Ухвала суду № 140950510, 27.10.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

У Х В А Л А

27.10.2026р. Справа № 905/169/25

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.,

при секретарі судового засідання Дмитренко Е.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), від імені якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович (ордер серії АН №2025606 від 12.09.2026)

з грошовими вимогами до боржника (вх.№ 4909/26 від 16.09.2026), -

у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (код ЄДРПОУ 32281519)

розпорядник майна - арбітражний керуючий Гальченко Євген Анатолійович (свідоцтво №176 від 12.02.13),

учасники справи не з`явились, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Донецької області на стадії розпорядження майном перебуває справа №905/169/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ, призначено розпорядником майна боржника - арбітражного керуючого Гальченка Євгена Анатолійовича.

26.03.2025 на офіційній сторінці Верховного Суду веб-порталу Судова влада України опубліковано оголошення за №75623 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність Товариства з обмеженою відповідальністю КРАСНОЛИМАНСЬКЕ.

15.09.2026, тобто з порушенням строку, визначеного частиною 1 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, в системі "Електронний суд" подано заяви про грошові вимоги до боржника, а саме:

у розмірі 1.306.765,95 грн, з додатками (вх.№4898/26 від 15.09.2026), що складаються з: 654.334,00 грн заборгованості по заробітній платі та інших нарахованих при звільненні сум (в тому числі компенсація за невикористану відпустку), 98.173,74 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08.06.2024 по 08.07.2024, 41.426,90 грн компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за березень-грудень 2020 та квітень 2024 року, 785,39 грн судового збору, що присуджені до стягнення рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 14.08.2024 у справі №226/1471/24; 509.568,46 грн середнього заробітку за період з 09.07.2024 08.12.2024 та 2477,46 грн компенсації втрати частини доходів за заробітну плату травня 2024 року;

у розмірі 1.319.902,63 грн. (заява про уточнення розміру грошових вимог) (вх.№ 4909/26 від 15.09.2026), що складаються з: 654.334,00 грн. заборгованості із заробітної плати та інших сум при звільненні, присуджені рішенням суду, у тому числі компенсація за невикористану відпустку, допомога при виході на пенсію та заробітна плата за травень 2024 року; 98.173,74 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період 08.06.2024-08.07.2024; 48.546,42 грн. додатково середній заробіток за період 09.07.2024-08.12.2024 за першим звільненням; 461.022,04 грн додатково середній заробіток за період 09.07.2024-08.12.2024 за друге звільнення; 41.426,90 грн. компенсації втрати частини доходів за періоди, присуджені рішенням суду; 14.475,79 грн. додатково компенсації втрати частини доходів за березень-грудень 2020 року та квітень 2024 року; 1138,35 грн. компенсації втрати частини доходів за заробітну плату травня 2024 року станом на 26.03.2025; 785,39 грн судового збору, присудженого рішенням суду на користь кредитора.

Ухвалою суду від 21.09.2026 вказану заяву (з урахуванням уточнень) залишено без руху, встановлено заявнику п`ятиденний строк з дня отримання цієї ухвали на усунення виявлених недоліків шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у сумі 5324,80 грн.

24.09.2026 через систему Електронний суд від заявника до суду надійшла заява про усунення недоліків з клопотанням про звільнення від сплати судового збору (вх.№5182/26).

Ухвалою суду від 28.09.2026 суд відхилив вказане клопотання.

29.09.2026 в системі «Електронний суд» від імені ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, надійшла заява про усунення недоліків з додатками згідно переліку (вх. № 5294/26), до якого долучено докази сплати судового збору.

Згідно з ухвалою суду від 01.10.2026 призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, з грошовими вимогами до боржника в розмірі 1319902,63 грн. (вх.№ 4909/26 від 16.09.2026) в судовому засіданні 27.10.2026, визнано явку представників сторін не обов`язковою, встановлено боржнику та розпоряднику майна боржника строк до 13.10.2026 для надання суду заяв по суті та документів, вирішено інші процедурні питання.

Про хід справи ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Сакун Віталій Анатолійович, а також розпорядник майна-арбітражний керуючий, боржник та кредитори/їх представники повідомлені шляхом доставки процесуальних документів суду у їх зареєстровані електронні кабінети в системі "Електронний суд" та шляхом публікації на офіційному сайті Господарського суду Донецької області веб-порталу Судова влада України відповідного оголошення, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того всі процесуальні документи розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості у сторін ознайомитись із судовими рішеннями у даній справі.

