Рішення № 140947367, 27.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/3921/26

2/154/2114/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

27 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області

у складі: головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» (далі ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 1001082953901 від 20 липня 2018 року в загальному розмірі 39 157,89 грн.

Обґрунтування позовних вимог.

Позов обґрунтовано тим, що 20 липня 2018 року між Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі АТ «ПУМБ») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1001082953901 шляхом підписання позичальницею заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

За умовами договору банк надав відповідачці кредитні кошти на умовах строковості, повернення та платності зі строком кредитування 24 місяці. Відповідачка зобов`язалася повертати кредит, сплачувати проценти та передбачені договором платежі відповідно до встановленого графіка.

Позивач зазначає, що банк виконав свої договірні зобов`язання та надав відповідачці кредитні кошти, що підтверджується банківськими документами та випискою з рахунку. Натомість відповідачка належним чином не виконувала зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, унаслідок чого станом на 26 червня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 39 157,89 грн, з яких 19 991,47 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 14,48 грн заборгованість за процентами та 19 151,94 грн заборгованість за комісією.

26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого позивач набув право грошової вимоги до відповідачки за вказаним кредитним договором. За твердженням позивача, після набуття права вимоги додаткових нарахувань не здійснювалося, а розмір заборгованості залишився незмінним.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою кредитного зобов`язання та набуття права вимоги за договором факторингу, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 39 157,89 грн заборгованості, 2 662,40 грн судового збору та 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 29 вересня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання призначено на 27 жовтня 2026 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У поданій позовній заяві та заяві про розгляд справи без участі позивача просив здійснювати розгляд за його відсутності, позовні вимоги підтримав, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце розгляду справи була належним чином повідомлена, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою про отримання судового повідомлення. Причин неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи за її відсутності та відзиву на позовну заяву не подала.

З огляду на належне повідомлення відповідачки, її неявку без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду суд відповідно до статей 223, 280 ЦПК України постановив провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін.

20 липня 2018 року ОСОБА_1 власноруч підписала заяву № 1001082953901 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ «ПУМБ», у межах якої оформлено споживчий кредит.

Заява містить персональні та паспортні дані позичальниці, дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адресу проживання, номер мобільного телефону, реквізити банківського рахунку та її власноручний підпис, яким підтверджено прийняття публічної пропозиції банку й погодження умов кредитування.

Відповідно до пунктів 13 заяви відповідачці надавався споживчий кредит у розмірі 20 000 грн на загальні споживчі цілі строком на 24 місяці.

Пунктом 4 заяви встановлено щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99 % від початкової суми кредиту, пунктом 5 процентну ставку за користування кредитом у розмірі 0,01 % річних, пунктом 6 разову комісію в розмірі 0 грн.

Згідно з пунктом 7 заяви кредитні кошти підлягали перерахуванню на рахунок позичальниці № НОМЕР_2 , а пунктом 8 визначено кредитний продукт «Кредит на загальні цілі GP Standard ВСЕЯСНО Express (24) без довідки».

Повернення кредиту здійснювалося за ануїтетною схемою відповідно до графіка платежів, наведеного в заяві, із початком погашення 20 серпня 2018 року та завершенням строку кредитування 20 липня 2020 року.

Графіком передбачено щомісячне погашення основної суми кредиту, процентів та комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Щомісячна комісія становила 798 грн, а її загальний розмір за 24 місяці 19 152 грн.

У примітці до графіка комісію за обслуговування кредитної заборгованості визначено як плату за послуги банку щодо списання та зарахування коштів із метою повернення кредиту, розрахунково-касового обслуговування, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Окремої вартості кожного із зазначених видів послуг у заяві не визначено.

На офіційному вебсайті АТ «ПУМБ» в архіві публічних документів банку розміщено публічну пропозицію ПАТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, затверджену рішенням правління банку, оформленим протоколом № 711 від 03 липня 2018 року, яка набула чинності 16 липня 2018 року.

