Ухвала суду № 140957619, 27.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/6122/24

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ВСТАНОВЛЕННЯ СУДОВОГО КОНТРОЛЮ ЗА ВИКОНАННЯМ СУДОВОГО РІШЕННЯ В АДМІНІСТРАТИВНІЙ СПРАВІ

27 жовтня 2026 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача від 15 жовтня 2026 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 380/6122/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2026 року, позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 25 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 25 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Визнано протиправною бездіяльність військової НОМЕР_1 щодо вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 25 листопада 2021 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 25 листопада 2021 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 здійснено обчислення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, за період з 25 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року, індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, за період з 25 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання цього рішення.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 здійснено обчислення грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017 роки, щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, та індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2016, 2017 роки, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаної виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889, та індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання цього рішення.

Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 здійснено обчислення грошової допомоги для оздоровлення за 2018 - 2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення.

Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2018 - 2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання цього рішення.

В решті позовних вимог відмовлено.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

15 жовтня 2026 року позивач подав через систему «Електронний суд» заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду.

Указана заява мотивована тим, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 380/6122/24 відповідач 15 липня 2026 року виплатив позивачу грошові кошти на загальну суму 353003,78 грн. Однак, на переконання позивача, вказане рішення суду виконане відповідачем частково, адже посадові особи відповідача на виконання рішення суду нарахували у неправильному розмірі місячний розмір фіксованої індексації (індексації-різниці), а саме у розмірі 3861,47 грн замість правильного 4463,15 грн, що призвело до неправильного визначення загального розміру індексації-різниці з 01 березня 2018 року по 25 листопада 2021 року та недонарахування та недоплати грошової допомоги для оздоровлення за 2018 - 2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки під час їх розрахунку враховано розмір фіксованої індексації (індексації-різниці) 3861,47 грн замість правильного 4463,15 грн. Тож, як стверджує позивач, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 380/6122/24 не виконано у повному обсязі за такими вимогами: «Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо вирішення питання про наявність у ОСОБА_1 права на отримання індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 25 листопада 2021 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 25 листопада 2021 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невключення до складу місячного грошового забезпечення, з якого ОСОБА_1 здійснено обчислення грошової допомоги для оздоровлення за 2018 - 2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2018 - 2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні, з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат індексації грошового забезпечення, нарахованої на виконання цього рішення».

З огляду на вказане просить суд:

- встановити судовий контроль за виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 380/6122/24;

- зобов`язати відповідача відповідно до статті 382 КАС України подати протягом 30 днів звіт про виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 380/6122/24.

Вирішуючи заяву позивача від 15 жовтня 2026 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Вказані конституційні положення знайшли своє відображення у відповідних нормах КАС України.

Так, відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

А за змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення спричиняє відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський Суд з прав людини звертає увагу на те, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у справі Скордіно проти Італії (Scordino v. Italy). Отже, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі Сіка проти Словаччини (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27 від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення Ліпісвіцька проти України № 11944/05 від 12 травня 2011 року).

Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах Ромашов проти України від 27 квітня 2004 року, Шаренок проти України від 22 лютого 2004 року зазначено, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов`язальне рішення залишалося бездієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід`ємною частиною судового процесу.

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі Сокур проти України (Sokur v. Ukraine), № 29439/02 від 26 квітня 2005 року та у справі Крищук проти України (Kryshchuk v. Ukraine), № 1811/06 від 19 лютого 2009 року).

Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві запроваджено інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи-позивача.

Відповідно до статті 381-1 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу першого частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Частинами другою та четвертою статті 382 КАС України передбачено, що у заяві зазначається ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження (за наявності).

Відсутність виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення не перешкоджає розгляду заяви.

За змістом частини першої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п`ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Суд ураховує, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 380/6122/24 відповідач 15 липня 2026 року виплатив позивачу грошові кошти на загальну суму 353003,78 грн, що підтверджується випискою з його карткового рахунку.

Однак, на переконання позивача, вказане рішення суду виконане відповідачем частково, адже посадові особи відповідача на виконання рішення суду нарахували у неправильному розмірі місячний розмір фіксованої індексації (індексації-різниці), а саме у розмірі 3861,47 грн замість правильного 4463,15 грн, що призвело до неправильного визначення загального розміру індексації-різниці з 01 березня 2018 року по 25 листопада 2021 року та недонарахування та недоплати грошової допомоги для оздоровлення за 2018 - 2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні.

Щодо таких тверджень позивача суд зазначає, що у своєму позові від 20 березня 2024 року (а.с.7) позивач стверджував, що відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 він має право на отримання індексації-різниці з 01 березня 2018 року по 25 листопада 2021 року у розмірі 3861,47 грн щомісячно.

Суд перевірив правильність такої суми, розрахованої позивачем, та у рішенні від 21 листопада 2024 року (а.с.91, зворот) вказав, що «ураховуючи те, що розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу, то індексація-різниця становить 3861,47 грн (4463,15 грн - 601,68 грн), у зв`язку з чим зобов`язав відповідача здійснити нарахування та виплату на користь позивача індексації-різниці за період з 01 березня 2018 року по 25 листопада 2021 року відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Як видно зі змісту довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період з 01 березня 2018 року по 25 листопада 2021 року, долученої позивачем до заяви про встановлення судового контролю, відповідач, виконуючи рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 380/6122/24, врахував надану у ньому судом правову оцінку щодо належної позивачу суми індексації-різниці щомісяця за період з 01 березня 2018 року по 25 листопада 2021 року та визначив її у розмірі по 3861,47 грн щомісяця, тобто у тому розмірі, в якому просив позивач і який підтвердив суд у рішенні, що набрало законної сили.

Отже, суд констатує, що відповідач належно виконав рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 380/6122/24 в частині, що стосується визначення суми індексації різниці за період з 01 березня 2018 року по 25 листопада 2021 року та пов`язаних з нею виплат (грошової допомоги для оздоровлення за 2018 - 2021 роки, грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні), відповідно до приписів його резолютивної частини та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині цього рішення.

Суд зазначає, що аналіз положень абзацу першого частини першої статті 382 КАС України свідчить про те, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися залежно від наявності об`єктивних обставин, які б свідчили про ухиляння відповідача від виконання судового рішення чи/або відсутність у нього наміру його виконувати.

Оскільки у розглядуваній ситуації суд встановив, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі № 380/6122/24 відповідач належно виконав відповідно до приписів його резолютивної частини та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині цього рішення, то відсутні правові підстави для встановлення судового контролю за його виконанням відповідно до положень статті 382 КАС України, у зв`язку з чим у задоволенні заяви позивача від 15 жовтня 2026 року належить відмовити.

Керуючись ст.ст.241, 243, 248, 256, 293, 295, 382, 382-1, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви позивача від 15 жовтня 2026 року про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 380/6122/24 відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду відповідно до ст.ст. 293-297 КАС України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Повний текст ухвали складено 27 жовтня 2026 року.

Суддя Клименко О.М.