Справа № 2-а-661/08
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 січня 2008 року 14 год. 50 хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Паршутич С.Л. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: Приватного підприємства “Інтерекопласт” – представник Слесарчук О.П. (довіреність в матеріалах справи);
відповідача: Державна податкова інспекція в м.Рівне – представники Дука О.Г., Прищепа О.С. (довіреності в матеріалах справи);
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства “Інтерекопласт” до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000802341/0/23-124 від 27.04.2004 року, суд, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач – приватне підприємство “Інтерекопласт” - звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000802341/0/23-124 від 27.04.2004 року. В ході судового розгляду представник позивача уточнив позовні вимоги і просив визнати нечинним податкове-повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне № 0000802341/0/23-124 від 27.04.2004 року.
В судовому засіданні представник позивача вищевказану позовну вимогу підтримав в повному обсязі та надав пояснення, які повністю співпадають з позицією викладеною в позовній заяві, а зокрема представник позивача зазначив, що відповідач застосував непрямий метод нарахування податкових зобов’язань при відсутності підстав для його застосування. Державною податковою інспекцією м. Рівне проводилася перевірка фінансово- господарської діяльності з 30.01.2003 по 22.04.2004 року, в цей час діяв Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платника податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» в редакції Закону від 27.11.2003 року.
Відповідно до підпункту 19.3.6. пункту 19.3 статті 19 цього Закону податковий орган зобов'язаний звернутися до суду з позовом про визнання суми податкового зобов'язання, нарахованої з використанням непрямого методу у випадку, якщо платник податків відмовляється узгодити податкове зобов'язання. При цьому обов'язок доведення того, що таке нарахування було зроблено належним чином, покладається на податковий орган.
Представник позивача покликаючись на відмітку директора позивача на Акті перевірки від 22.04.2004 року, заперечення на акт перевірки від 26.04.2004 року вказує, що відповідачеві було відомо, що позивач не погоджується з визначенням йому податкового зобов'язання, нарахованого з використанням непрямого методу ДПІ у м. Рівне, однак в супереч обумовленого відповідач без звернення до суду визначив самостійно позивачеві податкове зобов’язання за непрямим методом.
Крім того, представник позивача вказує, що сума зобов 'язань платника податків може бути визначена контролюючим органом за непрямим методом лише у разі коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводилась контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки наведенні в декларації, наявними документами обліку у порядку передбачених законодавством. Відповідно до пояснень представника позивача, вході проведення документальної перевірки позивач підтвердив первинними документами усі розрахунки наведені у декларації за перевіряємий період. Крім того, зазначає, що в матеріалах справи містяться завірені начальником відділу правового забезпечення ДПІ в м. Рівне копії відповідей позивача з резолюціями відповідних керівників структурних підрозділів ДПІ в м. Рівне про надання всіх необхідних документів для перевірки.
Представник позивача вважає, що відповідач визначив позивачеві податкове зобов'язання за результатами мнимої (вигаданої) кількості зворотних відходів, в результаті проведення розрахунків в основу поклав дані технічних умов та відомості про кількість отриманої давальницької сировини. Жодних належних доказів наявності зворотних відходів, їх переробки та реалізації, як нібито виготовленої позивачем продукції ДПІ в м. Рівне - не представлено.
Поряд з обумовленим представник позивача вказує, що при визначенні суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість за непрямим методом податковим органом допущено суттєві помилки. А зокрема, вказує, що виробничий процес переробки давальницької сировини - компонентів сумішей полівінілхлоридних в погонажні профілі включає два етапи: виготовлення композицій полівінілхлоридних в змішувачі; екструзія профілів на екструзійному обладнанні. Вказує, що втрати становлять 29,17% від кількості використаних сировинних компонентів (давальницької сировини).
Представник позивача просить визнати нечинним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0000802341/0/23-124 від 27.04.2004 року.
Відповідач проти позову заперечує. В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення які співпадають з позицію викладеною в запереченні на позовну заяву, а зокрема представник відповідача вказав, що при проведенні перевірки ДПІ у м. Рівне неодноразово витребовувалися документи, необхідні для перевірки. (лист № 4257/23-119 від 13.02.2004 р., № 7621/23-119 від 05.03.2004 р., № 9776/23-119 від 25.03.2004 р., №11124/23-130 від 02.04.2004 р.). Відповіді з наданням відповідних копій документів ДПІ у м. Рівне не отримано. Таким чином виникли підстави для визначення податкового зобов'язання за непрямими методами.
