Рішення № 140962579, 27.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3315/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма "Перлина Поділля" до Хмельницької митниці про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма "Перлина Поділля" звернулося до суду з позовом до Хмельницької митниці, в якому просить:

1. визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості №UA400000/2025/000317/2 від 11.12.2025 року;

2. стягнути з відповідача понесені витрати по оплаті судового збору в сумі 3328,00 грн., правову допомогу в сумі 12840,00 грн та переклад документів в сумі 4950,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що уклав з VITALIJ PIPERKOV AUTOHANDEL IM- UND EXPORT (м. Бремен, Німеччина) контракт від 11.11.2025 №11/2025. За ним позивач придбав вантажний автомобіль MAN L.2007.46.011, 2017 року випуску, VIN НОМЕР_1 , за 11 800 євро на умовах FCA Бремен (Інкотермс 2010) зі 100% передоплатою.

Оплату здійснено платіжною інструкцією від 19.11.2025 №205. Автомобіль перевезено за CMR від 03.12.2025 №000369, а витрати на транспортування до митного кордону України включено до митної вартості.

10.12.2025 позивач подав митну декларацію №25UA400030005805U0 і визначив митну вартість за основним методом. Він подав усі документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Документи не містять розбіжностей.

На думку позивача, кожна з причин, наведених митницею, безпідставна, оскільки: звіт про оцінку не є обов`язковим документом, і в ньому наведено кілька аналогів з нижчою ціною; у графі C.4c свідоцтва про реєстрацію зазначено, що утримувач свідоцтва не є власником транспортного засобу; платіжна інструкція сформована банком в електронній формі, тож відсутність на роздруківці підпису не є розбіжністю; рахунок-фактура містить VIN, а в платіжній інструкції є посилання і на контракт, і на рахунок; страхування вантажу не проводилося, а транспортні витрати розподілено до і після кордону.

Позивач вважає, що справжньою причиною коригування був вищий рівень митної вартості в базах даних митниці. Позивач не має доступу до декларації, взятої за основу, і не знає, чи порівнянна вона за країною, умовами поставки та обсягом і чи не оскаржувалася. Обов`язок доведення правомірності рішення покладено на митний орган.

Ухвалою від 04.03.2026 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників.

Ухвалою від 20.03.2026 у задоволенні клопотання Хмельницької митниці про розгляд справи №560/3315/26 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Відповідач подав відзив, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Відповідач вважає, що подані документи містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості через такі обставини:

- продавець товару не відповідає його власнику, зазначеному у свідоцтві про реєстрацію, тому існує ризик незаявлення посередницьких послуг, у тому числі комісійної та брокерської винагороди (з посиланням на постанову Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №140/1713/19);

- висновок експерта ґрунтується на таблиці 5.5 науково-методичних рекомендацій і на порівнянні з транспортним засобом іншої модифікації, з тентованим кузовом і значно більшим пробігом;

- у платіжній інструкції відсутні підписи та печатки;

- у декларації країни відправлення зазначено умови поставки EXW, а до митного оформлення заявлено FCA;

- є розбіжності в даті поставки, а в рахунку-фактурі немає посилання на контракт;

- до митної вартості не включено витрати на страхування, хоча рух транспортного засобу дорогами ЄС без страхового поліса заборонено.

Позивач відмовився подати додаткові документи, тому митниця вважає, що митну вартість правомірно визначено за резервним методом.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

11.11.2025 позивач (покупець) і VITALIJ PIPERKOV AUTOHANDEL IM- UND EXPORT (продавець, м. Бремен, Німеччина) уклали контракт №11/2025. Його умови:

- предмет - вантажний автомобіль MAN L.2007.46.011, VIN НОМЕР_1 , 2017 року (пункт 1.2);

- ціна - 11 800 євро (пункт 1.3);

- умови поставки - FCA, Aumundswiese 1B, 28279 Bremen (Інкотермс 2010) (пункт 2.1);

- строк поставки - до 05.12.2025 (пункт 2.2);

- 100% передоплата до 25.11.2025 (пункт 3.3).

