Рішення № 140957618, 27.10.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2026 року м. Львівсправа № 380/22945/25

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач/ ІНФОРМАЦІЯ_2 ), у якому просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 правил військового обліку та щодо направлення звернення до поліції відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487, стосовно позивача;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 видалити інформацію з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 правил військового обліку з одночасним направленням звернення до поліції про відсутність підстав для здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача до ТЦК та СП відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, перебуваючи за кордоном, позивач вчасно уточнив свої дані (адресу проживання та номер засобу зв`язку) у передбачений законом спосіб, а саме надіслав на офіційну електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_5 актуальну інформацію, отримавши у відповідь відповідне повідомлення. Тобто, наміру ухилитися від виконання вимог закону позивач не мав та здійснив усе, що міг, задля того щоб виконати свій обов`язок щодо уточнення даних своєчасно. Тож, на переконання позивача, відповідач протиправно вніс інформацію до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - також Реєстр) про порушення ним правил військового обліку (не уточнив дані до 16 липня 2024 року) та надіслав звернення до поліції відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - також Порядок № 1487). Позивач відзначає також, що внесення інформації про вчинення адміністративного правопорушення можливе тільки після притягнення особи до адміністративної відповідальності. Позивач не притягнутий до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП, а тому відомості про порушення ним правил військового обліку до Реєстру внесені безпідставно та повинні бути видалені.

З огляду на наведене просить позов задовольнити повністю.

Відповідач, належно повідомлений про відкриття спрощеного позовного провадження у цій справі та про своє право на подання відзиву на позовну заяву, а також доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 03 грудня 2025 року, у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву не подав.

Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на вказане, враховуючи неподання належно повідомленим відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, суд вирішує цю справу за наявними матеріалами.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 25 листопада 2025 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 02 грудня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; витребувано у відповідача: докази, які слугували підставою для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації щодо позивача про порушення ним правил військового обліку; відомості про наявність повістки та докази її надіслання на адресу позивача; звернення до органів поліції та докази притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Витребуваних доказів відповідач до суду не подав.

Суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач є військовозобов`язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується військово-обліковим документом «Резерв +», сформованим 01 вересня 2025 року.

15 липня 2024 року позивач надіслав на офіційну електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) листа, у якому повідомив, що проживає за кордоном ( АДРЕСА_1 ), телефон НОМЕР_2 .

Згідно з указаним вище військово-обліковим документом «Резерв +», сформованим 01 вересня 2025 року, позивач уточнив дані 18 липня 2025 року, адресою проживання зазначено: « АДРЕСА_2 », а засобами зв`язку - телефон « НОМЕР_2 », email « ІНФОРМАЦІЯ_8 ».

Також відповідно до вищезгаданого військово-облікового документа «Резерв +» до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів внесено відомості про порушення позивачем правил військового обліку - «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку», причина розшуку: «Не уточнили дані до 16 липня 2024 року», дата початку розшуку - 19 червня 2025 року.

Позивач, уважаючи протиправними дії відповідача щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення правил військового обліку та щодо надіслання звернення до поліції відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 Порядку № 1487, звернувся з цим позовом до суду.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За змістом статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1). Надалі указами Президента України, які Верховна Рада України затверджувала відповідними законами, строк дії воєнного стану в Україні продовжено та такий правовий режим діє й на сьогодні.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженим Законом України від 03 березня 2022 року № 2105-IX, оголошено та проведено загальну мобілізацію в Україні упродовж 90 діб. Надалі строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався згідно з указами Президента України, які щоразу затверджувала Верховна Рада України відповідними законами.

За змістом частин першої, другої статті 17 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 2232 захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною другою статті 1 Закону № 2232 військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

За змістом частин третьої, п`ятої статті 1 Закону № 2232 військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

За змістом приписів частини дев`ятої статті 1 Закону № 2232 щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232 громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з частиною восьмою статті 2 Закону № 2232 виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходження зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до частини чотирнадцятої статті 2 Закону № 2232 виконання військового обов`язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 2232 у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

Відповідно до частин першої, третьої статті 33 Закону № 2232 військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.

Частиною другою статті 33 Закону № 2232 визначено, що функціонування системи військового обліку забезпечується органами (підрозділами) Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, розвідувальними органами України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, правоохоронними органами спеціального призначення, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування.

Згідно з частиною п`ятою статті 33 Закону № 2232 військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 2232 персонально-якісний облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.

Аналіз наведених норм вказує, що виконання військового обов`язку громадянами України полягає у дотриманні правил військового обліку, водночас від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених Законом № 2232.

Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 року № 154 (далі - також Положення № 154, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з пунктом 2 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.

Тож саме територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

11 квітня 2024 року Верховна Рада України ухвалила Закон України № 3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» (далі - Закон № 3633), який набрав чинності 18 травня 2024 року.

Підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633 установлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані:

у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності);

у разі перебування за кордоном - шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності);

Отже, законодавець визначив імперативний обов`язок громадян України, які перебувають на військовому обліку, протягом 60 днів після 18 травня 2024 року (дата набрання чинності Законом № 3633) уточнити свої персональні дані, виокремивши при цьому способи їх уточнення окремо для тих громадян України, які перебувають на території України, та окремо для тих громадян України, які перебувають за кордоном.

Так, для тих громадян України, які перебувають за кордоном, Закон № 3633 передбачив такі вичерпні способи уточнення своїх персональних даних:

- шляхом повідомлення на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку, або;

- через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності).

Згідно з відміткою у паспортному документі позивача серії НОМЕР_3 зареєстрованим місцем проживання позивача з 19 квітня 1994 року є АДРЕСА_3 .

У позовній заяві позивач зазначає, що проживає за кордоном (в Італії), тож уточнив свої військово-облікові дані, надіславши на офіційну електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідним листом актуальну інформацію щодо місця свого проживання та засобу зв`язку.

Так, суд встановив, що з метою уточнення своїх військово-облікових даних позивач 15 липня 2024 року (а не 15 червня 2024 року як зазначено у позовній заяві) надіслав на офіційну електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) листа, у якому повідомив, що проживає за кордоном ( АДРЕСА_1 ), телефон НОМЕР_2 .

Утім, суд відзначає, що підпункт 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633 імперативно визначає повідомлення громадянином України, який перебуває за кордоном, своїх персональних даних на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону, які зазначені на офіційному сайті територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку.

Як встановив суд позивач перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 , тому відповідне повідомлення щодо уточнення своїх персональних даних позивачем, як громадянином України, який перебуває за кордоном, мало бути здійснене на офіційну електронну адресу або на офіційний номер телефону саме ІНФОРМАЦІЯ_1 , як органу ТЦК та СП, на військовому обліку в якому перебуває позивач, а не ІНФОРМАЦІЯ_5 , як це зробив позивач.

За цих обставин повідомлення позивачем, як громадянином України, який перебуває за кордоном, щодо уточнення своїх персональних даних на офіційну електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_5 , на військовому обліку в якому він не перебуває, не може вважатися належним виконанням обов`язку, передбаченого підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633, щодо уточнення своїх персональних даних.

З урахуванням наведеного суд констатує, що матеріали справи не містять жодних доказів належного виконання позивачем обов`язку, передбаченого підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633, щодо уточнення своїх персональних даних протягом 60 днів після 18 травня 2024 року (до 16 липня 2024 року).

Водночас відповідно до військово-облікового документа «Резерв+» ОСОБА_1 , сформованого 01 вересня 2025 року, адресою проживання позивача є « АДРЕСА_2 », а засобами зв`язку - телефон « НОМЕР_2 », email « ІНФОРМАЦІЯ_8 »; датою уточнення даних є 18 липня 2025 року.

Отже, лише 18 липня 2025 року, тобто з порушенням строку, визначеного підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633 (до 16 липня 2024 року) позивач у своєму електронному кабінеті призовника, військовозобов`язаного, резервіста, тобто у спосіб, передбачений підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3633, уточнив свої персональні дані.

За наведених обставин внесення відповідачем відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення позивачем правил військового обліку, що полягає в неуточненні персональних даних у встановлений законом строк, є правомірним.

Відповідно до пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, серед іншого:

здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку);

звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок № 1487, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Пунктом 79 Порядку № 1487 передбачено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, зокрема:

організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці;

здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством;

організовують оповіщення та у разі потреби можуть здійснювати безпосередньо через військових посадових осіб, військовослужбовців, державних службовців, працівників, визначених рішенням керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оповіщення призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання (роботи, навчання тощо) шляхом вручення повісток під їх особистий підпис (додаток 11) та/або рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення про їх виклик до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів і забезпечують здійснення контролю за їх прибуттям;

звертаються в установленому законом порядку до органів Національної поліції (у разі неможливості складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці його вчинення) для доставлення осіб, які скоїли адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення, до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому ця особа перебуває (повинна перебувати) на військовому обліку, з урахуванням вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку;

повідомляють Національній поліції про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, щодо яких надсилалося звернення відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 цього Порядку. Таке повідомлення має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), а також унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи;

виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Пункт 56 цього ж Порядку визначає повноваження Національної поліції, яка за зверненням районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ та розвідувальних органів (яке має містити прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), дату народження, інші дані (за наявності), передбачені статтею 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», підставу (порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку; порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), унікальний вихідний номер та кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи), надісланим у вигляді набору даних шляхом електронної інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром призовників, військовозобов`язаних та резервістів та єдиною інформаційною системою МВС, здійснює адміністративне затримання та доставлення призовників, військовозобов`язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ.

Зі змісту наведених вище норм Положення № 1487 слідує, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки з метою виконання покладених на них завдань мають право на звернення до органів Національної поліції щодо доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП з метою складення протоколів про адміністративні правопорушення. Своєю чергою, органи Національної поліції здійснюють адміністративне затримання та доставлення таких осіб до найближчого районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Суд уважає за необхідне також зазначити, що норми пункту 56 Порядку № 1487 містять поняття «адміністративне затримання та доставлення призовників», а норми пункту 9 Положення № 154 містять поняття «доставлення до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки осіб, які вчинили адміністративні правопорушення».

Відповідно до вимог статті 259 КУпАП, яка має назву «Доставлення порушника», з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим, порушника може бути доставлено в поліцію, в підрозділ Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, до органу Державної прикордонної служби України, штабу громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону чи громадського пункту з охорони громадського порядку поліцейським, посадовою особою Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, військовослужбовцем чи працівником Державної прикордонної служби України або членом громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону, а у разі порушення законодавства про державну таємницю або порушення військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України, правил військового обліку, законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - до органів Служби безпеки України її співробітником.

Своєю чергою, за правилами статті 262 КУпАП органи (посадові особи) Національної поліції правомочні здійснювати адміністративне затримання, зокрема у разі порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Суд відзначає, що доставлення військовозобов`язаного до органу ТЦК та СП на підставі зазначених вище норм законодавства здійснюється саме з метою складення протоколу про адміністративне правопорушення в разі неможливості скласти його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов`язковим.

Тобто у такому разі, насамперед, здійснюється розшук особи та її доставлення до органу ТЦК та СП, а потім - складення протоколу про адміністративне правопорушення за правопорушення, визначені статтями 210 та 210-1 КУпАП.

Зазначене вище свідчить про безпідставність доводів позивача стосовно нескладення відповідачем протоколу та невиненсення постанови щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що, оскільки у процесі розгляду цієї справи позивач не спростував порушення ним правил військового обліку, що полягає в неуточненні персональних даних у встановлений законом строк, то дії відповідача щодо фіксації такого порушення та ініціювання розшуку і доставлення позивача до органу ТЦК та СП є правомірними, а тому в суду відсутні будь-які законні підстави для втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень у спосіб зобов`язання виключити відомості про порушення позивачем правил військового обліку з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та звернення до органу Національної поліції про відсутність підстав для здійснення затримання позивача та його доставлення до органу ТЦК та СП.

З огляду на вказане позовні вимоги про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення інформації до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку та щодо направлення звернення до поліції відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 Порядку № 1487, стосовно позивача та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 видалити інформацію з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про порушення ОСОБА_1 правил військового обліку з одночасним направленням звернення до поліції про відсутність підстав для здійснення адміністративного затримання та доставлення позивача до ТЦК та СП відповідно до вимог абзацу третього пункту 56 Порядку № 1487 задоволенню не підлягають.

У процесі розгляду цієї справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а решта доводів позивача висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

Зважаючи на висновок суду про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, а також ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст.72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 27 жовтня 2026 року.

СуддяКлименко Оксана Миколаївна