Дії податкового органу щодо визначення податкового зобов'язання за непрямими методами на час прийняття оспорюваного повідомлення –рішення відповідали положенням нормативно-правових актів чинних на момент проведення перевірки та оформлення її результатів.
На підставі листа від 12.03.2004р. за №550/01-07 Державного управління екології та природних ресурсів, встановлено що на підприємстві "Інтерекопласт" відсутній первинний контроль обсягів утворення відходів виробництва.
Згідно до підпункту 4.3.1. пункту 4.3. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” №2181-ІІІ від 21.12.2000р. із змінами і доповненнями, ДПІ у м. Рівне 25.03.2004р. прийнято рішення № 2 про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань до приватного підприємства "Інтерекопласт" з застосуванням методу економічного аналізу. В результаті застосування вказаного методу встановлено, що в обсягах виробництва позивача не відображено 1575,74тони виробленої готової продукції, реалізація якої на думку відповідача не відображена в даних бухгалтерського та податкового обліку. Вартість цієї продукції визначена відповідачем в розмірі 7 957487,00грн. Сума податкового зобов'язання, заниженого підприємством з податку на додану вартість становить 1.591.497,00 грн. ( 7.957.487,00 х 20 %).
Представник відповідача просить в задоволенні позовних вимог ППФ "Інтерекопласт" відмовити.
Судом досліджені оригінали письмових доказів (копії яких залучені до матеріалів справи) які подані позивачем одночасно із позовною заявою та докази, подані позивачем та відповідачем безпосередньо в ході судового розгляду справи.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.
Суд виходив з такого.
27 квітня 2004 року відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №0000802341/0/23-124 про визначення позивачеві податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість за основним платежем в сумі 1591497,00 та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1591497,00 грн.
З вказаного податкового повідомлення – рішення вбачається, що підставою для його винесення є акт документальної перевірки Приватного підприємства “Інтерекопласт” №576/23-100/30461096 від 22.04.2004року (за період з 01.01.2002 року по 30.09.2003 року) (а.с.9-26) та пункт 4.3 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Пункт 4.3 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (в редакції, які діяла на дату винесення оспорюваного податкового повідомлення-рішення) передбачає, що якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
25.03.2004 року ДПІ у м.Рівне винесено Рішення №2 про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов»язань до Приватного підприємства “Інтерекопласт” (а.с.40) по податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2002 року по 30.09.2003 року.
З Рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов’язань (а.с.40) вбачається, що визначення сум податкових зобов’язань мало здійснюватися із застосуванням методу економічного аналізу.
Постановою КМ України від 27 травня 2002 року №697 затверджено Методику визначення сум податкових зобов’язань за непрямими методами (далі по тексту постанови – Методика). Під непрямими методами визначення сум податкових зобов'язань платників податків розуміється визначення сум податкових зобов'язань за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону. При цьому оцінка елементів податкових баз здійснюється за допомогою інформації, одержаної з джерел інших, ніж звітність або первинні документи.
Відповідно до п.8 Методики, метод економічного аналізу базується на взаємозв'язку і взаємозалежності різних економічних показників (валові доходи, валові витрати та інші), які характеризують господарську діяльність платника податків, і застосовується для оцінки таких елементів податкової бази, як обсягів виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), які розраховуються виходячи з характеристики стану виробничих потужностей, кількості використаних сировини, матеріалів, електричної і теплової енергії, води, тари і продукції оздоблення, чисельності працівників, розміру виплаченої заробітної плати та інших елементів витрат виробництва і реалізації товарів (робіт, послуг), а також кількості одержаних марок акцизного збору, виданих податкових векселів, що підтверджують зобов'язання із сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), та інших показників.
З акту перевірки (а.с. 18-21) вбачається, що для визначення кількості продукції, яка ймовірно могла бути виготовлена позивачем відповідач використав дані технічних умов по виробництву продукції та дані про обсяг сировини та показників відходів виробництва зданих позивачем на утилізацію.
05.05.2003р. позивачем було укладено договір №53 з ТОВ "Вікторія" (код 24125686, м. Харків). На підставі вказаного договору ТОВ "Вікторія" - виконавець бере на себе зобов'язання по транспортуванню відходів (пункт 2 даного договору) виробництва полімерних виробів та ін. від замовника - ПП "Інтерекопласт" для подальшої утилізації. В період з 01.01.2003р. по 30.09.2003р. на виконання умов вищевказаного договору товариством "Вікторія" здійснено транспортування зі складів ПП "Інтерекопласт" до місця їх утилізації відходів в кількості 928тон., що підтверджено в судовому засіданні оригіналами актів приймання –передачі (копії яких залучено до матеріалів справи), а саме: від 06.05.2003р. за № 43 в кількості 300 тон; від 27.06.2003р. за № 78 в кількості 200 тон; від 09.09.2003р. за № 98 в кількості 428 тон. Відповідно до довідок від 06.05.2003р. за № 41; від 27.06.2003р. за № 78; від 09.09.2003р. за № 98 позивач здав для утилізації полівініхлоридні відходи в кількості 928 тон. (Оригінали вказаних довідок оглянуті та досліджені в судовому засіданні, їх копії завірені та залучені до матеріалів справи, оригінали повернути представнику позивача.) На підставі податкових накладних виписаних ТОВ "Вікторія" №67/1 від 06.05.2003р. на загальну суму 9000,0 грн. в т.ч. ПДВ - 1500,0 грн.; № 109 від 27.06.2003р. на загальну суму 6000,0 грн. в т.ч. ПДВ - 1000,0 грн.; № 143 від 09.09.2003р. на загальну суму 12840,0 грн. в т.ч. ПДВ - 2140,0 грн., позивач відніс до складу податкового кредиту податок на додану вартість з вартості наданих послуг ТОВ "Вікторія" в сумі 4640,00грн..
Наявність інших відходів ніж вище обумовлені, перевіркою не встановлено та документально не підтверджено.
Однак, при визначенні нормативів залишків відходів, відповідач врахував технічні умови не повно та допустив помилки при обрахунку % залишку відходів при виготовленні готової продукції.
Так, згідно пояснень позивача та технічних умов (копії яких залучені до матеріалів справи) виробничий процес переробки давальницької сировини - компонентів сумішей полівінілхлоридних в погонажні профілі включає два етапи: виготовлення композицій полівінілхлоридних в змішувачі; екструзія профілів на екструзійному обладнанні.
Композиції полівінілхлоридні для виготовлення профілів методом екструзії виготовляються на основі сировинних компонентів відповідно до Технічних умов ТУ У 02575012.001-99 «Композиція полівінілхлоридна», зареєстрована у Держстандарті України 30.05.200 року за №097/000576. в зазначених технічних умовах зазначено, що композиція являється первинною сировиною, призначеною для виготовлення пластмасових виробів методом екструзії, а на сторінці 5 ТУ передбачено, що максимальний розмір браку (композиції непридатної до використання) при виготовленні композиції може становити до 20% (тобто не більше 20%) від кількості готової продукції.
Виробництво профілів полівінілхлоридних методом екструзії здійснюється у відповідності до Технічних умов ТУ У В.2.7-25.230461096-002-2001 «Профілі погонажні з полівінілхлориду», зареєстровані в Держстандарті України 13.12.2002 року за №097/000745 та за Технічними умовами ТУ У 25.2-30461096-001-2001 «Профілі полівінілхлоридні вікон та дверей», зареєстровані в Держстандарті України 28.11.2001 року за №097/000687.
Згідно зазначених технічних умов зазначено, що кількість непридатних до повторного використання відходів (втрат сировини) становить не більше 15% від кількості використаної композиції, а також наведено сировинні компоненти з яких виготовляються композиції.
Таким чином загальні втрати при переробці давальницької сировини - сировинних компонентів у готову продукцію - виникають на обох стадіях переробки складають:
- на стадії виготовлення композиції при змішуванні сировинних компонентів - максимально 20% від кількості виготовленої продукції, або відповідно - 16,67% від загальної кількості використаних сировинних компонентів.
- на стадії екструзії профілів - 15% від кількості використаної композиції або відповідно - 12,50% від загальної кількості використаних на виготовлення композицій сировинних компонентів.
Разом втрати становлять 16,67% + 12,50% = 29,17% від кількості використаних сировинних компонентів (давальницької сировини).
При визначені податкового зобов'язання за непрямим методом розрахунки відповідача базуються на застосуванні норми відходів, яка передбачена для екструзійної стадії виробництва профілів до ТУ У В.2.7 -25.2-30461096-002-2001 «Профілі погонажні з полівінілхлориду», однак передані позивачем на утилізацію відходи включають в себе відходи, що утворюються як при процесі екструзії профілів так і при процесі виготовлення композицій. Відповідач не врахував, що композиції полівінілхлоридні також є окремим видом готової продукції, що допускає наявність залишків відходів. Вказані обставини підтверджуються накладною № 3/07 за липень 2003року, договором № 1/02 від 29.12.2001року з яких вбачається, що композиція полівінілхлоридна є готовою продукцією, яка виготовляється позивачем з давальницької сировини. Отже визначені відповідачем нормативи залишків відходів, які він поклав в основу обрахунку податкового зобов’язання за непрямим методом є хибними.
Поряд з обумовленим, відповідач при застосуванні непрямого методу визначення сум податкових зобов’язань не врахував таких показників економічних показників, як стан виробничих потужностей, кількість використаної електричної і теплової енергії, води, тари, чисельність працівників, розмір виплаченої заробітної плати та інших елементів витрат виробництва, врахування, яких є обов’язковими відповідно п. 8 вищеназваної Методики.
Окрім обумовленого, п.9 Методики, результати перевірки, здійсненої з метою визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, оформляються актом, що затверджується особою, яка прийняла рішення про застосування непрямих методів.
В супереч зазначеному вище, акт перевірки не було затверджено особою, яка прийняла рішення про застосування непрямих методів визначення податкового зобов'язання, податковий орган не звертався до суду з позовом про визнання суми податкового зобов’язання, нарахованої непрямим методом.
Згідно до п.19.3.6 ст.19 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (в редакції, які діяла на дату винесення оспорюваного податкового-повідомлення-рішення) до 1 січня 2005 року діяло правило, за яким якщо платник податків відмовляється узгодити податкове зобов'язання, нараховане податковим органом з використанням непрямого методу, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду з позовом про визнання такої суми податкового зобов'язання. При цьому обов'язок доведення того, що таке нарахування було зроблено належним чином, покладається на податковий орган. З матеріалів справи (а.с. 28,26) вбачається, що позивач відмовлявся узгодити податкове зобов'язання, нараховане йому податковим органом з використанням непрямого методу. Відповідач не надав суду доказів звернення податкового органу до суду з позовом про визнання суми податкового зобов'язання визначеної за непрямим методом Приватному підприємству “Інтерекопласт”.
А таким чином, ДПІ в м.Рівне порушила вище названі вимоги законодавства.
Крім того, (на дату проведення перевірки) застосування непрямого методу щодо визначення податкових зобов'язань було можливим лише, якщо податковий орган під час перевірки не міг визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, або коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством. (пункт 4.3 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”).
Однак, в акті перевірки від 22.04.2004року відсутні будь-які покликання на те, що податковий орган під час перевірки не міг визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю у позивача на час проведення перевірки визначених законодавством первинних документів, або що платник податків- позивач не підтвердив розрахунки, наведені ним у декларації, наявними документами обліку. З наведеного акту (а.с. 11, 12, 13, 19) вбачається, що навпаки відповідачеві були надані всі документи необхідні для дослідження показників відображених позивачем у деклараціях за звітний перевіряємий період. Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. В супереч наведеного відповідач не надав суду доказів того, що позивач під час перевірки не підтвердив дані заявлені ним в деклараціях за перевіряємий період документами податкового обліку та первинними документами.
А відтак, підстава для застосування непрямих методів щодо визначення податкового зобов’язання Приватному підприємству “Інтерекопласт”, зазначена у рішенні ДПІ у м.Рівне від 25.03.2004 року №2 є необґрунтованою.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що адміністративний позов Приватного підприємства “Інтерекопласт” до Державної податкової інспекції в м.Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000802341/0/23-124 від 27.04.2004 року слід задоволити повністю.
Відповідно до ст.94 КАС України, судові витрати в розмірі 3,40 грн. стягуються з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства “Інтерекопласт”
Керуючись статтями 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов Приватного підприємства “Інтерекопласт” до Державної податкової інспекції в м.Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000802341/0/23-124 від 27.04.2004 року задоволити повністю.
2. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0000802341/0/23-124 від 27 квітня 2004 року визнати нечинним.
3. Присудити до стягнення з державного бюджету на користь Приватного підприємства “Інтерекопласт” судові витрати в сумі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).
4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя С.М.Шевчук
Повний текст постанови складено та підписано 16.01.2008 року.
Постанова законної сили не набрала.
Суддя С.М. Шевчук
Судове рішення № 1409520, Рівненський окружний адміністративний суд було прийнято 11.01.2008. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Постанова. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 2-а-661/08. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: