Рішення № 140957861, 26.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18663/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Радчука А.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області, в якій позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення №372052 від 19.06.2019 р. Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

визнати протиправним та скасувати рішення №510323000278870 від 08.05.2026 року Державної міграційної служби України в Одеській області про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін посвідки, виданої 20.12.2017 року громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Адміністративний позов поданий за допомогою системи «Електронний суд».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у травні 2026 року громадянин Вірменії ОСОБА_3 звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області з заявою про обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 , виданої 20.12.2017 року, у зв`язку із досягненням 45-річного віку. У відповідь, 22.05.2026 року позивач поштовим відправлення отримав лист та рішення ГУ ДМС в Одеській області №510323000278870 від 08.05.2026 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання на підставі пп. 9 п. 62 Порядку №321. Звернувшись до ГУ ДМС України в Одеській області для з`ясування підстав відмови в обміні посвідки на постійне проживання, позивачу стало відомо, що відносно нього прийняте рішення про скасування дозволу про імміграцію в України. 03.06.2026 року представником позивача у відповідь на адвокатський запит отримано рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну №372052 від 19.06.2019 р. щодо ОСОБА_1 та копію висновку щодо скасування дозволу на імміграцію.

Не погоджуючи з прийнятими відповідачем рішеннями №372052 від 19.06.2019 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну та №510323000278870 від 08.05.2026 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач звернувся до суду з даним позовом.

Так, у позові зазначено, що у вересні 2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну. Підставою для імміграції в Україну стало те, що на момент звернення Позивач перебував понад 2 роки (і перебуває дотепер) у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_4 , а саме з 06.10.2010 року. Разом з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну позивачем було подано і інші документи, перелік яких визначено законом. Як наслідок, в грудні 2017 року ГУ ДМС України в Одеській області, перевіривши всі надані позивачем документи, маючи для цього різні правові інструменти, прийняло рішення про надання громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну, документувавши 20.12.2017 року його посвідкою на постійне проживання НОМЕР_2 з терміном дії «безстроково». Позивач посилається на те, що факт надання йому дозволу на імміграцію в Україну означає, що під час надання дозволу на імміграцію в Україну ГУ ДМС України в Одеській області проведено перевірку підстав залишення на постійне проживання в Україні, зокрема направлялись запити до Управління СБУ в Одеській області, Українського бюро Інтерполу ГУ НП в Одеській області, та Адміністрації Державної прикордонної служби України, проте під час проведеної перевірки не встановлено, що подані ним документи разом з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну були не достовірними або не чинними, у зв`язку із чим надано дозвіл на імміграцію в Україну. За приписами п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію не надається особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи. ГУ ДМС України в Одеській області підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну виявлено не було. Тобто, надаючи позивачу, дозвіл на імміграцію в Україну, ГУ ДМС України в Одеській області підтверджено відсутність підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію. Позивач зазначає, що всупереч п. 23 Порядку №1983 його не було запрошено для надання пояснень щодо питання про скасування дозволу на імміграцію. Крім того, позивач зазначає, що йому не було надіслано копію рішення про скасування дозволу на імміграцію від 19.06.2019 року, яке позивач отримав лише у відповідь на адвокатський запит 03.06.2026 року. Також у позові зазначено, що позивач має неповнолітню дитину, яка народилась в Україні, має право на набуття громадянства України, відвідує школу в Україні, знаходиться на його утриманні і потребує допомоги, у зв`язку з цим рішення, прийняте відповідачем, порушує не лише права апозивача, але й права і інтереси його дитини.

Ухвалою суду від 29.06.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі в порядку ч. 5 ст. 262 КАС України у письмовому провадженні.

18.07.2026 року від Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву з додатками (копії особової справи позивача).

Відповідно до відзиву, відповідач проти задоволення позову заперечує, з позовними вимогами не погоджується, вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

У відзиві зазначено, що 28.09.2017 громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до ГУ ДМС в Одеській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» у зв`язку з тим, що він понад два роки перебуває у шлюбі з громадянкою України. Відповідно до висновку про розгляд заяви громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо отримання дозволу на імміграцію в Україну та після проведення перевірок визначених імміграційним законодавством встановлено, що заперечень з боку компетентних органів України (УСБУ, НЦБ Інтерполу та Адміністрації Держприкордонслужби) щодо отримання дозволу на імміграцію в Україну, стосовно заявника немає. 20.12.2017 ГУ ДМС в Одеській області було прийнято рішення про надання дозволу на імміграцію в Україну у відповідності до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію» громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (далі позивач). Після отримання дозволу на імміграцію в Україну позивач звернувся до ГУ ДМС в Одеській області з заявою про оформлення посвідки на постійне проживання. 20.12.2017 позивача було документовано посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 .

