Постанова № 1409521, 24.01.2008, Рівненський окружний адміністративний суд

Справа № 2-а-67/08

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

24січня 2008 року                            17год. 05 хв.                                           м. Рівне                              

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Паршутич С.Л. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:    

позивача:Акціонерного товариства відкритого типу “Рівневтормет”- представникиШаховський В.О., Баришевська В.В.(довіреності в матеріалах справи);

відповідача:Державної податкової інспекції у Рівненську районі  - представники Тарасюк Р.В.,  Наумчук Л.О. (довіреності в матеріалах справи);

третьої особи на стороні позивача: Дочірнього підприємства “Перемилівський завод мінеральної води”– представник Дрозд К.І. (довіреність в матеріалах справи);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства відкритого типу “Рівневтормет” до Державної податкової інспекції у Рівненську районі про скасування податкового повідомлення-рішення від 24 травня 2007 року №0000962351/0, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Акціонерне товариство відкритого типу “Рівневтормет” - звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про скасування податкового повідомлення-рішення №0000962351/0 від 24 травня 2007 року ( в подальшому по тексту постанови  іменовано – рішення).

В судовому засіданні  представники позивача вищевказану позовну вимогу підтримали в повному обсязі та надали пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві, а зокрема  представники позивача зазначили, що відповідач неправомірно  відсторнував суму нарахованої позивачем амортизації по основним фондам 1 групи (цех по виробництву мінеральної води)  та по основним фондам  3 групи (обладнання цеху мінеральної води) та відповідно неправомірно визначив  позивачеві  податкові зобов’язання відображені в оскаржуваному  рішенні. Зазначають, що  цех по виробництву мінеральної води з експлуатації позивачем не виводився, до невиробничих фондів не передавався, обумовлене приміщення використовувалось як склад для зберігання зернових відповідно до наказу позивача № 176/1 від 02.09.2005року (а.с. 40). Покликаються на  абз.3 п.п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідно до якого виведення з експлуатації основних фондів здійснюється на підставі наказу керівника  платника податку. Вказують, що  наказ керівником позивача  про виведення з експлуатації або консервацію основних фондів не приймався.  Зазначають, що відповідач безпідставно поширив правила щодо амортизації основних фондів 1 групи  визначені п.п.8.4.5 п. 8.4 ст. 8  названого Закону на порядок амортизації основних фондів 3 групи (обладнання цеху мінеральної води).  Вважають, що таке поширення  суперечить  п.п.8.4.6 п. 8.4 ст. 8   Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».

 Крім того, представники позивача  зазначають, що відповідач при відсторнуванні   амортизаційних нарахувань безпідставно застосовує   нормативні акти, що регулюють  порядок бухгалтерського обліку, а не податкового обліку.

Представники позивача просили  задоволити позов повністю, податкове повідомлення-рішення №0000962351/0 від 24 травня 2007 року  скасувати.

        Відповідач проти позову заперечує. В судовому засіданні представники відповідача надали пояснення які співпадають з позицією викладеною в запереченні  на позовну заяву, а зокрема  представники відповідача зазначили, що з вересня 2005року та впродовж 2006року  цех  по виробництву мінеральної води та обладнання вказаного цеху знаходилося на відповідальному зберіганні  у ДП «Перемилівський завод мінеральної води», а тому обумовлені основні фонди не використовувалися  в господарській діяльності позивача. Покликаючись на пункт 8.1.1 п. 8.1, п.п. 8.4.5 п. 8.4 ст. 8  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» зазначають, що відповідач правомірно відсторнував суму нарахованої позивачем амортизації по основним фондам 1 групи (цех по виробництву мінеральної води)  та по основним фондам  3 групи (обладнання цеху мінеральної води) та відповідно визначив  позивачеві  податкові зобов’язання відображені в оскаржуваному  рішенні.

Представники відповідача  просить відмовити в задоволенні  адміністративного позову позивача.

      Судом досліджені письмові докази,  які подані позивачем одночасно із позовною заявою та докази, подані позивачем та відповідачем  безпосередньо в ході судового розгляду справи.

 Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд  вважає, що адміністративний позов підлягає до задоволення повністю.

 Суд виходив з такого.

