Рішення № 140950926, 26.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.10.2026Справа № 910/9339/26

Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/9339/26,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» (57262, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Миколаївське; код ЄДРПОУ: 22430008)

до Приватне підприємство «Самтекст-2000» (01024, м. Київ, вул. Скоропадського Павла Гетьмана, буд. 11/61, прим. 69 (в літері А); код ЄДРПОУ: 45102413)

про стягнення 127 994, 97 грн,

без виклику представників сторін,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Стислий виклад позовних вимог.

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандора» з позовом до Приватне підприємство «Самтекст-2000» про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 127 994, 97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 09.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандора» (надалі - Позивач) та Приватним підприємством «САМТЕКС-2000» (надалі - Відповідач) був укладений Договір поставки № S-TT-24-1199-2024 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандора» (за текстом Договору - Постачальник) зобов`язувався поставляти товар на умова DDP, а Відповідач (надалі - Покупець) зобов`язувався прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов визначених у Договорі.

Постачальник на виконання взятих на себе зобов`язань за Договором своєчасно і у відповідності з умовами Договору здійснював поставку продукції. Зокрема, у період з 05.10.2024 по 25.10.2024 року Постачальник здійснив поставку за Договором, що підтверджується наступними видатковими накладними: СА-КИРНв-361449; СА-КИРНв-361477; СА-КИРНв-361849; СА-КИРНв-361963; СА-КИРНв-362114; СА-КИРНв-362131; СА-КИРНв-362136; СА-КИРНв-364337; СА-КИРНв-364813; СА-КИРНв-366957; СА-КИРНв-366975; СА-КИРНв-366991; СА-КИРНв-367549; СА-КИРНв-368287; СА-КИРНв-371896; СА-КИРНв-374852; СА-КИРНв-374899; СА-КИРНв-375346; СА-КИРНв-379044; СА-КИРНв-379137; СА-КИРНв-381942.

Таким чином Позивачем було передано у власність Відповідача Товару на суму 133 404,54 грн.

Натомість Відповідачем свої зобов`язання з оплати поставленого товару було зменшено шляхом часткової оплати та повернення товару на суму 5 409,57 грн.

Таким чином на момент пред`явлення позову сума заборгованості за поставлений товар складає - 127 994,97 грн.

Строк оплати поставленого товару настав проте Відповідачем так і не було погашено заборгованість за поставлений товар.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідачем подано до суду 07.09.2026 Відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зауважив, що ПП «САМТЕКС-2000» не визнає позов у заявленому розмірі. За наданою відповідачу сукупністю матеріалів позивач не довів належними й достатніми доказами прийняття товару за чотирма накладними на 27 552,45 грн; крім того, застосував ціни, не погоджені в установленому договором порядку, що завищило вимогу ще на 5 326,68 грн.

Відповідач не заперечує існування договірних відносин і те, що між сторонами відбувалися окремі поставки, але заперечує доведеність прийняття саме чотирьох зазначених нижче поставок, погодження підвищених цін та кінцевого сальдо у заявленій сумі. Чотири накладні не дають змоги встановити одержувачів товару на 27 552,45 грн, зокрема: накладна СА-КИРНв-361449 на суму 10 077,39; накладна СА-КИРНв-361477 на суму 13 495,26; накладна СА-КИРНв-366991 на суму 2 088,00; накладна СА-КИРНв-379044 на суму 1 891,80. На копії наявні відбиток печатки та рукописний підпис у графі одержання, однак не зазначено П.І.Б. і посаду підписанта, а також реквізити довіреності чи іншого документа про його повноваження; ідентифікувати особу з накладної неможливо.

Сам по собі графічний підпис без зазначення прізвища, ініціалів, посади чи інших ідентифікаційних даних не дає змоги встановити, хто саме його виконав. Відбиток печатки також не усуває цієї невизначеності щодо особи одержувача та обсягу її повноважень. Позивач не назвав осіб, які підписали ці чотири накладні, і не подав щодо них довіреностей, переліку уповноважених одержувачів, замовлень, товарно-транспортних/маршрутних документів, актів приймання, електронного підтвердження, листування або доказів подальшого обліку чи реалізації саме отриманого товару.

Пункт 1.2 Протоколу узгодження розбіжностей, який є частиною договору, передбачає: ціни визначаються специфікацією; про зміну цін постачальник повідомляє не пізніше ніж за сім календарних днів до введення нових цін та надає оновлену специфікацію; якщо специфікацію на підвищення ціни своєчасно не надано, а ціни в накладній відрізняються від раніше погоджених, сума накладної перераховується за попередньою специфікацією. Сторони погодили цей пункт у редакції покупця.

У наданих матеріалах є підписана та скріплена печатками обох сторін специфікація, у заголовку якої зазначено договір поставки від 05.02.2024. Спірний договір укладено 09.02.2024, тобто в заголовку специфікації наявна чотириденна розбіжність. Водночас документ підписано саме ПП «САМТЕКС-2000» і ТОВ «САНДОРА», а в електронній картці цього договору, включеній постачальником до договірного файлу, серед пов`язаних файлів прямо зазначено «Специфікація Сандора». За сукупністю цих ознак це є погодженою сторонами специфікацією до спірних відносин; якщо позивач вважає інакше, він має назвати та подати іншу специфікацію, що діяла на час поставок.

Окремо відповідач звертає увагу: позивач не розкрив, які саме товари були повернуті або якими платежами сформовано зменшення на 5 409,57 грн. Тому повний контррозрахунок 5 326,68 грн ґрунтується на кількостях у наданих накладних та на залишках, які заявив сам позивач. Подання документів про конкретні повернення може уточнити розподіл між чотирма частково зменшеними накладними, але не усуває обов`язку застосувати погоджені ціни.

Навіть без урахування чотирьох частково зменшених позивачем накладних № № 361849, 361963, 362114 і 362131, завищення за накладними, борг за якими заявлено повністю після виключення недовозів, становить 3 613,44 грн.

Стислий виклад відповіді Позивача на відзив.

Позивачем подано 23.09.2026 до суду Відповідь на Відзив. У відповіді на відзив Позивач зазначає, що не погоджується із доводами відповідача вищенаведені накладні мають печатку Відповідача, що підтверджує що приймання товару відбувалось за участі працівника якому було довірено Відповідачем використання даної печатки. Печатки є аналогічними, що використовувались Відповідачем при прийнятті товарів по інших накладних.

Відносини представництва можуть виникати не лише на підставі довіреності, а й з інших правових підстав (акт юридичної особи, трудовий договір або договір на представництво).

Таким чином аргументи Відповідача не спростовують факт отримання товару за даним накладними.

Щодо незгоди Відповідача з цінами за якими приймався товар. Відповідач стверджує, що специфікацію складено до Договору від 05.02.24 а сам Договір лише 09.02.24 року. Дане твердження не відповідає дійсності при уважному дослідженні у специфікації видно що вона датована саме 09.02.2024 а не 05.02.2024.

Згідно зміненої редакції п.1.2 Позивач «…У випадку зміни цін на Товар Постачальник зобов`язаний будь-яким зручним для сторін повідомити Покупця про такі зміни не пізніше ніж за 7 календарних днів до дати введення в дію нових цін на Товар та надіслати Покупцю оновлену специфікацію. У разі якщо постачальник не надав вчасно специфікації на подорожчання і ціни в накладній відрізняються від узгодженої раніше специфікації - сума накладної буде перерахована згідно попередньої специфікації, наданої постачальником.»

Також при складані видаткових накладних Позивачем оформлювались та реєструвались податкові накладні (копії додаються).

Відповідач як платник ПДВ має право зменшити свою суму зобов`язань по сплаті ПДВ на суми оформлених та зареєстрованих Позивачем податкових накладних, що зменшує податкові зобов`язання Відповідача на суму ПДВ включену у вартість поставлених Відповідачу товарів.

Проте, Товар було прийнято Відповідачем і вимог щодо перерахунку сум накладних протягом двох років не заявлялися чи виправлення первинних документів також не заявлялись. Вимоги коригування зареєстрованих Позивачем податкових накладних Відповідачем також не заявлялись.

Також у попередні періоди Відповідачем приймались Товари приймались за новими цінами та оплачувались за новими цінами з прямими вказівками конкретних накладних у призначені платежу (копії приклади видаткових накладних та платіжних інструкцій додаються)

Так накладну № СА-КИРНв-282528 на суму 16719,98 грн оплачено 01.10.24 року Платіжною інструкцією № 4068 на повну суму з призначенням платежу по рахунку СА-КИРНв-282528 на суму 16719,98 грн з ПДВ.

Так накладну № СА-КИРНв-283936 на суму 16532,58 грн оплачено 01.10.24 року Платіжною інструкцією № 4070 на повну суму з призначенням платежу по рахунку СА-КИРНв-283936 на суму 16532,58 грн з ПДВ.

Так накладну № СА-КИРНв-296639 на суму 12940,62 грн оплачено 01.10.24 року Платіжною інструкцією № 4077 на повну суму з призначенням платежу по рахунку СА-КИРНв-296639 на суму 12940,62 грн з ПДВ.

Тобто сторонами було досягнуто згоди по поставці товару за новими цінами.

Відповідно до ст.218 ЦК Недодержання сторонами письмової форми правочину, за загальним правилом не тягне його недійсність, а лише обмежує сторони у способах доведення факту його укладення та змісту, зокрема таке доведення не може грунтуватися на свідченнях свідків.

Таким чином фактичні обставини справи підтверджують що сторонами було досягнуто домовленості про зміну цін. Будь-яких обмежень щодо неможливості змінити Договір виключно ніж у формі підписаного сторонами письмового документу жоден пункт не містить.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2026 залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора». Надано позивачу строк для усунення недоліків, який становить п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

11.08.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визнано справу № 910/9339/26 малозначною. Розгляд справи здійснюватиметься за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвала суду від 17.08.2026 була направлена відповідачу була направлена відповідачу в електронний кабінет системи "Електронний суд" та отримана останнім, про що свідчать довідка про доставку електронного листа. Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також судом враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

07.09.2026 через систему «Електронний суд» від Приватне підприємство «Самтекст-2000» надійшов відзив на позовну заяву.

23.09.2026 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» надійшла відповідь на відзив.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандора» з позовом до Приватне підприємство «Самтекст-2000» про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 127 994, 97 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 09.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандора» (надалі - Позивач) та Приватним підприємством «САМТЕКС-2000» (надалі - Відповідач) був укладений Договір поставки № S-TT-24-1199-2024 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандора» (за текстом Договору - Постачальник) зобов`язувався поставляти товар на умова DDP, а Відповідач (надалі - Покупець) зобов`язувався прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов визначених у Договорі.

Постачальник на виконання взятих на себе зобов`язань за Договором своєчасно і у відповідності з умовами Договору здійснював поставку продукції. Зокрема, у період з 05.10.2024 по 25.10.2024 року Постачальник здійснив поставку за Договором, що підтверджується наступними видатковими накладними: СА-КИРНв-361449; СА-КИРНв-361477; СА-КИРНв-361849; СА-КИРНв-361963; СА-КИРНв-362114; СА-КИРНв-362131; СА-КИРНв-362136; СА-КИРНв-364337; СА-КИРНв-364813; СА-КИРНв-366957; СА-КИРНв-366975; СА-КИРНв-366991; СА-КИРНв-367549; СА-КИРНв-368287; СА-КИРНв-371896; СА-КИРНв-374852; СА-КИРНв-374899; СА-КИРНв-375346; СА-КИРНв-379044; СА-КИРНв-379137; СА-КИРНв-381942.

Позивачем зазначено, що було передано у власність Відповідача Товару на суму 133 404,54 грн. Відповідачем свої зобов`язання з оплати поставленого товару було зменшено шляхом часткової оплати та повернення товару на суму 5 409,57 грн. Так, на момент пред`явлення позову сума заборгованості за поставлений товар складає - 127 994,97 грн. Відповідачем не було погашено заборгованість за поставлений товар.

ПП «САМТЕКС-2000» не визнає позов у заявленому розмірі. За наданою відповідачу сукупністю матеріалів позивач не довів належними й достатніми доказами прийняття товару за чотирма накладними на 27 552,45 грн; крім того, застосував ціни, не погоджені в установленому договором порядку, що завищило вимогу ще на 5 326,68 грн.

Відповідач не заперечує існування договірних відносин і те, що між сторонами відбувалися окремі поставки, але заперечує доведеність прийняття саме чотирьох зазначених нижче поставок, погодження підвищених цін та кінцевого сальдо у заявленій сумі. Чотири накладні не дають змоги встановити одержувачів товару на 27 552,45 грн, зокрема: накладна СА-КИРНв-361449 на суму 10 077,39; накладна СА-КИРНв-361477 на суму 13 495,26; накладна СА-КИРНв-366991 на суму 2 088,00; накладна СА-КИРНв-379044 на суму 1 891,80. На копії наявні відбиток печатки та рукописний підпис у графі одержання, однак не зазначено П.І.Б. і посаду підписанта, а також реквізити довіреності чи іншого документа про його повноваження; ідентифікувати особу з накладної неможливо.

Позивачем 23.09.2026 подано відповідь на відзив та зазначено, що 29.08.2026 року російськими військами було атаковано та знищено один з виробничих комплексів у Миколаївській області. З метою забезпечення безпеки працівників компанія змушена була обмежити доступ до приміщень у Миколаївській області (в тому числі і приміщень, що використовуються для архівного зберігання документів, видаткових накладних тощо) та припинити виробництво на інших виробничих комплексах на досить тривалий час через очікування ймовірних повторних атака по інших об`єктах. Також атаки відбулися і по об`єктах наших партнерів (логістичних операторів, дистрибуторів складам зберігання тощо)

Знищення одного з виробничих комплексів та атаки по наших партнерах зумовили цілий ряд термінових змін у організації діяльності компанії, зокрема, термінового налагодження виробництва та постачання окремих товарних позицій партнерами ЄС, зміна логістичних моделей постачання розпорошення складів, залучення інших логпартнерів, вчинення дій по зменшенню збитків по вже укладених договорах у різний спосіб тощо. Що обумовило також і термінове залучення юридичної служби компанії.

Через це завантаженість юридичного департаменту суттєво збільшилась оскільки цілий ряд дій потребував залученість саме юристів по цілому ряду питань (участь у переговорах з партнерами, юридична оцінка нових моделей ведення бізнесу, отримання сертифікатів ТПП України, документування заподіяних збитків тощо).

Відповідно до ст.119 ГПК України Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Так, судом визнано поважними причини пропуску процесуального строку, відповідь на відзив долучено до матеріалів справи.

Позивач у відповіді на відзив зазначав, що не погоджується із доводами відповідача вищенаведені накладні мають печатку Відповідача, що підтверджує що приймання товару відбувалось за участі працівника якому було довірено Відповідачем використання даної печатки. Печатки є аналогічними, що використовувались Відповідачем при прийнятті товарів по інших накладних.

Щодо незгоди Відповідача з цінами за якими приймався товар. Специфікацію датовано було 09.02.2024.

Згідно зміненої редакції п.1.2 Позивач «…У випадку зміни цін на Товар Постачальник зобов`язаний будь-яким зручним для сторін повідомити Покупця про такі зміни не пізніше ніж за 7 календарних днів до дати введення в дію нових цін на Товар та надіслати Покупцю оновлену специфікацію. У разі якщо постачальник не надав вчасно специфікації на подорожчання і ціни в накладній відрізняються від узгодженої раніше специфікації - сума накладної буде перерахована згідно попередньої специфікації, наданої постачальником.»

Також при складані видаткових накладних Позивачем оформлювались та реєструвались податкові накладні.

Відповідач як платник ПДВ має право зменшити свою суму зобов`язань по сплаті ПДВ на суми оформлених та зареєстрованих Позивачем податкових накладних, що зменшує податкові зобов`язання Відповідача на суму ПДВ включену у вартість поставлених Відповідачу товарів.

Позивач зазначав, що Товар було прийнято Відповідачем і вимог щодо перерахунку сум накладних протягом двох років не заявлялися чи виправлення первинних документів також не заявлялись. Вимоги коригування зареєстрованих Позивачем податкових накладних Відповідачем також не заявлялись. Також у попередні періоди Відповідачем приймались Товари приймались за новими цінами та оплачувались за новими цінами з прямими вказівками конкретних накладних у призначені платежу.

Так накладну № СА-КИРНв-282528 на суму 16719,98 грн оплачено 01.10.24 року Платіжною інструкцією № 4068 на повну суму з призначенням платежу по рахунку СА-КИРНв-282528 на суму 16719,98 грн з ПДВ.

Так накладну № СА-КИРНв-283936 на суму 16532,58 грн оплачено 01.10.24 року Платіжною інструкцією № 4070 на повну суму з призначенням платежу по рахунку СА-КИРНв-283936 на суму 16532,58 грн з ПДВ.

Так накладну № СА-КИРНв-296639 на суму 12940,62 грн оплачено 01.10.24 року Платіжною інструкцією № 4077 на повну суму з призначенням платежу по рахунку СА-КИРНв-296639 на суму 12940,62 грн з ПДВ.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Судом під час розгляду справи по суті було досліджено наступні докази, якими позивач обґрунтовував свої доводи, а саме копії: Договір поставки №S-TT-24-1199/2024 від 09.02.2024; Протокол узгодження розбіжностей до договору поставки №S-TT-24-1199/2024 від 09.02.2024; Специфікація до договору поставки від 09.02.2024 р.; Видаткова накладна №СА-КИРНв-361449 від 05.10.2024 р; Видаткова накладна №СА-КИРНв-361477 від 05.10.2024 р; Видаткова накладна №СА-КИРНв-361849 від 05.10.2024 р; Видаткова накладна №СА-КИРНв-361963 від 05.10.2024 р; Видаткова накладна №СА-КИРНв-362114 від 05.10.2024 р; Видаткова накладна №СА-КИРНв-362131 від 05.10.2024 р; Видаткова накладна №СА-КИРНв-362136 від 05.10.2024 р; Видаткова накладна №СА-КИРНв-364337 від 09.10.2024 р; Видаткова накладна №СА-КИРНв-364813 від 09.10.2024 р; Видаткова накладна №СА-КИРНв-366957 від 11.10.2024 р; Видаткова накладна №СА-КИРНв-366975 від 11.10.2024 р; Видаткова накладна №СА-КИРНв-366991 від 11.10.2024 р; Видаткова накладна №СА-КИРНв-367549 від 11.10.2024 р; Видаткова накладна №СА-КИРНв-368287 від 12.10.2024 р; Видаткова накладна №СА-КИРНв-371896 від 16.10.2024 р; Видаткова накладна №СА-КИРНв-374852 від 18.10.2024 р; Видаткова накладна №СА-КИРНв-374899 від 18.10.2024 р; Видаткова накладна №СА-КИРНв-375346 від 19.10.2024 р; Видаткова накладна №СА-КИРНв-379044 від 23.10.2024 р; Видаткова накладна №СА-КИРНв-379137 від 23.10.2024 р; Видаткова накладна №СА-КИРНв-381942 від 25.10.2024 р; Витяг з ЄДР щодо позивача; Витяг з ЄДР щодо відповідача; Податкова накладна 1604322 від 05.10.2024; Податкова накладна 1604341 від 05.10.2024; Податкова накладна 1604616 від 05.10.2024; Податкова накладна 1604705 від 05.10.2024; Податкова накладна 1604798 від 05.10.2024; Податкова накладна 1604808 від 05.10.2024; Податкова накладна 1604811 від 05.10.2024; Податкова накладна 1606384 від 09.10.2024; Податкова накладна 1606753 від 09.10.2024; Податкова накладна 1608167 від 11.10.2024; Податкова накладна 1608176 від 11.10.2024; Податкова накладна 1608188 від 11.10.2024; Податкова накладна 1608620 від 11.10.2024; Податкова накладна 1609043 від 12.10.2024; Податкова накладна 1611634 від 16.10.2024; Податкова накладна 1613593 від 18.10.2024; Податкова накладна 1613623 від 18.10.2024; Податкова накладна 1613877 від 19.10.2024; Податкова накладна 1616532 від 23.10.2024; Податкова накладна 1616583 від 23.10.2024; Податкова накладна 1618497 від 25.10.2024; Видаткова накладна №СА-КИРНв-282528 від 01.08.2024 р; Видаткова накладна №СА-КИРНв-283936 від 02.08.2024 р; Видаткова накладна №СА-КИРНв-296639 від 14.08.2024 р; Платіжна інструкція №4068; Платіжна інструкція №4070; Платіжна інструкція №4077, судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень частини першої статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, відповідно до статті 74 ГПК України обов`язок доказування, зокрема подання доказів, покладено на сторони та інших учасників справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 березня 2023 року у справі № 905/2307/21 (905/496/22).

У постанові Верховного Суду від 12.05.2026 у справі № 922/2217/15 Верховний Суд зазначає «що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Господарським процесуальним кодексом України закріплені основні засади господарського судочинства, зокрема у силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України) обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Основні положення про докази та доказування, наведені у главі 5 Господарського процесуального кодексу України, передбачають, що докази мають бути досліджені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Належність доказів - це спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 зі справи №910/4055/18, від 16.04.2019 зі справи № 925/2301/14).

Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що судам слід враховувати, що допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні або не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України)

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний».

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1ст. 14 ЦК України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України)

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Так, відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України).

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

09.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандора» та Приватним підприємством «САМТЕКС-2000» був укладений Договір поставки № S-TT-24-1199-2024 (надалі - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандора» зобов`язувався поставляти товар на умовах DDP, а Відповідач зобов`язувався прийняти товар та сплатити його вартість відповідно до умов визначених у Договорі.

Постачальник на виконання взятих на себе зобов`язань за Договором своєчасно і у відповідності з умовами Договору здійснював поставку продукції. Договір підписано сторонами та скріплено печатками підприємств.

Зокрема, у період з 05.10.2024 по 25.10.2024 року Постачальник здійснив поставку за Договором, що підтверджується наступними видатковими накладними: СА-КИРНв-361449; СА-КИРНв-361477; СА-КИРНв-361849; СА-КИРНв-361963; СА-КИРНв-362114; СА-КИРНв-362131; СА-КИРНв-362136; СА-КИРНв-364337; СА-КИРНв-364813; СА-КИРНв-366957; СА-КИРНв-366975; СА-КИРНв-366991; СА-КИРНв-367549; СА-КИРНв-368287; СА-КИРНв-371896; СА-КИРНв-374852; СА-КИРНв-374899; СА-КИРНв-375346; СА-КИРНв-379044; СА-КИРНв-379137; СА-КИРНв-381942.

Із матеріалів справи вбачається, що було передано у власність Відповідача Товару на суму 133 404,54 грн. Позивач зазначає, що Відповідачем свої зобов`язання з оплати поставленого товару було зменшено шляхом часткової оплати та повернення товару на суму 5 409,57 грн. Так, на момент пред`явлення позову сума заборгованості за поставлений товар складає - 127 994,97 грн.

Однак, матеріали справи не містять доказів сплати Відповідачем заборгованості. У позовній заяві зазначено, що сплати заборгованості здійснено не було.

Відповідно до п. 3.1 Договору поставки № S-TT-24-1199-2024 від 09.02.2024 року, сума Договору визначається як сума всіх партій продукції, поставлених протягом строку Договору.

Згідно з п. 3.2 Покупець, зобов?язаний оплатити продукцію шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника або шляхом внесення в касу підприємства в наступний строк:

3.2.1. За продукцію, не віднесену до категорії молочної - протягом 7 днів з дати відвантаження, вказаної в накладній.

3.2.2. За молочну продукцію - протягом 1 днів з дати відвантаження, вказаної в накладній.

Пунктом 3.3 Сторонами погоджено, що в разі оплати продукції готівкою, документами, що підтверджують оплату продукції, є розрахункові касові документи постачальника (чек РРО або ПКО). Будь-які інші документи не підтверджують надходження грошей в касу Постачальника, та не є доказом оплати.

3.4 Сторони дійшли згоди, що вимоги, які випливають з цього договору (в тому числі штрафи та сплата вартості втраченого обладнання) можуть погашатися взаємозаліком в односторонньому порядку на вимогу Постачальника за будь-якими зустрічними зобов?язаннями сторін незалежно від строку їх настання. Сторони дійшли згоди, що незалежно від призначення платежу грошові зобов?язання Покупця перед Постачальником погашаються в наступній черговості: в першу чергу погашається вартість втраченого обладнання; в другу чергу зобов?язання щодо оплати продукції; в третю чергу інші зобов`язання. Черговість може бути змінена на розсуд Постачальника.

Відповідач не заперечує існування договірних відносин і те, що між сторонами відбувалися окремі поставки, але заперечує доведеність прийняття саме чотирьох зазначених нижче поставок, погодження підвищених цін та кінцевого сальдо у заявленій сумі. Чотири накладні не дають змоги встановити одержувачів товару на 27 552,45 грн, зокрема: накладна СА-КИРНв-361449 на суму 10 077,39; накладна СА-КИРНв-361477 на суму 13 495,26; накладна СА-КИРНв-366991 на суму 2 088,00; накладна СА-КИРНв-379044 на суму 1 891,80. На копії наявні відбиток печатки та рукописний підпис у графі одержання, однак не зазначено П.І.Б. і посаду підписанта, а також реквізити довіреності чи іншого документа про його повноваження; ідентифікувати особу з накладної неможливо.

Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця тощо) (подібний правовий висновок зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2023 у справі № 910/8155/20).

Відтак, Відповідачем зазначено про не заперечення існування договірних відносин і те, що між сторонами відбувалися окремі поставки.

Так, згідно із ч. ч. 1, 4 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Положеннями ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу приписів ст. 203,215 ЦК України.

Нормами ст.ст. 215, 229-233 ЦК України передбачені підстави визнання недійсним вчиненого правочину, що має належну форму, але не відповідає фактичному волевиявленню учасника договору.

Натомість, у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття чи зміни цивільних прав та обов`язків, такий правочин є не вчиненим, а права та обов`язки за таким правочином особою не набуваються, правовідносини за ним - не виникають.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (учасників) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2020 зі справи № 674/461/16-ц.)

Відтак, зважаючи, що 09.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандора» та Приватним підприємством «САМТЕКС-2000» був укладений Договір поставки № S-TT-24-1199-2024, та Договір підписано сторонами та скріплено печатками підприємств. Видаткові накладні також підписані та скріплені печатками товариств, отже, договірні відносини між сторонами визначають вільне волевиявлення учасників правочину і відповідають їх внутрішній волі.

З матеріалів справи встановлено, що Відповідач просив надати для огляду оригінали доказів, зокрема видаткових накладних поданих до позову.

Дослідивши письмові пояснення та матеріали справи щодо клопотання відповідача, суд зазначає, що звертаючись до суду з позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандора» було використано функціонал системи "Електронний суд" та скеровано позовну заяву з додатками до суду за допомогою зазначеної системи.

Згідно з частиною 5 статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» (частина 8 статті 42 ГПК України).

Відповідно до частини 6 статті 18 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Відповідно до підпункту 5.2 пункту 5 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Відтак, з системного аналізу зазначених вище норм, суд дійшов висновку про відмову у необхідності витребування видаткових накладних поданих до позову, оскільки додатки до позовної заяви оформлені та подані відповідно.

Крім того, щодо твердження Відповідача: «На копії наявні відбиток печатки та рукописний підпис у графі одержання, однак не зазначено П.І.Б. і посаду підписанта, а також реквізити довіреності чи іншого документа про його повноваження; ідентифікувати особу з накладної неможливо».

Разом з тим, наведені видаткові накладні містили такі обов`язкові реквізити як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цими накладними; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі "відвантажив" та "отримав", які засвідчені відтиском печатки сторін.

Встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).

Таку ж правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.03.2023 у справі № 910/8155/20.

Так, видаткові накладні містять зазначені вище обов`язкові реквізити, а також відповідачем, не надано відомостей та не зазначено, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

Матеріалами справи встановлено, що Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що Позивач застосував ціни, не погоджені в установленому договором порядку, що завищило вимогу ще на 5 326,68 грн.

Однак, відповідно до Протоколу узгодження розбіжностей до Договору поставки № S-TT-24-1199-2024 від 09.02.2024 року, сторони дійшли до взаємної згоди змінити деякі пункти Договору та викласти їх в наступній погоджені редакції.

Так згідно п.1.2 узгоджено редакцію покупця, відповідно до якої, Ціна на товар встановлюється на підставі Специфікацій постачальника, що є невід`ємною частиною даного договору. У випадку зміни цін на товар, постачальник зобов`язаний будь-яким зручним для Сторін способом повідомити покупця про такі зміни не пізніше ніж за 7 (сім) календарних дні до дати введення в дію нових цін на товар та надіслати Покупцю його оновлену специфікацію. У разі. Якщо постачальник не надав вчасно специфікації на подорожчання і ціни в накладній відрізняються від узгодженої раніше специфікації - сума накладної буде перерахована згідно попередньої специфікації, наданої постачальником.

П. 3 Підписуючи цей Протокол узгодження розбіжностей, Продавець і Покупець засвідчують, що вони досягли згоди з усіх та окремих істотних умов Договору. П. 4. в іншому, що не передбачено даним Протоколом, діють положення Договору.

Згідно з п. 5. цей Протокол складений у двох автентичних екземплярах, по одному кожній із сторін, набуває сили одночасно з набуттям сили договору і є невід`ємною частиною Договору поставки № S-TT-24-1199-2024 від 09.02.2024 року.

До Протоколу узгодження розбіжностей до Договору поставки № S-TT-24-1199-2024 додано Специфікацію від 09.02.2024 року.

Протокол узгодження розбіжностей до Договору поставки № S-TT-24-1199-2024 від 09.02.2024 року та Специфікацію від 09.02.2024 року, підписано сторонами та скріплено печатками підприємств. Так, ціни розраховано відповідно до узгодженої Специфікації.

Також матеріалами справи встановлено, що при складані видаткових накладних Позивачем оформлювались та реєструвались податкові накладні. Відповідач як платник ПДВ має право зменшити свою суму зобов`язань по сплаті ПДВ на суми оформлених та зареєстрованих Позивачем податкових накладних, що зменшує податкові зобов`язання Відповідача на суму ПДВ включену у вартість поставлених Відповідачу товарів.

Позивач зазначав, що Товар було прийнято Відповідачем і вимог щодо перерахунку сум накладних протягом двох років не заявлялися чи виправлення первинних документів також не заявлялись. Вимоги коригування зареєстрованих Позивачем податкових накладних Відповідачем також не заявлялись. Також у попередні періоди Відповідачем приймались Товари приймались за новими цінами та оплачувались за новими цінами з прямими вказівками конкретних накладних у призначені платежу.

Отже, наведені вище обставини приводять до переконливого висновку про необхідність застосування при розгляді даної справи доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" міститься принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/9397/20, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17).

Зазначений принцип римського права "venire contra factum proprium" є вираженням "equitable estoppel" - однієї з найважливіших доктрин загального права. В системі загального права ця доктрина ґрунтується на "principles of fraud" та є спрямованою на недопущення ситуації, в якій одна сторона може займати іншу позицію в судовому розгляді справи, що відрізняється від її більш ранньої поведінки або заяв, якщо це ставить протилежну сторону у невигідне становище. Доктрина виступає своєрідним механізмом гарантування захисту очікувань іншої сторони правовідносин і забезпечення балансу відносин між сторонами. Вказаний принцип "estoppel", зокрема застосовано в практиці Європейського суду з прав людини (зокрема у рішенні ЄСПЛ у справі "Хохліч проти України" (заява № 41707/98).

Враховуючи зазначене вище, зважаючи на наявність заборгованості за поставлену продукцію, згідно з Видатковими накладними та відповідно до умов Договору, те, що матеріали справи не містять доказів сплати Відповідачем заборгованості, суд дійшов висновку, що розрахунок позивача є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що не суперечить нормам чинного законодавства та умовам договору, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що відповідач не надав доказів належного виконання взятих на себе зобов`язань, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

Суд зазначає, що згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).

Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.

Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов`язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.

До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом

Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).

У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Зазначені норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України, згідно змісту якої судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача пені є доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак, заявлені вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню сума у розмірі 2 662, 40 грн пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, суд зазначає, що при зверненні до суду з даним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Сандора» було сплачено судовий збір у розмірі 2 662, 40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №2600043009 від 05.05.2026 року.

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп.) та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 164 800 грн. 00 коп.). З позовних заяв немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 328 грн. 00 коп.).

Проте, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Вказана норма набрала чинності з 04 жовтня 2021 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року по справі №916/228/22 зазначено, що особи, які після 04 жовтня 2021 року подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір», щодо відсутності підстав вимагати сплати судового збору без урахування понижуючого коефіцієнта.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Сандора» було подано позовну заяву в електронній формі через систему «Електронний суд», відтак позивач не був обмежений у праві при сплаті судового збору застосовувати коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242. 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Самтекст-2000» (01024, м. Київ, вул. Скоропадського Павла Гетьмана, буд. 11/61, прим. 69 (в літері А); код ЄДРПОУ: 45102413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» (57262, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Миколаївське; код ЄДРПОУ: 22430008) суму заборгованості у розмірі 127 994 (сто двадцять сім тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) грн 97 коп.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Самтекст-2000» (01024, м. Київ, вул. Скоропадського Павла Гетьмана, буд. 11/61, прим. 69 (в літері А); код ЄДРПОУ: 45102413) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора» (57262, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, с. Миколаївське; код ЄДРПОУ: 22430008) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду складено та підписано 26.10.2026, у зв`язку з перебуванням судді Блажівської О.Є. у відпустці.

Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА