Рішення № 140952444, 27.10.2026, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/3096/26

Провадження по справі № 2/129/2583/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" жовтня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Капуша І.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

Установив:

13.08.2026 року через систему «Електронний суд» до Гайсинського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.11.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1915747, відповідно до умов якого відповідачці надано кредитні кошти у розмірі 15 000,00 грн.

За умовами кредитного договору строк кредитування становить 365 календарних днів. Договором передбачено нарахування процентів за користування кредитними коштами за встановленими сторонами процентними ставками, а також відповідальність позичальника за порушення зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати процентів.

Позивач зазначає, що первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання, перерахувавши відповідачці кредитні кошти, однак остання зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконала, у зв`язку із чим утворилася заборгованість.

20.05.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 2005-25, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором № 1915747 від 01.11.2024 року.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, загальна сума боргу відповідачки становить 39 884,92 грн, з яких: 14 961,98 грн - заборгованість за основною сумою кредиту, 20 422,94 грн - заборгованість за процентами, 4 500,00 грн - штраф.

Посилаючись на невиконання відповідачкою умов кредитного договору, позивач просить стягнути на свою користь зазначену заборгованість, а також 2 662,40 грн судового збору та 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 18.08.2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Цією ж ухвалою суд витребував від АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності відповідачці банківської картки, на яку, за твердженням позивача, були перераховані кредитні кошти, а також відомості про надходження 15 000,00 грн у період з 01.11.2024 року до 06.11.2024 року.

Відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, у якому заперечила проти задоволення позовних вимог.

На обґрунтування своїх заперечень відповідачка зазначила, що її чоловік ОСОБА_2 є військовослужбовцем Збройних Сил України, у зв`язку із чим на неї як дружину військовослужбовця поширюються встановлені законом гарантії щодо ненарахування процентів за користування кредитом та штрафних санкцій.

Крім того, відповідачка заперечила правомірність нарахування процентів за передбаченими договором ставками, послалася на законодавчі обмеження вартості споживчого кредиту, оспорила правомірність нарахування штрафу під час дії воєнного стану та заявила про неспівмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу.

До відзиву відповідачкою долучено документи на підтвердження перебування у шлюбі з військовослужбовцем та проходження її чоловіком військової служби.

25.09.2026 року представник позивача подав відповідь на відзив, у якій не погодився із запереченнями відповідачки та наполягав на обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Позивач зазначив, що відповідачка добровільно уклала кредитний договір, була ознайомлена з його умовами та взяла на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів і сплати процентів.

Також позивач наголосив, що строк кредитування за договором становить 365 календарних днів, а нарахування процентів здійснювалося відповідно до погоджених сторонами умов договору.

Щодо статусу відповідачки як дружини військовослужбовця позивач зазначив, що такий статус не звільняє особу від виконання основного грошового зобов`язання, а добровільне укладення договору свідчить про прийняття відповідачкою його умов.

Позивач також наполягав на правомірності нарахування штрафу та обґрунтованості заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності та перевіривши доводи сторін, суд доходить таких висновків.

Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

За змістом статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов`язання не допускається, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом установлено, що 01.11.2024 року між ТОВ «Слон Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 1915747, за умовами якого відповідачці надано 15 000,00 грн кредитних коштів.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується наявними у матеріалах справи доказами здійснення платіжної операції та зарахування коштів на рахунок відповідачки.

Таким чином, суд вважає доведеним факт виникнення між сторонами кредитних правовідносин та отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 15 000,00 грн.

Водночас сама по собі доведеність факту укладення кредитного договору та отримання коштів не свідчить про безумовну правомірність усіх нарахувань, здійснених кредитодавцем, оскільки умови договору та порядок виконання зобов`язання повинні відповідати імперативним вимогам законодавства.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачкою на виконання кредитного договору було внесено грошові кошти на загальну суму 8 663,00 грн.

