Рішення № 140952426, 20.10.2026, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 129/4418/25

Провадження по справі № 2/129/766/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" жовтня 2026 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Капуша І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

Установив:

04.12.2025 року через систему «Електронний суд» до Гайсинського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 22600 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17.03.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 17.03.2025-100001236, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 8000 грн строком на 168 днів, із кінцевою датою повернення 31.08.2025 року.

Відповідно до умов договору процентна ставка «Стандарт» становить 1% на день протягом перших семи чергових періодів користування кредитом, а процентна ставка «Економ» 0,5% на день протягом наступних періодів.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином, перерахувавши відповідачу кредитні кошти, однак останній належним чином не виконав зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів.

У зв`язку із цим утворилася заборгованість у розмірі 22600 грн, яка складається з 8000 грн основного боргу, 9520 грн процентів за користування кредитом, 1200 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 3880 грн неустойки.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 22600 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 10.12.2025 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, його неявку без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи суд дійшов висновку про наявність підстав для ухвалення заочного рішення відповідно до статті 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність та достатність у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 17.03.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 17.03.2025-100001236.

Договір укладений шляхом прийняття відповідачем пропозиції кредитодавця з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором E473.

Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 8000 грн строком на 168 днів, із кінцевою датою повернення 31.08.2025 року.

Згідно з листом ТОВ «Універсальні Платіжні Рішення» від 24.11.2025 року № 12-2411, 17.03.2025 року о 13:35:16 на платіжну картку, реквізити якої відповідають зазначеним у кредитному договорі, успішно перераховано 8000 грн із призначенням платежу «Видача за договором кредиту № 17.03.2025-100001236».

Факт укладення електронного договору також підтверджується наданими матеріалами ідентифікації відповідача через систему BankID Національного банку України.

Отже, наявними доказами підтверджується факт укладення кредитного договору та виконання кредитодавцем зобов`язання щодо надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач здійснив частковий платіж у розмірі 1640 грн 31.03.2025 року, який враховано позивачем під час визначення заявленої до стягнення заборгованості.

Відповідно до графіка платежів, який є невід`ємною частиною кредитного договору, загальна сума процентів за весь строк кредитування становить 10640 грн.

Позивачем заявлено до стягнення 9520 грн процентів за користування кредитом за період із 17.03.2025 року до 31.08.2025 року, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування.

Зазначений розмір процентів відповідає залишку передбачених графіком процентних платежів після врахування сплати 1120 грн процентів першого чергового платежу.

Суд враховує, що проценти нараховані у межах строку кредитування, розмір процентних ставок визначено умовами укладеного договору, а доказів погашення заявленої заборгованості за тілом кредиту та процентами матеріали справи не містять.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 8000 грн основного боргу та 9520 грн процентів за користування кредитом.

Щодо вимоги про стягнення 1200 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає таке.

Відповідно до умов кредитного договору комісія за обслуговування кредитної заборгованості становить 400 грн у кожному з трьох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.

Зі змісту договору вбачається, що зазначена комісія встановлена, зокрема, за інформаційну підтримку позичальника, забезпечення можливості здійснювати платежі, користуватися особистим кабінетом, отримувати повідомлення про строки платежів та консультаційні послуги.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, зобов`язаний безоплатно надавати інформацію про стан кредитної заборгованості та виконання кредитного договору.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19 звернула увагу на недопустимість установлення плати за надання інформації про стан кредитної заборгованості, яку кредитодавець відповідно до закону зобов`язаний надавати безоплатно.

Суд ураховує, що позивачем не надано належних доказів фактичного надання відповідачу окремих додаткових платних послуг, за які передбачено заявлену комісію, а саме по собі включення до договору відповідної умови не звільняє кредитодавця від обов`язку довести обґрунтованість заявленої вимоги.

За таких обставин суд не вбачає достатніх правових підстав для стягнення з відповідача 1200 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості, тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Щодо вимоги про стягнення 3880 грн неустойки суд виходить із такого.

Відповідно до умов кредитного договору за невиконання або неналежне виконання грошових зобов`язань передбачено нарахування неустойки.

Разом із тим пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено особливості відповідальності позичальника за прострочення виконання грошових зобов`язань за договором кредиту в період дії воєнного або надзвичайного стану.

Зазначеними положеннями передбачено звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за відповідне прострочення.

Кредитний договір укладено 17.03.2025 року, а заявлена позивачем неустойка нарахована за порушення грошових зобов`язань у період дії воєнного стану в Україні.

При цьому виключення пункту 6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» не скасовує дії положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, відповідач звільняється від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором у зазначений період.

Тому вимога позивача про стягнення 3880 грн неустойки задоволенню не підлягає.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши надані позивачем докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача 8000 грн основного боргу та 9520 грн процентів за користування кредитом, а всього 17520 грн.

У задоволенні решти позовних вимог на загальну суму 5080 грн необхідно відмовити.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Позивачем під час звернення до суду сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № СЦ00056477 від 25.11.2025 року.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задовольняється на суму 17520 грн із заявлених 22600 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1877,90 грн.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що в позовній заяві наведено лише їх попередній (орієнтовний) розмір 6000 грн, а докази на підтвердження відповідних витрат на час ухвалення рішення суду не надані. Представник позивача повідомив про намір подати такі докази після ухвалення рішення суду, тому питання їх розподілу цим рішенням не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 178, 259, 263265, 274, 279284 ЦПК України, статтями 509, 525, 526, 530, 610, 612, 1048, 1049, 1054, 1056-1 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, заборгованість за кредитним договором № 17.03.2025-100001236 від 17.03.2025 року в розмірі 17520 (сімнадцять тисяч п`ятсот двадцять) грн 00 коп., яка складається з 8000 грн основного боргу та 9520 грн процентів за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1877 (одна тисяча вісімсот сімдесят сім) грн 90 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Гайсинським районним судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку після залишення заяви про його перегляд без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Суддя: