Постанова № 1409487, 25.12.2007, Рівненський окружний адміністративний суд

Справа №2-а-1161/07

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2007 року                             14 год.40 хв.                                       м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Паршутич С.Л. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача:   Державного  підприємства "Шпанівський  експериментальний  завод  харчових екстрактів" - представник не з'явився;

відповідача: Державна податкова інспекція у Рівненському районі  в особі представників Лахай О. М. та Тарасюк Р.В. (копії довіреностей в матеріалах справи);

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 10.10.2007 року № 0000782351/3 про визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в сумі 5436,00 грн. та від 10.10.2007. року № 00007932351/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 4748,75 грн., суд, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач- Державне підприємство "Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі, відповідно до якого просить суд визнати  недійсними податкові повідомлення-рішення від 10.10.2007 року №0000782351/3 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5436,00 грн. та №00007932351/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 4748,75 грн.

В судовому засіданні  представник позивача (довіреність в матеріалах справи) вищевказані позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав пояснення, які повністю співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві, а зокрема  представник позивача зазначив, що  вподатковому повідомленні-рішенні №00007932351/3 від 10.10.07року визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 4748,75 грн., однак визначення такого зобов’язання  на думку  позивача суперечить рішенню ДПА України  від 10.10.07року, відповідно до якого позивачеві повинно бути визначено штраф у розмірі 5% від 94 975,00 грн. на суму 4748,75 грн., а не податковезобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 4748,75 грн.

Крім того, представник позивача зазначив, що ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17 серпня 2004 р. по справі № 4/39 порушено провадження у справі про банкрутство позивача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.Згідно п. 4 ст. 12 Закону України від 14.05.92 № 2343-ХП «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (з наступними змінами та доповненнями) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). 

Позивач не погоджується із застосованими штрафними санкціями по податку на додану вартість в сумі 5436 грн. та по податку на прибуток в сумі 4748,75 грн. відображеними в податкових повідомленнях-рішеннях №№ 0000782351/3, 00007932351/3 від 10.10.07року. Вважає, що застосування штрафних санкцій суперечить вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

           В подальшому позивач просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, про що подав письмову заяву.

          Відповідач проти позову заперечує. В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення які співпадають з позицію викладеною в запереченні  на позовну заяву, а зокрема  представник відповідача вказав, що проведеною перевіркою (акт перевірки від 23.04.2007 року за №50/23-141/00375020), встановлено порушення позивачем пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту за 2005- 2006рр. на 10872грн., в т.ч. жовтень 2005р. - 2030грн., вересень 2006р. - 1011грн., жовтень 2006р. - 7831грн.

     Також перевіркою встановлено, що в 4 кварталі 2005 року позивачем зайво віднесено до скоригованих валових витрат суму - 379941грн., (податок на прибуток складає 95000грн.), помилка самостійно виправлена в 2 кварталі 2006 року з порушенням вимог п.17.2 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Позивачем в 2 кварталі 2006 року було самостійно виправлено помилку, допущену в 4 кварталі 2005 року, але не нараховано та не сплачено штраф у розмірі 5% від суми недоплати по податку на прибуток.

Зазначені в акті перевірки порушення, були здійсненні позивачем та виявлені податковим органом після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Вважає, що на обумовлені  в податкових повідомленнях-рішеннях  зобов’язання не поширюється дія мораторію. Відповідач просить суд відмовити позивачеві в задоволенні адміністративного позову.

        Судом досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем одночасно із позовною заявою та докази, подані позивачем та відповідачем  безпосередньо в ході судового розгляду справи.

        Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд  вважає, що в задоволенні  адміністративного позову слід відмовити  повністю.

Суд виходив з такого.

 23.04.2007року  відповідачем проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства  позивача. На сторінці 18 акту перевірки (а.с. 32) відображено, що позивачем порушено пп.7.2.1 п.7.2, пп.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до завищення податкового кредиту за 2005- 2006рр. на 10872грн., в т.ч. жовтень 2005р. - 2030грн., вересень 2006р. - 1011грн., жовтень 2006р. - 7831грн. Внаслідок вказаного порушення відповідачем винесено податкове повідомлення –рішення №0000782351/3 від 10.10.2007року, яким визначено позивачу податкове зобов’язання  з податку на додану вартість основний платіж 10872,00грн. та штрафну санкцію в розмірі 5436,00грн. В судовому засіданні представником позивача визнано фактичні обставини,  відображені в акті документальної  перевірки (а.с. 32) щодо  порушення порядку формування податкового кредиту, в підтвердження чого позивач надав суду копію платіжного доручення № 207 від 08.05.2007року про перерахування  до державного бюджету основного зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 10872,00грн. Позивач оскаржує податкове повідомлення –рішення №0000782351/3 від 10.10.2007року лише в частині  нарахування штрафної санкції в розмірі 5436,00грн..

          Поряд з обумовленим, на сторінці 14 акту документальної перевірки (а.с.28) відображено, що в 4 кварталі 2005 року позивачем зайво віднесено до скоригованих валових витрат суму - 379941грн. (податок на прибуток складає 94975грн.). Позивачем в 2 кварталі 2006 року було самостійно виправлено помилку, допущену в 4 кварталі 2005 року, однак в супереч вимог п.17.2 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не нараховано та не сплачено штраф у розмірі 5% від суми недоплати по податку на прибуток.  Представник позивача визнав вказані обставини в судовому засіданні.

         Крім того, обумовлені обставини  підтверджено  декларацією з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2006року ( складеною та підписаною позивачем) в якій позивач в рядку 05.2 самостійно відобразив виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів  (коригування валових витрат) на суму - 379941грн та декларацією з цього ж податку за 2005рік.

     Відповідно до п. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"  платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання минулих податкових періодів, зобов’язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п’яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п’яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов’язання з цього податку.

      Рішенням Державної податкової адміністрації України №20718/25-0115 від 10.10.2007року  (прийнятим за  результатами розгляду  скарги позивача)  визначено позивачу податкове зобов’язання  з податку на прибуток в сумі 4748,75грн. (заниження суми штрафу (94975грн.х 5%).  

       Вподатковому повідомленні-рішенні №0000792351/3 від 10.10.07року, прийнятому відповідачем (за результатами апеляційного оскарження до ДПА України) також  визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4748,75 грн., визначення такого зобов’язання  не суперечить рішенню ДПА України №10210/6/25-0115 від 10.10.07року та  відповідає приписамп. 17.2 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".  

        Суть спору полягає в тому,що на думку позивача застосування штрафної санкції (в розмірі 5436,00грн.), визначеної в податковому повідомленні –рішенні №0000782351/3 від 10.10.2007року та податкового зобов’язання  з податку на прибуток (в сумі 4748,75грн.), визначеного в податковому повідомленні-рішенні №00007932351/3 від 10.10.07року  суперечить вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки  на задоволення вимог кредиторів судом введено мораторій під час якого не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

      Мораторій на задоволення вимог кредиторів введеноухвалою Господарського суду Рівненської області від 17 серпня 2004 р. по справі № 4/39, відповідно  до якої порушено провадження у справі про банкрутство позивача.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів- це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

        Згідно п. 4 ст. 12 Закону України від 14.05.92 № 2343-ХП «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (з наступними змінами та доповненнями) протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). 

Системний аналіз змісту визначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.    

З матеріалів справи  вбачається, що порушення норм податкового законодавства здійснено позивачем в період 2005-2006рр. тобто після ведення мораторію (17.08.2004року), то відповідно податкові зобов’язання  визначені  позивачеві  (в податкових повідомленнях –рішеннях  від  10.10.2007 року №0000782351/3 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5436,00 грн. та №00007932351/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 4748,75 грн.)  не підпадають під дію названого вище   мораторію.

        За таких обставин, суд вважає  що в задоволенні  адміністративного позову Державного підприємства "Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі слід відмовити повністю.

Доказів понесення судових витрат відповідачем не надано.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову Державного підприємства "Шпанівський експериментальний завод харчових екстрактів" до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про визнання недійсними податкових повідомлень -рішень від 10.10.2007 року №0000782351/3 в частині застосованих штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5436,00 грн. та №00007932351/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 4748,75 грн. відмовити повністю.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду

через суд першої інстанції, який ухвалив постанову.  Заява про апеляційне оскарження

подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі  складення постанови в повному

обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої

інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне

оскарження.

Суддя                                                                                                           С.М. Шевчук

Повний текст постанови складено 29.12.2007року.

Постанова законної сили не набрала.

Суддя                                                                                                                             С.М.Шевчук