Рішення № 140947370, 27.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3485/26

2/154/1889/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

27 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» звернулося до Володимирського міського суду Волинської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № НВ16-00559 від 29 грудня 2020 року.

Обґрунтування позовних вимог.

Позов обґрунтовано тим, що 29 грудня 2020 року між ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» та відповідачкою укладено договір про надання фінансового кредиту № НВ16-00559, відповідно до якого остання отримала кредит у розмірі 11 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

Позивач зазначає, що первісний кредитор виконав свої договірні зобов`язання, надавши відповідачці кредитні кошти, однак остання належним чином зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів не виконала.

09 вересня 2022 року між ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» та ТОВ «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» укладено договір факторингу № 1-09Ф, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідачки за зазначеним кредитним договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою кредитних зобов`язань, позивач просить стягнути з неї заборгованість у загальному розмірі 35 779,80 грн, з яких 11000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 24 779,80 грн заборгованість за процентами, а також понесені судові витрати.

Процесуальні дії та рішення у справі

Ухвалою судді від 25 серпня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час і місце його проведення повідомлена належним чином, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою. Причин неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування передбачених цією нормою умов.

За наявності встановлених процесуальних передумов суд здійснює заочний розгляд справи за наявними матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін

29 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕНДОР-ФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено письмовий договір про надання фінансового кредиту № НВ16-00559, відповідно до якого кредитодавець зобов`язався надати позичальниці кредит у розмірі 11 000,00 грн, а остання повернути отримані кошти та сплатити проценти на умовах договору.

Згідно з пунктами 1.41.6 договору кредит надано на 18 періодів по 30 днів, із 29 грудня 2020 року до 22 червня 2022 року, зі сплатою фіксованих процентів у розмірі 17 % від суми кредиту за кожні 30 днів користування. Відповідно до пунктів 1.7, 1.8 та 2.6 договору погашення кредиту і процентів здійснюється ануїтетними платежами згідно з графіком, а проценти нараховуються на фактичний залишок кредитних коштів.

Додатком № 1 до договору визначено графік із 18 платежів у розмірі 1 987,761 987,77 грн кожний. Загальна сума платежів за умови виконання графіка становить 35 779,81 грн. Договір і графік містять підписи позичальниці.

У матеріалах справи також наявні підписані відповідачкою анкета позичальника та паспорт споживчого кредиту, у яких зазначено основні умови кредитування, процентну ставку, строк повернення та загальну вартість кредиту.

Відповідно до видаткового касового ордера № 268 від 29 грудня 2020 року ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» видало ОСОБА_1 готівкові кошти в сумі 11 000,00 грн за кредитним договором № НВ16-00559. Касовий ордер містить підпис одержувачки про отримання коштів.

09 вересня 2022 року між ТОВ «ВЕНДОР-ФІНАНС» та ТОВ «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» укладено договір факторингу № 1-09Ф, за умовами якого первісний кредитор відступив позивачу права грошової вимоги за кредитними договорами, зазначеними у відповідних реєстрах. Пунктом 2.1.3 договору передбачено перехід права вимоги з дня підписання сторонами відповідного реєстру.

Згідно з витягом із Реєстру прав вимоги № 1 від 09 вересня 2022 року до позивача перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № НВ16-00559 від 29 грудня 2020 року в загальному розмірі 35 779,81 грн, з яких 11 000,00 грн основний борг та 24 779,81 грн проценти. Актом приймання-передачі документів від 26 вересня 2022 року підтверджено передання фактору документів щодо відступлених кредитних вимог.

Позивачем також надано копію повідомлення від 09 вересня 2022 року про відступлення права вимоги та витяг із реєстру поштових відправлень, у якому зазначено відповідачку як адресатку.

За поданим позивачем розрахунком станом на 20 липня 2026 року заборгованість за договором становить 35 779,80 грн, з яких 11 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 24 779,80 грн проценти. Зазначена сума процентів сформована за 18 періодів кредитування до 22 червня 2022 року; подальших нарахувань розрахунок не містить.

У розрахунку відображено передбачене графіком поступове зменшення залишку основного боргу за рахунок планових ануїтетних платежів. Водночас відомостей про фактичне внесення відповідачкою таких платежів розрахунок не містить. Позивач також подав довідку від 04 серпня 2026 року про відсутність погашень заборгованості за кредитними договорами, переданими йому за договором факторингу.

