваним рішенням про коригування, без додаткового визначення судового збору за оскарження картки відмови як окремої немайнової вимоги.

Суд враховує цю правову позицію відповідно до частини 5 статті 242 КАС України. Отже, вимога про скасування картки відмови від 08.10.2025 №UA400040/2025/000646 заявлена одночасно з вимогою про скасування пов`язаного з нею рішення про коригування митної вартості товарів від 08.10.2025 №UA400000/2025/000245/2. Отже, вона не підлягала окремому обкладенню судовим збором.

Ціна позову (різниця в митних платежах) становить 203 514,99 грн. Судовий збір за ставкою 1,5 відсотка ціни позову становить 3 052,72 грн, що менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328,00 грн). Тому судовий збір за подання позову належало сплатити в мінімальному розмірі 3 328,00 грн із застосуванням коефіцієнта 0,8, тобто 2 662,40 грн.

Оскільки позов задоволено, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, сплачений за вимогу про скасування картки відмови, внесено в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а відтак він не є судовими витратами, що підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону №3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Згідно з частиною 2 статті 7 Закону №3674-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Отже, позивач не позбавлений права звернутися до суду з клопотанням про повернення надміру сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Побут Постач» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000245/2 від 08.10.2025.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400040/2025/000646 від 08.10.2025.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Побут Постач» за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Побут Постач» (вул. Костя Степанкова, 3/1,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29025 , код ЄДРПОУ - 45790610)Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)

Головуючий суддя В.К. Блонський