Відповідно до пунктів 5.2, 5.45.6 частини 5 розділу ІІ цієї публічної пропозиції споживчий кредит надається шляхом перерахування коштів за визначеними клієнтом реквізитами, а сума, строк кредитування, проценти, комісії та графік платежів визначаються заявою на приєднання.

Пунктом 5.7.1 передбачено порядок нарахування процентів за користування споживчим кредитом залежно від залишку заборгованості, схеми погашення та фактичної кількості днів у році. Пунктом 5.7.2 визначено нарахування процентів на прострочену кредитну заборгованість за ставкою 0,01 % річних до належного виконання зобов`язань.

Згідно з пунктом 5.7.3 комісія за обслуговування кредитної заборгованості встановлюється за списання та зарахування коштів із метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування, надання консультаційних та інформаційних послуг щодо споживчого кредиту. Комісія сплачується щомісячно від початкової суми кредиту в розмірі, визначеному заявою на приєднання, без розмежування вартості окремих послуг.

Пунктами 5.7.4, 5.7.5 договору окремо врегульовано разову комісію при видачі кредиту та комісію за внесення готівкових коштів через касу банку за передбачених договором умов.

На підтвердження надання кредиту позивачем подано платіжну інструкцію № TR.29795774.45215.8810 від 20 липня 2018 року, відповідно до якої банком проведено операцію з надання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 20 000 грн за договором № 1001082953901.

Надана банківська виписка за період із 20 липня 2018 року до 25 червня 2026 року підтверджує зарахування 20 липня 2018 року кредитних коштів у розмірі 20 000 грн на картковий рахунок відповідачки № НОМЕР_2 , IBAN НОМЕР_3 , за операцією № TR.29795774.45216.8810.

20 серпня 2018 року за операцією № 29795774_4074285_31578 проведено договірне списання 8,70 грн, із яких 8,53 грн зараховано на погашення основної суми кредиту за операцією № TR.29795774.411856.359 та 0,17 грн на погашення процентів за операцією № TR.29795774.411837.359.

Надалі банківська виписка відображає переведення несплачених щомісячних платежів за основною сумою кредиту до простроченої заборгованості. Інших погашень кредитного зобов`язання у виписці не відображено.

Відповідно до розрахунку АТ «ПУМБ», складеного станом на 25 червня 2026 року включно, із наданих 20 000 грн кредиту фактично погашено 8,53 грн основної суми, а її непогашений залишок становить 19 991,47 грн.

У розрахунку процентів наведено щомісячні нарахування за період із 20 липня 2018 року до 20 липня 2020 року та додаткові нарахування після завершення строку кредитування, зокрема 0,31 грн за період із 01 серпня до 01 вересня 2020 року і 7,89 грн за період із 01 вересня до 01 жовтня 2020 року. Загальна сума несплачених процентів за розрахунком банку становить 14,48 грн.

За розрахунком комісії наведено щомісячні нарахування за період із серпня 2018 року до липня 2020 року. За останні три місяці банк визначив комісію в розмірі 789,40 грн замість передбачених графіком 798 грн, а також включив окреме нарахування 25,74 грн із датою 25 червня 2026 року.

Загальна сума нарахованої та несплаченої комісії за розрахунком банку становить 19 151,94 грн. Документів, які містять розподіл цієї комісії за окремими видами банківських послуг, їх самостійну вартість або відомості про конкретні додаткові консультаційні чи інформаційні послуги, позивачем не надано.

Таким чином, за розрахунком первісного кредитора загальна заборгованість відповідачки станом на 25 червня 2026 року становить 39 157,89 грн, із яких 19 991,47 грн основна сума кредиту, 14,48 грн проценти та 19 151,94 грн комісія.

26 червня 2026 року між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» укладено договір факторингу № 1, за умовами пунктів 2.1, 2.2 якого первісний кредитор зобов`язався відступити новому кредитору права грошової вимоги за кредитними договорами, визначеними в реєстрі боржників, а фактор прийняти та оплатити їх.

Пунктом 3.1 договору факторингу визначено ціну відступлення прав вимоги в розмірі 100 000 000 грн, а пунктом 4.1 встановлено, що права вимоги переходять до нового кредитора в день надходження повної оплати на рахунок первісного кредитора.

Договір факторингу укладено в електронній формі та підписано уповноваженими представниками сторін 26 червня 2026 року, що підтверджується протоколом сервісу електронного документообігу «Вчасно».

Відповідно до платіжної інструкції № 23 від 26 червня 2026 року, UETR 2f406bc9-4194-4969-b208-8c354978c650, ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» перерахувало АТ «ПУМБ» 100 000 000 грн як оплату за договором факторингу № 1. Платіжна інструкція містить відмітку банку про виконання платежу 26 червня 2026 року.

Згідно з витягом із реєстру боржників № 1 до договору факторингу № 1 від 26 червня 2026 року до переліку відступлених прав вимоги за порядковим номером 12017 включено заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 1001082953901 від 20 липня 2018 року із зазначенням основного боргу 19 991,47 грн та загальної заборгованості 39 157,89 грн.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду.

Оцінивши надані докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, перевіривши укладення кредитного договору, фактичне надання коштів, правомірність заявлених нарахувань, розмір заборгованості та підстави переходу права вимоги, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Щодо укладення кредитного договору та фактичного надання кредитних коштів.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах та який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Суд установив, що 20 липня 2018 року ОСОБА_1 власноруч підписала заяву № 1001082953901 про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб ПАТ «ПУМБ», якою погодила отримання споживчого кредиту в сумі 20 000 грн строком на 24 місяці.

Підписана заява містить усі істотні умови кредитування, зокрема суму та строк кредиту, процентну ставку, розмір комісії, спосіб надання коштів, графік погашення та реквізити банківського рахунку позичальниці.

Укладення договору підтверджується особистим підписом відповідачки, а виконання первісним кредитором обов`язку з надання кредиту платіжною інструкцією № TR.29795774.45215.8810 від 20 липня 2018 року та банківською випискою, яка містить запис про зарахування кредитних коштів на визначений у заяві картковий рахунок.

Верховний Суд у постанові від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц зазначив, що банківські виписки за рахунками позичальника є належними доказами руху коштів та проведення банківських операцій і підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами.

Надані позивачем банківські документи містять узгоджені відомості про дату, суму, реквізити та призначення кредитної операції, а тому підтверджують фактичне отримання відповідачкою кредитних коштів у розмірі 20 000 грн.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Банківська виписка підтверджує часткове виконання відповідачкою кредитного зобов`язання 20 серпня 2018 року в загальному розмірі 8,70 грн, із яких 8,53 грн зараховано на погашення основного боргу та 0,17 грн процентів. Інших погашень кредитної заборгованості матеріали справи не містять.

Строк остаточного повернення кредиту закінчився 20 липня 2020 року, проте відповідачка зобов`язання щодо повернення його основної суми не виконала.

Таким чином, факт укладення кредитного договору, надання кредитних коштів та порушення відповідачкою обов`язку з їх повернення підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Щодо правомірності нарахування комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Позивач заявив вимогу про стягнення 19 151,94 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості, нарахованої первісним кредитором відповідно до пункту 4 заяви про приєднання та пункту 5.7.3 договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Оскільки кредитний договір укладено 20 липня 2018 року, правомірність передбачених ним комісійних платежів підлягає оцінці відповідно до законодавства, чинного на момент його укладення.

На час виникнення спірних правовідносин діяв Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII, який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом належать витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця і кредитного посередника, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено включення до загальних витрат за споживчим кредитом, зокрема, комісій кредитодавця, пов`язаних із наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, в тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості та розрахунково-касове обслуговування.

Водночас відповідно до частин першої, другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором, зобов`язаний безоплатно повідомляти інформацію про поточний розмір заборгованості, суму повернутого кредиту, надавати виписки щодо погашення заборгованості, відомості про платежі, строки та умови їх сплати, а також іншу передбачену законом інформацію.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що законодавство допускає встановлення комісії за обслуговування кредиту, однак умова договору, укладеного після 10 червня 2017 року, про оплатність інформації щодо стану кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати безоплатно один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої, другої статті 11 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Особливе значення для вирішення цієї справи має постанова Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 752/4008/20, предметом якої була правомірність установленої АТ «ПУМБ» щомісячної комісії за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,99% за кредитним договором, укладеним шляхом підписання заяви про приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

У цій постанові Верховний Суд, застосувавши висновок Великої Палати у справі № 496/3134/19, погодився з тим, що встановлена банком щомісячна плата за обслуговування кредитної заборгованості, яка фактично охоплює надання інформації щодо кредиту, безоплатність якої гарантована законом, є нікчемною. При цьому Верховний Суд зазначив, що визнання такої умови недійсною судовим рішенням не вимагається, оскільки її недійсність безпосередньо встановлена законом.

Наведений правовий висновок є безпосередньо застосовним до спірних правовідносин, оскільки у справі, що розглядається, АТ «ПУМБ» за аналогічною конструкцією договору встановило щомісячну комісію в розмірі 3,99 % від початкової суми кредиту.

Пунктом 5.7.3 договору комплексного банківського обслуговування комісія визначена як єдиний щомісячний платіж за сукупність послуг банку: списання та зарахування коштів із метою повернення кредиту, розрахунково-касове обслуговування, консультаційні та інформаційні послуги щодо споживчого кредиту.

Отже, до складу комісії прямо включено інформаційне обслуговування позичальниці без розмежування інформації, яку банк зобов`язаний надавати безоплатно відповідно до статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», та додаткових інформаційних послуг, за які допускається встановлення плати.

При цьому банк визначив комісію в розмірі 798 грн щомісячно незалежно від фактичного обсягу консультаційних чи інформаційних послуг, кількості звернень позичальниці, здійснення конкретних розрахунково-касових операцій або інших передбачених договором дій.

Умови договору не визначають окремої вартості кожного виду послуг, не встановлюють самостійної плати за додаткову інформацію на вимогу споживача та не дозволяють відокремити платні послуги від тих, безоплатність яких гарантована законом.

Зазначені в пункті 5.7.3 операції зі списання та зарахування коштів із метою погашення кредиту також не доводять правомірності всієї комісії, оскільки здійснення банком звичайних операцій із прийняття платежів, ведення обліку та погашення кредитної заборгованості саме по собі не підтверджує надання позичальниці самостійних додаткових платних послуг.

Суд також враховує, що пунктом 5.7.5 цього самого договору окремо встановлено комісію за внесення готівкових коштів через касу банку, що свідчить про самостійне правове регулювання окремих платних банківських операцій.

Таким чином, передбачена договором єдина щомісячна комісія охоплює як послуги, за які законом допускається встановлення плати, так і інформаційне обслуговування, яке кредитодавець зобов`язаний здійснювати безоплатно на вимогу споживача один раз на місяць.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно з частиною першою статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Отже, умова договору про встановлення плати за обов`язкове безоплатне інформаційне обслуговування суперечить імперативним положенням Закону України «Про споживче кредитування» та є нікчемною.

Водночас наявність у переліку інших банківських послуг не створює підстав для стягнення всієї комісії, оскільки її розмір визначений сукупно, без встановлення вартості окремих послуг. Суд не має правових підстав самостійно визначати замість сторін вартість можливої законної складової комісії та довільно виокремлювати її із загального платежу.

Позивач не надав доказів, які дозволяли б встановити самостійний розмір плати за додаткові послуги, відокремити його від оплати послуг, безоплатність яких гарантована законом, та визначити законну складову заявленої комісії.

Банківський розрахунок і виписка відображають факт нарахування відповідного платежу, однак не підтверджують правомірності його складових і не усувають встановленої невідповідності договірної умови імперативним вимогам закону.

Крім того, розрахунок містить окремий запис про комісію в сумі 25,74 грн із датою 25 червня 2026 року, тобто майже через шість років після закінчення погодженого строку кредитування.

Позивач не визначив розрахункового періоду, конкретної послуги або іншої договірної підстави виникнення цього додаткового платежу. Сам факт існування непогашеної кредитної заборгованості не є самостійною підставою для нарахування комісії після закінчення строку кредитування.

Таким чином, позивач не довів належної правової підстави для стягнення заявленої комісії в розмірі 19 151,94 грн. Ця вимога задоволенню не підлягає.

Щодо визначення дійсного залишку основної суми кредиту.

Згідно зі статтею 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2023 року у справі № 335/4991/16-ц зазначено, що при встановленні неправомірності нарахування комісії суд повинен перевірити розрахунок кредитної заборгованості та врахувати платежі, безпідставно зараховані банком на погашення такої комісії, при визначенні дійсного залишку кредитного зобов`язання.

Застосовуючи цей висновок, суд перевірив не лише заявлений розмір основного боргу, а й фактичні погашення, відображені у банківській виписці, та їх зарахування на відповідні складові кредитної заборгованості.

Установлено, що з наданих відповідачці 20 000 грн кредитних коштів 20 серпня 2018 року погашено 8,53 грн основного боргу та 0,17 грн процентів.

При цьому на погашення щомісячної комісії банк жодних коштів відповідачки не зараховував. Отже, відсутні раніше сплачені суми комісії, які підлягали б зарахуванню на виконання основного кредитного зобов`язання.

З урахуванням фактично наданої суми кредиту 20 000 грн та її погашення в розмірі 8,53 грн залишок непогашеного основного боргу становить 19 991,47 грн.

Таким чином, заявлена позивачем заборгованість за основною сумою кредиту в розмірі 19 991,47 грн підтверджена належними доказами та підлягає стягненню в повному обсязі.

Щодо процентів за користування кредитом.

Позивач заявив до стягнення 14,48 грн процентів за користування кредитними коштами, нарахованих первісним кредитором.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договором з урахуванням установлених законом вимог.

Підписаною відповідачкою заявою про приєднання погоджено процентну ставку в розмірі 0,01 % річних та строк кредитування 24 місяці, із датою остаточного повернення кредиту 20 липня 2020 року.

Пунктом 5.7.1 договору комплексного банківського обслуговування встановлено порядок нарахування процентів із урахуванням залишку кредитної заборгованості, розрахункового періоду та фактичної кількості днів у відповідному році.

Пунктом 5.7.2 цього договору передбачено продовження нарахування процентів за користування споживчим кредитом на прострочену заборгованість за ставкою 0,01 % річних до належного виконання відповідних зобов`язань.

У постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду розмежувала проценти за правомірне користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України та проценти як міру відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України.

Велика Палата зазначила, що після закінчення строку кредитування або настання іншого передбаченого договором строку повернення кредиту проценти за користування кредитом не нараховуються. Водночас сторони можуть погодити розмір процентів як міри відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, що потребує встановлення їхньої дійсної волі та правової природи відповідного платежу.

Зміст пунктів 5.7.1 і 5.7.2 дослідженого договору ПУМБ свідчить, що обидві умови регулюють саме нарахування процентів за користування споживчим кредитом. При цьому пункт 5.7.2 встановлює ту саму ставку 0,01 % річних, яка погоджена сторонами для правомірного користування кредитними коштами.

Договір не визначає ці проценти як міру відповідальності за порушення грошового зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України та не встановлює окремого розміру відповідальності за невиконання остаточного обов`язку повернути кредит.

Отже, умови договору не підтверджують чіткого та недвозначного погодження сторонами продовження нарахування процентів після 20 липня 2020 року саме як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відтак право банку нараховувати договірні проценти за користування кредитом припинилося зі спливом погодженого сторонами строку кредитування.

Натомість у розрахунку банку містяться нарахування 0,31 грн та 7,89 грн за періоди після закінчення строку кредитування. Ці суми заявлені позивачем саме як проценти за користування кредитом, а не як відповідальність за статтею 625 ЦК України.

Крім того, у відповідні періоди 2020 року діяли спеціальні положення пункту 6 розділу IV Закону України «Про споживче кредитування», які передбачали звільнення споживача від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит під час карантинних обмежень.

Таким чином, нараховані після закінчення строку кредитування проценти не мають належної правової підстави для стягнення в межах заявлених позовних вимог.

Суд також перевірив відповідність решти процентних нарахувань погодженій сторонами річній ставці.

За період із 20 липня до 20 серпня 2018 року банк зазначив нарахування 0,51 грн процентів, тоді як за погодженою ставкою 0,01 % річних на суму 20 000 грн за 31 календарний день проценти становлять 0,17 грн.

Аналогічні невідповідності наявні й у наступних розрахункових періодах. Відтак розрахунок первісного кредитора не відповідає встановленим договором умовам щодо процентної ставки та не може бути прийнятий судом у заявленому розмірі.

Водночас матеріали справи містять достатні дані для самостійного визначення процентів, належних до сплати за погодженими умовами: дату видачі кредиту, розмір наданих коштів, дату і суму часткового погашення, залишок основного боргу, строк кредитування та процентну ставку.

Суд здійснив контрольний розрахунок процентів за період із 20 липня 2018 року до 20 липня 2020 року, виходячи зі ставки 0,01 % річних, початкової суми кредиту 20 000 грн, часткового погашення основного боргу в розмірі 8,53 грн 20 серпня 2018 року та подальшого залишку 19 991,47 грн.

При розрахунку враховано фактичну кількість днів у відповідних роках: 365 днів у 2018 і 2019 роках та 366 днів у 2020 році.

За період із 20 липня до 20 серпня 2018 року проценти на суму 20 000 грн за 31 день становлять 0,16986 грн.

За період із 20 серпня до 31 грудня 2018 року включно проценти на залишок 19991,47 грн за 134 дні становлять 0,73393 грн.

За 2019 рік проценти на залишок основної суми кредиту 19 991,47 грн за 365 днів становлять 1,99915 грн.

За період із 01 січня до 19 липня 2020 року включно проценти на той самий залишок за 201 день становлять 1,09789 грн.

Загальна сума процентів за погоджений строк кредитування з урахуванням відповідних залишків заборгованості та застосуванням ставки 0,01 % річних становить 4,00 грн.

Із цієї суми відповідачкою 20 серпня 2018 року сплачено 0,17 грн процентів, що підтверджується банківською випискою та розрахунком первісного кредитора.

Отже, непогашена заборгованість за процентами, нарахованими відповідно до погоджених сторонами умов протягом строку кредитування, становить 3,83 грн.

У стягненні решти заявлених процентів у розмірі 10,65 грн належить відмовити, оскільки їх нарахування не відповідає погодженій процентній ставці та правовому режиму процентів за користування кредитними коштами.

Щодо переходу права вимоги до позивача.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а друга сторона відступає або зобов`язується відступити своє право грошової вимоги до третьої особи.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому.

Суд установив, що договір факторингу № 1 від 26 червня 2026 року укладений між АТ «ПУМБ» та ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» у належній формі та підписаний уповноваженими представниками обох сторін.

Відповідно до пунктів 3.1, 3.2 та 4.1 договору факторингу перехід права вимоги пов`язаний із надходженням повної оплати в розмірі 100 000 000 грн на рахунок первісного кредитора.

Виконання відповідного платежу підтверджується платіжною інструкцією № 23 від 26 червня 2026 року, яка містить банківську відмітку про його виконання цієї ж дати.

Витяг із реєстру боржників № 1 дозволяє однозначно ідентифікувати відповідачку, її кредитний договір та розмір переданого права вимоги. Зазначені у витягу відомості узгоджуються з реквізитами кредитного договору й банківським розрахунком.

Таким чином, суд установив, що 26 червня 2026 року ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1001082953901 від 20 липня 2018 року.

Водночас відступлення права вимоги не змінює змісту первісного кредитного зобов`язання та не створює для боржниці обов`язку сплачувати платежі, які не підлягали стягненню на користь первісного кредитора.

Тому зазначений у реєстрі боржників загальний розмір заборгованості 39 157,89 грн підтверджує обсяг вимоги, заявлений до відступлення, однак не є самостійним доказом правомірності кожної її складової.

Неповідомлення боржника про відступлення права вимоги саме по собі не припиняє кредитного зобов`язання та не звільняє від його виконання, якщо боржник не виконав зобов`язання ні первісному, ні новому кредитору. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц.

Доказів виконання відповідачкою кредитного зобов`язання після переходу права вимоги матеріали справи не містять.

Отже, позивач є належним кредитором у спірному зобов`язанні та має право вимагати виконання відповідачкою обов`язку з повернення непогашеного кредиту та сплати правомірно нарахованих процентів.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

За результатами дослідження доказів суд установив факт укладення між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 кредитного договору № 1001082953901 від 20 липня 2018 року, надання відповідачці 20 000 грн кредитних коштів, невиконання нею обов`язку з їх повернення у встановлений строк та перехід права вимоги до ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ».

Водночас заявлена позивачем заборгованість у розмірі 39 157,89 грн не відповідає дійсному обсягу грошового зобов`язання відповідачки, оскільки включає комісію, законність стягнення якої не доведена, а також проценти, нараховані всупереч погодженій ставці та поза строком кредитування.

Відсутність відзиву відповідачки не звільняє позивача від передбаченого статтею 81 ЦПК України обов`язку довести правомірність і розмір кожної заявленої до стягнення складової заборгованості. Заочний розгляд справи не змінює встановлених законом правил доказування та не створює презумпції правильності розрахунку кредитора.

Надані докази підтверджують непогашену основну суму кредиту в розмірі 19 991,47 грн та заборгованість за правомірно нарахованими процентами за користування кредитом у розмірі 3,83 грн.

Отже, позовні вимоги ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 19 995,30 грн. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 19 162,59 грн належить відмовити.

Судові витрати.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № CF-1001082953901 від 15 вересня 2026 року з відміткою банку про виконання платежу.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково в розмірі 19 995,30 грн із заявлених 39 157,89 грн, що становить 51,0633 %, на користь позивача з відповідачки підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1 359,51 грн. Решта сплаченого судового збору покладається на позивача.

Позивач також просить стягнути з відповідачки 10 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження цих витрат надано договір про надання правничої допомоги від 26 березня 2026 року, укладений між ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» та адвокатом Рудзеєм Юрієм Володимировичем, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЖТ № 001139 від 25 листопада 2019 року, довіреність на представництво інтересів товариства та акт наданих послуг від 30 червня 2026 року.

Відповідно до зазначеного акта вартість правничої допомоги становить 10 000 грн, з яких 2 000 грн правовий аналіз кредитних документів та консультація, 6 000 грн підготовка позовної заяви, 2 000 грн супровід цивільної справи під час судового розгляду.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг, ціною позову та значенням справи для сторони.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною третьою статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує їх пов`язаність із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність розміру таких витрат до предмета спору, ціну позову, значення справи для сторін, а також інші визначені законом обставини.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критеріїв їх реальності, необхідності та розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи.

У постановах від 08 квітня 2026 року у справі № 751/9914/24 та від 29 квітня 2026 року у справі № 158/1476/25 Верховний Суд розмежував зменшення витрат на правничу допомогу за критерієм співмірності відповідно до статті 137 ЦПК України, що потребує клопотання іншої сторони, та застосування судом критеріїв частини третьої статті 141 ЦПК України при розподілі судових витрат, яке допускається і з власної ініціативи суду.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04, пункти 268, 269) виходив із того, що відшкодуванню підлягають лише ті витрати, щодо яких доведено їх фактичність, неминучість та обґрунтованість розміру.

Оцінюючи заявлені витрати, суд ураховує, що справа є малозначною, стосується стягнення заборгованості за одним кредитним договором, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, без подання відповідачкою відзиву, без проведення додаткових процесуальних дій, які потребували б значного обсягу правничої допомоги, та без участі адвоката в судовому засіданні.

Матеріали справи складаються переважно з типових документів: заяви про приєднання до договору банківського обслуговування, платіжної інструкції, банківської виписки, розрахунку заборгованості та стандартних документів щодо відступлення права вимоги. Їх дослідження не вимагало виконання адвокатом значного обсягу індивідуальної правової роботи.

Суд також ураховує зміст акта наданих послуг від 30 червня 2026 року.

Передбачена цим актом послуга вартістю 2 000 грн, визначена як супровід цивільної справи під час судового розгляду, включає аналіз відзиву, підготовку відповіді на відзив, заперечень, додаткових пояснень, процесуальних клопотань та моніторинг судових рішень.

Однак позовна заява надійшла до суду лише 16 вересня 2026 року, а провадження відкрито 29 вересня 2026 року. Відповідачка відзиву не подавала, додаткових процесуальних документів, які потребували б підготовки відповіді чи заперечень, до суду не надходило, участі в судовому засіданні адвокат не брав.

Отже, складений ще до звернення до суду акт не підтверджує фактичного виконання зазначених робіт із супроводу справи під час її судового розгляду. Підстав для покладення відповідних витрат на відповідачку суд не встановив.

Крім того, правовий аналіз кредитного договору, перевірка розрахунку заборгованості, оцінка доказів та формування правової позиції, окремо оцінені в 2 000 грн, за своїм змістом значною мірою охоплюються підготовкою позовної заяви, вартість якої визначена в розмірі 6 000 грн.

Заявлена вартість підготовки позовної заяви також не відповідає фактичному обсягу необхідної роботи з огляду на типовий характер спору, використання стандартних кредитних документів та відсутність складних процесуальних питань під час розгляду справи.

Визначений сторонами договору розмір гонорару є обов`язковим у їхніх договірних відносинах, однак сам по собі не зумовлює обов`язку іншої сторони компенсувати його в повному обсязі.

Суд визнає необхідними та безпосередньо пов`язаними з розглядом справи витрати на дослідження кредитних документів, визначення правової позиції та підготовку позовної заяви. Водночас відшкодування всіх заявлених 10 000 грн не відповідало б критеріям обґрунтованості та пропорційності, встановленим частиною третьою статті 141 ЦПК України.

За встановлених обставин суд вважає обґрунтованим для цілей розподілу судових витрат розмір професійної правничої допомоги 4 000 грн.

Оскільки позов задоволено частково, зазначені витрати підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених вимог.

Частка задоволених позовних вимог становить 51,0633 %, тому з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 042,53 грн (4 000 грн ? 19 995,30 грн / 39 157,89 грн).

Решта заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідачки не відшкодовується.

Таким чином, із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «СМАРТ ПЕЙ» підлягають стягненню судовий збір у розмірі 1 359,51 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 042,53 грн, усього 3 402,04 грн судових витрат.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263265, 268, 273, 274, 279282, 284, 354 ЦПК України, статтями 204, 215217, 512, 514, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 628, 629, 634, 1048, 1049, 1054, 1056-1, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» заборгованість за кредитним договором № 1001082953901 від 20 липня 2018 року в загальному розмірі 19 995 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 30 копійок, з яких:

?19 991 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто одна) гривня 47 копійок заборгованість за основною сумою кредиту;

?3 (три) гривні 83 копійки заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості в розмірі 19 162 (дев`ятнадцять тисяч сто шістдесят дві) гривні 59 копійок відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ» судовий збір у розмірі 1 359 (одна тисяча триста п`ятдесят дев`ять) гривень 51 копійка та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 042 (дві тисячі сорок дві) гривні 53 копійки.

У відшкодуванні решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 957 (сім тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім) гривень 47 копійок за рахунок відповідачки відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідачки, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідачка має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення. У такому випадку строк на апеляційне оскарження обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом установлених ЦПК України строків не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СМАРТ ПЕЙ», код ЄДРПОУ 43696954, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, корпус А, офіс 303, рахунок IBAN НОМЕР_4 в АТ «ОТП БАНК».

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Р. Вітер