В розумінні статей 6, 120, 122, 245 Господарського процесуального кодексу України, всі учасники даної справи вважаються повідомленими про розгляд справи належним чином.

13.10.2026 через підсистему «Електронний суд» від боржника надійшов відзив на заяву з грошовими вимогами до боржника (вх.№5669/26). Зі змісту відзиву вбачається, що боржник визнає вимоги у розмірі 794720,03 грн, що підтверджені рішенням суду у справі №226/1471/24. Стосовно донарахованого середнього заробітку у розмірі 509568,46 грн зазначає, що відшкодування, передбачене ст.117 КзПП України має компенсаційний характер та заявник вже реалізував своє право на їх отримання в судовому порядку, дії заявника в даній справі щодо додаткового стягнення середнього заробітку направлені на безпідставне збагачення. Боржник також не визнає донараховану суму компенсації втрати частини доходів, оскільки надані розрахунки не дають можливості перевірити правильність нарахування, встановити вихідні дані та перевірити відповідність розрахунків фактичним обставинам справи.

Розпорядник майна-арбітражний керуючий Гальченко Є.А. вимоги ухвали від 01.10.2026 у цій справі не виконав, повідомлення про результати розгляду заяви про грошові вимоги до боржника не подав, про причини та/або намір вчинити відповідні дії не повідомив.

Від заявника 15.10.2026 до суду надійшла відповідь на відзив, за змістом якої зазначає, що не здійснює нарахування середнього заробітку за період, що охоплений рішенням суду у справі №226/1471/24. Також зазначає, що нараховані суми менші за суму основного боргу, до матеріалів справи не надано доказів часткового розрахунку із заявником, строк нарахування обмежений шістьма місяцями. Також надає оновлений розрахунок компенсації втрати доходів.

У судовому засіданні 27.10.2026 заявник, боржник, визнані кредитори та розпорядник майна участь не приймали. У відповіді на відзив заявник просив розгляд заяви провести за відсутності кредитора і його представника.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), іншими законами України.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Під час здійснення судових процедур щодо боржника з метою зменшення строків провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) господарський суд керується принципом процесуальної економії (ч.4 ст. 6 КУзПБ).

Враховуючи, що на дату судового засідання в Україні триває воєнний стан у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, явка уповноважених представників сторін обов`язковою судом не визнавалась, сторони повідомлені про хід розгляду справи у встановленому порядку та мали достатньо часу для вчинення процесуальних дій і письмово викласти власну правову позицію по суті заявлених кредиторських вимог, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву, тому суд вважає за можливе розглянути заяву ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство за наявними матеріалами у відсутність представників сторін, що не з`явились.

Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство та розгляду судом відповідних заяв регламентовані, зокрема, нормами статей 45, 46, 47 КУзПБ.

Суд виходить з наведених вище норм КУзПБ у сукупності з положеннями процесуального закону стосовно диспозитивності у господарському процесі, прав і обов`язків сторін у справі про банкрутство, доведення стороною відомостей, викладених в обґрунтування своїх вимог і заперечень, порядку надання доказів, та вважає за необхідне звернутися до усталених правових висновків Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство, за якими:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови: від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

- завданням господарського суду є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови: від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

- під час розгляду кредиторських вимог до боржника у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, від 15.10.2019 у справі №908/2189/17).

Як вбачається з наданих документів та відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень України офіційного веб-портала «Судова влада України», рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 14.08.2024 по справі №226/1471/24 (2/226/420/2024) позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі та іншим нарахованим при звільненні сумам після утримання податків та інших обов`язкових платежів в загальному розмірі 654334 грн 00 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні без утримання податків та інших обов`язкових платежів за період з 08.06.2024 по 08.07.2024 в сумі 98173 грн 74 коп., компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати в сумі 41426 грн 90 коп., судовий збір в сумі 785 грн 39 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в сумі 7754 грн. 54 коп.

У цьому рішенні суд встановив, що позивач двічі в період з 26.02.2018 року по 23.02.2021 року та з 02.09.2021 року по 27.05.2024 року перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював машиністом гірничим виїмкових машин 5 розряду з повним робочим днем в шахті, гірником очисного забою підземним 5 розряду з повним підземним робочим днем у шахті та вперше був звільнений 23.02.2021 року за ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням, та вдруге 27.05.2024 року був звільнений за ч.1 ст.38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію.

Згідно довідки відповідача заборгованість ОСОБА_1 з виплат заробітної плати утворилась за період з березня 2020 року по грудень 2020 року становить 76757,74 грн та за період з квітня 2024 року по травень 2024 року становить 577576,26 грн. Сума заборгованості зазначена після утримань всіх податків та зборів. Заборгованість з виплати заробітної плати: за березень 2020 року - 13974,28 грн, за квітень 2020 року - 19077,58 грн, за травень 2020 року - 2877,64 грн, за червень 2020 року - 4,12 грн, за липень 2020 року - 81,22 грн, за серпень2020 року - 15245,80 грн, за вересень 2020 року - 7432,82 грн, за жовтень 2020 року - 6699,39 грн, за листопад 2020 року - 6691,34 грн, за грудень 2020 року - 4673,55 грн, за квітень 2024 року - 8831,02 грн, за травень 2024 року - 568745,24 грн, у тому числі 219609,33 грн - це вихідна допомога у зв`язку з виходом на пенсію (разова виплата), компенсація за невикористану відпустку за 160 календарних днів - 339628,81 грн, заробітна плата за травень 2024 року - 9507,10 грн.

У цьому рішенні судом також встановлено, що згідно довідки відповідача від 26.06.2024 року середньоденна заробітна плата позивача в період першого звільнення (таб.№24655) становить 445,38грн, яку розраховано згідно абз.4п.2«Порядку обчислення середньоденної заробітної плати» №100.

Згідно довідки відповідача від 26.06.2024 року середньоденна заробітна плата позивача в період другого звільнення (таб.№26153) становить 4229,56 грн.

Згідно довідки про відмітки таб.№24655 ОСОБА_1 , під час звільнення вперше 23.02.2021 року позивач не працював, знаходився у черговій відпустці.

Згідно довідки про відмітки таб.№26153 ОСОБА_1 , під час звільнення вдруге 27.05.2024 року позивач не працював, знаходився у черговій відпустці.

За висновком суду, оскільки відповідачем повний розрахунок із заборгованості по заробітній платі та іншим нарахованим при звільненні сумам з позивачем станом на дату ухвалення судового рішення не було проведено, з відповідача на користь позивача суд стягнув заборгованість по заробітній платі та іншим нарахованим при звільненні сумам в загальному розмірі 654334,00 грн без відрахування обов`язкових сум податків та зборів, з яких: 219609,33 грн вихідна допомога у зв`язку з виходом на пенсію, 339628,81 грн компенсація за невикористану відпустку за 160 календарних днів.

Також, виходячи з того, що позивач в день першого звільнення 23.02.2021 не працював, доказів про пред`явлення ним відповідачу вимоги про розрахунок суду не надано та відповідачу про вимогу позивача про проведення розрахунку при звільненні стало відомо після отримання ним 07.06.2024 року копії позовної заяви, тому відповідно до ст.ст.116, 117 КЗпП України та постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року по справі № 682/3060/16-ц з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при першому звільненні 23.02.2021 за період з 08.06.2024 (наступний день після отримання відповідачем копії позовної заяви) по 08.07.2024 року (згідно заявлених позовних вимог), в сумі 9352,98 грн. (без утримання податків та інших обов`язкових платежів), виходячи із розрахунку: 445,38 грн. х 21 робочий день за період з 08.06.2024 по 08.07.2024 = 9352,98 грн.

Крім того, враховуючи, що позивач в день другого звільнення 27.05.2024 також не працював, доказів про пред`явлення ним відповідачу вимоги про розрахунок суду не надано та відповідачу про вимогу позивача про проведення розрахунку при звільненні стало відомо після отримання ним 07.06.2024року копії позовної заяви, тому відповідно до ст.ст.116, 117КЗпП України та постанови Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27.01.2020 року по справі №682/3060/16-ц з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при другому звільненні 27.05.2024 за період з 08.06.2024 (наступний день після отримання відповідачем копії позовної заяви) по 08.07.2024 року (згідно заявлених позовних вимог), в сумі 88820,76 грн. (без утримання податків та інших обов`язкових платежів), виходячи із розрахунку: 4229,56 грн. х 21 робочий день за період з 08.06.2024 по 08.07.2024 = 88820,76 грн.

Таким чином, за висновком цивільного суду, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при першому звільненні 23.02.2021 за період з 08.06.2024 по 08.07.2024 року в сумі 9352,98грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при другому звільненні 27.05.2024 за період з 08.06.2024 по 08.07.2024 року в сумі 88820,76 грн., що разом становить 98173,74 грн (без утримання податків та інших обов`язкових платежів).

Крім того, у цьому рішенні суд, виходячи з офіційних даних Держкомстату індексів споживчих цін на дату розгляду справи, визначив розмір компенсації втрати частини заробітної плати позивачу у зв`язку з порушенням термінів її виплати станом на серпень 2024 року (без урахування заборгованості за травень 2024 року згідно заявлених позовних вимог), та стягнув з відповідача 41426,90 грн. компенсації.

Як встановлено з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень офіційного веб-портала Судова влада України, рішення Димитровського міського суду Донецької області від 14.08.2024 по справі №226/1471/24 (2/226/420/2024) набрало законної сили 14.09.2024. Доказів протилежного до матеріалів справи не надано.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у постанові від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18 зазначив про те, що згідно з частиною 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Таким чином, обставини, встановлені рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 14.08.2024 по справі №226/1471/24 (2/226/420/2024), що набрало законної сили, не підлягають доказуванню у справі, що розглядається.

Станом на дату судового засідання (27.10.2026) до матеріалів справи боржником не надано доказів повного чи часткового виконання рішення Димитровського міського суду Донецької області від 14.08.2024 по справі №226/1471/24 (2/226/420/2024). Наявність боргу перед ОСОБА_1 в сумі 794720,03 грн. не спростовано, відтак, вимоги в цій частині є доведеними, підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів до боржника у черговості, визначеній у статті 64 КУзПБ.

Також ОСОБА_1 заявлено до визнання вимоги до боржника із середнього заробітку за період з 09.07.2024 по 08.12.2024 за першим та другим звільненням, у розмірі 509568,46 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.

Велика Палата Верховного суду у своїй постанові від 8 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19 зазначила, що середній заробіток за ст. 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується в розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на які працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.

Як встановлено господарським судом, ОСОБА_1 вже звертався до суду за захистом своїх прав шляхом отримання відшкодування у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у цивільній справі. Рішенням суду такі вимоги задоволено та застосовано до ТОВ «Краснолиманське» відповідну санкцію у вигляді стягнення на користь ОСОБА_1 98173,74 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Тобто вказаними судовим рішенням заявнику (робітнику) компенсовано втрати його майнового права як потерпілого від правопорушення в межах заявлених ним вимог.

На дату звільнення заявника з ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" (перше звільнення 23.02.2021, друге звільнення 27.05.2024) частини 1, 2 статті 233 КЗпП України визначали, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, були внесені зміни у частини першу та другу статті 233 КЗпП України.

Зокрема частини перша та друга були викладені у такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Зі змісту рішення Димитровського міського суду Донецької області від 14.08.2024 у цивільній справі №226/1471/24 (2/226/420/2024) відомо, що ОСОБА_1 довідався про порушення свого права з довідки ТОВ "КРАСНОЛИМАНСЬКЕ" від 26.06.2024 № 432 про заборгованість по складових, яка була надана відповідачем до суду у вказаній справі.

На дату звернення до господарського суду із заявою про грошові вимоги до боржника (документ сформовано в системі "Електронний суд" 15.09.2026), що не охоплені вищевказаним судовим рішенням у цивільній справі, встановлений у статті 233 КЗпП України тримісячний строк для звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку з боржника сплив.

У разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 КЗпП України, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року (згідно із частиною першою статті 234 КЗпП України).

Зміст заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство не містить аргументів щодо поважності причин пропуску тримісячного строку на звернення до суду з відповідними вимогами щодо середнього заробітку, розрахованого за період з 09.07.2024 по 08.12.2024.

Нарахування відшкодування у вигляді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку, не повинно бути направлене на безпідставне збагачення заявника, та повинне відповідати принципам співмірності.

Суд враховує, що у конкретній категорії трудових спорів, які стосуються справ про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, обмеження строку звернення до суду у три місяці залишається дійсним, якщо звільненому працівнику роботодавець надав письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні, і цей строк сплив до ухвалення Конституційним Судом України рішення від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025. Частина друга статті 233 КЗпП України не розглядалась Конституційним Судом України у рішенні від 11 грудня 2025 року № 1-р/2025. Водночас вона є спеціальною та уточнюючою до змісту частини першої статті 233 КЗпП України, оскільки містить спеціальне виключення до загального правила вирахування строків звернення до суду, передбачених частиною першою статті 233 КЗпП України, щодо конкретного виду трудового спору.

Основне завдання господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, під час застосування до боржника такої судової процедури, як розпорядження майном боржника, розгляд вимог кредиторів у справі про банкрутство. Комплексне дослідження доказів щодо їх відповідності законодавчо встановленим вимогам є суттю суддівського розсуду на стадії встановлення обсягу кредиторських вимог у справі про банкрутство.

Суд бере до уваги, що донарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у заявленій сумі 509568,46 грн не відповідатиме принципам розумності, справедливості та пропорційності та становитиме додатковий тягар для боржника.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд не вбачає підстав для визнання вимог в цій частині.

Стосовно компенсації втрати частини доходів у розмірі 15614,14 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші (ст. 2 Закону № 2050-III).

Статтею 3 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст. 4 Закону № 2050-ІІІ).

Тобто, підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів (заробітної плати, пенсії, соціальних виплат, стипендії); 2) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини, так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 3) затримка виплати доходів один і більше календарних місяців; 4) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги і 5) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата).

З метою реалізації Закону № 2050-III, Кабінет Міністрів України 21.02.2001 прийняв постанову № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

В силу п. 1 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159) його дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Приписами пункту 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Пунктом 3 Порядку № 159 встановлено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення).

Відтак, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, які вже були нараховані.

Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону № 2050-III та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення (ст. 6 цього Закону).

Приписами пункту 4 Порядку № 159 визначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Суд зазначає, що рішенням суду від 14.08.2024 року у цивільній справі №226/1471/24 підтверджено суму невиплаченої заробітної плати боржником-роботодавцем ОСОБА_1 . Вказаним рішенням стягнуто компенсацію втрати частини доходів за спірні періоди, яка розрахована з квітня 2020р. по липень 2024р. Заявником в даній справі здійснено донарахування компенсації на суми невиплаченої заробітної плати до лютого 2025 року включно. Крім того, здійснено нарахування на невиплачену заробітну плату за травень 2024 року за період червень 2024-лютий 2025 року.

Однак, здійснений заявником розрахунок включає періоди, оцінка яким надана судом при розгляді справи №226/1471/24, та складові визнаних судом вже включені до суми вимог у даній справі.

Здійснивши перерахунок компенсації за період, що не охоплений рішенням суду у цивільній справі (за серпень 2024-лютий 2025 року), суд встановив, що загальний розмірі компенсації за заробітну плату, що не виплачена у березні 2020-грудні 2020 року, квітні 2024 року становить 8185,08 грн. Компенсація втрати частини заробітку за травень 2024 року за період червень 2024 року-лютий 2025 року становить 1138,35 грн. Загальний розмір компенсації втрати частини заробітку, який є доведеним, підлягає визнанню та включенню до реєстру грошових вимог до боржника, становить 9323,43 грн.

Відтак, за висновком суду, наявні підстави для визнання ОСОБА_1 кредитором боржника ТОВ «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства у загальній сумі 804043,46 грн., з яких: 654334,00 грн - заборгованість із заробітної плати, 98173,74 грн середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, 50750,33 грн компенсація втрати частини доходів та 785,39 грн стягнутий у цивільній справі судовий збір.

ОСОБА_1 за подання до суду заяви з кредиторськими вимогами до боржника у справі про банкрутство сплачено судовий збір у розмірі 5324,80 грн., що підтверджується платіжною квитанцією № 30093187 від 29.09.2026. Судовий збір зарахований до державного бюджету і також підлягає включенню до реєстру вимог кредиторів боржника.

Положеннями частини 6 статті 45 КУзПБ унормовано, що за результатами розгляду заяв з кредиторськими вимогами до боржника господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів.

Грошові вимоги виникли до дня порушення провадження у цій справі, є конкурсними, але оскільки заява з кредиторськими вимогами подана до суду після спливу тридцятиденного строку з дня оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, такі вимоги не мають вирішального голосу на комітеті (зборах) кредиторів, мають дорадчий голос.

На підставі викладеного та керуючись ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) в розмірі 804043,46 грн та 5324,80 грн судового збору.

Зобов`язати розпорядника майна - арбітражного керуючого Гальченка Є.А. включити до реєстру вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАСНОЛИМАНСЬКЕ» (код ЄДРПОУ 32281519) грошові вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відповідно до черговості задоволення вимог кредиторів, встановленої статтею 64 Кодексу України з процедур банкрутства.

В решті вимог відмовити.

Ухвали, прийняті господарським судом у справі про банкрутство набирають законної сили з моменту їх прийняття та можуть бути оскаржені в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Ухвала підписана 27.10.2026.

Суддя Н.В. Величко