24 травня 2007 року відповідач виніс податкове повідомлення-рішення №0000962351/0 (а.с.34 том.1)  про визначення позивачеві податкового зобов’язання за платежем податок на  прибуток приватних підприємств за основним платежем в сумі 15 865,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6 454,00 грн. ( в подальшому по тексту постанови іменовано –рішення).

 Підставою для  винесення  оскаржуваного  рішення є акт  документальної перевірки Акціонерного товариства відкритого типу “Рівневтормет” №59/23-141/13969919 від 18.05.2007року  (а.с.7-27 том 1) та  пункт 8.1.1 п. 8.1, п.п. 8.4.5 п. 8.4 ст. 8  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств».

 В акті  документальної перевірки (а.с.19,20 том 1) перевіряючими  відображено, що  позивач у перевіряємому періоді (з 01.10.2005року по 31.12.2006року) не використовував у господарській діяльності  приміщення цеху мінеральної води вартістю  341041,50грн., машину фас- укуп Б3 вартістю 229833,33грн., машину видувну Б3 –ВВ вартістю 175 000грн., машину по видуву каністр вартістю 58 774,17грн., машину ополоскуючу Б3 –ОМБ вартістю 43 500,00грн. та інше обладнання цеху мінеральної води. Всього на загальну суму 1062 624, 68грн..

 У зв’язку із названими обставинами відповідач встановив  факт завищення позивачем  нарахованих  амортизаційний  відрахувань  по основним фондам:

-  І групи (цех мінеральної води) на загальну суму 15047,00грн. ( в тому числі за 4 кв. 2005року -3100 грн., 1 кв. 2006року -3043 грн., 2 кв. 2006року 3005грн., 3 кв. 2006року – 2968 грн., 4кв. 2006року- 2931грн.);

-  3 групи   (обладнання цеху мінеральної води) на загальну суму  48216 грн. ( в тому числі 4кв. 2005року -10300грн., 1 кв. 2006року – 10029 грн., 2 кв. 2006року – 9653грн., 3 кв. 2006року – 9291 грн., 4 кв. 2006року – 8943грн.)

та визначив позивачу  податкові зобов’язання  обумовлені в оскаржуваному рішенні.

     З декларацій з   податку на прибуток  підприємства за 9 місяців 2005 року, за  2005рік, за 1 кв. 2006р., за  2006р. (табл. 2 «Розрахунок амортизаційних відрахувань»  (а.с.101-119, том 1)),  довідки  про нарахування амортизації по обладнанню мінеральної води за період  4 кв. 2005 та 2006рік (включно) (а.с.191 том 2), пояснень представників позивача та відповідача наданих в судовому засіданні вбачається, що  позивач  задекларував у складі  загальної суми амортизаційних відрахувань обумовлених  звітних періодів, амортизаційні відрахування  по  основним фондам І групи (цех мінеральної води) та 3 групи (обладнання цеху мінеральної води) в обумовлених вище розмірах, з врахуванням закруглень під час складання декларацій.

      Відповідно до свідоцтва про право власності та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно від 31.08.2007року ( а.с. 120,121 том. 1), накладних, залучених позивачем до матеріалів справи, актів приймання -передачі (а.с.142 -226 том 1), приміщення цеху мінеральної води та обладнання по виробництву мінеральної води належить  позивачеві на праві власності.   

           Вказані основні фонди  були введені позивачем в експлуатацію, підтвердженням зазначених обставин є  розпорядження голови Млинівської райдержадміністрації від 23.12.1998року (а.с.122 том1), розпорядження позивача №10 від 31.12.1998року  про введення в експлуатацію основних фондів І, 2, 3 групи, а саме: будівлі цеху мінеральної води та обладнання по виробництву мінеральної води ( а.с. 123 том.1),   акт вводу в експлуатацію ( а .с. 140 том 1), акти приймання –передачі (а.с.141,145,147,149,152, 155,158,161-165, 168,169,171, 172, 176, 180, 182-184, 186-188, 190-192, 194, 195, 197, 199, 201, 202, 204, 206. 208, 209, 213, 214, том 1).

         Наказом позивача № 176/1 від 02.09.2005року (а.с. 40, том 1) передбачено використання приміщення цеху мінеральної води,  як складу для зберігання товарно- матеріальних цінностей до моменту отримання ліцензії на використання надр.

        В судовому засіданні представники позивача та третьої особи пояснили, що  в  період з 4 кв. 2005 року  та включно в 2006році  цех по виробництву мінеральної води  використовувався  для зберігання  Дочірнім підприємством «Перемилівський завод мінеральної води»  зернових  належних позивачу. Використання вказаного приміщення, як складу для зберігання зернових було необхідним у зв’язку з великим об’ємом  зернових, що знаходилися в структурному підрозділі позивача- Перемилівській агропромисловій дільниці  та невеликими розмірами  приміщення (цеху) по виробництву борошна вказаної дільниці, а тому разом із цехом мінеральної води на зберігання  також була передана пшениця.       Зберігання належної позивачу пшениці здійснювалось ДП «Перемилівський завод мінеральної води» (за усною згодою позивача) в приміщенні цеху мінеральної води, який в свою чергу також був переданий у складі іншого майна на зберігання Дочірньому підприємству «Перемилівський завод мінеральної води». При цьому,  представник третьої особи зазначив, що зберігати зернові, належні позивачеві  в інших будівлях, спорудах (крім цеху мінеральної води)  ДП «Перемилівський завод мінеральної води» не мав змоги, оскільки не володів іншими будівлями, спорудами  в яких могло б  здійснюватись зберігання  зернових. 

         Представник відповідача,  покликаючись на  декларації  з податку на прибуток, подані  ДП «Перемилівський завод мінеральної води» до податкового органу,  в судовому засіданні, також підтвердив, що Дочірнє підприємство «Перемилівський завод мінеральної води»  в період з  4 кв. 2005 року по 2006рік включно не володіло іншими будівлями, спорудами.

     Так, з таблиці 2  (ряд Б1) «Розрахунок амортизаційних відрахувань» декларацій з податку на прибуток ДП «Перемилівський завод мінеральної води» за 2005рік,  за  2006рік (а.с. 197-205 том 2), вбачається що у ДП «Перемилівський завод мінеральної води» за вказані періоди були відсутні основні фонди групи 1, до яких згідно із пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств»  відносяться будівлі, споруди.

       З оборотно –сальдових відомостей  за  ІУ кв. 2005 року, за 1 кв.2006р., за 2 кв. 2006р., за 3 кв. 2006р., за 4 кв. 2006р. (а.с. 46-52 том 2) , актів приймання –передачі зернових ( а.с. 56-62 том 2),   акту приймання –передачі цеху по виробництву борошна  від 31.10.2001року (а.с. 53 том. 2) від позивача до   його підрозділу - Перемилівської агропромислової дільниці, акту  про прийняття  в експлуатацію закінченого будівництвом цеху по виробництву борошна  (а.с. 55 том 2), звітів про виробництво та рух продукції, актів про переробку  ( а.с. 66-114 том 2)  вбачається, що  в продовж 2005-2006року на обумовленій дільниці позивача знаходився значний об’єм  зернових, при цьому площа цеху по виробництву борошна складала 170,9м.кв..

     В вересні 2005 року між позивачем та Дочірнім підприємством «Перемилівський завод мінеральної води»  укладено договір № 91 про прийняття Дочірнім підприємством «Перемилівський завод мінеральної води» на відповідальне зберігання  приміщення цеху мінеральної води та машин, обладнання, інструментів за переліком, згідно до додатку № 1 до названого договору ( а.с. 65 том 1).  За надані послуги по зберіганню вище обумовленого майна позивач впродовж з жовтня 2005року по вересень 2006року проводив оплату послуг, підтвердженням вказаних обставин є  платіжні  доручення,  рахунки, податкові накладні  (а.с. 67-100 том 1 ). 

      Відповідно до накладної № 496 від 31.10.2005року позивач через свій підрозділ Перемилівську агропромислову дільницю  передав Дочірньому підприємству «Перемилівський завод мінеральної води» на зберігання пшеницю в кількості 16 тон.  

       Зберігання переданої пшениці здійснювалось впродовж з  31.10.2005року по 03.08.06року.  Вказані обставини підтверджені дослідженими та оглянутими в судовому засіданні оригіналами накладних  № 496, №163, 173, 183, 193, 203, 213, 223, 233, 243 (копії яких залучено до матеріалів справи ( а.с. 45, 160-169 том 2 )), оригіналом книги складського зберігання Дочірнього підприємства «Перемилівський завод мінеральної води» (витяг з якої залучено до матеріалів справи ( а.с.159 том 2)) та поясненнями представника третьої особи - Дочірнього підприємства «Перемилівський завод мінеральної води».      