Проте первісний кредитор зарахував із цієї суми лише 38,02 грн у погашення основного боргу, 5 624,98 грн - у погашення процентів та 3 000,00 грн - у погашення штрафних санкцій.

Унаслідок такого розподілу платежів позивач визначив залишок основного боргу в розмірі 14 961,98 грн.

Оцінюючи правомірність зазначеного розподілу платежів, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям визначених цією нормою категорій, а також їх дружинам (чоловікам) у передбачених законом випадках не нараховуються штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, у тому числі банками, а також проценти за користування кредитом, за винятком окремих категорій кредитних договорів, прямо визначених законом.

Зазначена норма є спеціальною законодавчою гарантією соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей і має імперативний характер.

Із наданих відповідачкою документів убачається, що вона перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який із 22.04.2022 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

Таким чином, на момент укладення спірного кредитного договору 01.11.2024 року та здійснення спірних нарахувань чоловік відповідачки вже проходив військову службу.

Позивач у відповіді на відзив не заперечив факту перебування відповідачки у шлюбі з військовослужбовцем та факту проходження її чоловіком військової служби.

Суд враховує, що право на передбачену пунктом 15 статті 14 зазначеного Закону пільгу не ставиться у залежність від дати укладення кредитного договору, якщо особа належить до визначеної законом категорії та кредитні правовідносини не охоплюються встановленими законом винятками.

При цьому укладення відповідачкою кредитного договору після початку проходження її чоловіком військової служби не позбавляє її права на законодавчо встановлені гарантії.

Доводи позивача про добровільність укладення кредитного договору не спростовують необхідності застосування імперативних норм законодавства.

За змістом статей 6, 627 ЦК України свобода договору реалізується з урахуванням вимог законодавства, розумності та справедливості. Сторони не можуть шляхом погодження договірних умов усунути застосування обов`язкових законодавчих гарантій, установлених на захист окремих категорій осіб.

Отже, за наявності передбачених законом підстав для застосування пільги умови кредитного договору щодо нарахування процентів не можуть бути застосовані всупереч прямій законодавчій забороні їх нарахування.

Суд також враховує, що спірний договір укладений щодо надання грошових коштів на умовах споживчого кредитування, а доказів того, що кредит надавався на цілі, які законом віднесені до винятків із зазначеної гарантії, матеріали справи не містять.

З огляду на викладене суд доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки процентів за користування кредитом у сумі 20 422,94 грн.

Вирішуючи питання щодо заявленої до стягнення заборгованості за штрафом у розмірі 4 500,00 грн, суд виходить із наступного.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов`язання.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Крім того, право відповідачки на ненарахування штрафних санкцій підлягає оцінці з урахуванням спеціальних гарантій, установлених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Посилання позивача на положення Закону України «Про споживче кредитування» щодо особливостей відповідальності за кредитними договорами, укладеними після певної дати, не спростовують необхідності застосування спеціальних гарантій, установлених для визначених законом категорій військовослужбовців та членів їх сімей.

За таких обставин суд доходить висновку, що заявлений позивачем штраф у розмірі 4 500,00 грн стягненню не підлягає.

Визначаючи розмір непогашеної заборгованості за основною сумою кредиту, суд виходить із того, що правомірність зарахування внесених відповідачкою коштів у погашення процентів та штрафних санкцій є похідною від правомірності самих нарахувань.

З огляду на встановлену судом відсутність правових підстав для нарахування відповідачці процентів та штрафу кошти, сплачені нею на виконання кредитного договору та зараховані кредитодавцем у погашення відповідних нарахувань, не можуть залишатися поза увагою при визначенні фактичного розміру невиконаного основного зобов`язання.

Відповідно до статті 534 ЦК України черговість погашення вимог за грошовим зобов`язанням визначається договором або законом. Водночас застосування встановленої договором черговості погашення не може призводити до погашення вимог, які не підлягають задоволенню відповідно до імперативних норм законодавства.