Мотиви та висновки суду

Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин першої третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Поданий кредитний договір містить усі істотні умови кредитування, зокрема суму кредиту, строк його повернення, фіксовану процентну ставку та порядок погашення заборгованості. Договір, графік внесків і паспорт споживчого кредиту підписані відповідачкою. Зазначені документи підтверджують погодження сторонами умов кредитування та виникнення відповідного договірного зобов`язання.

Факт виконання первісним кредитором обов`язку з надання кредиту підтверджується видатковим касовим ордером № 268 від 29 грудня 2020 року. Цей документ містить реквізити кредитного договору, суму виданих коштів, відомості про одержувачку та її підпис. У сукупності з підписаним договором він є належним і достатнім доказом фактичного отримання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 11 000,00 грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За умовами договору відповідачка зобов`язалася погашати кредит і сплачувати проценти відповідно до погодженого графіка, а остаточно виконати кредитне зобов`язання не пізніше 22 червня 2022 року.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачкою зазначених зобов`язань. Відсутність погашень узгоджується з документами щодо відступлення права вимоги, у яких заборгованість за основною сумою кредиту визначена в повному розмірі 11000,00 грн. Відповідачка доказів повернення кредитних коштів повністю або частково не подала.

Таким чином, факт отримання кредиту та невиконання обов`язку щодо його повернення підтверджений сукупністю належних і допустимих доказів. Вимога про стягнення 11 000,00 грн основного боргу є обґрунтованою.

Щодо процентів за користування кредитом суд виходить із погоджених сторонами умов, строку кредитування та фактичного виконання зобов`язання.

Пунктом 1.6 договору встановлено фіксовану процентну ставку 17 % за кожні 30 днів користування кредитом. Пунктом 2.6 передбачено нарахування процентів на фактичний залишок кредитних коштів. Відповідно до графіка платежів договірні проценти нараховувалися протягом 18 періодів кредитування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 сформульовано правовий висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або пред`явлення вимоги про дострокове повернення кредиту відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 уточнила, що проценти за користування кредитом є платою за правомірне користування коштами протягом погодженого сторонами строку кредитування, тоді як після його закінчення правовідносини переходять в охоронну стадію, а наслідки прострочення грошового зобов`язання регулюються статтею 625 ЦК України.

У цій справі позивач заявив до стягнення проценти виключно за період із 29 грудня 2020 року до 22 червня 2022 року, тобто в межах погодженого сторонами строку кредитування. Процентів за період після його закінчення позивач не нараховує.

Отже, заявлена сума процентів за своєю правовою природою є платою за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України, а не відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Пунктом 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» передбачено звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором споживчого кредиту протягом визначеного цією нормою періоду, зокрема від сплати неустойки та інших платежів за прострочення, а також встановлено обмеження щодо збільшення процентної ставки у зв`язку з невиконанням кредитного зобов`язання.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено звільнення позичальника від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати неустойки за прострочення виконання зобов`язання за договором кредиту або позики у встановлений цим пунктом період.

Зазначені положення законодавства не звільняють позичальницю від обов`язку сплатити звичайні договірні проценти за користування кредитом протягом погодженого строку кредитування. Підвищення процентної ставки у зв`язку з простроченням позивачем не застосовувалося, а штрафні санкції та платежі за статтею 625 ЦК України до стягнення не заявлені. Тому правових підстав для виключення заявлених процентів у зв`язку з дією карантинних обмежень чи воєнного стану немає.

Суд також перевірив відповідність погодженої процентної ставки законодавству про споживче кредитування.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено нікчемність умов договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом.

Законом України від 22 листопада 2023 року № 3498-IX запроваджено імперативні обмеження максимальної денної процентної ставки за договорами споживчого кредиту. Відповідно до його перехідних положень такі обмеження поширюються на раніше укладені договори у передбачених законом випадках продовження строку кредитування після набрання ним чинності.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 вересня 2026 року у справі № 552/672/23 роз`яснено, що правила Закону № 3498-IX про максимальний розмір денної процентної ставки застосовуються до договорів, укладених із 24 грудня 2023 року, а до раніше укладених договорів за умови продовження після цієї дати строку кредитування. Об`єднана палата також зазначила, що суд не вправі самостійно змінювати чітко погоджені договірні проценти без відповідної позовної вимоги споживача, водночас нечіткі чи двозначні умови договору підлягають тлумаченню на користь споживача.

Договір із ОСОБА_1 укладений 29 грудня 2020 року, строк кредитування закінчився 22 червня 2022 року. Доказів продовження цього строку після 24 грудня 2023 року немає. Тому запроваджені Законом № 3498-IX обмеження максимальної денної процентної ставки до спірних договірних нарахувань не застосовуються. Умови щодо фіксованої ставки 17 % за 30 днів є визначеними й узгоджуються між договором, паспортом споживчого кредиту та графіком платежів.

Перевіряючи розмір процентної заборгованості, суд враховує, що поданий позивачем розрахунок відтворює ануїтетний графік погашення кредиту, за яким залишок основного боргу поступово зменшується за рахунок передбачених щомісячних платежів.

Проте такий графік визначає плановий порядок виконання зобов`язання і сам по собі не підтверджує фактичного внесення платежів позичальницею. Відповідно до пункту 2.6 договору проценти повинні нараховуватися на фактичний, а не умовно зменшений залишок кредитних коштів.

За відсутності погашень фактичний залишок кредиту протягом погодженого строку кредитування становив 11 000,00 грн. Виходячи з фіксованої ставки 17 % за 30 днів та 18 погоджених періодів кредитування, розмір процентів на незмінний залишок кредиту становить 33 660,00 грн (11 000,00 грн ? 17 % ? 18).

Отже, визначені позивачем 24 779,80 грн процентів не перевищують розміру нарахувань, які могли бути здійснені відповідно до погодженої ставки та фактичного залишку кредиту протягом строку кредитування.

Наведений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08 грудня 2025 року у справі № 753/22568/14-ц, відповідно до якої суд зобов`язаний перевіряти розрахунок кредитної заборгованості у сукупності з іншими доказами, а за необхідності самостійно визначати належні до стягнення суми, не виходячи за межі заявленого позивачем періоду та розміру вимог.

Суд установив, що заявлена до стягнення сума процентів охоплює лише погоджений строк кредитування, відповідає передбаченому договором виду платежу та не перевищує розміру процентів, визначеного за умовами договору з урахуванням відсутності погашень. Підстав для відмови у стягненні 24 779,80 грн процентів немає.

Щодо права позивача вимагати виконання кредитного зобов`язання суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договором факторингу № 1-09Ф від 09 вересня 2022 року прямо передбачено, що право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру. Реєстр прав вимоги № 1 від 09 вересня 2022 року містить відомості про ОСОБА_1 , номер і дату її кредитного договору, а також суму відступленої заборгованості. Передання документів додатково підтверджується актом від 26 вересня 2022 року.

Зазначені докази підтверджують перехід до ТОВ «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» права вимоги за конкретним кредитним договором відповідачки в обсязі 35 779,81 грн. Позивач заявив до стягнення суму, яка на одну копійку менша від розміру відступленої вимоги.

Повідомлення відповідачки про відступлення права вимоги підтверджується копією письмового повідомлення та реєстром його поштового відправлення. Доказів виконання відповідачкою зобов`язання перед первісним кредитором після відступлення права вимоги чи перед позивачем матеріали справи не містять.

Таким чином, ТОВ «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» є належним кредитором за спірним зобов`язанням і має право вимагати від відповідачки повернення непогашеної суми кредиту та сплати належних договірних процентів.

Відповідачка, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи, не подала відзиву, доказів погашення заборгованості або інших обставин, які спростовують заявлені вимоги. Водночас висновок суду про наявність заборгованості ґрунтується не на відсутності заперечень відповідачки, а на досліджених доказах укладення договору, фактичного отримання кредитних коштів, умов їх повернення, обсягу невиконаного зобов`язання та переходу права вимоги до позивача.

За встановлених обставин суд дійшов висновку, що позивач належними, допустимими та достатніми доказами підтвердив наявність у відповідачки заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № НВ16-00559 від 29 грудня 2020 року в загальному розмірі 35 779,80 грн, з яких 11 000,00 грн основний борг та 24 779,80 грн проценти за користування кредитом.

Позовні вимоги ТОВ «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» підлягають задоволенню.

Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплату позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн підтверджено платіжною інструкцією № 1068 від 04 серпня 2026 року. Оскільки позов задоволено повністю, зазначена сума підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача.

Позивач також заявив вимогу про стягнення 7 100,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження цих витрат подано договір про надання правничої допомоги № 010426 від 01 квітня 2026 року, укладений між ТОВ «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» та Адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ КУРС», додаткову угоду № 1, витяг із Реєстру боржників № 1 від 20 травня 2026 року, договір від 03 серпня 2026 року про залучення Адвокатського бюро «Сергія Павленка», акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 20 серпня 2026 року, а також документи, що підтверджують статус адвоката та його представницькі повноваження.

Пунктом 4.1 договору № 010426 передбачено фіксовану винагороду за надання правничої допомоги в судовому порядку в розмірі 7 100,00 грн за одну справу. Актом від 20 серпня 2026 року зазначену суму визначено як вартість наданої правничої допомоги у справі Костюк Т.В.

Водночас пунктом 2 додаткової угоди № 1 передбачено, що винагорода адвокатського об`єднання не може перевищувати розміру витрат на професійну правничу допомогу, задоволених судом.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається згідно з умовами договору та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову та значення справи для сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 розмежовано зменшення витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням іншої сторони відповідно до частин четвертої шостої статті 137 ЦПК України та вирішення судом питання про їх розподіл відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України. Велика Палата зазначила, що при розподілі судових витрат суд, зокрема з власної ініціативи, може не присуджувати всі заявлені витрати на правничу допомогу, якщо їх розмір не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності предмету спору, навівши конкретні мотиви такого рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 наголошено, що встановлення договором фіксованого гонорару не звільняє суд від оцінки обґрунтованості його компенсації. Водночас відсутність погодинної деталізації за такої форми гонорару сама собою не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат.

Аналогічний підхід щодо необхідності оцінки дійсності, необхідності та розумності витрат на правничу допомогу застосовано Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 23 липня 2025 року у справі № 463/11252/19.

Суд враховує, що ця справа є малозначною, стосується стягнення заборгованості за одним кредитним договором та не вимагала дослідження винятково складних правових питань або значного обсягу індивідуальної роботи представника позивача.

З поданих документів убачається, що правнича допомога позивачу надавалася в межах організованої роботи зі стягнення однотипної кредитної заборгованості. Зокрема, Реєстром боржників № 1 від 20 травня 2026 року адвокатському об`єднанню передано в роботу 51 боржника, серед яких і ОСОБА_1 .

Фактично підтверджена робота у цій справі переважно охоплює опрацювання наданих кредитором документів, підготовку та подання позовної заяви з додатками, а також процесуальних документів щодо судових витрат. Акт від 20 серпня 2026 року містить загальний опис послуг із використанням стандартних формулювань щодо різних видів судових звернень, але не підтверджує виконання додаткових індивідуальних робіт, які б зумовлювали необхідність покладення на відповідачку всієї заявленої суми.

Суд також враховує ціну позову 35 779,80 грн, характер правовідносин, документальну основу спору, відсутність необхідності проведення експертиз, допиту свідків чи дослідження значного обсягу спірних обставин, а також обсяг фактично підготовлених процесуальних документів.

Заявлена компенсація правничої допомоги в розмірі 7 100,00 грн становить майже 20 відсотків ціни позову. З урахуванням установлених обставин покладення таких витрат у повному обсязі на відповідачку не відповідає критеріям обґрунтованості, необхідності та пропорційності, визначеним частиною третьою статті 141 ЦПК України.

Визначаючи обґрунтований розмір компенсації, суд враховує необхідність опрацювання кредитної документації, перевірки розрахунку заборгованості, документів щодо переходу права вимоги, підготовки та подання позову, водночас беручи до уваги типовий характер спору і можливість використання напрацьованих правових та процесуальних матеріалів у межах професійної діяльності позивача та його представника.

За сукупністю цих обставин суд вважає обґрунтованим і пропорційним покладення на відповідачку витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.

Такий розмір забезпечує компенсацію об`єктивно необхідних витрат позивача на правничу допомогу та відповідає критеріям справедливого розподілу судових витрат. Підстав для покладення на відповідачку решти заявлених витрат у розмірі 3 100,00 грн суд не встановив.

Отже, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» підлягають стягненню 2 662,40 грн судового збору та 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, всього 6 662,40 грн судових витрат.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 259, 263265, 268, 273, 274, 279282, 354 ЦПК України, статтями 509, 512, 514, 516, 526, 530, 610, 626, 1048, 1054, 1077 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту № НВ16-00559 від 29 грудня 2020 року в загальному розмірі 35 779 (тридцять п`ять тисяч сімсот сімдесят дев`ять) гривень 80 копійок, з яких:

- 11 000 (одинадцять тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою кредиту;

- 24 779 (двадцять чотири тисячі сімсот сімдесят дев`ять) гривень 80 копійок заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ» судові витрати в загальному розмірі 6 662 (шість тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок, з яких 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судовий збір та 4 000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок витрати на професійну правничу допомогу.

У решті вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідачки.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТИ ГОТІВКОЮ», місцезнаходження: 04053, м. Київ, провулок Киянівський, будинок 3/7, офіс 110, код ЄДРПОУ 42971405.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя І.Р. Вітер