Рішення № 140962583, 27.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1734/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення від 27.01.2026 №968060155408 про відмову у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області перевести з 19.01.2026 на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу" та здійснити нарахування і виплачувати в повному розмірі призначену пенсію з 19.01.2025 із розрахунку 60% суми заробітної плати зазначеної у довідках від 09.01.2026 №6-Ф та №7-Ф з врахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що з 20.03.2014 вона є особою з інвалідністю II групи, і цю групу їй встановлено під час перебування на державній службі. З 20.03.2014 вона отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". 25.12.2025 її звільнено з посади провідного спеціаліста Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, а стаж державної служби становить 21 рік. Станом на 01.05.2016 вона мала понад 10 років стажу на посадах державної служби, тому має право на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII з урахуванням пунктів 10, 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII. 19.01.2026 позивач звернулася із заявою про переведення на пенсію по інвалідності за Законом України "Про державну службу" та подала довідки від 09.01.2026 №6-Ф і №7-Ф. Однак, рішенням відповідача 2 від 27.01.2026 №968060155408 їй відмовлено з тих підстав, що чинним законодавством не передбачено призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу".

Позивач вважає таке рішення протиправним, просить позовні вимог задовольнити.

Ухвалою судді Хмельницького окружного адміністративного суду Гнап Д.Д. від 09.02.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У зв`язку з призначенням судді Гнап Д.Д. на посаду судді Сьомого апеляційного адміністративного суду справу передано на повторний автоматизований розподіл. Відповідно до протоколу від 03.03.2026 справу передано судді Блонському В.К. Ухвалою від 06.03.2026 суддя прийняв справу до свого провадження, ухвалив розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та витребував у відповідача 1 належним чином засвідчені копії пенсійної справи позивача.

Відповідач 2 подав відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що заяву позивача розглянуто за принципом екстериторіальності відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1. На думку відповідача 2, з 01.05.2016 державним службовцям за нормами Закону №3723-XII призначаються лише пенсії за віком. Закон №889-VIII не містить положень, які передбачають право на пенсію по інвалідності та переведення на неї, тому відповідно до ст. 90 Закону №889-VIII пенсії по інвалідності призначаються за нормами Закону №1058-IV.

Відповідач 1 подав відзив, у якому також просив відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що пункти 10, 12 розділу XI Закону №889-VIII відсилають до порядку, визначеного для осіб, які мають не менш як 20 років стажу, тобто до умов ч. 1 ст. 37 Закону №3723-XII: досягнення пенсійного віку та наявності страхового стажу 30 років для жінок. Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 19.01.2026 пенсійного віку не досягла. Вказує, що постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 №1-3 форми довідки для призначення пенсії по інвалідності державного службовця не передбачено. Вважає, що позовні вимоги є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу. Також зазначає, що вимога виплачувати пенсію з 19.01.2025 є передчасною.

Крім того, відповідач 1 просив розглянути справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Вирішуючи клопотання відповідача 1, суд виходить з такого. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України справи щодо оскарження фізичними особами рішень суб`єктів владних повноважень щодо призначення пенсійних виплат суд розглядає без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). За п. 1 ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу. Ця справа є справою незначної складності, необхідні докази є в її матеріалах, а позиції сторін повно викладені в заявах по суті справи. Тому суд відмовляє в задоволенні клопотання.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 позивач з 12.03.2004 за результатами конкурсу призначена на посаду спеціаліста 1 категорії відділу призначення пенсій Управління Пенсійного фонду України в Дунаєвецькому районі. Їй присвоєно 15 ранг державного службовця. Надалі позивач безперервно проходила державну службу в органах Пенсійного фонду України:

- 01.05.2016 їй присвоєно 9 ранг державного службовця;

- з 20.02.2018 позивач працювала на посаді провідного спеціаліста Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області;

- з 01.12.2025 на посаді провідного спеціаліста відділу перерахунків пенсій №2;

- 25.12.2025 позивача звільнено з посади за власним бажанням відповідно до п. 1 ст. 86 Закону України "Про державну службу" (наказ від 22.12.2025 №1919-0).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0317891 позивача 20.03.2014 вперше визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок загального захворювання. Довідками серії АВ №0685015 (огляд 24.03.2016) та серії АВ №0042633 (огляд 28.03.2019) II групу інвалідності підтверджено. Останньою довідкою інвалідність встановлено безтерміново.

Згідно з матеріалами пенсійної справи з 20.03.2014 позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

09.01.2026 відповідач 1 видав позивачу довідку №6-Ф за формою згідно з додатком 1 до Порядку. Це довідка про складові заробітної плати для призначення особі пенсії державного службовця, яка працювала в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посаду якої було класифіковано (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років). За довідкою заробітна плата станом на січень 2026 року на посаді провідного спеціаліста становить 16496,50 грн, з них:

- посадовий оклад - 12305,00 грн;

- надбавка за 6 ранг - 500,00 грн;

- надбавка за вислугу років (30 відсотків, за стаж державної служби 21 рік) - 3691,50 грн.

09.01.2026 відповідач 1 видав позивачу також довідку №7-Ф за формою згідно з додатком 2 до Порядку. Вказана довідка про інші складові заробітної плати для призначення згідно з пунктами 10, 12 розділу XI Закону №889-VIII пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII. Вона містить відомості про премії, надбавки та інші виплати за період з 01.01.2024 по 25.12.2025. У довідці зазначено, що на всі види оплати праці, включені до неї, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

19.01.2026 позивач звернулася до відповідача 1 із заявою про перерахунок пенсії. У заяві вид перерахунку визначено як «Перехід на пенсію за іншим Законом», а в інших відомостях зазначено: «згідно закону України "Про державну службу"».

За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянув відповідач 2. Рішенням від 27.01.2026 №968060155408 відмовлено позивачу в перерахунку пенсії у зв`язку з відсутністю права, оскільки чинним законодавством не передбачено призначення пенсій по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу".

Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним, тому звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

З 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII).

Відповідно до статті 90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до пункту 10 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно з пунктом 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Пунктом 12?№ розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII передбачено, що виплата, припинення та поновлення виплати пенсій, призначених відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами), здійснюються в порядку, передбаченому Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частиною першою статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі Закон №3723-XII) встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до частини восьмої статті 37 Закону №3723-XII визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною дев`ятою статті 37 Закону №3723-XII пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.

Частиною десятою статті 37 Закону №3723-XII передбачено, що якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі.

Відповідно до частини дванадцятої статті 37 Закону №3723-XII якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п`яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв`язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 "Деякі питання пенсійного забезпечення окремих категорій осіб" затверджено Порядок призначення пенсій деяким категоріям осіб (далі - Порядок №622).

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 передбачено, що з 1 жовтня 2017 р. пенсії, призначені після набрання чинності Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (крім пенсій осіб з інвалідністю I і II груп, осіб з інвалідністю внаслідок війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII "Про державну службу", у період роботи на посадах державної служби, визначених Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу", а також на посадах та на умовах, передбачених Законами України "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", виплачуються в розмірі, обчисленому відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 2 Порядку №622 згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон) мають право особи, які на день набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу":

мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України;

займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону та актами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Порядку №622 право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням стажу державної служби, передбаченого пунктом 2 цього Порядку, якщо до набрання чинності Законом України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" не призначалася пенсія відповідно до Закону, мають:

чоловіки, які досягли віку 62 роки. До досягнення зазначеного віку право на призначення пенсії мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:

61 рік - які народилися по 31 грудня 1954 р.;

61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 р. по 31 грудня 1955 р.;

жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Аналіз наведених норм свідчить про таке. Пункти 10 і 12 розділу XI Закону №889-VIII зберігають дію статті 37 Закону №3723-XII в цілому для осіб, які станом на 01.05.2016 мали визначений стаж державної служби. Законодавець не виключив з-під дії цих перехідних положень частин дев`ятої - дванадцятої статті 37 Закону №3723-XII, що врегульовують право на пенсію по інвалідності. Відсилання до порядку, визначеного для осіб, які мають не менш як 20 років стажу, визначає умови пенсійного забезпечення для відповідної категорії осіб. Воно не скасовує окремого виду пенсії, умови призначення якого визначено частиною дев`ятою цієї статті. Пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 також прямо згадує пенсії осіб з інвалідністю I і II груп, призначені відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18 (провадження №11-555заі18) скасувала рішення Верховного Суду від 04.04.2018 та ухвалила нове рішення про задоволення позову. Позивачкою у тій справі була державна службовиця, визнана особою з інвалідністю II групи, яка після звільнення з державної служби просила перевести її з пенсії по інвалідності за Законом №1058-IV на пенсію по інвалідності державного службовця.

Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи пенсійного органу про те, що з 01.05.2016 до осіб, зазначених у пунктах 10, 12 розділу XI Закону №889-VIII, у сукупності застосовуються визначені частиною першою статті 37 Закону №3723-XII умови щодо віку, стажу державної служби і страхового стажу. Вона зазначила, що Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку, а пенсійний орган, трактуючи норми закону на свій розсуд, віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що позивачка має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII. Належним способом захисту вона визнала зобов`язання територіального органу Пенсійного фонду України призначити та виплачувати пенсію державного службовця у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у відповідній довідці.

Ознаками типової справи Велика Палата Верховного Суду визначила такі:

а) позивач - особа, яка займає (або займала) посаду держслужби та якій встановлена інвалідність;

б) відповідач - територіальний орган Пенсійного фонду України;

в) предмет спору - вимога зобов`язати відповідача призначити пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що висновки в цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України з вимогами призначити пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону №3723. На застосування цих висновків можуть впливати відмінності в обставинах справи, зокрема щодо стажу позивача.

Суд констатує, що ця справа відповідає всім ознакам типової справи: позивач займала посаду державної служби, і їй встановлено інвалідність II групи; відповідачами є територіальні органи Пенсійного фонду України; предметом спору є переведення на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.

Відмінність у стажі між цією справою та зразковою не перешкоджає застосуванню висновків Великої Палати Верховного Суду. Позивачка у зразковій справі мала станом на 01.05.2016 понад 20 років стажу державної служби (пункт 12 розділу XI Закону №889-VIII). Позивач у цій справі на 01.05.2016 займала посаду державної служби і мала понад 10 років стажу на посадах державної служби (з 12.03.2004 - понад 12 років), тобто на неї поширюється пункт 10 розділу XI Закону №889-VIII. Обидва пункти мають однаковий правовий наслідок - право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Крім того, на день звернення із заявою загальний стаж державної служби позивача становив 21 рік.

Застосовуючи наведені норми та правові висновки до встановлених обставин справи, суд зазначає, що позивач відповідає всім умовам, з якими частина дев`ята статті 37 Закону №3723-XII пов`язує право на пенсію по інвалідності:

- інвалідність II групи встановлено їй 20.03.2014, тобто в період перебування на державній службі;

- на момент встановлення інвалідності позивач мала понад 10 років стажу державної служби, а на день звернення - 21 рік;

- страхового стажу для призначення пенсії по інвалідності за Законом №1058-IV у неї достатньо: з 20.03.2014 вона отримує таку пенсію, і відповідачі цього не заперечують;

- державну службу позивач припинила 25.12.2025.

Пенсію по інвалідності державного службовця позивачу не було призначено саме у зв`язку з продовженням нею державної служби. Для такого випадку частина дванадцята статті 37 Закону №3723-XII прямо передбачає визначення права на пенсію по інвалідності на умовах цього Закону.

Отже, з дня припинення державної служби позивач набула право на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону №3723-XII. Відповідно до статті 10 Закону №1058-IV вона має право обрати цей вид пенсії.

Щодо доводів відповідача 2 про те, що з 01.05.2016 державним службовцям призначаються лише пенсії за віком, а Закон №889-VIII не передбачає пенсії по інвалідності, суд зазначає таке. Право позивача ґрунтується не на нормах Закону №889-VIII про пенсійне забезпечення, а на статті 37 Закону №3723-XII, дію якої для осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI, Закон №889-VIII прямо зберіг. Стаття 90 Закону №889-VIII не скасовує цих перехідних положень, оскільки вони є спеціальними нормами щодо визначеного кола осіб.

Щодо доводів відповідача 1 про необхідність досягнення позивачем пенсійного віку та наявності страхового стажу 30 років, суд зазначає, що визначені частиною першою статті 37 Закону №3723-XII умови щодо віку стосуються пенсії державного службовця за віком. Пенсія по інвалідності є окремим видом пенсії з власними умовами призначення, визначеними частиною дев`ятою цієї статті, і досягнення пенсійного віку до них не належить. Аналогічні доводи пенсійного органу Велика Палата Верховного Суду визнала необґрунтованими у зразковій справі №822/524/18.

Посилання відповідачів на пункт 3 Порядку №622 суд відхиляє. Цей пункт врегульовує умови призначення пенсії за віком і не стосується пенсії по інвалідності. Крім того, відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами, тому підзаконний нормативно-правовий акт не може звужувати право на пенсію по інвалідності, передбачене законом.

Безпідставним є і посилання відповідача 1 на відсутність окремої форми довідки про заробітну плату для призначення пенсії по інвалідності державного службовця. Відповідно до пункту 5 Порядку №622 довідки про заробітну плату державних службовців, визначені за формами згідно з додатками 1-6, видаються виключно для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 10 грудня 2015 р. № 889-VIII "Про державну службу" пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII "Про державну службу" та не є підставою для перегляду раніше призначеної пенсії державного службовця. Ця норма не розмежовує довідки залежно від виду пенсії. Пенсія по інвалідності відповідно до частини дев`ятої статті 37 Закону №3723-XII призначається у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, тобто обчислюється із заробітної плати державного службовця. Відповідач 1 сам видав позивачу довідки від 09.01.2026 №6-Ф та №7-Ф за формами згідно з додатками 1 і 2 до Порядку №622.

Щодо доводів відповідача 1 про дискреційні повноваження пенсійного органу суд зазначає, що призначення пенсії за наявності визначених законом умов не є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Посилання відповідача 1 на постанови Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 01.10.2019 у справі №804/3646/18 та від 21.12.2019 у справі №663/574/17 суд не бере до уваги. У цій типовій справі суд зобов`язаний враховувати висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18, у тому числі щодо належного способу захисту.

Доводи відповідача 1 щодо недопустимості одночасного визнання рішення протиправним та його скасування суд відхиляє. Пунктом 2 частини другої статті 245 КАС України прямо передбачено такий спосіб захисту, як визнання протиправним та скасування індивідуального акта.

Таким чином, рішення відповідача 2 від 27.01.2026 №968060155408 прийняте не на підставі та не у спосіб, що передбачені законами України, а тому є протиправним і підлягає скасуванню.

Щодо способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Відповідно до частини третьої статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Відповідно до пункту 4 Порядку №622 пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 4-1 Порядку №622 передбачено, що для призначення пенсії державним службовцям, які працювали починаючи з 1 січня 2024 р. в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, заробітна плата визначається з урахуванням:

посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років у розмірах, установлених на дату звернення за призначенням пенсії (за посадою, передбаченою штатним розписом);

розмірів виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, визначених у середньомісячних сумах за період починаючи з дати переходу на умови оплати праці державних службовців на основі класифікації посад в державному органі після затвердження та введення в дію відповідного штатного розпису (далі - дата введення класифікації посад) до місяця звернення особи. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.

Для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з дати введення класифікації посад у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, подаються довідки про:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 1;

розміри виплат, зазначених в абзаці третьому цього пункту, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 2;

середньомісячний розмір виплат, визначений за вибором особи, відповідно до абзацу п`ятого цього пункту, за формою згідно з додатком 3.

Згідно з пунктом 7 Порядку №622 у всіх випадках заробітна плата для призначення пенсії державного службовця враховується в межах установленої законом на день призначення пенсії максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Суд встановив, що позивач відповідає всім визначеним законом умовам для переведення на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону №3723-XII. Єдиною підставою оскаржуваного рішення була відсутність такого права, і цю підставу суд визнав протиправною. Інших обставин, які перешкоджали б переведенню позивача на цей вид пенсії, відповідачі не навели. Призначення пенсії за наявності визначених законом умов не передбачає права пенсійного органу діяти на власний розсуд. Тому зобов`язання повторно розглянути заяву позивача не забезпечить ефективного захисту її порушеного права. Крім того, такий спосіб захисту не узгоджувався б із висновками Великої Палати Верховного Суду щодо належного способу захисту, викладеними у зразковій справі №822/524/18, які суд зобов`язаний враховувати відповідно до частини третьої статті 291 КАС України.

До заяви про переведення на інший вид пенсії позивач додала довідки від 09.01.2026 №6-Ф та №7-Ф. Їх видав відповідач 1 як державний орган за останнім місцем роботи позивача на державній службі. Довідки складено за формами згідно з додатками 1 і 2 до Порядку №622, тобто за формами, передбаченими для державних службовців, які працювали з 1 січня 2024 р. в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби.

Довідка №6-Ф містить відомості про посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за посадою провідного спеціаліста станом на січень 2026 року, тобто на місяць звернення за призначенням пенсії. Довідка №7-Ф містить відомості про інші складові заробітної плати за період з 01.01.2024 по 25.12.2025, тобто до місяця звернення. Зміст довідок відповідачі не заперечили, а обов`язок доказування відповідно до частини другої статті 77 КАС України покладається на них. Отже, суд вважає ці довідки належними доказами заробітної плати позивача для обчислення пенсії.

Водночас відповідно до частини восьмої статті 37 Закону №3723-XII визначення заробітної плати для обчислення пенсій державним службовцям здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Тому обчислення розміру пенсії на підставі цих довідок належить до повноважень пенсійного органу. Зокрема, пенсійний орган визначає середньомісячні суми виплат відповідно до пункту 4?№ Порядку №622, ураховує матеріальну допомогу та виплати, нараховані за період, що перевищує календарний місяць, і застосовує обмеження, передбачене пунктом 7 Порядку №622.

Визначаючи суб`єкта владних повноважень, на якого слід покласти обов`язок вчинити дії зобов`язального характеру, суд враховує таке.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1), після реєстрації заяви та сканування документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Згідно з пунктом 4.3 Порядку №22-1 рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Пунктами 4.8, 4.10 Порядку №22-1 передбачено, що електронна пенсійна справа зберігається на базі централізованих інформаційних технологій. Після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23 з урахуванням наведених положень Порядку №22-1 дійшов висновку, що дії зобов`язального характеру щодо проведення позивачу нарахування призначеної йому пенсії за віком згідно із Законом №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2020-2022 роки, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ Волинської області.

Аналогічний висновок Верховний Суд виклав у постанові від 09.07.2024 у справі №240/16372/23, зазначивши, що дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачці пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Одеській області.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цій справі заяву позивача від 19.01.2026 за принципом екстериторіальності розглянув відповідач 2, який ухвалив оскаржуване рішення від 27.01.2026 №968060155408. Отже, дії зобов`язального характеру щодо переведення позивача на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, нарахування і виплати цієї пенсії має вчинити відповідач 2. Після переведення позивача на інший вид пенсії її електронна пенсійна справа відповідно до пункту 4.10 Порядку №22-1 передається до відповідача 1 за місцем проживання позивача для здійснення виплати пенсії.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тому для ефективного захисту прав позивача суд виходить за межі позовних вимог і покладає обов`язок вчинити дії зобов`язального характеру на відповідача 2. Вимога про зобов`язання відповідача 1 вчинити ці дії задоволенню не підлягає.

За таких обставин належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача 2 перевести позивача на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону №3723-XII і здійснити її нарахування та виплату в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, визначеної відповідно до Порядку №622 з урахуванням довідок від 09.01.2026 №6-Ф та №7-Ф, з урахуванням виплачених сум.

Із заявою про переведення на інший вид пенсії позивач звернулася 19.01.2026. Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви. Отже, переведення позивача на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону №3723-XII та її виплата мають здійснюватися з 19.01.2026.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі не довели правомірності оскаржуваного рішення, тому позов належить задовольнити частково.

Судові витрати відповідно до статті 139 КАС України розподілу не підлягають. Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", а доказів понесення інших судових витрат не надано.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 27.01.2026 №968060155408 про відмову у переведенні на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про державну службу".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області перевести ОСОБА_1 з 19.01.2026 на пенсію по інвалідності відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII та здійснити її нарахування та виплату з 19.01.2026 в розмірі 60 відсотків суми заробітної плати, визначеної відповідно до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622, з урахуванням довідок від 09.01.2026 №6-Ф та №7-Ф, з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29005 , код ЄДРПОУ - 21318350) Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська, 23,м. Черкаси,Черкаська обл., Черкаський р-н,18002 , код ЄДРПОУ - 21366538)

Головуючий суддя В.К. Блонський