Рішення № 140947374, 27.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3395/26

2/154/1829/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

27 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області

у складі: головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

13 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 258381 від 18 травня 2024 року в розмірі 21 801,00 грн.

Стислий виклад позовних вимог

Позов обґрунтований тим, що 18 травня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та відповідачем в електронній формі укладено кредитний договір № 258381, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн шляхом перерахування коштів на банківську картку.

Відповідач належним чином не виконав зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого виникла заборгованість.

23 грудня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 23122024/1, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за зазначеним кредитним договором.

Позивач просить стягнути з відповідача 21 801,00 грн заборгованості, з яких: 5000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 5 551,00 грн заборгованість за процентами, 1 250,00 грн заборгованість за комісіями та 10 000,00 грн пеня, а також понесені судові витрати.

Процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою суду від 25 серпня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

14 вересня 2026 року на виконання ухвали суду надійшла відповідь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 04 вересня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260901/44913-БТ з інформацією про належність відповідачу платіжної картки та випискою про рух коштів за відповідним банківським рахунком.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У заяві від 27 серпня 2026 року просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового розгляду. Причин неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за умови належного повідомлення відповідача, його неявки без поважних причин або без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутності заперечень позивача проти такого вирішення справи.

З огляду на встановлені процесуальні обставини суд відповідно до статей 280, 281 ЦПК України здійснив заочний розгляд справи за наявними матеріалами.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін

18 травня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту № 258381, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн строком на 90 днів, до 15 серпня 2024 року.

Пунктом 1.3 договору встановлено фіксовану процентну ставку 1,22 % на день (445,3 % річних). Пунктом 1.4 передбачено комісію в розмірі 25 % суми кредиту за послуги з його надання, обслуговування та повернення, надання інформації, довідок і юридичне оформлення. Відповідно до пункту 3.3 проценти нараховуються на залишок кредитної заборгованості за фактичну кількість днів користування кредитом. Пунктом 5.3 встановлено пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення.

Згідно з пунктом 3.4 договору при надходженні коштів у рахунок виконання зобов`язань передбачено першочергове погашення комісії, надалі процентів та основної суми кредиту, а у випадку прострочення пені, комісії, процентів і основного боргу.

Довідкою ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» від 01 липня 2026 року підтверджено ідентифікацію відповідача під час укладення договору із застосуванням одноразового ідентифікатора KLI6154, надісланого 18 травня 2024 року о 21 год 22 хв 06 с на зазначений позичальником номер мобільного телефону.

Відповідно до підтвердження ТОВ «ПрофітГід» 18 травня 2024 року о 21 год 22 хв на платіжну картку № НОМЕР_1 здійснено переказ 5 000,00 грн із призначенням платежу «Выдача кредита #258381». Номер транзакції 41605-65261-19504, код RRN 413921429820.

Згідно з відповіддю АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 04 вересня 2026 року №20.1.0.0.0/7-260901/44913-БТ зазначена платіжна картка емітована на ім`я ОСОБА_1 . Надана банком виписка підтверджує зарахування 18 травня 2024 року на належний йому рахунок 5 000,00 грн.

23 грудня 2024 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу № 23122024/1. Відповідно до витягу з реєстру прав вимог до позивача передано право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 258381 від 18 травня 2024 року на загальну суму 21 801,00 грн. Виконання розрахунків між сторонами договору факторингу підтверджується платіжними інструкціями від 23 грудня 2024 року, 15 січня та 13 лютого 2025 року.

За деталізованим розрахунком, складеним первісним кредитором за період із 18 травня до 16 грудня 2024 року, заборгованість відповідача становить 21 801,00 грн, з яких 5000,00 грн основна сума кредиту, 5 551,00 грн проценти, 1 250,00 грн комісія та 10000,00 грн пеня.

Із цього розрахунку також убачається, що 18 червня 2024 року відповідач здійснив платіж у розмірі 900,00 грн, який кредитор зарахував на погашення пені. Нарахування процентів у розмірі 5 551,00 грн охоплює період до 16 серпня 2024 року включно, тобто один день після закінчення встановленого договором строку кредитування.

Інших платежів на погашення кредитної заборгованості наданий розрахунок не містить.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду

Дослідивши наявні у справі докази, перевіривши умови кредитного договору, правомірність нарахованих платежів та розрахунок заборгованості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо укладення кредитного договору та надання кредитних коштів

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти однією стороною та її прийняття другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором у передбаченому законом порядку.

У постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 зроблено висновок, що укладення електронного кредитного договору шляхом його підписання одноразовим ідентифікатором відповідає вимогам письмової форми правочину.

Надана позивачем індивідуальна частина кредитного договору містить істотні умови кредитування та відомості про позичальника. Довідка про ідентифікацію підтверджує використання одноразового ідентифікатора для прийняття умов договору.

Факт надання кредиту підтверджується документом ТОВ «ПрофітГід» про виконання платіжної операції та випискою АТ КБ «ПРИВАТБАНК», отриманою безпосередньо на виконання ухвали суду. Відомості цих документів узгоджуються між собою щодо дати, суми переказу, номера платіжної картки та особи її власника.

Сукупність зазначених доказів підтверджує укладення між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ОСОБА_1 кредитного договору № 258381 від 18 травня 2024 року та фактичне отримання відповідачем 5 000,00 грн кредитних коштів.

Щодо виникнення та виконання кредитного зобов`язання

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Строк повернення кредиту закінчився 15 серпня 2024 року. Відповідач отримані кредитні кошти у визначений договором строк не повернув. Наявний у матеріалах справи платіж у розмірі 900,00 грн не підтверджує виконання зобов`язання в повному обсязі.

Отже, основне кредитне зобов`язання відповідачем не виконане. Вимога про повернення кредиту є обґрунтованою, а розмір непогашеної основної суми підлягає визначенню з урахуванням установленої законом черговості погашення грошових вимог.

Щодо правомірності нарахування процентів за користування кредитом

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Згідно з частиною першою статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, а її тип визначається кредитним договором.

Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати 1 %, а порядок її обчислення визначається цією статтею з урахуванням установлених законом перехідних положень.

Пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», запровадженим Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, на період 240 днів із дня набрання чинності цим Законом установлено перехідні максимальні розміри денної процентної ставки: протягом перших 120 днів 2,5 %, протягом наступних 120 днів 1,5 %.

Закон № 3498-IX набрав чинності 24 грудня 2023 року. Відповідно, для договорів, укладених із 22 квітня до 19 серпня 2024 року, діяло обмеження денної процентної ставки в розмірі 1,5 %. Постійне обмеження в розмірі 1 % почало застосовуватися з 20 серпня 2024 року.

Спірний договір укладений 18 травня 2024 року, тобто в період дії максимального розміру денної процентної ставки 1,5 %. За умовами договору проценти становлять 1,22 % на день, а розрахункова денна процентна ставка з урахуванням передбаченої комісії становить 1,50 %.

Таким чином, на момент укладення договору погоджена сторонами процентна ставка не перевищувала встановленого законом обмеження. Строк кредитування закінчився 15 серпня 2024 року, тобто до запровадження максимального розміру денної процентної ставки 1 %.

Підстав для застосування до спірного договору зазначеного обмеження в розмірі 1% суд не встановив.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 (провадження № 61-4595сво25) розмежовано правові наслідки нікчемності договірних умов, їх оспорювання, тлумачення та перевірки правильності розрахунку заборгованості. Верховний Суд зазначив, що за відсутності відповідної позовної вимоги споживача суд не вправі самостійно змінювати чітко погоджені умови договору або зменшувати договірні проценти виключно з мотивів їх несправедливості чи надмірності. Водночас нечіткі або двозначні умови договору підлягають тлумаченню на користь споживача.

Цією ж постановою встановлено застосованість перехідного періоду, передбаченого пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» до кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року.

У цій справі процентна ставка 1,22 % на день визначена договором однозначно, відповідає законодавчому обмеженню, яке діяло на момент його укладення, та не оспорена відповідачем.

Водночас правомірність погодженої ставки не звільняє суд від обов`язку перевірити період її застосування та правильність нарахованих процентів.

Відповідно до пункту 1.2 договору кредит надано строком на 90 днів, до 15 серпня 2024 року. Ця умова визначає кінцевий строк правомірного користування кредитними коштами на погоджених сторонами умовах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) сформульовано висновок, відповідно до якого право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Подальший захист прав кредитора здійснюється за правилами частини другої статті 625 ЦК України.

Отже, передбачене пунктом 3.3 договору нарахування процентів до повного повернення кредиту підлягає застосуванню лише в межах погодженого строку кредитування. Збереження чинності договору до повного виконання зобов`язань не означає продовження строку користування кредитом.

Із деталізованого розрахунку встановлено, що кредитор нарахував 5 551,00 грн процентів, включивши до розрахункового періоду 16 серпня 2024 року день після закінчення строку кредитування.

За погодженою ставкою 1,22 % на день розмір процентів із суми 5 000,00 грн становить 61,00 грн щоденно. Отже, за 90 днів кредитування правомірно нараховані проценти становлять 5 490,00 грн (5 000,00 грн ? 1,22 % ? 90 днів).

Нарахування додаткових 61,00 грн за 16 серпня 2024 року суперечить установленому договором строку кредитування та правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12.

Тому суд визнає обґрунтованим нарахування договірних процентів у розмірі 5490,00 грн. Остаточний залишок заборгованості за процентами підлягає визначенню з урахуванням здійсненого відповідачем платежу.

Щодо комісії за кредитним договором

Пунктом 1.4 кредитного договору встановлено обов`язок позичальника сплатити комісію в розмірі 25 % суми кредиту, що становить 1 250,00 грн, за сукупність послуг із надання, обслуговування та повернення кредиту, надання інформації, довідок і юридичного оформлення.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку щодо погашення заборгованості та іншу передбачену цією нормою інформацію.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У такому разі визнання його недійсним судом не вимагається.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зроблено висновок, що кредитодавець може встановлювати плату за реальні додаткові послуги з обслуговування кредитної заборгованості, однак умова договору, яка передбачає плату за надання інформації, що відповідно до закону повинна надаватися споживачу безоплатно, є нікчемною.

Наведений висновок застосовується з урахуванням змісту конкретної договірної умови, а не найменування чи періодичності комісії.

У спірному договорі кредитодавець установив єдину комісію за декілька різних за правовою природою послуг, включивши до її складу надання інформації та довідок, пов`язаних із кредитом. При цьому договір не містить застереження про виключення з платних послуг інформації, яка відповідно до закону надається безоплатно.

Разовий характер нарахування комісії не змінює правової природи послуг, вартість яких вона охоплює, та не усуває законодавчої заборони стягувати плату за гарантовану споживачу безоплатну інформацію.

Водночас пункт 1.4 договору не визначає окремої вартості кожної передбаченої ним послуги. З його змісту неможливо встановити, яка частина комісії припадає на надання чи оформлення кредиту, яка на його обслуговування, а яка на інформаційні послуги, що мають надаватися безоплатно.

Позивач не надав доказів, які дозволяли б відокремити правомірну складову комісії від платежів за послуги, оплатність яких суперечить закону, та визначити розмір заборгованості за такими правомірними послугами.

Суд не вправі самостійно встановлювати вартість окремих послуг, змінювати погоджену кредитодавцем структуру комісії або визначати її довільну частку, яка підлягала б стягненню.

Нікчемність умови в частині оплатності гарантованих законом безоплатних інформаційних послуг підлягає врахуванню судом незалежно від заявлення відповідачем вимоги про визнання її недійсною. Такий підхід відповідає також правовому висновку Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 щодо розмежування нікчемності та оспорюваності договірних умов.

Отже, позивач не довів правомірності нарахування комісії в заявленому розмірі 1 250,00 грн. Вимога про її стягнення задоволенню не підлягає.

Щодо пені

Відповідно до статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором кредиту (позики) позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка та інші платежі, нараховані за прострочення виконання таких зобов`язань із 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що вся заявлена до стягнення пеня в розмірі 10 000,00 грн нарахована за період дії воєнного стану в Україні.

Оскільки закон прямо звільняє позичальника від обов`язку сплати такої неустойки, вимога про стягнення 10 000,00 грн пені є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Щодо зарахування здійсненого відповідачем платежу

Судом установлено, що 18 червня 2024 року відповідач сплатив 900,00 грн, які відповідно до розрахунку кредитора були зараховані на погашення пені.

Згідно з частиною четвертою статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» положення статті 19 цього Закону щодо спеціальної черговості погашення вимог не застосовуються до кредитів, загальний розмір яких не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору.

На день укладення спірного договору мінімальна заробітна плата становила 8 000,00 грн, тоді як відповідачу надано кредит у розмірі 5 000,00 грн. Отже, спеціальна черговість погашення вимог, передбачена статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування», у цих правовідносинах не застосовується.

Відповідно до статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання в повному обсязі у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання, у другу сплачуються проценти і неустойка, у третю основна сума боргу, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.4 кредитного договору також передбачено пріоритетність погашення процентів перед основною сумою кредиту.

Разом із тим передбачена договором черговість не може бути підставою для зарахування сплачених позичальником коштів у рахунок платежів, обов`язок сплати яких відсутній відповідно до закону.

Оскільки відповідач звільнений від обов`язку сплати пені за пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а правомірність нарахованої комісії позивачем не доведена, зарахування 900,00 грн на погашення пені не може бути прийняте судом при визначенні дійсного розміру заборгованості.

Водночас на дату здійснення платежу відповідач мав непогашене зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом. Отже, внесені 900,00 грн підлягають зарахуванню саме в рахунок цих процентів відповідно до встановленої черговості погашення правомірних грошових вимог.

За 90 днів кредитування правомірно нараховані проценти становлять 5 490,00 грн. З урахуванням здійсненого платежу в розмірі 900,00 грн непогашений залишок процентів становить 4 590,00 грн.

Оскільки сплаченої суми недостатньо для погашення нарахованих процентів, основна сума кредиту залишається непогашеною в розмірі 5 000,00 грн.

Таким чином, загальна заборгованість відповідача, яка підлягає стягненню, становить 9 590,00 грн, з яких 5 000,00 грн основна сума кредиту та 4 590,00 грн проценти за користування кредитом.

Щодо переходу права вимоги до позивача

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Надані договір факторингу № 23122024/1 від 23 грудня 2024 року, витяг із реєстру прав вимог та платіжні документи підтверджують набуття ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 258381 від 18 травня 2024 року.

Водночас перехід права вимоги не змінює змісту первісного зобов`язання та не створює для боржника обов`язку сплачувати платежі, які не підлягали стягненню на момент такого переходу.

Отже, позивач набув право вимоги до відповідача в межах правомірно існуючого кредитного зобов`язання, розмір якого за результатами судової перевірки становить 9 590,00 грн.

Висновок за результатами розгляду справи

Оцінивши належність, допустимість, достовірність і достатність наданих доказів у їх сукупності, суд установив, що позивач довів укладення кредитного договору, фактичне надання відповідачу 5 000,00 грн, невиконання ним обов`язку щодо повернення кредиту та перехід до позивача права вимоги за цим договором.

Водночас заявлений розрахунок заборгованості не відповідає умовам договору та вимогам закону в частині нарахування процентів після закінчення строку кредитування, комісії, пені та порядку врахування здійсненого відповідачем платежу.

Після виключення неправомірних нарахувань та врахування сплачених 900,00 грн доведений розмір заборгованості становить 9 590,00 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача слід стягнути 5 000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 4 590,00 грн заборгованості за процентами, а всього 9 590,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи такі витрати підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Їх розмір визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і їх вартості.

Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує їх пов`язаність із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, зокрема ціну позову, значення справи для сторін та інші істотні обставини.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір № 42649746/02 від 01 червня 2026 року, укладений із ОСОБА_2 , додаткову угоду № 258381 від 21 липня 2026 року, акт надання послуг від 21 липня 2026 року, детальний опис виконаних робіт та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5618/10 від 17 березня 2016 року.

Відповідно до акта та детального опису загальна вартість наданих послуг становить 6 000,00 грн, з яких: 250,00 грн усна консультація щодо обставин справи, 750,00 грн письмова консультація щодо спірних правовідносин, 1 500,00 грн правовий аналіз обставин справи та надання рекомендацій, 3 000,00 грн складання позовної заяви з розрахунком заборгованості та оцінкою судових витрат, 500,00 грн формування додатків до позовної заяви.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 сформульовано висновок, відповідно до якого при розподілі судових витрат суд вправі з власної ініціативи, керуючись критеріями частини третьої статті 141 ЦПК України, не покладати на іншу сторону всі заявлені витрати на професійну правничу допомогу. При цьому суд повинен визначити конкретні витрати, які не підлягають компенсації, та навести мотиви такого висновку.

Аналогічний підхід щодо необхідності оцінки фактичності, необхідності та розумності судових витрат застосовано Європейським судом з прав людини у рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04, пункт 268). Домовленість між клієнтом і представником щодо вартості правничої допомоги не визначає автоматично розмір витрат, який має бути компенсований іншою стороною.

Оцінюючи надані позивачем документи, суд установив, що усна та письмова консультації, правовий аналіз обставин справи і складання позовної заяви стосувалися підготовки одного процесуального документа.

Надані докази не розкривають самостійного змісту та результату усної і письмової консультацій, а також не підтверджують необхідності їх окремого відшкодування понад вартість підготовки позовної заяви.

Правовий аналіз кредитного договору, розрахунку заборгованості та документів про перехід права вимоги є невід`ємною складовою підготовки позову, вартість складання якого виконавець окремо визначив у розмірі 3 000,00 грн. Підстав для додаткової компенсації такого аналізу як самостійної послуги суд не встановив.

Формування додатків до позовної заяви також безпосередньо пов`язане з її підготовкою та поданням. Надані документи не підтверджують виконання цієї роботи в обсязі чи за складністю, які обґрунтовували б необхідність її окремої компенсації понад визначену вартість складання позову.

Суд також враховує, що справа є малозначною, виникла з типових кредитних правовідносин, ґрунтується переважно на стандартних документах кредитодавця та факторингової компанії, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника позивача в судових засіданнях.

За таких обставин заявлена загальна вартість правничої допомоги в розмірі 6 000,00 грн не відповідає критеріям необхідності, обґрунтованості та пропорційності витрат, які можуть бути покладені на відповідача.

Застосовуючи положення частини третьої статті 141 ЦПК України, суд визнає обґрунтованими та необхідними витрати на підготовку позовної заяви в розмірі 3 000,00 грн. Підстав для покладення на відповідача решти заявлених витрат, які охоплюють взаємопов`язані та окремо не обґрунтовані складові підготовки цього процесуального документа, суд не встановив.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За платіжною інструкцією № 258381 від 30 червня 2026 року позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Оскільки позовні вимоги задоволено на 9 590,00 грн із заявлених 21 801,00 грн, частка задоволених вимог становить 43,9888 %.

Отже, пропорційно задоволеним позовним вимогам із відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 171,16 грн судового збору та 1 319,66 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Загальна сума судових витрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 490,82 грн.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 259, 263265, 274, 280282 ЦПК України, статтями 512, 514, 516, 526, 530, 534, 549, 610, 1048, 1054, 1056-1, 1077 ЦК України, Законами України «Про споживче кредитування», «Про електронну комерцію», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 258381 від 18 травня 2024 року в розмірі 9 590 (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто) гривень 00 копійок, з яких:

- 5 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту;

- 4 590,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати в загальному розмірі 2 490 (дві тисячі чотириста дев`яносто) гривень 82 копійки, з яких:

-1 171,16 грн судовий збір;

-1 319,66 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів із дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня його проголошення.

У разі залишення заяви відповідача про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1.

Банківські реквізити позивача: IBAN НОМЕР_2 , АТ «ПУМБ».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса, зазначена в позовній заяві: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Р. Вітер