Суд вважає, що за відсутності правових підстав для нарахування процентів та штрафних санкцій внесені відповідачкою грошові кошти повинні бути враховані в рахунок погашення основної суми кредиту.

Інший підхід призводив би до фактичного збереження наслідків неправомірного нарахування процентів та штрафів, оскільки кредитодавець одночасно утримував би отримані в рахунок їх сплати кошти та вимагав повернення майже повної суми основного боргу.

Такий підхід суперечив би змісту встановлених законом гарантій, принципам добросовісності, розумності та справедливості, закріпленим у статті 3 ЦК України.

Згідно з розрахунком, наданим самим позивачем, відповідачкою було внесено 8 663,00 грн.

Отже, залишок непогашеної основної суми кредиту становить:

15 000,00 грн - 8 663,00 грн = 6 337,00 грн.

Доказів внесення відповідачкою додаткових платежів понад зазначену суму або повного погашення основного зобов`язання суду не надано.

При цьому положення законодавства щодо ненарахування процентів та штрафних санкцій не звільняють позичальника від обов`язку повернення фактично отриманої та непогашеної основної суми кредиту.

Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню в розмірі 6 337,00 грн основного боргу.

У задоволенні решти вимог про стягнення заборгованості за основною сумою кредиту, процентів у розмірі 20 422,94 грн та штрафу в розмірі 4 500,00 грн необхідно відмовити.

Щодо переходу права вимоги суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується укладення 20.05.2025 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» договору факторингу № 2005-25, за яким до позивача перейшло право вимоги за спірним кредитним договором.

Водночас новий кредитор не може набути більше прав, ніж мав первісний кредитор, а тому перехід права вимоги не усуває законодавчих обмежень щодо нарахування процентів та штрафних санкцій і не позбавляє відповідачку права заявляти проти нового кредитора заперечення, які вона мала щодо первісного кредитора.

З огляду на зазначене позивач має право вимагати повернення доведеного залишку основного боргу в розмірі 6 337,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи, до яких належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заявлена позивачем сума заборгованості становить 39 884,92 грн, тоді як суд дійшов висновку про задоволення позову в розмірі 6 337,00 грн.

Отже, частка задоволених позовних вимог становить 15,8882 відсотка.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом.

З урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 423,01 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що позивачем заявлено до стягнення 8 000,00 грн.

На підтвердження зазначених витрат до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, акт наданих послуг, детальний опис виконаних робіт та ордер адвоката.

Із наданих документів убачається, що правнича допомога включала консультацію клієнта, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, погодження правової позиції, підготовку позовної заяви та її подання до суду.

Відповідачка у відзиві заперечила проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу, вважаючи його завищеним.

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим на їх виконання, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Оцінюючи надані сторонами доводи та докази, суд враховує характер спірних правовідносин, обсяг виконаних представником позивача робіт, документальне підтвердження їх вартості, а також результат розгляду справи.

Враховуючи, що позов задоволено частково, суд вважає за необхідне застосувати передбачений частиною другою статті 141 ЦПК України принцип пропорційного розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Заявлені та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу становлять 8 000,00 грн.

Пропорційно задоволеним позовним вимогам із відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 1 271,06 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача, становить 8 031,07 грн, з яких 6 337,00 грн - основний борг, 423,01 грн - судовий збір, 1 271,06 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Оцінюючи зібрані докази у їх сукупності, суд вважає, що позов ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 3, 11, 15, 16, 509, 512, 514, 525, 526, 534, 549, 610, 611, 625, 626, 627, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 1915747 від 01.11.2024 року в розмірі 6 337 (шість тисяч триста тридцять сім) грн 00 коп., яка складається виключно із залишку основної суми кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 423 (чотириста двадцять три) грн 01 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 271 (одна тисяча двісті сімдесят одна) грн 06 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження за умов, передбачених статтею 354 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Суддя: