Рішення № 140947366, 27.10.2026, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

154/4030/26

2/154/2177/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

27 жовтня 2026 року м. Володимир

Володимирський міський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Вітера І.Р.,

за участю секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Володимирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2026 року до Володимирського міського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (далі - ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Стислий виклад позовних вимог

Позов обґрунтований тим, що 13 квітня 2026 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір № 593237001 про надання кредиту, відповідно до умов якого позивач надав відповідачці кредит у розмірі 6 000,00 грн зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

Позивач зазначає, що кредитний договір укладено шляхом обміну електронними повідомленнями та підписано відповідачкою з використанням одноразового ідентифікатора UA-9884, надісланого на зазначений нею номер мобільного телефону.

На виконання умов договору кредитні кошти в розмірі 6 000,00 грн перераховано на банківську картку відповідачки № НОМЕР_1 .

Однак відповідачка належним чином не виконала своїх договірних зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати передбачених договором платежів, здійснивши лише часткову оплату в загальному розмірі 1 760,00 грн.

Унаслідок неналежного виконання зобов`язань станом на 08 вересня 2026 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 15 220,00 грн, яка складається з 6 000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту, 5 880,00 грн процентів за користування кредитом, 2 760,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, та 580,00 грн комісії.

Посилаючись на порушення відповідачкою умов кредитного договору, позивач просить стягнути зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати.

Позиція учасників справи, процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою Володимирського міського суду Волинської області від 29 вересня 2026 року відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та витребувано в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» відомості щодо належності відповідачці банківської картки і руху коштів за відповідним рахунком.

16 жовтня 2026 року на виконання ухвали суду надійшло повідомлення АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 15 жовтня 2026 року № BTE-45498 разом із випискою про рух коштів за банківським рахунком відповідачки за період з 13 квітня по 03 серпня 2026 року.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання 27 жовтня 2026 року не з`явилася, хоча була належним чином повідомлена про дату, час і місце його проведення, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення. Причин неявки суду не повідомила, відзиву на позовну заяву не подала.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за умови належного повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, його неявки без поважних причин або без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутності заперечень позивача проти такого вирішення справи.

За встановлених процесуальних обставин суд постановив здійснювати заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини справи, встановлені судом за доказами сторін

Згідно з договором № 593237001 про надання кредиту від 13 квітня 2026 року, укладеним в електронній формі між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 , позивач зобов`язався надати відповідачці споживчий кредит у розмірі 6 000,00 грн, а відповідачка - повернути отримані кошти, сплатити проценти за користування ними та передбачену договором комісію.

Відповідно до пунктів 2.3-2.5, 2.8, 2.13, 2.14 договору строк кредитування становить 16 тижнів, з 13 квітня до 03 серпня 2026 року включно, стандартна процентна ставка - 1% на день, фіксована, комісія за видачу кредиту - 1 200,00 грн, яка нараховується одноразово в день видачі кредиту. Пунктами 2.9-2.12 договору визначено орієнтовну загальну вартість кредиту - 12 215,37 грн, загальні витрати - 6 215,37 грн, денну процентну ставку - 0,92%.

Пунктом 4.2.2 договору встановлено графік із восьми платежів, перший з яких у розмірі 1 520,00 грн підлягав сплаті 27 квітня 2026 року та складався з 900,00 грн процентів і 620,00 грн комісії. Наступний платіж у такому ж розмірі визначено на 11 травня 2026 року, а останній - на 03 серпня 2026 року. Загальна сума платежів за графіком за умови належного виконання договору становила 12 136,48 грн, з яких 6 000,00 грн - основна сума кредиту, 4 936,48 грн - проценти та 1 200,00 грн - комісія.

Відповідно до пункту 4.4 договору в разі надходження платежу, який перевищує розмір періодичного платежу за графіком, кредитодавець зараховує кошти в наступний період відповідно до графіка платежів. Пунктом 4.5 договору передбачено, що в разі недостатності здійсненого платежу для повного виконання зобов`язання застосовується черговість погашення вимог, визначена статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування».

Пунктом 7.5 договору передбачено нарахування процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України в разі прострочення виконання грошових зобов`язань, із встановленням їх граничного щоденного та загального розміру.

З наданих позивачем паспорта споживчого кредиту, пропозиції (оферти), акцепту, анкети позичальниці та візуальної послідовності електронних дій убачається, що 13 квітня 2026 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , із використанням номера мобільного телефону НОМЕР_3 здійснила оформлення кредиту через інформаційно-комунікаційну систему кредитодавця, ознайомилася з умовами кредитування та прийняла пропозицію про укладення договору № 593237001, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9884. В акцепті зазначено час підписання - 20 год 28 хв 53 с.

В анкеті позичальниці, сформованій 08 вересня 2026 року як витяг із системи кредитодавця, зазначено її персональні та контактні дані, бажану суму кредиту 6 000,00 грн і реквізити банківської картки № НОМЕР_1 , визначеної для перерахування кредитних коштів.

Згідно з підтвердженням ТОВ «ПрофітГід» про здійснення переказу грошових коштів, 13 квітня 2026 року о 20 год 29 хв за платіжною інструкцією № 42a99a55-375e-11f1-b910-000c29d57ed2_1 здійснено переказ 6 000,00 грн від ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» на банківську картку № НОМЕР_4 . Номер транзакції - 47610-13535-20083, код авторизації - 910059, RRN - НОМЕР_5 . Призначення платежу - видача кредитних коштів ОСОБА_1 за договором № 593237001 від 13 квітня 2026 року.

Листом АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» від 15 жовтня 2026 року № BTE-45498, отриманим судом 16 жовтня 2026 року на виконання ухвали про витребування доказів, підтверджено, що банківська картка № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 та до неї відкрито відповідний банківський рахунок. Додана до листа виписка за період із 13 квітня до 03 серпня 2026 року містить операцію зарахування 13 квітня 2026 року о 20 год 29 хв 14 с коштів у розмірі 6 000,00 грн від Business Pozyka LLC.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором № 593237001 за період із 13 квітня до 03 серпня 2026 року на основну суму кредиту 6 000,00 грн щоденно нараховувалися проценти за ставкою 1%, що становило 60,00 грн на день. Загальна сума нарахованих договірних процентів за 113 календарних днів становила 6 780,00 грн.

Зазначений розрахунок містить відомості про здійснення відповідачкою 29 квітня 2026 року платежу в розмірі 1 760,00 грн, який кредитодавець зарахував у рахунок погашення процентів за користування кредитом - 900,00 грн, комісії - 620,00 грн та процентів відповідно до статті 625 ЦК України - 240,00 грн. На погашення основної суми кредиту кошти не зараховувалися.

За розрахунком заборгованості та довідкою ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» станом на 08 вересня 2026 року загальний розмір заборгованості відповідачки визначено в сумі 15 220,00 грн, з яких 6 000,00 грн - основна сума кредиту, 5 880,00 грн - договірні проценти, 580,00 грн - комісія та 2 760,00 грн - проценти, нараховані відповідно до статті 625 ЦК України.

Інших платежів на погашення заборгованості позивачем не обліковано. Додаткових угод про зміну строку кредитування чи умов нарахування процентів матеріали справи не містять.

Застосовані судом норми права, мотиви та висновки суду

Дослідивши наявні у справі докази, встановивши зміст спірних правовідносин та перевіривши обґрунтованість заявлених вимог, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Щодо укладення кредитного договору та фактичного надання кредиту

Відповідно до частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до частини першої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» підписання електронного правочину може здійснюватися, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором у випадках, передбачених законом.

Надані позивачем оферта, акцепт, електронний примірник договору, анкета позичальниці та відомості про послідовність електронних дій узгоджуються між собою щодо особи позичальниці, дати укладення договору, його номера, суми кредиту, погоджених умов кредитування та реквізитів платіжного засобу.

Акцепт договору здійснено з використанням одноразового ідентифікатора UA-9884, надісланого на зазначений відповідачкою номер мобільного телефону. Документи містять відомості про вчинення відповідних електронних дій 13 квітня 2026 року.

Оцінюючи зазначені докази, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 04 лютого 2026 року у справі № 758/14925/23, щодо необхідності встановлення достовірності, цілісності та незмінюваності електронних документів з урахуванням способу їх підписання, передавання та зберігання.

У цій справі відомості про укладення договору підтверджуються не лише документами, сформованими інформаційною системою кредитодавця, а й фактичним перерахуванням погодженої суми кредиту на особистий банківський рахунок відповідачки. Відповідачка достовірності поданих документів не оспорювала, клопотань про перевірку їх оригіналів не заявляла.

Верховний Суд у постанові від 24 червня 2026 року у справі № 286/3618/24 звернув увагу на необхідність належної перевірки факту ідентифікації позичальника та належності йому платіжного засобу, на який перераховано кредитні кошти.

У цій справі така перевірка здійснена судом шляхом витребування від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформації, що безпосередньо підтверджує належність платіжної картки ОСОБА_1 та зарахування на її рахунок 6 000,00 грн від ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 13 квітня 2026 року.

Банківська виписка, отримана безпосередньо від банку на виконання ухвали суду, узгоджується з підтвердженням платіжного оператора ТОВ «ПрофітГід» щодо дати, суми й отримувача переказу.

Відтак суд установив, що 13 квітня 2026 року між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 593237001 у належній електронній формі, а позивач виконав своє зобов`язання щодо надання відповідачці кредитних коштів у розмірі 6 000,00 грн.

Щодо виконання кредитного зобов`язання та договірних процентів

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню в цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Договором № 593237001 сторони погодили надання кредиту на визначений строк зі сплатою фіксованих процентів у розмірі 1% на день від залишку основної суми кредиту.

Зазначена ставка застосовувалася протягом погодженого строку кредитування, який завершився 03 серпня 2026 року. Після цієї дати нарахування договірних процентів позивач не здійснював.

Загальна сума процентів, нарахованих позивачем за період із 13 квітня до 03 серпня 2026 року включно, становить 6 780,00 грн, що відповідає 113 календарним дням користування кредитом за ставкою 1% на день від 6 000,00 грн.

Відповідачка здійснила лише один платіж у розмірі 1 760,00 грн, після чого припинила виконання встановленого договором графіка платежів. Доказів повернення решти кредиту, сплати інших платежів чи припинення зобов`язання з передбачених законом підстав матеріали справи не містять.

Отже, невиконання відповідачкою обов`язку щодо повернення кредиту та сплати договірних процентів доведене, а відповідні вимоги позивача підлягають задоволенню в межах правомірно визначеної заборгованості.

Щодо застосування Закону України «Про споживче кредитування» та правомірності договірних платежів

Відповідно до частини четвертої статті 3 Закону України «Про споживче кредитування» до кредитів, загальний розмір яких не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору, застосовуються вимоги цього Закону, за винятком прямо визначених ним положень, зокрема статті 19.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» мінімальну заробітну плату з 01 січня 2026 року встановлено в місячному розмірі 8 647,00 грн.

Оскільки кредит за договором № 593237001 становить 6 000,00 грн, стаття 19 Закону України «Про споживче кредитування» безпосередньо до спірних правовідносин не застосовується. Водночас сторони в пункті 4.5 договору погодили застосування визначеної цією статтею черговості погашення вимог, що має значення як договірна умова.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 534 ЦК України в разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання в повному обсязі вимоги кредитора погашаються в установленій цією статтею черговості, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміст пунктів 4.4 і 4.5 договору свідчить про погодження сторонами спеціального порядку зарахування внесених платежів з урахуванням установленого графіка виконання зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, зокрема шляхом збільшення суми періодичних платежів.

У цій справі платіж відповідачки від 29 квітня 2026 року не супроводжувався окремим волевиявленням про дострокове повернення частини основної суми кредиту. За погодженим пунктом 4.4 договору його перевищення над черговим платежем зараховується в наступний платіжний період.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом охоплюють витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти, комісії та інші обов`язкові платежі.

Згідно з частинами четвертою та п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка визначається співвідношенням загальних витрат за споживчим кредитом до загального розміру кредиту та строку кредитування, а її максимальний розмір не може перевищувати 1%.

Погоджена сторонами денна процентна ставка становить 0,92%, що не перевищує встановленого законом обмеження. При її визначенні кредитодавець врахував передбачені договором загальні витрати, зокрема одноразову комісію за видачу кредиту.

Пунктом 2.5 договору прямо передбачено одноразову комісію за видачу кредиту в розмірі 1 200,00 грн, яка нараховується в день його фактичного надання. Зміст зазначеної умови не передбачає періодичних нарахувань комісії за обслуговування кредитної заборгованості або плати за надання інформації про стан кредиту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 сформульовано висновок щодо нікчемності умов про оплатність надання споживачу інформації про стан кредитної заборгованості, яку він має право отримувати безоплатно. Зазначений висновок стосується іншого виду платежу, ніж погоджена сторонами одноразова комісія за видачу кредиту.

Оцінивши зміст договору, паспорт споживчого кредиту, порядок нарахування комісії та включення її до загальних витрат за кредитом, суд установив, що комісія в розмірі 1 200,00 грн є одноразовою складовою погодженої сторонами плати за надання фінансової послуги, а не періодичною платою за обслуговування заборгованості.

Відтак підстав для відмови у стягненні непогашеної частини зазначеної комісії за встановлених обставин суд не встановив.

Щодо перерахунку заборгованості з урахуванням здійсненого платежу

Перевіряючи розрахунок позивача, суд установив, що 29 квітня 2026 року відповідачка внесла 1 760,00 грн, тоді як розмір першого періодичного платежу за графіком, строк якого настав 27 квітня 2026 року, становив 1 520,00 грн.

Цей платіж складався з 900,00 грн процентів за користування кредитом і 620,00 грн комісії. Отже, внесених відповідачкою коштів було достатньо для його повного погашення.

Перевищення внесеної суми над першим періодичним платежем становило 240,00 грн, які відповідно до пункту 4.4 договору підлягали зарахуванню в наступний платіжний період.

Натомість позивач зарахував зазначені 240,00 грн на погашення процентів, нарахованих як відповідальність за статтею 625 ЦК України, правомірність яких суд оцінює окремо.

Оскільки такі нарахування не підлягають сплаті відповідачкою в силу прямої законодавчої заборони, кошти в розмірі 240,00 грн не могли бути спрямовані на їх погашення та підлягають врахуванню в рахунок виконання чинного договірного зобов`язання.

За встановленою договором черговістю та графіком платежів внесені відповідачкою 1 760,00 грн підлягають зарахуванню таким чином: 900,00 грн - на погашення процентів першого періоду, 620,00 грн - на погашення комісії першого періоду, 240,00 грн - на погашення процентів наступного періоду.

Загальна сума процентів, нарахованих за весь строк користування кредитом, становить 6 780,00 грн. З урахуванням погашення 1 140,00 грн залишок заборгованості за договірними процентами становить 5 640,00 грн.

Залишок заборгованості за комісією становить 580,00 грн, що відповідає різниці між погодженою договором сумою 1 200,00 грн та сплаченими 620,00 грн.

Основна сума кредиту в розмірі 6 000,00 грн залишилася непогашеною. Підстав для зміни бази нарахування договірних процентів у зв`язку зі здійсненим платежем суд не встановив.

Отже, правильний розмір невиконаного договірного зобов`язання становить 12 220,00 грн, з яких 6 000,00 грн - основна сума кредиту, 5 640,00 грн - проценти за користування кредитом та 580,00 грн - комісія.

Щодо вимог про стягнення процентів за статтею 625 ЦК України

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування в разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 сформульовано висновок про поширення дії пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на кредитні договори та звільнення позичальника від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, за період дії встановленого законом особливого правового режиму.

У цій справі кредитний договір укладено 13 квітня 2026 року, а всі заявлені позивачем нарахування відповідно до статті 625 ЦК України здійснені в період дії воєнного стану.

За змістом пункту 7.5 договору такі нарахування є саме відповідальністю за прострочення виконання грошового зобов`язання, а не процентами як платою за правомірне користування кредитними коштами.

Отже, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким відповідачку звільнено від обов`язку сплачувати зазначену відповідальність.

Встановлення сторонами іншого розміру процентів річних у пункті 7.5 договору цього висновку не змінює, оскільки договір не може скасовувати передбачене законом звільнення позичальника від відповідальності.

Тому вимога позивача про стягнення 2 760,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Водночас 240,00 грн, які позивач зарахував у погашення таких нарахувань, враховані судом у рахунок виконання договірного зобов`язання відповідно до пункту 4.4 договору, що зумовлює зменшення заявленої заборгованості за договірними процентами.

Загальний висновок суду

Оцінюючи докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд установив, що між сторонами укладено кредитний договір № 593237001 від 13 квітня 2026 року, позивач фактично надав відповідачці кредитні кошти в розмірі 6 000,00 грн, а відповідачка належним чином не виконала зобов`язання щодо їх повернення та сплати передбачених договором платежів.

Разом із тим наданий позивачем розрахунок заборгованості не в повному обсязі відповідає умовам договору та вимогам законодавства, оскільки частину внесеного відповідачкою платежу безпідставно спрямовано на погашення відповідальності за статтею 625 ЦК України, від сплати якої позичальницю звільнено законом.

Після перевірки нарахувань та врахування здійсненого платежу за погодженим сторонами порядком погашення суд установив обґрунтовану заборгованість у загальному розмірі 12 220,00 грн, яка складається з 6 000,00 грн основної суми кредиту, 5 640,00 грн процентів за користування кредитом та 580,00 грн комісії.

Відповідно позов ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 12 220,00 грн заборгованості за кредитним договором № 593237001 від 13 квітня 2026 року. У задоволенні решти позовних вимог у розмірі 3 000,00 грн належить відмовити.

Судові витрати

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Їх розмір визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, їх зв`язок із розглядом справи, обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а також поведінку учасників справи під час судового розгляду.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір від 15 травня 2026 року, укладений між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та Адвокатським об`єднанням «ПРАВОВИЙ БАЛАНС», рахунок-фактуру № 05-593237001 від 15 травня 2026 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Глуховецького О.С. та витяг із Єдиного реєстру адвокатів України.

Пунктом 4.3 зазначеного договору передбачено фіксований гонорар за підготовку однієї позовної заяви в розмірі 10 000,00 грн.

Водночас відповідно до пункту 4.5 договору оплата гонорару здійснюється клієнтом у розмірі фактично компенсованих йому витрат на професійну правничу допомогу не пізніше шести місяців із дати надходження відповідної компенсації. Пунктом 4.6 договору передбачено складення акта за результатами надання правничої допомоги після оплати гонорару.

Згідно з рахунком-фактурою № 05-593237001 від 15 травня 2026 року вартість правничої допомоги в розмірі 10 000,00 грн визначена виключно за підготовку позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Доказів фактичної оплати зазначеного гонорару та акта приймання наданих послуг матеріали справи не містять. Водночас з урахуванням погодженого сторонами порядку розрахунків сама собою відсутність таких документів не виключає відшкодування витрат, які підлягають сплаті відповідно до договору.

Оцінюючи обґрунтованість заявленої суми, суд враховує, що ця справа є малозначною, предметом спору є стягнення заборгованості за одним кредитним договором із ціною позову 15 220,00 грн. Позов ґрунтується на стандартних договірних документах кредитодавця, розрахунку заборгованості та документах, що підтверджують перерахування кредитних коштів.

Із наданих доказів убачається, що заявлений гонорар стосується підготовки одного процесуального документа - позовної заяви. Доказів надання адвокатським об`єднанням інших самостійних послуг у цій справі, які потребували додаткових витрат, позивач не подав. Представник позивача участі в судових засіданнях не брав, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження.

Крім того, позовну заяву подано через підсистему «Електронний суд» представницею позивача Танцуріною Є.В., тоді як надані документи не містять окремого підтвердження обсягу фактично виконаних адвокатським об`єднанням робіт, окрім загального визначення послуги з підготовки позову в рахунку-фактурі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23 сформульовано висновок, відповідно до якого суд, вирішуючи питання розподілу судових витрат, на підставі частини третьої статті 141 ЦПК України вправі з власної ініціативи не покладати на іншу сторону всі заявлені витрати на професійну правничу допомогу, якщо їх розмір не відповідає критеріям обґрунтованості, необхідності та пропорційності предмету спору.

Аналогічний підхід щодо розмежування зменшення розміру витрат за клопотанням іншої сторони відповідно до статті 137 ЦПК України та вирішення питання про їх розподіл за критеріями статті 141 ЦПК України застосований Верховним Судом у постанові від 26 травня 2026 року у справі № 199/3522/24.

При визначенні розміру компенсації суд також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, щодо необхідності оцінки реальності, необхідності та розумності адвокатських витрат.

Європейський суд з прав людини у пункті 268 рішення від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited проти України» (заява № 19336/04) зазначив, що відшкодуванню підлягають лише фактичні та неминучі витрати, розмір яких є обґрунтованим.

Застосовуючи зазначені критерії до встановлених обставин справи, суд виходить із того, що погоджений позивачем з адвокатським об`єднанням гонорар у розмірі 10 000,00 грн становить значну частину ціни позову, тоді як підтверджений обсяг правничої допомоги обмежується підготовкою однієї позовної заяви у типовому спорі про стягнення кредитної заборгованості.

Саме лише погодження сторонами фіксованого гонорару не створює безумовного обов`язку відповідачки компенсувати його в повному розмірі. Умови договору про правничу допомогу є обов`язковими для його сторін, однак не визначають автоматично розмір витрат, які можуть бути покладені на іншу сторону судового спору.

За сукупністю встановлених обставин суд вважає обґрунтованим та пропорційним покладення на відповідачку витрат на професійну правничу допомогу в межах 4 000,00 грн до застосування пропорції задоволених позовних вимог. Решта заявлених витрат у розмірі 6 000,00 грн не відповідає критеріям розумної необхідності та пропорційності предмету спору, а тому не підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачки.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, відповідно до пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Заявлена сума позову становить 15 220,00 грн, із яких судом задоволено 12 220,00 грн, що становить 80,2891% позовних вимог.

Таким чином, із визначених судом 4 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу на відповідачку підлягає покладенню 3 211,56 грн.

Крім того, платіжною інструкцією № 27897 від 14 вересня 2026 року підтверджено сплату позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 2 137,62 грн судового збору.

Отже, загальний розмір судових витрат, що підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», становить 5 349,18 грн, з яких 2 137,62 грн - судовий збір та 3 211,56 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280-284 ЦПК України, статтями 526, 530, 534, 610, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 639, 1048, 1054, 1056-1, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 3, 8, 16 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за договором № 593237001 про надання кредиту від 13 квітня 2026 року в загальному розмірі 12 220 (дванадцять тисяч двісті двадцять) гривень 00 копійок, з яких:

-6 000,00 грн - заборгованість за основною сумою кредиту;

-5 640,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом;

-580,00 грн - заборгованість за комісією.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судові витрати в загальному розмірі 5 349 (п`ять тисяч триста сорок дев`ять) гривень 18 копійок, з яких:

-2 137,62 грн - судовий збір;

-3 211,56 грн - витрати на професійну правничу допомогу.

Заочне рішення може бути переглянуте Володимирським міським судом Волинської області за письмовою заявою відповідачки.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачкою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення відповідачка має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку. У такому разі строк на апеляційне оскарження рішення обчислюється з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ 41084239, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411; банківський рахунок IBAN НОМЕР_6 в АТ «ОТП БАНК», МФО 300528.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І.Р. Вітер