Продавець виставив рахунок (Rechnung) від 11.11.2025 №395 на 11 800 євро. Рахунок містить опис автомобіля та VIN, дату передачі (Lieferdatum) 20.11.2025 і відмітки «Hдndlergeschдft, Verkauf unter Ausschluss jeglicher Gewдhrleistung» (дилерський продаж без гарантії) та «Gesamtbetrag erhalten; Kfz-Schlьssel und Kfz-Brief erhalten» (загальну суму отримано; ключі та паспорт транспортного засобу отримано).

Платіжною інструкцією від 19.11.2025 №205 (№2088942183423) через АТ «Ощадбанк» позивач перерахував продавцю 11 800 євро. Призначення платежу: «Передоплата за MAN згідно контракту №11/2025 та інвойсу №395 від 11.11.2025». Інструкцію виконано банком 19.11.2025 повідомленням pacs.008 на рахунок VITALIJ PIPERKOV AUTOHANDEL IM- UND EXPORT (IBAN НОМЕР_2 ).

Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (частина I), видане 21.12.2017 у м. Майнінген, зазначає утримувачем автомобіля WASUNGER WASCHBДREN GMBH. У графі C.4c міститься відмітка: «Утримувач свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу не є власником транспортного засобу».

На оригіналі свідоцтва про реєстрацію (частина II, паспорт транспортного засобу) № НОМЕР_3 проставлено відмітки «Ungultig» (недійсне). Поля про утримувача в ньому не заповнені, а в графі C.4c є така сама відмітка.

02.12.2025 у м. Бремен видано свідоцтво про реєстрацію з тимчасовим номерним знаком НОМЕР_4 строком дії до 07.12.2025. Особою, на яку його видано, зазначено ОСОБА_1 , с. Тростянка, Україна. Графа C.4c цього свідоцтва також містить відмітку, що утримувач не є власником транспортного засобу.

Експортну декларацію ЄС №25DE232574849047B4 оформлено 03.12.2025. Експортером зазначено Piperkov Vitalij, одержувачем - позивача, маршрут - НОМЕР_5 . Умови поставки в ній - EXW Bremen.

Автомобіль перевезено своїм ходом за CMR від 03.12.2025 №000369 з м. Бремен. Відповідно до калькуляції транспортних витрат від 08.12.2025 витрати розподіляють таким чином: Бремен - пункт пропуску «Вишнє Нємецьке» (1318 км): 30 071,49 грн; пункт пропуску - с. Білогір`я (710 км): 16 199,36 грн; добові водія: 4 960 грн.

У калькуляції зазначено: «Страхування вантажу не проводилось».

08.12.2025 ТОВ «Мустанг Транс» видало сертифікат відповідності №UA.021.009858-25.

Звіт ПП «Ізяслав-Експерт» від 08.12.2025 визначив ринкову вартість автомобіля в 573 646 грн. Розрахунок ґрунтується на трьох аналогах: MAN TGL 2015 р.в. - 11 781 євро; MAN TGL 8.220 2018 р.в., пробіг 675 525 км - 11 350 євро; автофургон MAN TGL 8.220 2017 р.в. з гідробортом, повною масою 7 510 кг і пробігом 250 563 км - 11 750 євро.

Середньозважена вартість аналогів становить 11 708 євро.

10.12.2025 митний брокер ТОВ «Термінал Славута-Центр» від імені позивача подав митну декларацію №25UA400030005805U0. Митну вартість визначено за основним методом: 614 334,79 грн, що еквівалентно 12 513,57 євро. До неї включено ціну товару 11 800 євро за курсом 49,0935 і витрати на транспортування до митного кордону 35 031,49 грн (декларація митної вартості, графа 20). Графи декларації митної вартості про комісійні (16) та страхування (22) не заповнені.

