Рішення № 140938089, 26.10.2026, Козельщинський районний суд Полтавської області

Справа №533/820/26

Провадження №2/533/697/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(за правилами спрощеного позовного провадження)

26 жовтня 2026 року Козельщинський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді Оксенюк М. М.,

за участі: секретаря судового засідання Шуліки Л. Г.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В

13.08.2026 через систему «Електронний суд» представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 23 червня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про надання фінансового кредиту №260992. За його умовами кредитодавець надав відповідачу 6000,00 грн, строком на 90 днів, до 20.09.2024, зі сплатою 1,22% на добу.

ТОВ «Клай Інвест» умови кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит. Однак, відповідач належним чином умов кредитного договору не виконав, в зв`язку з чим виникла заборгованість, яка становить 25171,20 грн, з яких: 6000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 5671,20,00 грн заборгованість за відсотками; 1500,00 грн заборгованість за комісіями; 12000,00 грн заборгованість за пенею.

23 грудня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №2312024/1, згідно з яким останній набув право вимоги до боржників, зокрема, й до ОСОБА_1 за кредитним договором №260992 від 23.06.2024.

Посилаючись на вказане, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 25171,20 грн та понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу 6000,00 грн.

Згідно ухвали Козельщинського районного суду Полтавської області від 25.08.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та задоволено клопотання про витребування доказів.

03.09.2026 через сервіс «Електронний суд» до суду надійшов відзив від ОСОБА_1 , з якого вбачається, що відповідач з 21.11.2024 перебуває на військовій службі в ЗСУ. З позовними вимогами не погоджується в частині розміру заборгованості за відсотками, комісією та пенею, вважає їх необгрунтованими, з порушенням імперативних норм чинного законодавства та такими, що підлягають відхиленню. Позивач нарахував заборгованість за відсотками у сумі 5671,2 грн, однак, це не відповідає умовам п. 1.3 договору від 23.06.2024 №260992, відповідно до якого За користування кредитом Клієнт сплачує Товариству 445,3% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 1,22% (процентів) на добу. Так,

відповідно до цього пункту за користування кредитом відповідач мав сплатити за 24.06.2026 73,2 грн, а не 146,4 грн, що становить 2,44% - як вказує Позивач в розрахунку. Позивач нарахував заборгованість за комісіями у сумі 1500,00 грн. Відповідно до п. 1.4 Договору від 23.06.2024 №260992 За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням Кредиту, юридичне оформлення Клієнт сплачує Товариству 25% від суми фінансового кредиту. Однак, жодних відповідних послуг Відповідач не отримував. Тобто, в даному випадку нарахування комісії за обслуговування кредиту суперечить вимогам статей 8, 11 Закону України «Про споживче кредитування» та підзаконних актів НБУ, оскільки Позивачем не доведено надання окремих послуг за вказану комісію. Далі відповідач зазначив, що у позовній заяві Позивач позиціонує 12000,00 грн як «пеню», а у розрахунку заборгованості за кредитом колонка «Пеня» - пуста, сума 12000,00 грн значиться у колонці «Відсотки на прострочці». Окрім цього просив зменшити розмір витрат на правничу допомогу, з огляду на їх неспівмірність та часткову обґрунтованість позову (а.с.71-73).

08.09.2026 через сервіс «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача Сімутіна М.Р., з якої вбачається, що відповідачем не заперечується факт укладання кредитного договору. Отже, після отримання відповідачем кредитних коштів у нього виник обов`язок належним чином виконувати умови укладеного договору, зокрема щодо повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та у разі прострочення передбаченої договором пені. Отже, умови договору є результатом погодженого волевиявлення його сторін, а тому підлягають виконанню. Сторони при укладенні договору прямо визначили правовий наслідок порушення відповідачем строку виконання грошового зобов`язання нарахування пені (п.5.3, 3.2 договору). Умова про пеню була невід`ємною складовою погодженого сторонами механізму виконання кредитного зобов`язання, а не була сформована позивачем після виникнення спору. Відтак твердження відповідача про безпідставність нарахування пені суперечать безпосередньо змісту укладеного ним договору. Щодо нарахованих відсотків зазначив, що відповідно до Додатку №1 до договору сторонами було погоджено Графік розрахунків, у якому визначено загальну суму відсотківза користування кредитом 6588 грн, а заявлено до стягнення 5671,20 грн, таким чином, заявлений до стягнення розмір процентів не перевищує погодженого сторонами розміру. Позивач надав разом із позовом усі необхідні докази отримання професійної правничої допомоги по справі,що підтверджують співмірність та справедливість витрат на професійну правничу допомогу із складністю справи, часом, обсягом та ціною позову, а отже стягнення із відповідача витрат на професійну (правову) допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн підлягають до задоволення (а.с.93-100).

10.09.2026 через сервіс «Електронний суд» до суду надійшла заперечення на відповідь на відзив від відповідача ОСОБА_1 , з яких вбачається, що у відповіді на відзив Позивач вказує на погодження відповідачем умов Договору та виникнення обов`язку зі сплати пені, неустойки та комісії відповідно до умов Договору аргументуючи виникнення моїх обов`язків виключно на підставі договірних відносин, нівелюючи норми права. Що стосується пені у сумі 12000,00 грн за надання кредиту відповідно до умов п.5.3 Договору звертаю увагу Суду, що відповідно до ч.3 ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про споживчий кредит, загальний розмір кредиту за яким не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не

може бути збільшена за домовленістю сторін. Тобто, вимога Позивача про стягнення пені у розмірі 12000,00 грн є прямо суперечливою вимогам закону. Щодо процентів за користування кредитом у розмірі 5671,20 грн та обгрунтування Позивача, що заявлений до стягнення розмір процентів не перевищує погодженого сторонами розміру, зокрема п.1.3 Договору, слід звернути увагу Суду, що відповідний пункт Договору та п. 3.5 Договору суперечать один одному та не відповідають Прикінцевим та перехідним положенням Закону України «Про споживче кредитування», відповідно до яких у період з 24.04.2024 по 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки за споживчим кредитом не міг перевищувати 1,5% на день. Тобто, в даному випадку нарахування комісії за обслуговування кредиту Позивачем не доведено надання окремих послуг за вказану комісію (а.с.105-106).

23.09.2026 через сервіс «Електронний суд» до суду надійшли додаткові пояснення від представника позивача Сімутіна М.Р., з яких вбачається, що відповідач не заперечує факт укладання кредитного договору. Отже після отримання відповідачем кредитних коштів у відповідача виник обов`язок сторонами належним чином виконувати умови укладеного договору, зокрема щодо повернення кредиту, сплати процентів, комісії та, у разі прострочення, передбаченої договором пені. Право позивача на отримання процентів за користування кредитними коштами безпосередньо передбачене законом та погоджене сторонами при укладенні договору. Отже нарахування процентів за користування кредитом є правомірним, відповідає умовам укладеного сторонами договору та положенням цивільного законодавства, а заявлена позивачем до стягнення сума у розмірі 56721,20 грн визначена з урахуванням здійснених відповідачем платежів (а.с.110-113).

Позивач у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. В матеріалах справи є заява позивача про розгляд справи без участі представника позивача, позов підтримує. В разі неявки відповідача, прохає постановити заочне рішення (а.с.8 на звороті).

Відповідач в судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, направив до суду заяву про розгляд справи без його участі (а.с.73).

У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України, за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, встановив наступне.

У відповідності до ч.3 та ч.4 ст.12, ч.1 та ч.2 ст.13 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що 23 червня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №23062024 (а.с.37-42).

Згідно з пунктами 1.1-1.4 договору товариство надало клієнту фінансовий кредит у розмірі 6000 грн строком на 90 днів, до 20.09.2024 року, зі сплатою 445,3% річних, що становить 1,22% на добу. Тип процентної ставки фіксований. Кредит надавався у безготівковій формі на реквізити платіжної картки, зазначеної клієнтом.

За послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим договором (п.1.4. договору).

У додатку № 1 до договору сторони погодили графік розрахунків: загальна сума платежу на дату завершення строку кредитування становить 14088,00 грн, з яких: 6000 грн сума кредиту, 6588,00 грн проценти за 90 днів користування кредитом та комісія 1500,00 грн.

Відповідно до статей 205, 207, 626, 628, 638, 639 ЦК України правочин може вчинятися в електронній формі, а договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин третьої, шостої та восьмої статті 11, статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття; відповідь про прийняття пропозиції може бути надана шляхом підписання електронного повідомлення електронним підписом одноразовим ідентифікатором або вчиненням дій, які вважаються прийняттям пропозиції. Електронний договір, підписаний у визначеному законом порядку, прирівнюється за правовими наслідками до письмового договору.

Договір містить анкетні та ідентифікаційні дані відповідача який підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором «КL7283». Довідкою про ідентифікацію клієнта підтверджено, що ідентифікатор направлено 23.06.2024 16:34:07 на номер телефону, зазначений відповідачем НОМЕР_1 , а під час укладення договору ним вказано банківську картку № НОМЕР_2 (а.с.24).

У постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 сформульовано висновок, що договір, укладений в електронній формі та підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному Законом України «Про електронну комерцію», є укладеним у письмовій формі, а використання позичальником отриманого одноразового пароля підтверджує його волевиявлення на прийняття умов договору.

Факт видачі кредиту підтверджено довідкою ТОВ «ПрофітГід» про успішний переказ 23 червня 2024 року о 16:34 коштів у сумі 6000,00 грн на картку № НОМЕР_2 , номер транзакції 41914-96473-35614, № НОМЕР_2 , із призначенням платежу «Видача кредиту 260992» (а.с.34).

Крім цього, АТ КБ «ПриватБанк» надано відповідь, з якої вбачається що на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) банком емітовано картку № НОМЕР_4 , на яку було здійснено переказ коштів: 23.06.2024 на суму 6000,00 грн, що підтверджується випискою за договором № б/н за період з 23.06.2024 - 23.06.2024 (а.с.108-109).

Отже, сукупність наданих доказів підтверджує як належне укладення сторонами електронного договору, так і виконання кредитодавцем обов`язку щодо надання кредитних коштів.

23 грудня 2024 року між ТОВ «Клай Інвест» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №23122024/1, відповідно до умов якого, клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором (а.с.25-29).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №23122024/1 від 23 грудня 2024 року до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» перейшло право вимоги за договором №260992 від 23.06.2024, боржник ОСОБА_1 , загальна сума заборгованості 25171,20 грн, із яких: 6000,00 грн - заборгованість за тілом, 5671,20 грн - заборгованість за відсотками, 1500,00 грн заборгованість по комісії, 12000,00 грн заборгованість по пені (а.с.19).

Згідно з платіжними інструкціями ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» здійснило оплату ТОВ «Клай Інвест» за договором факторингу №23122024/1 від 23 грудня 2024 року (а.с.45-46).

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За статтею 1077 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Згідно з пунктами 2.1, 4.1 договору факторингу клієнт відступає факторові права вимоги до боржників, перелічених у реєстрі прав вимог, а перехід прав відбувається на умовах договору та оформлюється актом приймання-передачі реєстру.

На підтвердження набуття права вимоги позивач надав договір факторингу (а.с.25-29), акт приймання-передачі реєстру прав вимог (а.с.11), витяг із реєстру, в якому зазначено відповідача (а.с.19), кредитний договір (а.с.37-42), суми боргу, а також платіжні інструкції про сплату ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на користь ТОВ «Клай Інвест» за договором факторингу (а.с.45-46).

Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2023 року у справі № 199/7014/20 звернув увагу, що для підтвердження правонаступництва підлягають оцінці не лише текст договору відступлення, а вся сукупність доказів, які дають змогу ідентифікувати конкретне право вимоги та встановити факт його переходу. Надані у цій справі договір, акт, витяг із реєстру і доказ оплати взаємно узгоджуються та дозволяють ідентифікувати право вимоги до відповідача.

Тому суд доходить висновку, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» є належним кредитором у спірному зобов`язанні. Водночас новий кредитор набув право вимоги лише в тому обсязі, який правомірно належав первісному кредитору. Саме зазначення у реєстрі певної суми заборгованості не звільняє суд від перевірки підстав та правильності її нарахування.

За статтями 525, 526, 530, 610, 611 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Судом встановлено, що право вимоги за кредитним договором №260992 від 23.06.2024 перейшло до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на підставі договору факторингу.

Судом встановлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язання за кредитним договором №260992 від 23.06.2024, тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту та відсотків складають в загальному розмірі 11671,20 грн, з яких: 6000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 5671,20 грн заборгованість за відсотками, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача комісії за кредитним договором, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч.2 ст.8 цього ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч.ч.1, 2, 5, 7 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч.5 ст12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Так, у кредитному договорі №260992 від 23.06.2024 у п.1.4. містяться умови про комісію за послуги з надання, обслуговування і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, надання інформації, довідок, що пов`язані з наданням та обслуговуванням кредиту, юридичне оформлення клієнт сплачує товариству 25% від суми фінансового кредиту. Послуги надаються протягом дії цього договору та вважаються виконаними у день повного виконання клієнтом свої зобов`язань за цим договором.

Аналіз умов кредитного договору свідчить про те, що комісія, встановлена в договорі, є платою безпосередньо за надання, обслуговування і повернення кредитних коштів позичальнику.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі №524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі №677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі №751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі №209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі №640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі №343/557/15-ц.

Тому суд приходить до висновку про те, що положення договору про споживчий кредит щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту суперечать положенням ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованості за комісією в розмірі 1500,00 грн.

Щодо нарахованої позивачем пені за неналежне виконання відповідачем своїх боргових зобов`язань суд звертає увагу на наступне.

Позивач за кредитним договором №260992 від 23.06.2024 просить стягнути з відповідача 12000,00 грн заборгованості за пенею.

Однак, суд вважає, що нарахування пені у розмірі 12000,00 грн позивачем здійснювалося безпідставно з огляду на наступне.

Згідно із п.18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб, який продовжено по теперішній час.

Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволені позовних вимог в частині нарахування пені, слід відмовити.

Оскільки відповідачем порушено зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, то на підставі статей 525-527, 530, 611, 629, 1050, 1054 ЦК України позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача

заборгованість за кредитним договором №260992 від 23.06.2024 в загальному розмірі 11671,20 грн, яка складається з: 6000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 5671,20 грн заборгованість за відсотками.

Щодо розподіл судових витрат.

Згідно із ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн та заявлено позовні вимоги в загальному розмірі про стягнення 25171,20 грн.

Судом задоволено позовні вимоги на суму 11671,20 грн, що становить 46,37% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1234,55 грн.

Відповідно до ч.1 та 3 (п.1) ст.133 та ч.1-3 ст.137 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частини 1-3 статті 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до суду надано: копію договору №42649746/02 про надання правової допомоги від 01 червня 2026 року, укладений між ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП ОСОБА_2 ; копію додаткової угоди №260992 від 21 липня 2026 року до договору про надання правової допомоги №42649746/02 від 01 червня 2026 року; копія акта надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 21 липня 2026 року, згідно якого підтверджується, що ФОП ОСОБА_2 надав правову допомогу загальною вартість 6000,00 грн; копія детального опису робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №5618/10 виданого на ім`я Білецького Богдана Михайловича (а.с.30-32, 33, 12, 22, 47).

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції.

Даний спір для кваліфікованого юриста є спором незначної складності, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною, великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають дослідженню адвокатом і застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

У рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (п.80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20 травня 2019 у справі №916/2102/17, від 25 червня 2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05 червня 2019 року у справі № 922/928/18, від 30 липня 2019 року у справі № 911/739/15.

Отже, зважаючи на те, що матеріали справи не потребували і не містять великої кількості документів для підготовки позовної заяви, дана справа є нескладною, враховуючи усталену практику, суд вважає, що визначені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу є завищеними і не являються співмірними, обґрунтованими і пропорційними об`єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, а тому дійшов висновку про необхідність зменшення розміру відшкодування витрат на правничу допомогу до 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 268, 353-354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 ), на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вулиця Cимона Петлюри, буд.21/1, місто Бровари, Київська область, 07406, IBAN: НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) заборгованість за кредитним договором №260992 від 23.06.2024 у загальному розмірі 11671,20 грн (одинадцять тисяч шістсот сімдесят одна

гривня 20 копійок), з яких: 6000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 5671,20 грн - заборгованість за відсотками.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження: вулиця Cимона Петлюри, буд.21/1, місто Бровари, Київська область, 07406, IBAN: НОМЕР_5 в АТ «ПУМБ», МФО: 334851) судовий збір у розмірі 1234,55 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене впродовж тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повний текст рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана впродовж тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано

Суддя М.М. Оксенюк