Рішення № 140950443, 23.10.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.10.2026 Справа № 905/2199/20 (905/539/26)

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши матеріали позовної заяви Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу, м. Краматорськ Донецької області в особі в.о. керівника боржника, розпорядника майна - арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича, м. Біла Церква Київської області

до відповідача фізичної особи-підприємця Аніканова Костянтина Анатолійовича, смт. Гребінки Білоцерківського району Київської області

про стягнення 14830,00 грн

Суть справи:

Через підсистему "Електронний суд", в межах справи про банкрутство Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" (далі - Корпорація "ІСД") до Господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Корпорації "ІСД" в особі в.о. керівника боржника, розпорядника майна - арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича до відповідача фізичної особи-підприємця Аніканова Костянтина Анатолійовича про стягнення 14830,00 грн.

Заявник у позовній заяві зазначив про те, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.11.2022 у справі №905/2199/20 про банкрутство Корпорації "ІСД" оголошено в розшук транспортні засоби, зареєстровані за боржником на праві приватної власності, в т.ч. SKODA FAVORIT 1289, (2002), сірий, 85345EB. 30.07.2024 вказаний транспортний засіб передано на зберігання на спеціальний майданчик (ФОП Аніканов, місцезнаходження: автодорога Р-17 Біла Церква Володарка 3км), про що складено відповідний акт. 25.07.2025 ФОП Анікановим К.А. видано рахунок на оплату №СФ-0053.

28.07.2025 Корпорацією ІСД перераховано 24590,00 грн за послуги евакуатора та зберігання транспортного засобу на штраф майданчику (рахунок на оплату № СФ-0053 від 25.07.2025). При цьому заявник вважає, що рахунок виставлено без дотримання тарифів, що встановлені наказом МВС України № 364/2562 від 29.05.2025 Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках чи стоянках, який набрав законної сили 29.05.2025. В той же час, транспортний засіб перебував на штраф майданчику з 30.07.2024 по 28.07.2025 і за цей період слід застосувати тарифи, встановлені наказом МВС України № 967/1218/869 від 10.10.2013 Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках). За розрахунком заявника переплата за зберігання транспортного засобу на штраф майданчику за вказаний період становить 14830,00 грн, у зв`язку з чим заявник просить повернути її як безпідставно отриману.

Ухвалою від 24.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.

Копія ухвали від 24.08.2026 про відкриття провадження у справі розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями. Крім того, на офіційному веб-сайті Господарського суду Донецької області веб-порталу Судова влада України у розділі "Новини" Інше розміщено відповідне повідомлення про наявність судового провадження у цій справі.

Також, копія ухвали суду від 24.08.2026 (про відкриття провадження у справі) була надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення на його адресу, вказану як у позовній заяві, так і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, поштове відправлення (ухвала від 24.08.2026 про відкриття провадження у справі), повернуто до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою адресат відсутній.

Крім того, суд зауважує про неможливість надсилання відповідачу електронних копій ухвал до електронного кабінету в системі "Електронний суд" у зв`язку з його відсутністю.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що ним вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України) кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з положеннями статті 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частині 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність в матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи. Дослідивши матеріали справи, господарський суд

встановив:

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 16.11.2022 у справі № 905/2199/20 про банкрутство Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» накладено арешт на транспортні засоби, що належать Корпорації Індустріальна Спілка Донбасу, зокрема транспортний засіб SKODA FAVORIT 1289, 2002 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 .

За твердженнями позивача 30.07.2024 зазначений транспортний засіб було затримано працівниками Національної поліції та передано на відповідальне зберігання на спеціальний майданчик для тимчасового зберігання затриманих транспортних засобів, діяльність якого здійснює фізична особа підприємець Аніканов Костянтин Анатолійович, та який розташований за адресою: автодорога Р-17 Біла Церква Володарка 3 кв, про що складено відповідний акт.

25.07.2025 фізичною особою підприємцем Анікановим Костянтином Анатолійовичем виставлено рахунок №СФ-0053 за послуги з евакуації та зберігання автомобіля.

Згідно з рахунком вартість послуг складає: послуга евакуатора - 5000,00 грн; зберігання автомобіля протягом 7 діб за тарифом 270,00 грн за добу 1890,00 грн; за зберігання автомобіля протягом 354 діб за тарифом 50,00 грн за добу 17700,00 грн. Загальна сума рахунку становить 24590,00 грн.

Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» перерахувала на рахунок ФОП Аніканова К.А. 24590,00 грн за послуги евакуатора та зберігання автомобіля SKODA FAVORIT 85345 ЕВ на штраф майданчику, на підтвердження чого надано платіжну інструкцією №6 від 28.07.2025 (а.с.12).

При цьому, не погодившись із визначеним відповідачем розміром плати за послуги зберігання автомобіля, позивач 23.04.2026 направив відповідачу претензію вих.№22/04/26-1 від 22.04.2026, в якій зазначив, що рахунок виставлено всупереч тарифів, що встановлені наказом МВС України №364/2562 від 29.05.2025 «Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках», який набрав законної сили 29.05.2025.

В той же час оскільки транспортний засіб перебував на штраф майданчику з 30.07.2024 по 28.07.2025, тому за період з 30.07.2024 по 28.05.2025 необхідно застосувати тарифи, встановлені наказом МВС України №967/1218/869 від 10.10.2023 «Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках)». Отже розмір плати за зберігання транспортного засобу становить 9760 грн, а саме: за перші 7 діб 840,00 грн, виходячи з тарифу 120,00 грн за добу; за наступні 296 діб 5920,00 грн, виходячи з тарифу 20,00 грн за добу; за період з 29.05.2025 по 28.07.2025 3000,00 грн, виходячи з тарифу 50,00 грн за добу.

Переплата Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» за зберігання транспортного засобу на штраф майданчику за період з 30.07.2024 по 28.07.2025 становить 14830,00 грн (24590,00 грн 9760 ,00грн).

Претензію заявник направив на поштову адресу відповідача, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, накладної та фіскального чеку АТ «Укрпошта».

12.05.2026 позивач повторно направив відповідачу претензію №11/05/26-1 від 12.05.2026, в якій просив провести оплату протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня отримання претензії та надіслати платіжні документи, які підтверджують оплату.

Вказані претензії залишені відповідачем без відповідей та задоволення, у зв`язку з цим позивач звернувся із позовом до суду про стягнення з відповідача на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутих коштів в сумі 14830,00 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам суд виходить з такого.

Спір між сторонами виник щодо правомірності визначення відповідачем вартості послуг та наявності підстав для утримання коштів у розмірі, який позивач вважає надмірним.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів, а також з інших юридичних фактів, передбачених законодавством.

Відповідно до статей 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу й інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Водночас наявність факту оплати рахунку не звільняє одержувача коштів від обов`язку повернути суму, отриману без достатньої правової підстави, якщо буде встановлено, що відповідна сума перевищує розмір плати, передбачений нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення статті 1212 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи було безпідставне набуття або збереження майна результатом поведінки набувача, потерпілого, інших осіб або наслідком події.

Для застосування зазначеної норми необхідно встановити факт набуття або збереження майна відповідачем за рахунок позивача, відсутність достатньої правової підстави для такого набуття або збереження, а також розмір коштів, які підлягають поверненню.

В розглядуваній справі факт перерахування позивачем відповідачу 24590,00 грн підтверджується платіжною інструкцією №6 від 28.07.2025. Отже, кошти фактично перейшли від позивача до відповідача.

У відповідності до пункту 10 Порядку тимчасового затримання працівниками уповноважених підрозділів Національної поліції транспортних засобів та їх зберігання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 №1102 (далі - Порядок №1102) строк зберігання транспортного засобу обчислюється з моменту доставляння транспортного засобу на спеціальний майданчик чи стоянку.

Пунктом 13 Порядку №1102 визначено, що за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці справляється плата у встановленому спільним наказом МВС та Мінекономрозвитку розмірів за погодженням з Мінфіном.

Відповідно до вимог Порядку №1102, спільного наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10.10.2013 №967/1218/869, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 06.11.2013 за №1887/24419 «Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках)» (далі - Спільний наказ від 10.10.2013 №967/1218/869), розмір плати за зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику становить: за першу-сьому добу включно - 120 грн за добу; за кожну наступну добу, починаючи з восьмої доби - 20 грн за добу.

При цьому 17.06.2025 набрав чинності спільний наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економіки України від 29.05.2025 №364/2562, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 12.06.2025 за №909/44315 «Про затвердження Розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках чи стоянках» (далі - Спільний наказ від 29.05.2025 №364/2562), а попередній наказ №967/1218/869 утратив чинність із цієї дати.

Відповідно до Спільного наказу від 29.05.2025 №364/2562 розмір плати за зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику становить: за першу-сьому добу включно по 270,00 гривень за добу; за кожну наступну добу, починаючи з восьмої доби - по 50,00 гривень за добу.

Таким чином, під час визначення вартості зберігання транспортного засобу необхідно враховувати нормативні тарифи, чинні у відповідні періоди зберігання. Тариф, установлений новим нормативно-правовим актом, не може застосовуватися до періоду, що передував набранню цим актом чинності.

Оскільки транспортний засіб був переданий на відповідальне зберігання на спеціальний майданчик для тимчасового зберігання затриманих транспортних засобів 30.07.2024, строк зберігання транспортного засобу обчислюється з 30.07.2024 та відповідно розмір плати за зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику з 30.07.2024 по 16.06.2025 (включно) визначається за тарифами, установленими Спільним наказом від 10.10.2013 №967/1218/869, а розмір плати за зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику з 17.06.2025 по 25.07.2025 (дата виставлення рахунку на оплату) визначається за тарифами, установленими Спільним наказом №364/2562.

У позовній заяві позивач, заперечуючи правомірність визначеної відповідачем вартості послуг за зберігання автомобіля в сумі 1890,00 грн та 17700,00 грн (тариф за перші 7 діб 270 грн/доба, далі 50 грн/доба), надав власний розрахунок, згідно з яким вартість зберігання транспортного засобу становить 9760,00 грн, а саме: 840,00 грн за період з 30.07.2024 по 05.08.2024 (тариф за перші 7 діб 120 грн/доба), 5920,00 грн за період з 05.08.2024 по 28.05.2025 (тариф 20 грн/доба), 3000,00 грн за період з 29.05.2025 по 28.07.2025 (тариф 50 грн/доба).

Зазначений розрахунок ґрунтується на застосуванні тарифів, які, на думку позивача, підлягали застосуванню до відповідних періодів зберігання. Позивач також послався на те, що відповідач не повернув кошти після отримання претензії.

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи. Кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Оцінюючи подані докази в їх сукупності, суд виходить із того, що нормативно встановлені тарифи є обов`язковими для суб`єктів господарювання, які надають послуги з транспортування та зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів у межах відповідної процедури. Розмір плати не може визначатися довільно та не може перевищувати нормативно встановлених розмірів без передбаченої законом підстави.

Сам факт виставлення рахунку та його оплати не свідчить про наявність правової підстави для утримання всієї сплаченої суми, якщо її розмір визначено з порушенням обов`язкових тарифів.

В той же час, суд зауважує, що позивачем невірно визначений спірний період безперервного зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику з 30.07.2024 по 28.07.2025. Період зберігання транспортного засобу після 25.07.2025 (дата виставлення рахунку на оплату) не може вважатися спірним оскільки плата за зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику починаючи з 26.07.2025 не нараховувалася відповідачем та до оплати пред`явлена не була.

Здійснені відповідачем нарахування плати за зберігання транспортного засобу в сумі 1890 грн (тариф за перші 7 діб 270 грн/доба) та в сумі 17700 грн (50 грн/доба) охоплюються періодом перші 7 діб з 30.07.2024 по 05.08.2025, далі 354 доби з 06.08.2024 по 25.07.2025.

Разом з тим, як зазначено вище Спільний наказ від 29.05.2025 №364/2562 набрав чинності 17.06.2025 (з дня його офіційного опублікування), а не з 29.05.2025 як означено заявником.

Отже, визначення періодів застосування відповідних тарифів потребує здійснення окремого перерахунку з урахування спірного періоду та дати набрання чинності зазначеним нормативно-правовим актом.

Здійснивши перерахунок послуги за зберігання транспортного засобу, судом встановлено, що розмір послуги за зберігання транспортного засобу за спірний період становить 9240,00 грн: протягом перших 7 діб (з 30.07.2024 по 05.08.2024) 840,00 грн; з 06.08.2024 по 16.06.2025 (315 діб) 6300,00 грн; з 17.06.2025 по 25.07.2025 (39 діб) 1950,00 грн.

Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено відповідачу 24590,00 грн, за послуги з евакуації (5000,00 грн) та зберігання транспортного засобу 19590,00 грн (1890,00 грн + 17700,00 грн).

При цьому вартість послуги з евакуації у розмірі 5000,00 грн позивачем не оспорюється, а тому зазначена сума не є предметом спору та не підлягає поверненню в межах заявлених позовних вимог.

Таким чином, оскільки загальна вартість послуг за зберігання транспортного засобу становить 9090,00 грн, різниця між фактично сплаченою сумою (19590,00 грн) та вартістю наданих послуг за зберігання транспортного засобу становить 10500,00 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заявлений до стягнення розмір надмірно сплачених коштів у сумі 14830,00 грн не підтверджується належним розрахунком. Водночас за умови встановлення відсутності достатньої правової підстави для утримання відповідачем надмірно сплачених коштів позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в розмірі 10500,00 грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Розподіл судових витрат:

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 185, 236-238, 239, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" м.Краматорськ Донецької області в особі в.о. керівника боржника, розпорядника майна - арбітражного керуючого Глеваського Віталія Васильовича до фізичної особи-підприємця Аніканова Костянтина Анатолійовича про стягнення 14830,00 грн, задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Аніканова Костянтина Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Корпорації "Індустріальна Спілка Донбасу" (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, б. 6, код ЄДРПОУ 24068988) надмірно сплачені кошти у розмірі 10500,00 грн та витрати по оплаті судового збору в сумі 1884,76 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Рішення складено та підписано 23.10.2026.

Суддя М.О. Лейба