Рішення № 140951461, 19.10.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.10.2026 Справа № 914/1603/26

за позовом: Акціонерного товариства Акцент-Банк, м. Дніпро,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Каморіна Руслана Олександровича, м. Борислав Львівської області,

про стягнення 210'286,12 грн заборгованості.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: Є. Омельченко,

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється за допомогою відеоконференцзвязку vkz.court.gov.ua.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Акцент-Банк до Фізичної особи-підприємця Каморіна Руслана Олександровича про стягнення 210'286,12 грн заборгованості за кредитним договором №20.98.0000001082 від 24.10.2024, з яких: 158'758,08 грн основний борг, 20128,04 грн заборгованість по процентах, 14400,00 грн заборгованість за винагородою, 4000,00 грн пеня, 1000,00 грн штраф (фіксована складова) та 12000 грн штраф (змінна складова).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 29.05.2026 позовну заяву передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; суд встановив строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. Копія ухвали про відкриття провадження у справі та подальші були надіслані за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуті на адресу суду з відміткою органу зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення відповідача та на нього як на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійсненням ним такої діяльності. Отже, негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Суд враховує, що у разі, якщо ухвалу про відкриття провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі.

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18.).

Відтак, в розумінні ст.242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

29.06.2026 суд відклав судове засідання на 20.07.2026 у зв`язку з першою неявкою відповідача. Відповідна ухвала суду була надіслана відповідачу на адресу, яка міститься у ЄДРЮОФОПГФ. Ухвалою від 20.07.2026 розгляд справи відкладався на 17.08.2026 про що було повідомлено відповідача у порядку ст.120, 121 ГПК України. Ухвалою від 17.08.2026 розгляд справи було відкладено на 15.09.2026, а ухвалою від 15.09.2026 - на 19.10.2026, докази повідомлення відповідача про дату та час розгляду справи долучено до матеріалів справи.

16.09.2026 позивач подав додаткові пояснення у справі, де зазначив, що у позовній заяві помилково було зазначено про нарахування 4000,00 грн пені на підставі п.А7 кредитного договору, тоді як правильним найменуванням зазначеної складової заборгованості є штраф за невиконання зобов`язань (п.5.2 договору). Крім того, позивачем було розраховано змінну складову штрафу у розмірі 12000,00 грн, однак, з огляду на встановлений договором ліміт, правильний розмір складає 10000,00 грн. Просить прийняти до розгляду уточнену заяву.

Представник позивача у судове засідання 19.10.2026 з`явився, позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог; просив суд їх задоволити.

Відповідач у судове засідання 19.10.2026 не з`явився; з заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором в частині повернення кредиту, відсотків за користування кредитом та винагородою У зв`язку із невиконанням умов кредитного договору на адресу відповідача банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань, та було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості в тридцятиденний строк з дня направлення цієї претензії банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із заборгованості. Заборгованість не була погашена, тому банк звернувся з позовом до суду.

Аргументи відповідача.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, доказів спростування наведених позивачем обставин до матеріалів справи не подав.

Стаття 114 ГПК України визначає, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд розглядає справи у порядку спрощеного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ч.1 ст.248 ГПК України).

Згідно ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 та ч.8 ст.252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться. З моменту відкриття провадження у справі минуло більше 30 днів, відповідач повідомлявся про наявність даного спору, однак відзиву на позовну заяву не подав. Зважаючи на це суд розглянув справу за наявними матеріалами.

Згідно з п.1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про судові засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

У судовому засіданні 19.10.2026, відповідно до ч. 1 ст.240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

24 жовтня 2024 року Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (банк) та фізична-особа підприємець Каморін Руслан Олександровичем (позичальник) уклали кредитний договір N20.98.0000001082 про надання кредиту (встановлення кредитного ліміту) в розмірі 200'000,00 грн. строком на 36 місяців зі сплатою процентів у розмірі 20,90 % щорічно.

Відповідно до пунктів А1, А2 договору вид кредиту строковий кредит. Ліміт цього договору: 200 000,00 (двісті тисяч гривень нуль копійок), в тому числі на наступні цілі: - у розмірі 200 000,00 (двісті тисяч гривень нуль копійок): на фінансування поточної діяльності. Забороняється використання кредитних коштів на: надання/повернення фінансової допомоги (в тому числі пов`язаним компаніям Позичальника); погашення інших кредитів (якщо кредит надається не на рефінансування); внесків до статутного капіталу, розміщення коштів на депозит; фінансування благодійних акцій, здійснення благодійних внесків; виплату дивідендів, купівлю цінних паперів; зняття готівкових коштів та перерахування кредитних коштів на інші рахунки Позичальника (без подальшого підтвердження їх цільового використання); інших витрат, що не пов`язані із здійсненням позичальником господарської діяльності.

Пунктом А3 договору встановлено, що термін повернення кредиту 22.10.2027. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами в розмірі та в строки згідно з графіком платежів (додаток № 1 цього договору).

Згідно до п.А6, п.А9, п. А10, п. А11 кредитного договору за користування кредитом позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90% річних. Також позичальник сплачує банку винагороду за відкриття позичкового рахунку у розмірі 0 (нуль) гривень, щомісячну винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,90% від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів та винагороду за управління фінансовим інструментом у розмірі 0.0 % від суми зазначеного у п. А2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів.

Згідно до п. А7 кредитного договору, у випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов`язань та при реалізації права банку, передбаченого п. АЗ цього договору, позичальник сплачує банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням.