      Підпункт 8.4.5. п. 8.4 ст. 8Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, щоу разі виведення з експлуатації окремого об’єкта основних фондів групи 1або передачі його до складу невиробничих фондів за рішенням платника податку балансова вартість такого об’єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються. Виведення з експлуатації основних фондів будь-якої групи здійснюється на підставі наказу керівника платника податку або у разі їх примусового відчуження чи конфіскації згідно із законом (абз. 3 пп. 8.7.1  п. 8.7 ст. 8.названого Закону).

     Згідно до пояснень представників позивача та відповідача (наданих в судовому засіданні), приміщення цеху  та обладнання по виробництву мінеральної води не відносяться до  складу невиробничих фондів,  рішення  про консервацію або про виведення  з експлуатації  зазначених основних фондів  позивачем або його керівником не приймалось. Обумовлене також відображене перевіряючими в акті  документальної перевірки ( абз. 3 а.с. 19).

           З огляду на обумовлені вище пояснення третьої особи, позивача, відповідача (надані в судовому засіданні) та матеріали справи,  слідує, що приміщеня цеху  по виробництву мінеральної води використовувалось як приміщення для зберігання пшениці належної позивачу, рішення про виведення  з експлуатації або консервацію приміщення цеху по виробництву мінеральної води позивачем  не приймалось, а таким чином балансова вартість такого об’єкта для цілей амортизації не може бути прирівняна відповідачем  до нуля.

      Щодо обладнання цеху мінеральної води, то  представники позивача не заперечували тих обставин, що в період з  4 кв. 2005 року  та включно в 2006році   вказане  обладнання не використовувалось в господарській діяльності позивача.

      Підпункт 8.4.6. п. 8.4 ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що   у разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 3 і 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється.

         За таких обставин  слідує, що балансова вартість І та 3 групи основних фондів  не змінилася.

      Відповідно до  п.п. 8.3.1. п. 8.3 ст. 8 названого вище Закону сума амортизаційних відрахувань кварталу, визначається виходячи з балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.  Оскільки балансова вартість названих вище основних фондів  1 та 3 групи не змінилася, то з вказаного слідує, що  нарахування позивачем амортизації за період 4 кв.2005 року та 2006року   по  приміщенню цеху мінеральної води в розмірі   15047 грн. грн. та  по обладнанню цеху мінеральної води в розмірі 48216 грн. відповідає  приписам  ст. 8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств».

      Суд відхиляє твердження представника відповідача  про те, що позивач та ДП «Перемилівський завод мінеральної води» не проводили зберігання зернових культур впродовж ІУ кв. 2005 року та  2006року, підтвердженням чого на думку  представника відповідача  є лист  головного Управління МНС України в Рівненській області від 10.01.2008року про те, що позивачеві та  третій особі не видавалися дозволи на зберігання зерна, оскільки з матеріалів справи вбачається, що позивач та ДП «Перемилівський завод мінеральної води» у вказаний період проводили зберігання зернових культур.   

    Залучені позивачем до матеріалів справи  копії документів за переліком  а.с. 228-247 том.1, а. с.1-42, 123-131-150  том 2 не містять інформації щодо предмету доказування, а тому судом не досліджувались.

Враховуючи вищевикладене, покликання відповідача на порушення  позивачемпункту 8.1.1 п. 8.1 ( який визначає поняття амортизації) та п.п. 8.4.5 п. 8.4 (щодо зменшення балансової вартості основних фондів 1 групи) ст. 8  Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств» є безпідставним.

           За таких обставин, суд вважає, що  адміністративний позов  слід задоволити повністю.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Акціонерного товариства відкритого типу “Рівневтормет”задоволити повністю.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Рівненському районі  від 24 травня 2007 року №0000962351/0.

3.  Присудити з Державного бюджету на користь Акціонерного товариства відкритого типу “Рівневтормет”судовий збір в розмірі 3,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі  складення постанови в повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. 

Суддя                                                                                           С.М.Шевчук

Повний текст постанови складено та підписано  29.01.2008року

Постанова законної сили не набрала

              Суддя                                                                                                                     С.М. Шевчук