Рішення № 140962576, 27.10.2026, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/2497/26

РІШЕННЯ

іменем України

27 жовтня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Блонського В.К. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - виплаченого 23.01.2026 року на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі № 560/17101/24 (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.

2. Зобов`язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - виплаченого 23.01.2026 року на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі № 560/17101/24 (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив службу у 12 державній пожежно-рятувальній частині Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, яка розформована та увійшла до складу 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, та наказом начальника Головного управління від 27.05.2019 звільнений зі служби цивільного захисту. Однак при звільненні йому протиправно не було виплачено належне грошове забезпечення, яке відповідач виплатив у розмірі 63 158,45 грн лише 23.01.2026 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі № 560/17101/24. На думку позивача, оскільки відповідач не провів з ним повного розрахунку в день звільнення, наявні підстави для застосування до спірних правовідносин статей 116, 117 Кодексу законів про працю України з урахуванням принципу співмірності та формули, визначеної Верховним Судом у постанові від 30 листопада 2020 року у справі № 480/3105/19, а також висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.02.2026 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження та витребувано у відповідача письмову інформацію (довідку) про загальний розмір усіх виплат, проведених позивачу при його звільненні зі служби цивільного захисту; довідку (із розрахунком) про середньоденний розмір грошового забезпечення позивача за два останніх місяці перед його звільненням (березень-квітень 2019 року); письмову інформацію про розмір усіх виплат, проведених позивачу 2 Державним пожежно-рятувальним загоном Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на виконання рішень судів (із зазначенням суми, виплаченої на виконання кожного рішення), у разі їх наявності цих рішень.

До суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі № 560/17103/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року, на користь позивача вже присуджено середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в загальному розмірі 177 734,85 грн за період з 28.05.2019 по 19.10.2024. На думку відповідача, подальша доплата позивачу на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі № 560/17101/24 не створює для відповідача нового обов`язку для застосування статті 117 КЗпП України і повторного стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки позивачем вже реалізовано право на отримання такого середнього заробітку, а середній заробіток за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, повторне застосування якої є неприпустимим.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , проходив службу цивільного захисту на посаді пожежного-рятувальника 12 державної пожежно-рятувальної частини Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області, яка увійшла до складу 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області.

Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області від 27.05.2019 № 245 позивача звільнено зі служби цивільного захисту з 27.05.2019.

При звільненні відповідач виплатив позивачу грошове забезпечення в загальному розмірі 143 479,30 грн, у тому числі одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 109 627,20 грн та компенсацію прибуткового податку у розмірі 19 732,90 грн, що підтверджується Інформацією про нарахування та отримання одноразової грошової допомоги при звільненні та встановлено рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі № 560/17103/24.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі № 560/6685/22, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2024 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та щодо не дотримання вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та невиплати ОСОБА_1 в період з 01.03.2018 по 27.05.2019 індексації грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу. Зобов`язано 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та доплату індексації ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 згідно з Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, з урахуванням базового місяця січень 2008 року. Зобов`язано 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та доплату індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 27.05.2019, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

На виконання цього рішення відповідач 19.10.2024 виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення в розмірі 121 104,94 грн.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі № 560/17101/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 червня 2025 року, позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо неврахування індексації грошового забезпечення при обрахунку ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 7 розділу XХVІІ Інструкції "Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623. Зобов`язано 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та доплату ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення, передбаченої частиною другою статті 129 Кодексу цивільного захисту України за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 роки, одноразової грошової допомоги передбаченої пунктом 7 розділу XХVІІ Інструкції "Про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту", затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623 з урахуванням індексації грошового забезпечення, як обрахункової величини, у тому числі виплаченої на виконання судового рішення у справі №560/6685/22 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінетом Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

На виконання цього рішення відповідач 23.01.2026 перерахував позивачу 63 158,45 грн з призначенням платежу грош. забезпеч. в/сл. зг. ріш. Сьомого апеляц. адмін. суду від 26.06.25 по справі №560/17101/24, що підтверджується випискою банку про зарахування коштів.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі № 560/17103/24, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2025 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.05.2019 по 18.01.2023. Зобов`язано 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в загальному розмірі 177734,85 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Зі змісту цього рішення вбачається, що середній заробіток присуджено позивачу у зв`язку з несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення (121 104,94 грн), при цьому:

- за період з 28.05.2019 по 18.07.2022 (1148 календарних днів) у розмірі 121 086,77 грн, тобто з урахуванням істотності частки 34,26 % (307,87 грн х 34,26 % х 1148 днів);

- за період з 19.07.2022 по 18.01.2023 (184 календарні дні) у розмірі 56 648,08 грн, тобто в повному розмірі середнього заробітку за цей період (307,87 грн х 184 дні).

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд враховує таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус, умови та порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту врегульовано Кодексом цивільного захисту України та прийнятими на його виконання підзаконними актами, зокрема Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 та наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623. Разом з тим, зазначеними спеціальними нормативно-правовими актами не врегульовано питання дати проведення остаточного розрахунку з особою рядового чи начальницького складу служби цивільного захисту при її звільненні та відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату такій особі належних їй сум при звільненні.

Суд звертає увагу на те, що згідно із частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, суд касаційної інстанції неодноразово приходив до висновку, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі (зокрема, постанова Верховного Суду України від 17 липня 2015 року в справі № 21-8а15, постанови Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі № 806/1899/17, від 29 березня 2018 року у справі № 815/1767/17, від 31 жовтня 2019 року у справі № 2340/4192/18, від 22 червня 2023 року у справі № 380/152/20).

Оскільки у спірному випадку спеціальне законодавство, яким врегульовано порядок проходження служби цивільного захисту, порядок і строки виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу служби цивільного захисту при звільненні, не передбачає дату проведення остаточного розрахунку та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату такій особі всіх належних сум при звільненні, до спірних відносин необхідно застосувати норми статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.

День звільнення є останнім робочим днем, який відповідним чином обліковується та оплачується на рівні звичайного робочого дня (вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року по справі № 821/1226/16). Саме в цей день на підставі ст. 116 КЗпП України відповідач повинен був виплатити позивачу всі суми, що належать йому від роботодавця, у тому числі грошову допомогу на оздоровлення та одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі, обчисленому з урахуванням індексації грошового забезпечення, право на який встановлено рішенням у справі № 560/17101/24.

Отже, строк затримки розрахунку при звільненні позивача слід рахувати з 28.05.2019, оскільки відповідальність за порушення зазначених норм починається з наступного дня після дня, в який мала бути проведена виплата належних позивачу сум, а фактичний розрахунок щодо сум, присуджених у справі № 560/17101/24, проведено лише 23.01.2026.

За приписами ст.117 КЗпП України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX)), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

До набрання чинності Законом № 2352-IX (19.07.2022) стаття 117 КЗпП України визначала, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, тобто без обмеження такого періоду будь-яким граничним строком.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 зазначила, що цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність. Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Оскільки затримка розрахунку з позивачем триває з 28.05.2019, тобто виникла до набрання чинності Законом № 2352-IX, і одночасно охоплюється дією як попередньої, так і чинної редакції статті 117 КЗпП України, суд враховує сформовану Верховним Судом практику застосування цієї норми в подібних правовідносинах (постанови Верховного Суду від 28 червня 2023 року у справі № 560/11489/22, від 30 листопада 2023 року у справі № 380/19103/22, від 29 січня 2024 року у справі № 560/9586/22, а також висновок Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 06.12.2024 у справі № 440/6856/22), за якою якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 КЗпП України у редакції Закону № 3248-IV та були припинені на момент чинності дії цієї статті в редакції Закону № 2352-IX, то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 КЗпП України (у попередній редакції), а у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми цієї статті (у новій редакції Закону № 2352-IX).

Отже, спірний період затримки розрахунку (з 28.05.2019 по 23.01.2026) умовно поділяється на дві частини: період з 28.05.2019 по 18.07.2022, який регулюється попередньою редакцією статті 117 КЗпП України без обмеження шестимісячним строком, та період з 19.07.2022, який регулюється чинною редакцією цієї статті з обмеженням тривалості нарахування шістьма місяцями.

Щодо доводів відповідача про повторне стягнення середнього заробітку

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 (провадження № 14-85цс25) сформулювала такий правовий висновок: обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Як встановлено судом, рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року у справі № 560/17103/24 позивачу вже присуджено середній заробіток за період з 19.07.2022 по 18.01.2023 у повному розмірі (56 648,08 грн за 184 дні), тобто за максимальний період, визначений частиною першою статті 117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX. Оскільки затримка розрахунку при звільненні позивача є єдиним триваючим правопорушенням, а загальний період нарахування відшкодування після 19.07.2022 не може перевищувати шести місяців, відповідальність відповідача за цей період вичерпана і повторне присудження середнього заробітку за період після 19.07.2022 було б виходом за межі встановленої законом відповідальності. У цій частині доводи відповідача є обґрунтованими, а позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Разом з тим суд не погоджується з доводами відповідача в частині періоду з 28.05.2019 по 18.07.2022, з огляду на таке.

Конституційний Суд України в рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 роз`яснив, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

За період з 28.05.2019 по 18.07.2022 у справі № 560/17103/24 середній заробіток присуджено не в повному розмірі, а лише в частці 34,26 %, визначеній виходячи з розміру несвоєчасно виплаченої індексації грошового забезпечення (121 104,94 грн). Суми грошової допомоги на оздоровлення та одноразової грошової допомоги при звільненні, присуджені у справі № 560/17101/24 та виплачені 23.01.2026, не були предметом оцінки у справі № 560/17103/24 і не враховувалися при визначенні присудженої там суми. Отже, застосування статті 117 КЗпП України до цих сум за період з 28.05.2019 по 18.07.2022 не є повторним притягненням відповідача до відповідальності в тому самому обсязі, за умови, що сукупний розмір відшкодування за цей період не перевищуватиме повного розміру середнього заробітку позивача за ці дні.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР середній заробіток працівника визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

Пунктом 2 Порядку № 100 встановлено, що для всіх інших випадків збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктами 5, 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться, виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Суд бере до уваги наведений у довідці відповідача розрахунок середньоденного розміру грошового забезпечення позивача у розмірі 312,55 грн (19 065,60 грн : 61 день), оскільки він обчислений з нарахованого грошового забезпечення за березень-квітень 2019 року і узгоджується з вимогами пунктів 2, 5, 8 Порядку № 100.

Загальна сума грошового забезпечення, на виплату якої позивач мав право у зв`язку зі звільненням, з урахуванням суми, виплаченої своєчасно (143 479,30 грн), індексації грошового забезпечення, виплаченої 19.10.2024 (121 104,94 грн), та суми, виплаченої 23.01.2026 (63 158,45 грн), становить 327 742,69 грн.

Частка суми, виплаченої 23.01.2026, становить 19,27 % (63 158,45 грн х 100 : 327 742,69 грн).

Строк затримки розрахунку за період з 28.05.2019 по 18.07.2022 включно складає 1148 календарних днів. Середній заробіток за цей період становить 358 807,40 грн (312,55 грн х 1148 днів).

Розмір середнього заробітку пропорційно частці несвоєчасно виплаченої суми складає 69 142,19 грн (358 807,40 грн х 19,27 %).

Разом з тим суд враховує, що і така порахована судом сума перевищує розмір несвоєчасно виплаченого позивачу грошового забезпечення. Суд враховує висновки Верховного Суду при визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку позивачу у цій справі, оскільки стягнення середнього заробітку у розмірі 69 142,19 грн, при розмірі несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення в сумі 63 158,45 грн, було б порушенням принципу розумності, справедливості та пропорційності.

Отже, при вирішенні цієї справи суд з`ясував, що істотність частки несвоєчасно виплаченого грошового забезпечення (63 158,45 грн) у порівнянні із середнім заробітком за час затримки розрахунку за період з 28.05.2019 по 18.07.2022 становить 17,60 % (63 158,45 : 358 807,40 х 100).

При цьому сума, яка підлягає відшкодуванню з урахуванням істотності частки 17,60 %, розраховується таким чином: 312,55 грн (середньоденний заробіток позивача) х 17,60 % х 1148 (дні затримки розрахунку за період з 28.05.2019 по 18.07.2022) = 63 150,10 грн.

Сукупний розмір відшкодування за період з 28.05.2019 по 18.07.2022, присудженого позивачу у справі № 560/17103/24 (121 086,77 грн) та визначеного у цій справі (63 150,10 грн), становить 184 236,87 грн, що не перевищує повного розміру середнього заробітку позивача за цей період (358 807,40 грн). Отже, присудження відшкодування у цій справі не призводить до подвійного стягнення середнього заробітку за одні й ті самі дні затримки.

Таким чином, середній заробіток позивача за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.05.2019 по 18.07.2022 з урахуванням принципу істотності частки становить 63 150,10 грн.

Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів. Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду 08 листопада 2018 у справі № 805/1008/16-а.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення цього адміністративного позову.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а інших судових витрат не заявлено, підстав для розподілу судових витрат у порядку, передбаченому статтею 139 КАС України, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність 2 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.05.2019 по 18.07.2022 у зв`язку з несвоєчасною виплатою сум, виплачених 23.01.2026 на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року у справі № 560/17101/24.

Зобов`язати 2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 63 150,10 грн, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )Відповідач:2 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (просп. Грушевського, 2Б,м. Кам`янець-Подільський,Хмельницька обл., Кам`янець-Подільський р-н,32305 , код ЄДРПОУ - 38166274)

Головуючий суддя В.К. Блонський