Рішення № 140914876, 22.10.2026, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

22 жовтня 2026 рокум. Чернігівсправа № 927/614/26Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, за участю секретаря судового засідання Балан Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали позовної заяви

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОТРАНС-Ф (код 37731990) 49100, м. Дніпро, пр. Героїв, 17, прим. 228до Товариства з обмеженою відповідальністю ТИНИЦЯ АГРО (код 33233246) 16560, с. Тиниця Бахмацького району Чернігівської області, вул. Соборності, 27про стягнення 1 000 236 грн 39 коп.

за відсутності представників сторін, які в судове засідання не з`явились

ВСТАНОВИВ:

29 червня 2026 року через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від 26.06.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОТРАНС-Ф до Товариства з обмеженою відповідальністю ТИНИЦЯ АГРО про стягнення 815 979,92 грн заборгованості по оплаті товару, поставленого згідно з Договором поставки № 18/09/24-П від 18.09.2024, 52 272,90 грн нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 11 951,79 грн трьох процентів річних від простроченої суми та 120 031,78 грн пені.

В обґрунтування даного позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 06.07.2026 постановлено:

позовну заяву від 26.06.2026 Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОТРАНС-Ф про стягнення 1 000 236 грн 39 коп. залишити без руху;

зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю АГРОТРАНС-Ф протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху подати до господарського суду разом із заявою про усунення недоліків:

позовну заяву, оформлену з додержанням вимог, передбачених ст. 162 Господарського процесуального кодексу України;

докази направлення копії заяви про усунення недоліків та копії належно оформленої позовної заяви відповідачу;

роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю АГРОТРАНС-Ф, що в разі неусунення всіх недоліків заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Ухвала суду від 06.07.2026 направлена позивачу до його електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд та згідно довідки про доставку електронного листа, роздрукованої з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду, доставлена до електронного кабінету 06.07.2026 19:08.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Враховуючи вищенаведені положення ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 06.07.2026 є такою, що отримана позивачем 07.07.2026.

09.07.2026, у встановлений судом процесуальний строк, з метою усунення виявлених недоліків, позивачем через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області подані запитувані документи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 14.07.2026 постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

здійснювати розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження;

призначити розгляд позовної заяви в підготовчому засіданні на 11 серпня 2026 року;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

викликати для участі в судовому засіданні повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОТРАНС-Ф в якості позивача;

викликати для участі в судовому засіданні повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю ТИНИЦЯ АГРО в якості відповідача.

27.07.2026, у встановлений судом процесуальний строк, через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшов відзив від 27.07.2026 на позовну заяву, зі змісту якого вбачається, що відповідач не заперечує проти факту існування заборгованості по оплаті поставленого товару, однак не погоджується із визначеним позивачем розміром пені та просить його зменшити; також відповідач не погоджується із визначеним позивачем розміром судових витрат на професійну правничу допомогу і також просить його зменшити.

Дана заява по суті справи містить повідомлення відповідача про часткове погашення ним суми основного боргу (160 000,00 грн).

Сторони належним чином були повідомлені про дату, час та місце проведення призначеного на 11.08.2026 підготовчого засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи роздрукованими з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду довідками про доставку електронного листа до електронних кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд.

З огляду на перебування судді А.С. Сидоренка у щорічній відпустці у період з 10.08.2026 по 04.09.2026 включно призначене на 11.08.2026 підготовче засідання не відбулось, про що сторони були повідомлені засобами телефонного зв`язку.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 08.09.2026 постановлено:

продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів;

призначити підготовче засідання на 21 вересня 2026 року;

повідомити відповідача про призначення судового засідання, а також про те, що його неявка не перешкоджає проведенню судового засідання та розгляду позовної заяви;

встановити процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив до 14.09.2026 включно; для подання відповідачем заперечення протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

Відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення призначеного на 21.09.2026 підготовчого засідання, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздрукованою з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд, однак процесуальним правом на участь у ньому не скористався.

14.09.2026, у встановлений судом процесуальний строк, позивачем через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області подана відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 21.09.2026, зокрема, постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 12 жовтня 2026 року.

Відповідач належним чином був повідомлений про дату, час та місце проведення призначеного на 12.10.2026 судового засідання, що підтверджується наявною в матеріалах справи роздрукованою з комп`ютерної програми Діловодство спеціалізованого суду довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи Електронний суд, однак процесуальним правом на участь у ньому не скористався.

12.10.2026 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області від позивача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він зазначив, що сума непогашеної заборгованості станом на 12.10.2026 складає 555 979,92 грн з урахуванням останніх оплат в сумі 40000,00 грн - 22.09.2026 та в сумі 60000,00 грн - 05.10.2026.

В судовому засіданні 12.10.2026 після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, відклавши його ухвалення та проголошення на 22.10.2026 на 12 год. 00 хв.

Ухвалою від 12.10.2026 суд повідомив відповідача про те, що судове рішення за результатами вирішення даного спору буде ухвалено та проголошено 22 жовтня 2026 рлку о 12:00

20.10.2026 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області від позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності його представника.

21.10.2026 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області від відповідача надійшли додаткові пояснення у справі, в яких він повідомив про додаткову оплату заборгованості перед позивачем в сумі 90 000,00 грн. згідно платіжних інструкцій №12441 від 13.10.2026 та №12491 від 21.10.2026.

В судовому засіданні 22.10.2026, на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, було підписано скорочене рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

18 вересня 2024 року між ТОВ «Агротранс-Ф» (Постачальник) та ТОВ «Тиниця Агро» (Покупець) був укладений договір поставки №18/09/24-П (далі - Договір).

Згідно п. 1.1-1.2 Договору Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупця сільськогосподарську продукцію, (в подальшому - Товар), згідно з умовами і в порядку, передбаченим даним Договором, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити Товар. Під сільськогосподарською продукцією за цим Договором вважається шрот та макуха соняшникова, соєва, висівки пшеничні.

Ціна за тону товару, а також вартість кожної партії товару вказується у специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного Договору (пункт 2.1 Договору).

Відповідно до п.2.3 Договору оплата кожної партії товару здійснюється покупцем у національній валюті України у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на протязі строку визначеного у специфікаціях до кожної поставки товару. Датою оплати вважається дата надходження грошових котів на поточний рахунок постачальника.

Згідно п.3.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах вказаних у специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

Відповідно до п.5.3 Договору за несвоєчасну оплату за Договором Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Оплата пені і штрафу не звільняє покупця від сплати основної суми боргу.

Згідно Специфікації № 5 від 16.12.2025 до Договору постачальник передає у власність покупця сільськогосподарську продукцію макуху соєву на суму 497 400,00 грн. Термін відвантаження (передачі) товару на протязі п`яти банківських днів з моменту підписання договору та специфікації сторонами. Термін оплати: 50% оплата по факту поставки товару на розрахунковий рахунок Постачальника в день поставки та 50% на протязі 5 банківських днів.

Згідно Специфікації № 6 від 17.02.2026 до Договору постачальник передає у власність покупця сільськогосподарську продукцію шрот соняшниковий на суму 287 400,00 грн. Термін відвантаження (передачі) товару на протязі п`яти банківських днів з моменту підписання договору та специфікації сторонами. Термін оплати: 50% оплата по факту поставки товару на розрахунковий рахунок Постачальника в день поставки та 50% на протязі 5 банківських днів.

Згідно Специфікації № 7 від 25.02.2026 до Договору постачальник передає у власність покупця сільськогосподарську продукцію макуху соєву на суму 549900,00 грн. Термін відвантаження (передачі) товару на протязі п`яти банківських днів з моменту підписання договору та специфікації сторонами. Термін оплати: 50% оплата по факту поставки товару на розрахунковий рахунок Постачальника в день поставки та 50% на протязі 5 банківських днів.

Згідно Специфікації № 8 від 25.02.2026 до Договору постачальник передає у власність покупця сільськогосподарську продукцію висівки пшеничні на суму 165 000,00 грн. Термін відвантаження (передачі) товару на протязі п`яти банківських днів з моменту підписання договору та специфікації сторонами. Термін оплати: 50% оплата по факту поставки товару на розрахунковий рахунок Постачальника в день поставки та 50% на протязі 5 банківських днів.

Згідно Специфікації № 9 від 18.03.2026 до Договору постачальник передає у власність покупця сільськогосподарську продукцію висівки пшеничні на суму 176 088,00 грн. Термін відвантаження (передачі) товару на протязі п`яти банківських днів з моменту підписання договору та специфікації сторонами. Термін оплати: 50% оплата по факту поставки товару на розрахунковий рахунок Постачальника в день поставки та 50% на протязі 5 банківських днів.

На виконання умов Договору ТОВ «Агротранс-Ф» поставило ТОВ "Тиниця Агро" Товар на загальну суму 1 695 979,92 грн, що підтверджується видатковими накладними РН-0001297 від 19.12.2025 на суму 535998,24 грн, РН-0000166 від 21.02.2026 на суму 280 962,24 грн, РН-0000175 від 26.02.2026 на суму 541 981,44 грн, РН-0000180 від 28.02.2026 на суму 160 950,00 грн, РН-0000264 від 20.03.2026 на суму 176 088,00 грн.

ТОВ "Тиниця Агро" частково сплатило за поставлений товар, що підтверджуються платіжними інструкціями №11014 від 24.02.2026 на суму 50 000 грн, №11036 від 25.02.2026 на суму 250 000 грн, №11126 від 16.03.2026 на суму 70 000 грн, №11135 від 20.03.2026 на суму 200 000 грн, №11160 від 23.03.2026 на суму 100 000 грн, №11258 від 08.04.2026 на суму 50 000 грн, №11397 від 27.04.2026 на суму 50 000 грн, №11697 від 29.05.2026 на суму 50 000 грн, №11798 від 15.06.2026 на суму 40 000 грн, №11851 від 22.06.2026 на суму 20 000 грн.

15.06.2026 ТОВ «АГРОТРАНС-Ф» направляло на адресу відповідача претензію №34 від 15.06.2026 року з вимогою сплатити заборгованість, яка виникла в результаті невиконання ТОВ "Тиниця Агро" умов договору №18/09/24-П від 18 вересня 2024 року.

Заборгованість відповідача на день подання позову складала 815 979,92 грн.

За своєю правовою природою договірні відносини, які склалися між сторонами є договором поставки, відносини сторін за яким регулюються, зокрема положеннями ст. 655, 662, 663, 693, 712 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності з ст. 610, 612, 613 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, зокрема, копії видаткових накладних, позивач належним чином виконав свої зобов`язання з поставки товару. Відповідач же свої зобов`язання щодо оплати товару виконав частково, в зв`язку з чим на день подання позову мав заборгованість в сумі 815 979,92 грн.

Після подачі позивачем позовної заяви відповідачем було сплачено заборгованість на загальну суму 350 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями № 11891 від 26.06.2026 на суму 60 000 грн, № 11920 від 30.06.2026 на суму 40 000 грн, № 100801 від 22.07.2026 на суму 60 000 грн, № 12326 від 22.09.2026 на суму 40 000 грн, № 12408 від 05.10.2026 на суму 60 000 грн, № 12441 від 13.10.2026 на суму 60 000 грн, № 12491 від 21.10.2026 на суму 30 000 грн

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі, у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем грошових коштів у розмірі 350 000 грн після звернення позивача з позовом до суду, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині стягнення 350 000 грн боргу, у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість в сумі 465 979,92 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, у тому числі сплата неустойки (штрафу, пені) та відшкодування збитків. Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.

Позивачем заявлено до стягнення 120 031,78 грн пені.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд встановив, що позивачем по окремим накладним не вірно визначено початок прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару та не враховано, що день оплати не включається у період нарахування пені. Таким чином, суд провів перерахунок заявленої до стягнення пені та дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 116 022,11 грн. Суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені, а тому клопотання відповідача в цій частині задоволенню не підлягає.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 11 951,79 грн 3% річних та 52 272,90 грн інфляційних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені, викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3% річних підлягають задоволенню частково, в частині стягнення 3% в сумі 11 552,88грн, в частині стягнення інфляційних в сумі 47 468,82 грн, у зв`язку з тим, що позивачем по окремим накладним не вірно визначено початок прострочення виконання зобов`язання з оплати поставленого товару та не враховано, що день оплати не включається у період нарахування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не оплатив отриманий товар, суд доходить висновку, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 465 979,92 грн заборгованості, 11 552,88 грн 3% річних, 47 468,82 грн інфляційних та 116 022,11 грн пені. В решті позову слід відмовити.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 11 892,28 грн судового збору.

Крім того, позивач у поданій позовній заяві просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 32 000,00 грн.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, 13.04.2026 між Адвокатським бюро «Наталії Стрюк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Ф» (клієнт) укладено договір №13 про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокатське бюро зобов`язується надати клієнту правові послуги по захисту його прав і інтересів

25.06.2026 адвокатським бюро складено Звіт №1/03 про види та кількість наданих послуг, зокрема, надання клієнту консультацій та роз`яснень з правових питань стосовно підготовки та складання претензії у зв`язку з виниклою заборгованістю ТОВ «Тиниця-Агро», вивчення фінансово-бухгалтерських документів по заборгованості (кількість годин - 2, вартість - 2000грн), складання претензії про сплату заборгованості по боржнику, направлення поштою (кількість годин - 3, вартість - 3000грн), складання позовної заяви про стягнення заборгованості по боржнику (кількість годин - 15, вартість - 15000грн), складання розрахунку та прорахунок штрафних санкцій (кількість годин 10, вартість - 10000грн), підготовка та формування документів для відповідача та суду, відправка через електронний кабінет (кількість годин- 2, вартість - 2000грн).

Адвокатським бюро виставлено рахунок-фактуру №25/06 від 25.06.2026 за надання юридичних послуг згідно Договору № 13 від 13.04.2026 та звіту №1/03 від 25.06.2026 на суму 32 000грн.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За змістом ст. 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 26 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією із основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У відповідності з ч. 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Разом з тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Така правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспіврозмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята, шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі № 902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідні висновки викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.12.2020 у справі № 922/1001/20, від 17.02.2021 у справі № 922/2875/18 та від 31.03.2021 у справі № 910/9916/17.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Така правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Обґрунтованість та співмірність понесених витрат на професійну правничу допомогу слід досліджувати з урахуванням ч. 3 ст. 13 ГПК України, згідно якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідна правова позиція викладена у вказаній вище постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 922/2875/18.

За змістом ст. 13, 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

В той же час суд вважає за необхідне зазначити наступне:

для включення всієї суми гонорару у відшкодування відповідно до ст. 129 ГПК України має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідний висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 922/2875/18.

Під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Беручи до уваги те, що висновки суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони та суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи; часткова відмова стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Відповідний висновок викладений в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики Європейського суду з прав людини з цього питання. Зокрема, у рішенні від 18.02.2022 у справі Чоліч проти Хорватії суд зазначив (п. 77), що згідно з практикою Європейського суду з прав людини скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

Тобто Європейський суд з прав людини підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому Європейський суд з прав людини у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі Генеральний будівельний менеджмент проти України Європейський суд з прав людини у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладання на відповідача понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 32 000,00 грн, оскільки винагорода адвоката в зазначеному розмірі, на думку суду, є завищеною щодо відповідача та неспівмірною зі складністю справи: остання з урахуванням обсягу та характеру доказів у ній, кількості сторін по своїй суті не є складною і як наслідок не потребувала пошуку та вивчення адвокатом позивача значної кількості судової практики та приписів діючого законодавства України зі спірного питання, вивчення та аналізу первинних бухгалтерських документів, необхідних для складання даної позовної заяви. Суд критично ставиться до витрат часу адвоката у кількості 15 годин для складання позовної заяви на 3 аркушах. Крім того підготовка, формування та відправка документів не є правовою допомогою.

Таким чином, суд вважає судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 32 000,00 грн непропорційними до предмету позову та неспівмірними з ним.

При цьому, суд бере до уваги, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі № 420/4820/19 тощо).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 року у справі № 911/2737/17).

Враховуючи наведене вище та часткове задоволення позову, виходячи з принципу розумності, справедливості та пропорційності, суд вважає за доцільне покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Керуючись 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 350 000,00 грн.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОТРАНС-Ф до Товариства з обмеженою відповідальністю ТИНИЦЯ АГРО про стягнення 1 000 236 грн 39 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ТИНИЦЯ АГРО (код 33233246, 16560, с. Тиниця Бахмацького району Чернігівської області, вул. Соборності, 27) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АГРОТРАНС-Ф (код 37731990, 49100, м. Дніпро, пр. Героїв, 17, прим. 228) 465 979,92 грн заборгованості, 47 468,82 грн інфляційних, 11 552,88 грн 3% річних, 116 022,11 грн пені, 5 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу та 11 892,28 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено та підписано 26.10.2026.

Суддя А.С. Сидоренко