Вирок № 140928351, 26.10.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/2667/26

Провадження № 1-кп/450/488/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Пустомити за участю:

прокурора ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

кримінальне провадження №12026140000000148 від 05.02.2026 року про обвинувачення

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, неодруженого, дітей та інших осіб на утриманні не має, із середньою спеціальною освітою, офіційно не працюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286-1 КК України, -

в с т а н о в и в :

05.02.2026 о 09:09 годині ОСОБА_5 керуючи технічно справним автомобілем марки «Volkswagen Crafter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з увімкненими та встановленими без відповідного дозволу уповноваженого органу МВС проблисковими маячками, перевищуючи максимально дозволену швидкість у межах населеного пункту, рухався зі швидкістю 73 км/год, автодорогою М-06 «Київ - Чоп» (541 км + 300 м), що в с. Чишки Львівського району Львівської області. Прямуючи у напрямку до м. Чоп, та маючи об`єктивну можливість виявити, що по суміжній смузі руху проїзної частини інший транспортний засіб зменшує швидкість перед нерегульованим пішохідним переходом, яким переходила проїзну частину малолітня ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 не зменшив швидкість і не зупинився для надання переваги в русі пішоходу, а також, не переконавшись у безпечності такого маневру та в тому, що він не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки, виїхав на смугу зустрічного руху та розпочав обгін у місці, де це заборонено, внаслідок чого здійснив наїзд на малолітню ОСОБА_7 .3. В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась внаслідок порушення ОСОБА_5 вимог п.п. 2.1 (підпункт в), 2.3 (підпункти б, д), 2.9 (підпункт а) 12.4, 14,6 (підпункт в), 18.1, та дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 Правил дорожнього руху, малолітня ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а саме: перелом скроневої кістки праворуч з переходом на основу, дифузний забій головного мозку, дифузне аксональне ураження головного мозку та внутрішньошлуночковий крововилив. Таким чином, ОСОБА_5 порушив правила безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинили тяжкі тілесні ушкодження, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК України.

За згодою сторін, з врахування позиції обвинуваченого щодо визнання обставин дорожньо-транспортної пригоди та його вини в порушенні правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження, згідно ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження всіх доказів, зібраних у ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються. При цьому, за згодою учасників в судовому засіданні суд обмежив дослідження фактичних обставин допитом обвинуваченого, дослідженням доказів, які стосуються встановлення стану наркотичного сп`яніння обвинуваченого на момент ДТП, допитом експертів та спеціаліста, дослідженням характеризуючих даних на особу обвинуваченого.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в порушенні правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинило тяжкі тілесні ушкодження визнав повністю та категорично заперечив перебування в стані наркотичного сп`яніння. Пояснив, що за фахом він являється водієм швидкої медичної допомоги, тому відразу після ДТП самостійно доставив потерпілу у лікарню, повністю співпрацював з органом досудового розслідування, відшкодував всі збитки. В той день, коли відбулася дорожньо-транспортна пригода, він керував приватним автомобілем швидкої медичної допомоги, де працював неофіційно. Коли сталась дорожньо-транспортна подія, повз проїжджав автомобіль патрульної поліції, і за його допомогою потерпілу негайно було доставлено у лікарню. В цій же лікарні у нього відразу було відібрано взірець крові, який в подальшому відправлено на експертизу. Після цього, його як водія, було доставлено у "Центр превенції та терапії узалежнень" на вул. Кульпарківській, 95, де у нього відібрали аналіз сечі і він продув алкотестер драгер, який показав відсутність алкоголю. Разом з тим, за результатами проведеного експрес тесту сечі, було встановлено наявність амфетаміну, однак він заперечував вживання наркотичних речовин, що в подальшому було підтверджено висновками експертиз. Вказав, що повністю відшкодував шкоду потерпілій, яка не має до нього жодних претензій, визнає свою вину в порушенні правил дорожнього руху, яке вчинив з необережності, щиро розкаюється та просить перекваліфікувати його дії.

Вирішуючи питання правової кваліфікації дій обвинуваченого, суд виходить з того, що відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12-рп/2011 від 20.10.2011р. визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Також, у справі «Капо проти Бельгії» Європейський Суд вирішив, що в кримінальних справах питання прийняття доказів належить досліджувати загалом в світі пункту 2 статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і вимагає воно, окрім іншого, щоб тягар доказування лежав на стороні обвинувачення.

Стаття 86 КПК України встановлює, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Пленум Верховного Суду України п.16 постанови «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29.06.1990 № 5, з цього приводу наголосив, що «суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо». Тобто, доказами є сукупність фактичних даних у певній процесуальній формі, що є підтвердженням того, що «фактичні дані» та «процесуальні джерела доказів» варто вживати у єдності. Логічно-розумовий шлях перевірки доказів полягає: а) в аналізі і дослідженні змісту кожного доказу окремо з позицій його повноти, несуперечності, логічної послідовності; б) в зіставленні з іншими доказами.

Кваліфікуючи дії обвинуваченого ОСОБА_5 як порушення правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння, орган досудового розслідування посилається на висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000115 від 5 лютого 2026, який досліджений в судовому засіданні та з якого вбачається, що за результатами огляду ОСОБА_5 перебуває в стані наркотичного сп`яніння. Такий висновок зроблено на підставі акту медичного огляду №0001115 від 5 лютого 2026, проведеного о 13:20 год лікарем ОСОБА_9 Львівського обласного медичного центру превенції та терапії узалежнень, яким, за результатами імунохроматографічного дослідження (CITO TEST) № 000115 від 05.02.2026, було встановлено, позитивний результат на вміст в сечі ОСОБА_5 амфетаміну та марихуани з сумнівами за результатами тестування на 11 видів наркотиків № АТDOA 24030012 (13.56-14.01год), після чого був проведений тест на 5 видів наркотиків № АТDOA 225070093, який дав позитивний результат наявності в сечі ОСОБА_5 амфетаміну. Окрім цього, до вказаного акту додано лабораторний тест Cobas С311, проведений від 05.02.2026 о 14.35, з якого вбачається що в сечі ОСОБА_5 наявний амфетамін в кількості 1142 ng/ml, при нормальному значенні в межах 300 ng/ml (т.1 а.с.78-81).

Допитана в судовому засіданні в якості спеціаліста лікар ОСОБА_9 пояснила, що вона є лікарем "Львівського обласного медичного центру превенції та терапії узалежнень" та у вказаний в акті час та день ОСОБА_5 був доставлений до "Кабінету водія" з метою проведення освідування на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння. Після перевірки за допомогою алкотестера "Драгер" було встановлено відсутність алкоголю у видихаємому повітрі. Крім того, було проведено імунохроматографічне дослідження за допомогою тест системи на 11 наркотиків №24030012, який показав позитивний результат щодо амфетаміну та марихуану під сумнівом. Тому, нею було повторно проведено тест на 5 наркотиків №25070093, який показав наявність амфетаміну. В зв`язку з такими розбіжностями, взірець сечі було скеровано на лабораторне дослідження за допомогою апарату COBAS C311, який показав кількісний результат амфетаміну в сечі ОСОБА_5 в розмірі 1142 ng/ml. В зв`язку з цим нею було видано висновок про перебування ОСОБА_5 в стані наркотичного сп`яніння. Крім того, спеціаліст додатково пояснила, що відповідно до Інструкції про порядок огляду водіїв на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння, сеча у ОСОБА_5 була відібрана в присутності працівників поліції та розділена у дві ємності, одна з яких була використана для проведення описаного дослідження, а інша ємність була запечатана і відправлена на зберігання згідно інструкції. В подальшому, друга (контрольна) ємність була вилучена на підставі ухвали слідчого судді та скерована для проведення судово-медичної експертизи, результати якої їй не відомі. Додатково пояснила, що у випадку наявності амфетаміну в сечі, тривалість зберігання взірця не впливає на можливість збереження амфетаміну, він не розпадається і його сліди зберігаються в сечі. Розбіжності між проведеним дослідженням 05.02.2026 та подальшим дослідження судовим експертом пояснити не може.

Разом з тим, в судовому засіданні досліджено висновок судово-медичної (токсикологічної) експертизи №363/2026-т, проведеної за постановою старшого слідчого відділу СУ ГУ НП у Львівській області про проведення судово-медичної токсикологічної експертизи, за результатами якої у крові ОСОБА_5 не виявлено похідних барбітурової кислоти, похідних піразолону, наркотичних речовин з групи алкалоїдів опію, метадону, похідних 1, 4 бензодіазепінів, похідних фенотіазинового ряду, канабіноїдів, ефедрину, амфетаміну та його похідних (т.1 а.с.82-83).

В судовому засіданні судовий експерт-токсиколог ОСОБА_10 повідомила, що нею проводилася експертиза крові для встановлення наявності наркотичних речовин. Для цього вона використовувала метод тонкошарової хроматографії, що являється лабораторним методом, який є більш точний ніж тестовий, та не дає похибки. Свій висновок підтримала повністю та вказала, що умови зберігання взірців крові не впливають на наявність чи відсутність залишків наркотичних речовин, якщо такі були при відібранні. Тобто навіть у крові, яка має ознаки гниття, можуть зберігатись залишки наркотичних речовин. Застосований нею метод тонкошарової хроматографії є дуже чутливим методом і ґрунтується на візуальному спостереженні зміни кольору при застосуванні реагентів. Використані під час дослідження пластини не зберігаються оскільки в процесі проведення експертного дослідження обробляються кислотами, які є руйнівними.

Окрім того, в судовому засіданні досліджено висновок судово-медичної експертизи №505/2026-т, виконаний на підставі постанови старшого слідчого відділу СУ ГУ НП у Львівській області від 18.12.2026, на предмет судово-медичного токсикологічного дослідження сечі ОСОБА_5 , з якого вбачається, що за результатами судово-токсикологічної експертизи речового доказу - сечі громадянина ОСОБА_5 , не виявлено похідних барбітурової кислоти, кофеїну, димедролу, клофеліну, промедолу, стрихніну, атропіну, гіосциаміну, пахікарбіну, нікотину, морфіну, кодеїну, папаверину, похідних 1, 4 бензодіазепінів, похідних фенотіащинового ряду, метадону, ефедрину, амфетаміну і його похідних канабіноїдів (т.1 а.с.95-97).

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 пояснила, що є лікарем судово-медичним експертом-токсикологом і нею проводилась експертиза сечі ОСОБА_5 . Дослідження виконувалося методом тонкошарової хроматографії, оскільки метод дослідження за допомогою тест-систем є недосконалий і сеча потребує більш детального дослідження. Такі дослідження не мають похибки, є повними, остаточними і такими, що виключають наявність наркотичних речовин у сечі ОСОБА_5 .. Строк і умови зберігання сечі не впливають на залишки амфетаміну в сечі, і якби такий був - то результат дослідження показав би це. Додала, що нею проводилось дослідження сечі, яка була доставлена слідчим і залишків амфетаміну вказаний взірець не містив. Взірець був доставлений 19.02.2026, а дослідження розпочали 23.02.2026. Наголосила, що амфетамін в сечі не руйнується з часом і умови зберігання не впливають на залишки амфетаміну в сечі якщо такий є. Після проведення дослідження, пластини на якій проводились дослідження, були знищені, оскільки в ході дослідження використовуються токсичні препарати.

Вирішуючи питання правової кваліфікації діяння обвинуваченого, суд виходить з того, що відповідно до п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Ст. 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За ч. 2 ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Відповідно до вимог ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Разом з тим, у відповідності до вимог ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Ст. 85 КПК України визначено, що належними є докази, які прямо чи непрямо (опосередковано) підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачені ст.91 КПК України, і такими є, зокрема, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст.92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно ст.93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Ст. 94 КПК України передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" від 23.02.2006 р. передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права, а ч. 5 ст.9 КПК України передбачає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

За ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, у справі "Бербера, Мессере и Хабардо проти Іспанії" (Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain) від 06 грудня 1998 p. (п.146) Європейский Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину, а обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

Зокрема, суд, оцінюючи всі докази за даним кримінальним провадженням в їх сукупності, враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів (п.53 рішення ЄС від 20.09.2012 р. у справі "Федорченко та Лозенко проти України"). Також має враховуватися якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (п.86 рішення ЄС від 11.07.2013 р. у справі "Вєренцов проти України"). Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Вирішуючи питання правової кваліфікації, суд виходить з того, що спільним Наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 "Про затвердження Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції" відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про Національну поліцію», «Про дорожній рух» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», постанови Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров`я щодо виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затверджено " Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції", яка визначає процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), та оформлення результатів такого огляду. Ця Інструкція не поширюється на проведення судово-медичної та судово-психіатричної експертиз (п.5). У разі скоєння дорожньо- транспортної пригоди (далі - ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп`яніння учасників цієї пригоди є обов`язковим у закладі охорони здоров`я (8).

Розділом III. "Проведення огляду на стан сп`яніння в закладах охорони здоров`я і оформлення його результатів" інструкції визначено, що метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп`яніння в обстежуваної особи (п.3). Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове (п.6.). 7. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. 8. Огляд водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я проводиться в будь-який час доби із застосуванням спеціальних технічних засобів, тестів (скринінгових лабораторних досліджень) на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини. У разі позитивного результату тесту обов`язковим є проведення підтверджуючого дослідження - газорідинної хроматографії з полум`яно- іонізаційним детектором для визначення концентрації алкоголю у крові та сечі та газової (рідинної) хромато-мас-спектрометрїї на вміст наркотичного засобу або психотропної речовини в організмі особи.

Як вбачається з відповідей на адвокатський запит адвоката ОСОБА_4 , ТОВ "Рош Україна") , яке є частиною міжнародної групи компаній Roche і здійснює в Україні функцію особи, відповідальної за введення в обіг медичних виробів виробництва компанії Рош Діагностикс ГмбХ, вказує, що аналізатор Сobas c311 виробництва Roche Diagnostics є автоматизованим аналізатором клінічної хімії, призначеним для виконання фотометричних, турбідиметричних та окремих гомогенних імуноаналізів залежно від застосованого реагенту. Прилад не є аналізатором для проведення імунохроматографічних досліджень (CITO TEST) та конструктивно не призначений для використання одноразових імунохроматографічних тест-касет будь-якого виробника, у тому числі Hangzhou AllTest Biotech Co., Ltd. У наданих документах містяться невідповідності між зазначеним виробником тест-системи та роздруківкою з аналізатора cobas c 311. Зокрема, у формі результату імунохроматографічного дослідження виробником тест-системи зазначено Hangzhou AllTest Biotech Co., Ltd., тоді як роздруківка з аналізатора містить результат дослідження AMPH II 1000.

Крім того, звертає увагу, що зазначений у запиті тест "CITO TEST 000115" та виробник Hangzhou AllTest Biotech Co., Ltd. не ідентифікують реагентну касету виробництва Roche Diagnostics для аналізатора cobas c 311. Реагентна система Roche, призначена для визначення амфетамінів і метамфетамінів на відповідних системах Cobas C, має назву ONLINE DAT Amphetamines II, AMPS2 (т.2 а.с.27-41).

Автоматизований біохімічний аналізатор «Codas C311» не використовує і фізично не може використовувати метод газової хромато-мас-спектрометрії (ГХ-МС) або рідинної хромато-мас-спектрометрії (РХ-МС). Прилади серії cobas c не мають у своєму складі хроматографічних колонок та мас-селективних детектовних систем, які є обов`язковими для реалізації методу хромато-мас-спектрометрії. З огляду на інформацію, яка наведена вище, результати дослідження на вміст амфетамінів, отримані на аналізаторі cobas c 311 за допомогою тест-системи AMPS2, є попередніми (скринінговими). В разі використання спеціалізованої тест-системи ONLINE DAT Amphetamines II (AMPS2) для дослідження біологічного середовища (сечі) на вміст групи амфетамінів на аналізаторі cobas c 311, відповідно до медико-технічних вимог виробника обладнання, результати дослідження потребують обов`язкового підтвердження специфічним референтним методом (наприклад, ГХ-МС) на іншому, спеціалізованому обладнанні. Згідно даних інструкції, Тест Amphetamines II надає тільки попередній результат, для підтвердження отриманого результату необхідно застосувати більш специфічний альтернативний хімічний метод аналізу...Будь-який результат аналізу на вживання наркотичних речовин вимагає клінічного розгляду та професійного оцінювання, особливо якщо попередні результати є позитивними.

Таким чином, поданий стороною обвинувачення висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №000115 від 5 лютого 2026, в основу якого покладено результати лабораторного дослідження за допомогою апарату COBAS C311, що показав кількісний результат амфетаміну в сечі ОСОБА_5 в розмірі 1142 ng/ml, не може бути прийнятий судом до уваги як доказ перебування особи в стані наркотичного сп`яніння на момент дорожньо-транспортної пригоди, що є обов`язковою умовою для кваліфікації дій обвинуваченого за ст.286-1 КК України. Вказаний висновок №000115 від 5 лютого 2026 спростований висновками експертів №363/2026-т від 18.02.2026 та №505/2026-т від 25.02.2026, які попереджені про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку. Окрім того, в ході судового розгляду не встановлено обставин, які б свідчили про дефектність, неповноту, неналежність чи недопустимість вказаних висновків №363/2026-т від 18.02.2026 та №505/2026-т від 25.02.2026.

Крім цього, суд вказує, що подані стороною обвинувачення ряд документів про складання відносно обвинуваченого протоколів про адміністративне правопорушення за ст.130 КУпАП, фотографії з його телефону, а також висновок спеціальної медичної наркологічної комісії № 203 від 18.03.2026 можуть розцінюватись судом як характеризуючі особу дані, однак не є доказом того, що обвинувачений перебував в стані наркотичного сп`яніння в момент настання дорожньо-транспортної пригоди 05.02.2026.

Для правової кваліфікації дій особи, поза розумним сумнівом має бути доведений кожен з елементів діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

Верховний Суд у постанові від 05.04.2018 року в справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння. За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1)факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2)точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.

В п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду № 5 від 29.06.1990 «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» роз`яснено, що мотивування у вироку висновків щодо кваліфікації злочину полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність. Додержуючись вимог КПК України, суд повинен навести у вироку мотиви зміни в суді пред`явленого обвинувачення. При наявності підстав для застосування закону про менш тяжкий злочин ніж той, за яким було пред`явлено обвинувачення, суду належить обґрунтувати у вироку висновок про перекваліфікацію дій обвинуваченого на закон, що передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, не виправдовуючи обвинуваченого за тим обвинуваченням, яке йому було пред`явлено.

За змістом ст. 286-1 КК України перебування особи, яка керує транспортним засобом, у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є обов`язковою ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого цією статтею.

Отже, для кваліфікації дій особи за ст. 286-1 КК України сторона обвинувачення повинна довести не лише факт порушення правил безпеки дорожнього руху та настання передбачених законом наслідків, а й перебування особи у відповідному стані на момент керування транспортним засобом.

Оскільки, в ході судового розгляду сторона обвинувачення не довела належними та допустимими доказами перебування ОСОБА_5 в стані наркотичного сп`яніння на момент ДТП, суд приходить до висновку про необхідність перекваліфікації дій обвинуваченого на ч.2 ст.286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинили тяжкі тілесні ушкодження.

При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд виходить із вимог статті 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу винного, а також обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.

Відповідно до статті 12 КК України ОСОБА_5 вчинив злочини віднесений до категорії тяжких.

Згідно статті 66 КК України обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, надання допомоги потерпілій безпосередньо після дорожньо-транспортної пригоди на відвернення шкідливих наслідків злочину та повне відшкодування завданих збитків.

Згідно статті 67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого немає.

Крім цього, суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_5 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є особою молодого віку, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, по місцю попередньої роботи на посаді водія-експедитора ТОВ "РК-ТРАНС" характеризується позитивно, згідно висновку спеціальної медичної наркологічної комісії № 203 від 18.03.2026 медичних заходів в порядку ст.96 КК України не потребує. За даними досудової доповіді від 30.06.2026, з врахуванням середньої ймовірності вчинення повторного правопорушення, виправлення ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства.

Разом з тим, суд приймає до уваги що вчинене кримінальне правопорушення, хоч і відносить до категорії тяжких злочинів, однак характеризується необережною формою вини. Одночасно, суд враховує і поведінку обвинуваченого як відразу після настання дорожньо-транспортної події, так і протягом часу досудового розслідування та розгляду справи судом. Як встановлено в ході розгляду справи, відразу після ДТП обвинувачений негайно доставив потерпілу до медичного закладу та повністю відшкодував завдану шкоду, про що укладено угоду з потерпілим від 02.03.2026. Така сумлінна поведінка обвинуваченого свідчить про його бажання мінімізувати настання шкідливих наслідків кримінального правопорушення.

За таких обставин суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе без ізоляції від суспільства, а тому покарання підсудному слід обрати у межах санкції статті, за якою кваліфікується злочин у виді позбавлення волі, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, із застосуванням статей 75, 76 КК України.

Судові витрати підлягають стягненню з ОСОБА_5 .

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 349,368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

у х в а л и в :

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами стором на 3 (три) роки.

На підставі ст.75 КК України, звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 скасувати та негайно звільнити його з-під варти у залі суду, у зв`язку зі звільненням від відбування покарання відповідно до ч.1 ст. 377 КПК України.

На підставі ст.76 КК України покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та здати документи для виїзду/в`їзду на територію України.

Іспитовий строк рахувати з дня проголошення вироку - 26.10.2026 року.

У строк відбування покарання у виді позбавлення волі зарахувати строк перебування під вартою в період з 05.02.2026 року до 26.10.2026 року включно.

Стягнути з ОСОБА_5 в дохід держави 28740,52 гривень витрат на залучення експерта.

Після вступу вироку в законну силу речові докази:

- мобільний телефон марки «iPhone11» з серійним номером НОМЕР_2 , IMEI1: НОМЕР_3 , IMEI2: НОМЕР_4 із сім-картою мобільного оператора «Лайфсел» з номером мобільного телефону НОМЕР_5 повернутии ОСОБА_5

- мобільний телефон марки «Samsung S 10 с» з серійним номером НОМЕР_6 , IMEI 1: НОМЕР_7 , IMEI2: НОМЕР_8 з сім-картою мобільного оператора «Київстар» з номером мобільного телефону НОМЕР_9 - повернути ОСОБА_5

- автомобіль-фургон марки «Volkswagen Crafter» р.н. НОМЕР_1 вважати повернути власнику.

Арешт, накладений ухвалами Галицького районного суду м. Львовав справі № 461/1107/26 від: 06.02.2026 року (провадження № 1-кс/461/705/26), від 06.02.2026 (1-кс/461/704/26) - скасувати.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Головуючий: ОСОБА_1