Водночас відповідач повідомляє, що 06.06.2019 Департаментом у справах іноземців та осіб без громадянства Державної міграційної служби України було здійснено перевірку щодо законності надання дозволу на імміграцію та документування посвідками на постійне проживання стосовно ряду іноземних громадян, в тому числі стосовно позивача. В ході перевірки справ про оформлення дозволів на імміграцію та посвідок на постійне проживання було здійснено перевірку штампів перетину державного кордону за обліками Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» та відповідно до інформації, наданої листом адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.04.2019 № 52/693. За результатами перевірки, штампи про в`їзд-виїзд, проставлені до паспортних документів зазначених іноземних громадян, в тому числі позивача, не підтверджуються відомостями, отриманими з вказаної системи. Законність свого перебування на території України на момент подачі клопотання про надання дозволу на імміграцію (28.09.2017) позивач підтвердив копією паспорту зі штампом перетину кордону в КПП «Бориспіль» 21.09.2017, проте, згідно здійсненої перевірки, вказаним громадянином перетин кордону не здійснювався, тобто іноземець незаконно перебував на території України та подав про себе свідомо неправдиві відомості. Таким чином, позивач порушив положення Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», стосовно законності перебування на території України іноземців. Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону: «строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України». Таким чином, позивач перебував на території України нелегально на момент подачі заяви про надання дозволу на імміграцію в Україну. Отже, наданий позивачу дозвіл на імміграцію від 20.12.2017 підлягав скасуванню відповідно до вимог пунктів 1, 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію», а видана на його підставі посвідка на постійне проживання від 20.12.2017 серії НОМЕР_2 підлягає скасуванню відповідно до підпункту 1 пункту 64 Порядку №321. 19.06.2019 ГУ ДМС в Одеській області був складений обґрунтований висновок щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_2 . Враховуючи вищевикладене, рішенням ГУ ДМС в Одеській області від 19.06.2019 № 372052 позивачу, на підставі пунктів 1, 5 частини першої статті 12 Закону України «Про імміграцію», скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, видана посвідка на постійне проживання позивача серії НОМЕР_2 від 20.12.2017 скасована на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Постанови № 321. Як наслідок, по заяві позивача про обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 , виданої 20.12.2017 року, ГУ ДМС в Одеській області було прийнято рішення від 08.05.2026 № 510323000278870 про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання на підставі підпункту 9 пункту 62 Постанови № 321.

Що стосується доводів позивача стосовно недотримання процедури прийняття рішення №372052 від 19.06.2019 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну, відповідач пояснював, що законодавством не покладено на суб`єкт владних повноважень обов`язку запрошувати іммігранта для надання пояснень під час прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію, саме коли ініціатором виступають ДМС, територіальні органи ДМС або територіальні підрозділи ДМС. Проведення додаткової перевірки є внутрішньою адміністративною процедурою, спрямованою на встановлення наявності або відсутності підстав для подальшого збереження імміграційного статусу. Чинне законодавство не передбачає обов`язку повідомляти особу про початок такої перевірки, а процесуальні права особи реалізуються на стадії його судового оскарження

Щодо дотримання прав та інтересів дитини позивача, відповідач зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що його дитина має громадянство України у встановленому законодавством порядку, а сама по собі наявність сімейних зв`язків не виключає можливості застосування державою передбачених законом заходів у сфері міграційного контролю у разі встановлення обставин, що є підставою для скасування дозволу на імміграцію. Відповідач вважає, що у спірних правовідносинах не йдеться про втручання держави у вже сформоване сімейне життя особи, яке виникло після надання йому дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, а про перевірку законності набуття іноземцем відповідного міграційного статусу. Сам факт наявності сім`ї не може переважати публічний інтерес держави у забезпеченні дотримання встановленого законом порядку імміграції. У даному випадку предметом спору є не саме існування сімейних зв`язків позивача, а правомірність набуття ним дозволу на імміграцію за наявності встановлених відповідачем обставин щодо відсутності підтвердження законності перебування позивача в Україні на момент отримання такого дозволу. Таким чином, відповідач вважає, що оскаржувані рішення ГУ ДМС в Одеській області відповідають принципу пропорційності, який застосовується у справах щодо втручання в право на повагу до приватного та сімейного життя, оскільки таке втручання здійснено на підставі закону, з легітимною метою та є необхідним у демократичному суспільстві.

Інші заяви по суті справи учасниками справи не надавались, додаткові докази не надходили.

З урахуванням вищенаведеного, суд вирішує справу за наявними у ній матеріалами в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

Як встановлено судом з матеріалів особової справи позивача, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином Республіки Вірменія, що підтверджується копіями паспорту НОМЕР_3 , що був дійсним до 22.01.2020, а також паспорту НОМЕР_4 , що дійсний до 04.03.2030.

28.09.2017 громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію» у зв`язку з тим, що він понад два роки перебуває у шлюбі з громадянкою України.

Відповідно до Свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстровано 06.10.2010 року Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції.

У шлюбі у позивача народився син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_6 , виданим Першим Приморським відділом реєстрації актів цивільного стану Одеського міського управління юстиції.

20.12.2017 року Головним управлінням Державної міграційної служби в Одеській області було надано громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозвіл на імміграцію в Україну на підставі пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію».

Після отримання дозволу на імміграцію в Україну позивач звернувся до ГУ ДМС в Одеській області з заявою про оформлення посвідки на постійне проживання.

20.12.2017 року позивача було документовано Посвідкою на постійне проживання серії НОМЕР_2 .

05.05.2026 року позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 , виданої 20.12.2017 року, у зв`язку із досягненням 45-річного віку.

У відповідь, 22.05.2026 року позивач поштовим відправлення отримав лист та рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області №510323000278870 від 08.05.2026 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання.

Відповідно до змісту рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області №510323000278870 від 08.05.2026 року, на підставі підпункту 9 пункту 62 Порядку оформлення, видачі, обміну, визнання відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321, громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовлено в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання.

29.05.2026 року в інтересах позивача до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області поданий адвокатський запит з проханням надати: копії (можливість ознайомлення) всіх наявних матеріалів в особовій справі щодо отримання дозволу на імміграцію в Україну громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; інші відомості, що стосуються відмови в оформлені (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області №5100.19.1-5775/51.1-26 від 03.06.2026 року представнику позивача надані копії документів, які були надані громадянином Республіки Вірменія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у якості підстав щодо надання дозволу на імміграцію в Україну та документування посвідкою на постійне проживання, а також копію висновку і рішення щодо скасування вказаному іноземцю дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання.

Згідно матеріалів особової справи позивача, 19.06.2019 року начальником Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області було затверджено Висновок щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_2 .

У Висновку зазначено, що до ГУ ДМС України в Одеській області надійшов лист з Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 06.06.2019 року №8.1-2166/8.51-19 за результатами перевірки справ іноземних громадян щодо законності надання дозволу на імміграцію та документування посвідками на постійне проживання. В ході перевірки справ про оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було здійснено перевірку штампів перетину державного кордону за обліками Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» та відповідно до інформації, наданою листом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.04.2019 № 52/693 за результатами перевірки штампи про в`їзд виїзд, проставлені до паспортного документу зазначеного громадянина, не підтверджується відомостями, отриманими з вказаної системи. … Згідно висновку по справі, дозвіл на імміграцію в Україну громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав як особа, що перебуває в шлюбі з громадянкою України понад два роки. Законність свого перебування на території України на момент подачі клопотання про надання дозволу на імміграцію (28.09.2017) іноземець підтвердив копією паспорту зі штампом перетину кордону в КПП «Бориспіль» 21.09.2017 року, проте згідно перевірки за обліками Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» та відповідно до інформації, наданою листом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.04.2019 № 52/693 вказаним громадянином перетин кордону не здійснювався, тобто іноземець незаконно перебував на території України та подав про себе свідомо неправдиві відомості та порушив законодавство України з питань перебування на території України іноземців та осіб без громадянства. Інших підстав для імміграції вищевказаного громадянина на територію України, в матеріалах справи не вбачається. Отже, він отримав дозвіл на імміграцію в Україну в порушення Закону України «Про імміграцію», та документований посвідкою на постійне проживання безпідставно.

19.06.2019 року начальником Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області було прийнято рішення №372052, яким громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі пунктів 1,5 статті 12 Закону України «Про імміграцію» скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, а також видану на підставі цього рішення посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 , видану 20.12.2017 року, на підставі вимог підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 321.

Вважаючи протиправними прийняті відповідачем рішення №372052 від 19.06.2019 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну та №510323000278870 від 08.05.2026 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 26 Конституції України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України, кожному хто на законних підставах перебуває на території України, гарантуються свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 № 3773-VI.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав; іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом; посвідка на постійне проживання - документ, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Згідно положень статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб`єктності та основних прав і свобод людини.

Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», визначені підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" іммігрувати в Україну на постійне проживання.

У відповідності з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, зазначені у частинах першій та сімнадцятій статті 4 цього Закону, отримують посвідку на постійне проживання.

Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначає Закон України «Про імміграцію» від 07.06.2001 № 2491-III (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до визначення термінів, що наведене в статті 1 Закону України «Про імміграцію», імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання; іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 4 Закону України «Про імміграцію» (у редакції чинній на момент видачі позивачу дозволу на імміграцію), дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.

Стаття 12 Закону України «Про імміграцію» визначає підстави для скасування дозволу на імміграцію.

У відповідності з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» (у редакції чинній на момент скасування позивачу дозволу на імміграцію), дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо:

1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;

2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;

3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;

4) це є необхідним для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України;

5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Згідно підпункту 1 пункту 64 Порядку оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 321 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), посвідка скасовується територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, який її видав, у разі скасування дозволу на імміграцію в Україну відповідно до статті 12 Закону України Про імміграцію.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 грудня 2002 р. № 1983 затверджений Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі Порядок №1983 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає процедуру провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію іноземцям та особам без громадянства, які іммігрують в Україну (далі - іммігранти), поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (далі - провадження у справах з питань імміграції), а також компетенцію центральних органів виконавчої влади та підпорядкованих їм органів, які забезпечують виконання законодавства про імміграцію.

Відповідно до пункту 21 Порядку №1983 (у редакції від 25.04.2017, чинній на момент прийняття спірного рішення від 19.06.2019 про скасування позивачу дозволу на імміграцію), дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.

Згідно з пунктом 22 Порядку №1983, для прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію у разі, коли ініціатором такого скасування є ДМС, її територіальні органи або територіальні підрозділи, ними складається обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України Про імміграцію, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

У разі коли ініціатором скасування дозволу на імміграцію є інший орган, зазначений в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, для прийняття відповідного рішення цим органом складається обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України Про імміграцію, що надсилається до органу ДМС, який прийняв рішення про надання такого дозволу.

Згідно з пунктом 23 Порядку №1983, ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.

Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.

З аналізу наведених норм Порядку №1983 щодо процедури прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію слідує, що ініціатором скасування дозволу на імміграцію можуть бути:

ДМС та її територіальні органи і підрозділи, які складають обґрунтований висновок із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України «Про імміграцію». Цей висновок може бути підставою прийняття відповідного рішення.

інші органи, зазначені в абзаці другому пункту 21 цього Порядку, які складають обґрунтоване подання із зазначенням підстав для скасування дозволу, визначених статтею 12 Закону України Про імміграцію. Подання щодо скасування дозволу на імміграцію перевіряється ДМС та її територіальними органами і підрозділами із запрошенням для надання пояснень іммігрантів, після чого приймається відповідне рішення.

Відповідно до пункту 24 Порядку №1983, рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держприкордонслужбі.

Відповідно до пункту 25 Порядку №1983, рішення ДМС, територіальних органів і підрозділів, інших органів виконавчої влади, які в межах своєї компетенції зобов`язані забезпечувати провадження у справах з питань імміграції, а також дії чи бездіяльність їх посадових та службових осіб можуть бути оскаржені відповідно до законодавства. У цьому разі провадження у справах з питань імміграції припиняється до прийняття відповідного рішення.

Предметом спору у зазначеній справі є, зокрема, правомірність рішення ГУ ДМС України в Одеській області №372052 від 19.06.2019 року про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну на підставі пунктів 1,5 статті 12 Закону України «Про імміграцію», тобто з тих підстав, що 1) з`ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Згідно обставин справи, підставою для скасування громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дозволу на імміграцію в Україну стала те, що до ГУ ДМС України в Одеській області надійшов лист з Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України від 06.06.2019 року №8.1-2166/8.51-19 за результатами перевірки справ іноземних громадян щодо законності надання дозволу на імміграцію та документування посвідками на постійне проживання. В ході перевірки справ про оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було здійснено перевірку штампів перетину державного кордону за обліками Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» та відповідно до інформації, наданою листом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.04.2019 № 52/693 за результатами перевірки штампи про в`їзд виїзд, проставлені до паспортного документу зазначеного громадянина, не підтверджується відомостями, отриманими з вказаної системи. Згідно висновку по справі, дозвіл на імміграцію в Україну громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав як особа, що перебуває в шлюбі з громадянкою України понад два роки. Законність свого перебування на території України на момент подачі клопотання про надання дозволу на імміграцію (28.09.2017) іноземець підтвердив копією паспорту зі штампом перетину кордону в КПП «Бориспіль» 21.09.2017 року, проте згідно перевірки за обліками Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» та відповідно до інформації, наданою листом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 24.04.2019 № 52/693 вказаним громадянином перетин кордону не здійснювався, тобто іноземець незаконно перебував на території України та подав про себе свідомо неправдиві відомості та порушив законодавство України з питань перебування на території України іноземців та осіб без громадянства.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.

Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов`язані подати свої біометричні дані для їх фіксації.

Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Судом встановлено, що підставою скасування позивачу дозволу на імміграцію стало те, що позивач подав неправдиві документи щодо законності свого перебування на території України на момент подачі клопотання про надання дозволу на імміграцію (28.09.2017), а саме іноземець це підтвердив копією паспорту зі штампом перетину кордону в КПП «Бориспіль» 21.09.2017 року, проте згідно перевірки за обліками Інтегрованої міжвідомчої автоматизованої системи обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан», перетин кордону не здійснювався.

У в`язку з викладеним відповідач вважає, що позивач незаконно перебував на території України та подав про себе свідомо неправдиві відомості.

Разом з цим, суд вважає, що оскільки перетин кордону підтверджувався копією паспорта громадянина Республіки Вірменія, то відсутність даних про перетин кордону в КПП «Бориспіль» 21.09.2017 року в Інтегрованій міжвідомчій автоматизованій системі обміну інформацією з питань контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон «Аркан» не є беззаперечним спростуванням перетину кордону.

Суд дослідив наявну у матеріалах особової справи позивача копію паспорту громадянина Республіки Вірменія НОМЕР_3 , що був дійсним до 22.01.2020, та встановив, що у паспорті дійсно наявний штамп про перетин кордону 21.09.2017, Бориспіль, 320100.

Посилання відповідача на факт недостовірності відмітки штампа про перетин державного кордону України від 21.09.2017, Бориспіль, 320100, відтиск якого знаходиться на сторінці паспорту Республіки Вірменії НОМЕР_3 , що був дійсним до 22.01.2020, є недоведеним та не підтверджується належними доказами з огляду на відсутність рішення за результатом розгляду відповідної кримінальної справи.

Як обґрунтовано зазначено у позовній заяві, під час надання дозволу на імміграцію в Україну ГУ ДМС України в Одеській області проведено перевірку підстав залишення позивача на постійне проживання в Україні та поданих ним документів, зокрема направлялись запити до Управління СБУ в Одеській області, Українського бюро Інтерполу ГУ НП в Одеській області, та Адміністрації Державної прикордонної служби України. Під час проведеної перевірки не встановлено, що подані ним документи разом з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну були не достовірними або не чинними, у зв`язку із чим надано дозвіл на імміграцію в Україну. За приписами п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію не надається особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи. ГУ ДМС України в Одеській області підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію в Україну виявлено не було. Тобто, надаючи позивачу, дозвіл на імміграцію в Україну, ГУ ДМС України в Одеській області підтверджено відсутність підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію.

Згідно висновку про розгляд заяви громадянина Республіки Вірменія ОСОБА_5 щодо отримання дозволу на імміграцію в Україну, затвердженого 20.12.2017 року начальником ГУ ДМС України в Одеській області, громадянин Республіки Вірменія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець Республіки Вірменія, прибув в Україну на постійне проживання по національному паспорту серії НОМЕР_3 виданий 22.01.2010 року терміном дії до 22.01.2020 року. Перебуваючи в Україні на законних підставах, заявник клопоче про отримання дозволу на імміграцію, оскільки понад два роки перебуває у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_7 виданий 28.05.1997 року Белгород-Днестровським МВ УМВС України в Одеській області (свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_8 видано 06.10.2010 року ВДРАЦС Приморського районного управління юстиції у Одеській області, актовий запис № 707). В Україні гр. ОСОБА_5 проживає та буде зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Заперечень з боку компетентних органів України (УСБУ, НЦБ Інтерполу та Адміністрації Держприкордонслужби) щодо отримання дозволу на імміграцію в Україні заявник немає. За обліками УТАЗ ГУМВС України в Одеській області не значиться.

Крім того, суд враховує, що позивач не повинен нести відповідальність за помилки допущені з боку державних органів.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідачем протиправно прийнято рішення №372052 від 19.06.2019 року про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну на підставі пунктів 1,5 статті 12 Закону України «Про імміграцію», у зв`язку з чим вказане рішення підлягає скасуванню у судовому порядку.

Що стосується позовних вимог в частині оскарження рішення №510323000278870 від 08.05.2026 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання та зобов`язання Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін посвідки, виданої 20.12.2017 року громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 р. № 321 затверджений Порядок оформлення, видачі, обміну, відкликання, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання (далі Порядок №321).

Відповідно до пунктів 1, 3 вказаного Порядку, посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Посвідка оформляється іноземцям або особам без громадянства, які мають дозвіл на імміграцію в Україну.

Відповідно до підпункту 5 пункту 7 Порядку №321, обмін посвідки здійснюється у разі досягнення іноземцем або особою без громадянства 25- або 45-річного віку (у разі, коли іноземець або особа без громадянства документовані посвідкою, що не містить безконтактного електронного носія).

Згідно з пунктом 9 Порядку №321, оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обмін здійснюється територіальними органами/територіальними підрозділами ДМС через Головний обчислювальний центр Єдиного державного демографічного реєстру у взаємодії з Державним центром персоналізації документів державного підприємства Поліграфічний комбінат Україна по виготовленню цінних паперів (далі - Центр).

Згідно з пунктом 12 Порядку №321, для внесення інформації до Реєстру формується заява-анкета, зразок якої затверджується МВС.

Відповідно до пункту 16 Порядку №321, документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства.

Пунктом 40 Порядку №321 передбачено, що для оформлення у зв`язку із втратою або викраденням посвідки, її обміну іноземець або особа без громадянства подають такі документи:

1) посвідку, що підлягає обміну (крім випадків втрати та викрадення);

2) дійсний паспортний документ іноземця (або паспортні документи - у разі, коли іноземець має одночасно громадянство (підданство) кількох держав (множинне громадянство) або документ, що посвідчує особу без громадянства.

Іноземці та особи без громадянства, які отримали дозвіл на імміграцію на підставі пункту 9 або 10 частини другої, пунктів 1-1-1-3 частини третьої статті 4 Закону України Про імміграцію, для оформлення посвідки у зв`язку із втратою або викраденням можуть подавати паспортний документ, строк дії якого закінчився або який підлягає обміну, якщо за отриманням нового документа особа зобов`язана звернутися до органів державної влади країни громадянської належності або країни попереднього постійного проживання, якщо така країна вчинила акт збройної агресії проти України або не визнає територіальну цілісність та суверенітет України, або відмовляється визнавати протиправність посягань на територіальну цілісність та суверенітет України, зокрема голосувала проти Резолюції Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй Про територіальну цілісність України від 27 березня 2014 р. № 68/262;

3) переклад на українську мову сторінки паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, з особистими даними, засвідчений у встановленому законодавством порядку;

4) документи, що підтверджують обставини чи юридичні факти, відповідно до яких посвідка підлягає обміну (крім випадків, передбачених підпунктами 3-5 пункту 7 цього Порядку), документи, видані компетентними органами іноземних держав, мають бути легалізованими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України;

5) документ, що посвідчує особу законного представника, та документ, що підтверджує повноваження особи як законного представника, у разі подання документів законним представником;

6) документ, що підтверджує сплату адміністративного збору, або документ про звільнення від його сплати;

7) документ, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, з даними про реєстраційний номер облікової картки платника податків (у разі наявності);

8) витяг з реєстру територіальної громади (у разі наявності).

Відповідно до пункту 42 Порядку №321, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов`язками покладаються функції з оформлення посвідки, вчиняє дії, передбачені пунктами 36-37-1 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи.

Відповідно до пункту 43 Порядку №321, рішення про оформлення, обмін посвідки приймається керівником територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноваженою ним особою за результатами ідентифікації іноземця або особи без громадянства, перевірки поданих ними документів та у разі відсутності підстав для відмови в її оформленні чи видачі не пізніше ніж протягом десятого робочого дня з дати прийняття документів шляхом внесення до Реєстру інформації про строк, на який оформлено посвідку, з використанням кваліфікованого електронного підпису.

Згідно пункту 44 Порядку №321, якщо втрачена або викрадена посвідка чи посвідка, що підлягає обміну, була видана територіальним органом/територіальним підрозділом ДМС, до якого подано заяву-анкету про оформлення, обмін посвідки, працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС порівнює дані іноземця або особи без громадянства та їх фотозображення з даними, наведеними в заяві-анкеті про оформлення втраченої або викраденої посвідки чи посвідки, що підлягає обміну, та даними відомчої інформаційної системи ДМС і сканує її із застосуванням засобів Реєстру до відомчої інформаційної системи ДМС.

Як передбачено пунктом 46 Порядку №321, після проведення перевірок, підтвердження факту оформлення та видачі посвідки, ідентифікації іноземця або особи без громадянства керівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС або уповноважена ним посадова особа приймає рішення про оформлення посвідки або про відмову в її оформленні.

Повертаючись до обставин справи, суд зазначає, що 05.05.2026 року позивач звернувся до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області із заявою про обмін посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 , виданої 20.12.2017 року, у зв`язку із досягненням 45-річного віку.

У відповідь, 22.05.2026 року позивач поштовим відправлення отримав лист та рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області №510323000278870 від 08.05.2026 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання на підставі підпункту 9 пункту 62 Порядку №321.

Так, відповідно до підпункту 9 пункту 62 Порядку №321, територіальний орган/територіальний підрозділ ДМС відмовляє іноземцю або особі без громадянства в оформленні або видачі посвідки, у разі, коли встановлено факт подання іноземцем або особою без громадянства завідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або встановлено факт скасування, відкликання або визнання недійсним наданого їм дозволу на імміграцію або визнання недійсною відповідно до вимог пункту 73 цього Порядку посвідки, яка подана для оформлення у порядку обміну.

Згідно обставин справи, позивачу відмовлено в оформленні (обміні) посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_2 , виданої 20.12.2017 року, у зв`язку зі скасуванням дозволу на імміграцію.

Водночас, у межах розгляду цієї справи, суд визнав протиправним та скасовує рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області №372052 від 19.06.2019 року про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну.

Отже, обставини, які слугували підставою відмови позивачу в оформленні (обміні) посвідки на постійне проживання перестали існувати.

За таких обставин, враховуючи похідний характер рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області №510323000278870 від 08.05.2026 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання від рішення №372052 від 19.06.2019 року про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну, суд визнає протиправним та скасовує рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області №510323000278870 від 08.05.2026 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання.

При цьому, оскільки відповідачем під час розгляду заяви-анкети № 205050879 від 05.05.2026 року, поданої громадянином Республіки Вірменія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не встановлено, що документи та інформацію подано не в повному обсязі, відповідно до п. 40 Порядку № 321, суд вважає необхідним зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін посвідки на постійне проживання, виданої 20.12.2017 року громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на посвідку на постійне проживання з безконтактним електронним носієм, відповідно до заяви-анкети № 205050879 від 05.05.2026 року.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (а.с. 7).

Таким чином, враховуючи задоволення позову, судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн. суд присуджує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77-79, 90, 139, 242-246, 255, 262, 293, 295 КАС України,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №372052 від 19.06.2019 року про скасування дозволу на імміграцію в Україну громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №510323000278870 від 08.05.2026 року про відмову в оформленні (видачі) посвідки на постійне проживання громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області здійснити обмін громадянину Республіки Вірменія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідки на постійне проживання, виданої 20.12.2017 року, на посвідку на постійне проживання з безконтактним електронним носієм, відповідно до заяви-анкети № 205050879 від 05.05.2026 року.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області (вул. Преображенська, 44, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 37811384) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку і строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

Суддя А.А. Радчук