Пунктами 5.2, 5.3 договору сторони передбачили, що у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п. 2.2.7, 2.2.8, 2.2.11, 2.2.13, 4.9, 7.1 цього договору, банк має право нарахувати та застосувати штраф у розмірі 2% від суми отриманого кредиту за кожен випадок порушення. Сплата штрафу здійснюється у гривні. Банк має право застосувати штраф у розмірі 5 (п`ять) % від суми кредиту, використаної позичальником не за цільовим призначенням. Сплата штрафу здійснюється у гривні.

Пунктом 5.8. договору передбачено, що у випадку порушення позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов`язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення банку до судових органів, позичальник сплачує банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000,00 гривень + 5 % від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Згідно з пунктами 2.2.2, 2.2.3 договору позичальник зобов`язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2., 4.3 цього договору, повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору.

Відповідно до меморіального ордеру від 24.10.2024 №TR.41030705.52171.64999 Акціонерним товариством "Акцент-Банк" було надано кредит у розмірі 200 000,00 грн.

14.05.2026 Акціонерне товариство "Акцент-Банк" звернулось до Фізичної особи-підприємця Каморін Руслан Олександровичем з вимогою про погашення всієї поточної заборгованості за наявним кредитом до 21.05.2026 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи списком згрупованих відправлень з описом вкладення, яка залишена відповідачем без реагування та виконання.

Позивач зазначає, що заборгованість відповідача з урахуванням уточнених вимог становить 208286,12 грн.

ОЦІНКА СУДУ.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із наданням грошових коштів в кредит здійснюється Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику (параграф 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору).

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором ст.1049 ЦК України).

Разом з тим, згідно з ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банківський кредит - будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов`язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов`язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми (ст.2 наведеного Закону).

Судом встановлено, що на виконання умов кредитного договору від 24.10.2024 АТ «Акцент-Банк» надав ФОП Каморіну Р.О. кредит у розмірі 200'000,00 грн., проте позичальник неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання за умовами кредитного договору, адже не сплатив кредит, проценти та комісію у строки, погоджені сторонами у графіку погашення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Згідно частини 1, частини 3 статті 1049 Цивільного кодексу України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що загальна заборгованість за кредитом становить 158758,08 грн. Доказів погашення заборгованості суду не подано.

Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

У пункті А3 договору передбачено, що у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому, банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, позиваючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою.

Відповідно до п.2.3.2 договору при настанні будь-якої з наступних подій: порушенні позичальником будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього договору - зажадати від позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому, згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦК України за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену в повідомленні дату. У цю дату позичальник зобов`язується повернути банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим кредитом.

Зважаючи на зазначене, позовні вимоги про стягнення з Каморіна Р.О. 204286,12 грн. заборгованості за кредитним договором №20.98.0000001082 від 24.10.2024, з яких: 158'758,08 грн основний борг, 20128,04 грн заборгованість по процентах, 14400,00 грн заборгованість за винагородою, 1000,00 грн штраф (фіксована складова) та 10000 грн штраф (змінна складова).

Щодо уточнення позовних вимог про стягнення 2000,00 грн штрафу (змінна складова) та 4000,00 грн штрафу суд відзначає наступне.

Положення п. 2 ч. 2 та ч.3 ст.46 ГПК України надають позивачу процесуальну можливість збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, а також право до закінчення підготовчого засідання змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Слід зазначити, що правові підстави позову - це зазначена у позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача (п.3.10, 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в разі надходження до суду заяви про уточнення позовних вимог, суд виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Оскільки предмет позову кореспондує зі способами захисту права, які визначені, зокрема, статтею 16 ЦК України, то зміна предмета позову означає зміну матеріальної вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, що може полягати в обранні позивачем іншого, на відміну від первісно обраного, способу захисту порушеного права в межах спірних правовідносин, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається, оскільки в разі одночасної зміни предмета та підстав позову фактично виникає нова матеріально-правова вимога позивача, яка обґрунтовується іншими обставинами, що за своєю суттю є новим позовом. Водночас як збільшення або зменшення розміру позовних вимог треба розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Збільшенням розміру позовних вимог не може бути заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені в тексті позовної заяви. Заяву про зміну предмета або підстав позову можна вважати новим позовом у разі, якщо в ній зазначена самостійна матеріально-правова вимога (або вимоги) та одночасно на її обґрунтування наведені інші обставини (фактичні підстави) і норми права (юридичні підстави), які позивач первісно не визначив підставою позову та які у своїй сукупності дають особі право на звернення до суду з позовними вимогами (постанова ВП ВС від 24.04.2024 у справі №675/1024/16-ц).

Враховуючи наведене, суд розцінює подану позивачем заяву про уточнення в частині перекваліфікації стягнення 4000,00 грн штрафу, а не пені як заяву про зміну предмету позову, адже ним до відповідача заявлено додаткову вимогу, підставою нарахування якої є п.5.2 договору, а не раніше наведений п.А7 договору. З огляду на викладене, подана заява не підлягає задоволенню.

Відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання ним своїх зобов`язань суду не надав, в матеріалах справи вони відсутні, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 204286,12 грн. заборгованості за кредитним договором є правомірними.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому до стягнення з відповідача підлягає 2451,43 грн судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 73, 74, 76, 80, 86, 123, 129, 165, 178, 202, 222, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Каморіна Руслана Олександровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, 11; ідентифікаційний код 14360080) 158'758,08 грн основний борг, 20128,04 грн заборгованість по процентах, 14400,00 грн заборгованість за винагородою, 1000,00 грн штраф (фіксована складова) та 10000 грн штраф (змінна складова) та 2451,43 грн. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26.10.2026.

Суддя Яворський Б.І.