Разом з декларацією подано:

- контракт;

- рахунок-фактуру;

- платіжну інструкцію;

- CMR;

- калькуляцію транспортних витрат;

- свідоцтва про реєстрацію;

- висновок про вартісні характеристики товару;

- сертифікат відповідності;

- договір з митним брокером.

Відповідно акту фізичного огляду від 10.12.2025 товар відповідає заявленим товаросупровідним документам. Показник одометра - 346 096,7 км. Автомобіль має дефекти набутого характеру: часткові пошкодження лакофарбового покриття, місцеву корозію зовнішніх частин, наявні сліди експлуатації.

11.12.2025 митний орган надіслав повідомлення (запити). У них зазначено, що документи, подані відповідно до частини 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, які впливають на правильність визначення митної вартості, а саме:

- розбіжності у висновку експерта і щодо модельного року;

- продавець не відповідає власнику, зазначеному у свідоцтві про реєстрацію, тож існує ризик незаявлення посередницьких послуг;

- у платіжній інструкції відсутні підписи та печатки;

- розбіжності в характеристиках автомобілів, використаних експертом для порівняння;

- у рахунку-фактурі немає посилання на контракт;

- до митної вартості не включено витрати на страхування, а рух транспортного засобу без страхового поліса заборонено;

- документи не містять передбачених частиною 10 статті 58 МК України витрат на транспортування, страхування та комісійної і брокерської винагороди.

Митниця запропонувала подати додаткові документи. В одному із запитів була виписка з бухгалтерських та банківських документів покупця щодо відчуження ідентичних або подібних товарів і довідкова інформація про вартість у країні-експортері. В іншому запиті - копія декларації країни відправлення.

Листом від 11.12.2025 вих.10/12 брокер повідомив, що відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару згідно МД 25UA400030005805U0 від 10.12.2025, надала.

Листом від 11.12.2025 вих.11/12 брокер повідомив, що на вимогу митного органу згідно ч.3 ст.53 МК України обов`язкові документи для здійснення митного оформлення та підтвердження заявленої митної вартості товару згідно МД 25UA400030005805U0 від 10.12.2025р. надала; документи не містять розбіжностей, ознак підробки та містять всі відомості; інші додаткові документи надати не має змоги; просить прийняти рішення не враховуючи термінів, що вказані в ч.3 ст.53 МКУ.

11.12.2025 митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2025/000317/2 та картку відмови №UA400030/2025/000240. Митну вартість визначено за резервним методом у розмірі 20 000 євро. У графі 33 рішення митниця, крім розбіжностей, перелічених у запитах, вказала таке:

- заявлений рівень митної вартості не відповідає рівню, за яким оформлювалися ідентичні товари на інших митницях;

- вартість ідентичних моделей на сайтах продажу в ЄС значно вища;

- є розбіжності в даті поставки;

- другорядні методи за статтями 59 і 60 МК України застосувати неможливо через відсутність у митного органу інформації про вартість операцій з ідентичними та подібними товарами, а методи за статтями 62 і 63 - через відсутність у митного органу та ненадання декларантом відповідної інформації.

Джерелом цінової інформації митниця зазначила митну декларацію від 24.04.2025 №25UA204080003706U2 на вантажний автомобіль MAN TGL 8.220, 2017 року, робочий об`єм 4580 смі, потужність 162 кВт, вантажопідйомність 3102 кг, повна маса 7490 кг, кузов - пластиковий фургон з гідробортом, 2 місця, який ввозився з ЄС. Щодо цієї декларації митниця зазначила:

- коригування на обсяг партії не здійснювалося;

- коригування на комерційні умови не здійснювалося, «так як ідентична модель транспортного засобу поставлялася в рамках посередницького контракту (4100)»;

- цей рівень митної вартості є мінімальним серед подібних товарів і не залежить від кількості, умов поставки та комерційних рівнів.

Товар випущено у вільний обіг за митною декларацією від 11.12.2025 №25UA400030005822U2 за заявленою митною вартістю (615 772,03 грн за курсом 49,2153). Різницю в митних платежах, 117 930,87 грн, забезпечено гарантією відповідно до частини 7 статті 55 МК України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд враховує таке.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2. з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3. обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4. безсторонньо (неупереджено);

5. добросовісно;

6. розсудливо;

7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10. своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1 та 2 статті 51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

За пунктом 2 частини 2 статті 52 МК України декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Згідно з пунктом 3 частини 3 цієї статті декларант має право проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти.

Відповідно до статті 53 МК України:

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

2. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1. декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2. зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3. рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4. якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5. за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6. транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7. ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8. якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

3. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1. договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2. рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3. рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4. виписку з бухгалтерської документації;

5. ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6. каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7. копію митної декларації країни відправлення;

8. висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

4. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1. виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2. довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3. розрахунок ціни (калькуляцію).

5. Забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

6. Декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Згідно зі статтею 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2).

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1. здійснювати контроль заявленої декларантом митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2. надавати декларанту письмову інформацію про причини, за яких заявлена ним митна вартість не може бути визнана;

3. надавати декларанту письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування (пункти 1-3 частини 4).

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1. упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2. у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3. у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів (пункти 1-3 частини 5).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1. невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості;

2. неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3. невідповідності обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4. надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом митна вартість вважається визнаною автоматично (частина 7).

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною 2 статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1. обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2. наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3. вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4. обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5. інформацію про:

а) право декларанта на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною 1 статті 57 МК України визначено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1. основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2. другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина 3). У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу (частина 8).

Згідно з частиною 2 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).

Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (речення третє частини 8 статті 58 МК України). Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина 9 статті 58 МК України).

Відповідно до частини 10 статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1. витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

<...>

2. витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

3. витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

4. витрати на страхування цих товарів.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 59 МК України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як:

1. фізичні характеристики;

2. якість та репутація на ринку;

3. країна виробництва;

4. виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Частиною 6 статті 59 МК України передбачено, що у разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

Відповідно до статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ) (частина 1).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (частина 2).

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1. ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2. системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3. ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4. вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5. ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6. мінімальної митної вартості;

7. довільної чи фіктивної вартості (частина 3).

Аналіз наведених норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості є метод за ціною договору (контракту). Обов`язок доведення митної вартості товару покладено на декларанта. Він виконує цей обов`язок, подаючи документи, визначені частиною 2 статті 53 МК України.

Право митного органу витребувати додаткові документи (частина 3 статті 53 МК України) виникає лише тоді, коли документи, подані відповідно до частини 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознаки підробки, або не містять усіх відомостей про складові митної вартості чи ціну. Неподання додаткових документів може бути підставою для коригування лише за умови, що сумнів митного органу був обґрунтованим, тобто розбіжності реально існують і впливають на числове значення митної вартості.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію (зокрема, у постановах від 02.06.2022 у справі №460/2674/20 та від 27.02.2025 у справі №300/784/24) про те, що митний орган має чітко вказати, у чому полягають розбіжності чи невідповідності в поданих документах і як вони впливають на заявлену митну вартість. Сама лише відмінність заявленої вартості від цінової інформації бази даних митних органів не є підставою для коригування. Документальні неточності, які не впливають на ціну, що фактично сплачена або підлягає сплаті, також не дають права відмовити в застосуванні основного методу.

Крім того, правомірність рішення суб`єкта владних повноважень оцінюється з огляду на підстави, наведені в самому рішенні (частина 2 статті 55 МК України, пункт 3 частини 2 статті 2 КАС України). Мотиви, вперше наведені у відзиві, не можуть доповнювати чи підміняти обґрунтування, викладене в оскаржуваному рішенні.

Суд оцінює кожну з причин, наведених митницею.

1. Невідповідність продавця власнику, зазначеному у свідоцтві про реєстрацію.

Цей висновок митниці не ґрунтується на змісті поданих документів.

Свідоцтво про реєстрацію (частина I) на ім`я WASUNGER WASCHBДREN GMBH від 21.12.2017 у графі C.4c прямо зазначає, що утримувач свідоцтва про реєстрацію не є власником транспортного засобу. Отже, сам документ не визначає власника автомобіля і не може підтверджувати, що його власником є інша особа, ніж продавець.

Продавець - суб`єкт господарювання з торгівлі автомобілями (Autohandel). Рахунок-фактура від 11.11.2025 №395 прямо визначає правочин як дилерський продаж (Hдndlergeschдft). Продавець підтверджує в ньому отримання повної ціни і передачу покупцю ключів та паспорта транспортного засобу (Kfz-Brief). Оригінал паспорта (частина НОМЕР_6 з відмітками про недійсність поданий позивачем, тобто фактично переданий покупцю.

Свідоцтво з тимчасовим номерним знаком НОМЕР_4 від 02.12.2025 видано для перегону автомобіля до України. Особа, на яку його видано, теж визначена в графі C.4c як така, що не є власником. Висновок відповідача про тотожність продавця ОСОБА_2 і цієї фізичної особи не підтверджений жодним доказом.

Ціну сплачено безпосередньо продавцю за контрактом, що підтверджується платіжною інструкцією з посиланням на контракт і рахунок. Контракт подано з кодом 4100, тобто як договір, подання якого не супроводжується посередницькими договорами (картка відмови від 11.12.2025 №UA400030/2025/000240).

Митниця не навела жодних даних про існування договору з третьою особою, посередницької угоди, комісійних чи брокерських платежів, сплачених або таких, що підлягають сплаті покупцем. За частинами 8, 9 статті 58 МК України додавання до ціни робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Припущення про ризик незаявлення посередницьких послуг таким даним не є.

Обставини справи №140/1713/19, на яку посилається відповідач, не є подібними. У тій справі у документах на автомобіль були різні дані щодо попереднього власника, які декларант не пояснив. У цій справі реєстраційний документ сам зазначає, що утримувач не є власником, а продавець - автодилер, який підтвердив передачу документів на автомобіль.

2. Недоліки висновку експерта (звіту про оцінку).

Звіт про незалежну оцінку не належить до документів, які підтверджують митну вартість відповідно до частини 2 статті 53 МК України. Позивач подав його за власним бажанням відповідно до частини 6 цієї статті. Тому недоліки звіту (посилання на таблицю 5.5 рекомендацій і вибір окремих аналогів) можуть впливати лише на його доказову силу. Вони не утворюють розбіжностей в обов`язкових документах.

Водночас суд зауважує дві обставини. Перша - це те, що третій аналог у звіті автофургон MAN TGL 8.220, 2017 року, з гідробортом, повною масою 7 510 кг і пробігом 250 563 км має ціну пропозиції 11 750 євро. Ця ціна практично збігається з ціною контракту (11 800 євро), хоча пробіг оцінюваного автомобіля (346 096,7 км) більший. По-друге, пробіг 675 525 км, на який посилається митниця, стосується іншого аналога - MAN TGL 8.220 2018 року, а не автомобіля MAN TGL 8.180. Відповідач цих обставин не врахував.

3. Відсутність підписів у платіжній інструкції.

Подана платіжна інструкція є роздруківкою електронного платіжного документа, виконаного банком 19.11.2025. Вона містить реквізити платника й отримувача, суму, призначення платежу з посиланням на контракт №11/2025 та рахунок №395, а також відомості про виконання переказу.

Положення Національного банку України, на які посилається відповідач, встановлюють вимоги до оформлення платіжних інструкцій перед банком. Вони не впливають на доведеність факту оплати. Митниця не стверджує, що платіж не здійснювався чи здійснювався в іншій сумі. Отже, відсутність підпису на роздруківці не є розбіжністю, яка впливає на ціну, що була фактично сплачена.

4. Відсутність у рахунку-фактурі посилання на контракт.

Рахунок-фактура і контракт збігаються за датою, сторонами, предметом, VIN та ціною. Платіжна інструкція містить посилання на обидва документи. Відсутність посилання на контракт у рахунку не створює невизначеності щодо ціни товару.

5. Розбіжності щодо дати поставки.

У контракті встановлено строк поставки до 05.12.2025. Рахунок містить дату передачі 20.11.2025. Товар відвантажено за CMR 03.12.2025. Усі ці дати перебувають у межах погодженого строку і не впливають на ціну.

6. Страхування.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 53 і пункту 7 частини 10 статті 58 МК України до документів і до митної вартості включаються витрати на страхування товару, якщо таке страхування здійснювалося. Калькуляція транспортних витрат містить відомість, що страхування вантажу не проводилося. Відповідач доказів протилежного не надав.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника транспортного засобу під час руху дорогами ЄС, на яке посилається митниця, не є страхуванням оцінюваного товару. Отже, воно не є складовою митної вартості за пунктом 7 частини 10 статті 58 МК України.

7. Транспортні витрати та умови поставки.

Витрати на транспортування від м. Бремен до пункту пропуску «Вишнє Нємецьке» з добовими водія (35 031,49 грн) включено до митної вартості (графа 20 декларації митної вартості). Їх підтверджено CMR та калькуляцією, а витрати після ввезення відокремлено.

Розбіжність в умовах поставки (EXW в експортній декларації та FCA в контракті) не є підставою оскаржуваного рішення: у графі 33 рішення вона не зазначена. Тому вона не може обґрунтовувати його правомірність. Крім того, за обох умов місцем передачі товару є м. Бремен, а всі витрати від Бремена до митного кордону включено до митної вартості. Тож відмінність у термінах Інкотермс не вплинула на числове значення митної вартості.

8. Вимоги щодо додаткових документів.

Митниця витребувала у позивача документи, передбачені частиною 4 статті 53 МК України (виписку щодо відчуження ідентичних товарів і довідкову інформацію про вартість у країні-експортері). Такі документи можна вимагати лише за наявності обґрунтованих підстав вважати, що взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на ціну. Таких підстав митниця не наводила. Отже, частина вимог суперечить частині 5 статті 53 МК України. Їх невиконання не може бути підставою для коригування.

За таких обставин суд дійшов висновку, що документи, подані позивачем відповідно до частини 2 статті 53 МК України, не містять розбіжностей, які впливають на правильність визначення митної вартості. Вони містять усі відомості про ціну, фактично сплачену за товар, та про складові митної вартості. Відмова декларанта подати додаткові документи за таких умов не могла бути підставою для відмови у визнанні митної вартості, визначеної за основним методом.

9. Застосування резервного методу.

Навіть за наявності підстав для відмови в застосуванні основного методу спосіб, у який митниця визначила митну вартість, не відповідає статтям 57, 59, 64 МК України.

Так, у рішенні митниця зазначила, що не має інформації про вартість операцій з ідентичними та подібними товарами. Проте за основу взяла митну декларацію на автомобіль тієї самої марки й моделі (MAN TGL 8.220), того самого року виготовлення, з тим самим двигуном і кузовом, тобто на товар, який вона сама назвала ідентичною моделлю. Такий висновок внутрішньо суперечливий. Він не пояснює, чому неможливо застосувати методи за статтями 59 і 60 МК України з коригуваннями, передбаченими частинами 4-6 статті 59. Він також не пояснює, чому ця сама інформація придатна для резервного методу.

Також митниця не врахувала відмінностей, які впливають на ціну вживаного транспортного засобу, а саме: пробігу оцінюваного автомобіля (346 096,7 км) і його технічного стану (корозія, пошкодження лакофарбового покриття, встановлені актом фізичного огляду), тоді як пробіг і стан автомобіля в декларації-аналогу в рішенні не наведено; різниці у власній масі та комплектації (за даними декларації-аналогу 2 місця, а не 3); умов поставки (в декларації-аналогу DAP, тобто з доставкою до місця призначення).

Митниця прямо відмовилася від коригування на комерційні умови. Своє рішення вона мотивувала тим, що аналог поставлявся в рамках посередницького контракту (4100), хоча код 4100 позначає зовнішньоекономічний договір, подання якого не супроводжується поданням посередницьких договорів. Це підтверджує картка відмови, складена самим відповідачем.

Крім того, мотив, що вибраний рівень є мінімальним серед подібних товарів і не залежить від кількості, умов поставки та комерційних рівнів, фактично означає застосування рівня вартості з бази даних без урахування характеристик оцінюваного товару. Частина 3 статті 64 МК України забороняє визначати митну вартість на підставі мінімальної митної вартості, а також довільної чи фіктивної вартості.

Отже, рішення не містить належного обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості та фактів, які на нього вплинули.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення. Тому рішення про коригування митної вартості товарів від 11.12.2025 №UA400000/2025/000317/2 є протиправним і підлягає скасуванню, а позов - задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до частин 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1. на професійну правничу допомогу;

2. сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3. пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4. пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5. пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (абзац перший частини 7 статті 139 КАС України).

Позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 328,00 грн, отже він підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Витрати на професійну правничу допомогу. Згідно з частинами 1-7 статті 134 КАС України:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

3. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

6. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

7. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Правничу допомогу позивачу надавала адвокат Скіданова О.С. (Адвокатське бюро «Олександри Скіданової») на підставі договору про надання правничої допомоги від 15.10.2025 та ордера серії ВК №1165373. На підтвердження витрат подано:

- акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 15.12.2025 №15/12 на суму 12 840,00 грн (опрацювання документів з метою підготовки правової позиції, формування і подання адміністративного позову);

- рахунок від 15.12.2025 №15/12;

- платіжну інструкцію від 17.12.2025 №17337 про сплату 12 840,00 грн.

Відповідач клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не подав і їх неспівмірності не довів. Суд враховує, що справа стосується митного спору з великим обсягом документів, частина з яких складена іноземною мовою, а ціна позову становить 117 930,87 грн. З огляду на зазначене заявлений розмір витрат (12 840,00 грн) суд вважає співмірним зі складністю справи, обсягом виконаних робіт і значенням справи для позивача. Отже, ці витрати підлягають відшкодуванню в повному обсязі.

Витрати на переклад документів. Відповідно до частини 1 статті 15 КАС України судочинство і діловодство в адміністративних судах провадиться державною мовою.

Згідно з частинами 3, 5, 6 статті 137 КАС України спеціаліст, перекладач, експерт отримують винагороду за виконані роботи (надані послуги), пов`язані із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов`язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).

Позивач поніс витрати на письмовий переклад з німецької мови на українську документів, поданих як докази (контракту, рахунку-фактури, експортної декларації, свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу тощо), у розмірі 4 950,00 грн (16,5 сторінки по 300,00 грн). Це підтверджено рахунком ПП «Бюро перекладів «АДВАНС» від 07.01.2026 №03-26 з призначенням «Переклад документів для оскарження Рішення митниці про коригування митної вартості товарів №UA 400000/2025/000317/2 від 11.12.2025» та платіжною інструкцією від 13.01.2026 №418.

Переклад був необхідний для подання доказів державною мовою і пов`язаний з розглядом цієї справи. Відповідач неспівмірності цих витрат не довів. Тому вони підлягають відшкодуванню.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 3 328,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 840,00 грн і витрати на переклад документів у розмірі 4 950,00 грн.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма "Перлина Поділля" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці про коригування митної вартості товарів від 11.12.2025 №UA400000/2025/000317/2.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма "Перлина Поділля" за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці судовий збір у розмірі 3 328,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 840,00 грн та витрати на переклад документів у розмірі 4 950,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробнича агрофірма "Перлина Поділля" (вул. Миру, 10,с-ще Білогір`я,Шепетівський р-н, Хмельницька обл.,30200 , код ЄДРПОУ - 30557165)Відповідач:Хмельницька митниця (вул. Пілотська, 2,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29010 , код ЄДРПОУ - 43997560)

Головуючий суддя В.К. Блонський