Рішення № 140914477, 26.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2762/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомКомунального підприємства "Харківські теплові мережі", 61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11доТовариства з обмеженою відповідальністю «Амінал плюс», вул. Чарівна, 36, м. Запоріжжя, 69000простягнення 44 828,93 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

04.08.2026 року Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Амінал плюс» про стягнення заборгованості:

- за споживання теплової енергії без укладання договору у сумі 8 759,59 грн. за період: листопад 2020 року листопад 2021 року;

- за невиконання зобов`язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії у сумі 36 069,34 грн. за період: грудень 2021 року - квітень 2023 року.

Також, до стягнення заявлені судові витрати, та поштові витрати у сумі 144,00 грн.

Ухвалою суду від 10.08.2026 року позовну заяву Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (вх. № 2762/26) залишено без руху. Встановлено Комунальному підприємству "Харківські теплові мережі" строк на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

18.08.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 20224/26) у якій останній, також, просить суд, поновити встановлений судом строк на усунення недоліків, який пропущений у зв`язку з некоректною роботою системи «Електронний суд», у відповідності до статті 119 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 24.08.2026 року задоволено клопотання позивача про поновлення строку. Поновлено позивачу процесуальний строк на подання заяви про усунення недоліків. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 922/2762/26. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено відповідачу 5 строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень (Докази такого надіслання надати суду, із описом вкладеного у цінний лист, або використання електронних кабінетів у ЄСІТС). Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Крім того, суд було звернуто увагу сторін, що 18 жовтня 2023 року вводяться в дію зміни до Господарського процесуального кодексу України, якими визначено ОБОВ"ЯЗКОВА реєстрація та використання електронних кабінетів у ЄСІТС для визначеного кола учасників судового процесу у господарських справах. У разі звернення до суду із документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, передбачається настання процесуальних наслідків. Учасники справи ЗОБОВ"ЯЗАНІ в всіх заявах, що подаються до суду, зазначати відомості про наявність або відсутність в них електронних кабінетів. З детальним порядком реєстрації Електронного кабінету можна ознайомитись у розділі 4 Реєстрація та авторизація користувачів Інструкції користувача Електронного суду ЄСІТС за посиланням http://bit.ly/3rKB. Зареєструвати електронний кабінет можливо за посиланням https://id.court.gov.ua.

15.09.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх .№ 22718/26) про долучення документів.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 24.08.2026 року було направлено судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначена позивачем у позовній заяві (штрих код поштового відправлення R067262747570), проте 06.10.2026 року копія ухвали суду була повернута поштовим відділенням Укрпошти на адресу суду.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статтею 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Абзац 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлює, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Частинами 1, 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб визначено, що фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо цією юридичною особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов`язана внести відповідні зміни до ЄДРПОУ.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на наведене, суд зазначає, що не отримання судової кореспонденції є суб`єктивною поведінкою відповідача.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, проте, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідачем не було виконано вимог законодавства в частині обов`язкової реєстрації у ЄСІТС.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013 року, Папазова та інші проти України від 15.03.2012 року).

Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, станом на 26.10.2026 року відповідачем відзив на позов не надано, у зв`язку із чим, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідачі мали достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак відповідним правом на його подання не скористалися, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачами до суду надано не було.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950 року, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 29.01.2020 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амінал Плюс" (орендар -відповідач) було укладено договір оренди № 2002.

Пунктом 1.1. договору було визначено, що орендодавець передає. а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 2-го поверху № 1- :-17, 19-:-23 у житловому будинку літ. "А-3" загальною площею 679,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Кооперативна, буд. 22 та знаходиться на балансі КП «Жилкомсерсвіс».

Також, позивач зазначає, що рішенням господарського суду Харківської області від 15.02.2024 року у справі № 922/4984/23 розірвано договір оренди № 2002 від 29.01.2020 року, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амінал плюс". Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Амінал плюс" звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-:-17, 19-:-23 в житловому будинку літ."А-3" загальною площею 679.2кв.м, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Кооперативна, 22 протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

При цьому, постачання теплової енергії на потреби опалення у житлові будинки КП «Харківські теплові мережі» здійснює на підставі розпоряджень Харківського міського голови про початок та кінець опалювальних сезонів.

Відповідно до статті 1 Закону України Про теплопостачання, теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

На підставі розпоряджень Харківського міського голови позивач здійснював постачання теплової енергії у приміщення відповідача.

Згідно статті 24 Закону України Про теплопостачання, основним обов`язком споживача теплової енергії є, між іншим, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Натомість, у порушення статті 24 Закону України "Про теплопостачання", відповідач не уклав договір з позивачем та отримував теплову енергію на потреби опалення за відсутності письмового договору.

Розрахунок вартості спожитої теплової енергії по нежитлових приміщеннях, розташованих у будинках, оснащених будинковими приладами обліку теплової енергії, здійснюється згідно їх показань, які розподіляються між власниками нежитлових приміщень пропорційно тепловим навантаженням, а між власниками житла пропорційно площам квартир.

У зв`язку із тим, що житловий будинок, у якому розташовані нежитлові приміщення відповідача, оснащений приладом обліку теплової енергії, розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався позивачем згідно показань приладу обліку, встановленого у будинку, з урахуванням максимального теплового навантаження на нежитлові приміщення відповідача, виконаного згідно з нормативним документом "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року № 1198 (далі Правила-1198), вказані Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (пуект 1 Правил).

Пунктом 3 Правил-1198 передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно з пунктом 4 Правил-1198 - користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією. Пунктом 14 Правил передбачений обов`язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Пунктом 20 Правил-1198 визначено, що облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці.

У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Відповідно до пункту 23 Правил-1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

При цьому, положення статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачає обов`язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (стаття 25 Закону України «Про теплопостачання»). Забезпечення надання послуг з постачання теплової енергії здійснюється виконавцем безперервно.

За твердженнями позивача, факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення вказаних приміщень з листопада 2020 року по листопад 2021 року підтверджується актами про підключення опалення на початку опалюваного сезону 2021-2022 років, та розпорядженням про відключення опалення наприкінці опалюваного сезону.

Крім того, факт споживання відповідачем теплової енергії за вказаний період також підтверджується актом обстеження системи теплоспоживання об`єкту: № 178/4089 від 22.11.2021 року.

Проте, станом на момент подання позовної заяви позивачем, по особовому рахунку відповідача (17800- 9262) обліковується заборгованість за спожиту теплову енергію на потреби опалення у сумі 8 759,59 грн., яка утворилася за період: листопад 2020 року - листопад 2021 року.

Відповідачу направлялися рахунки-фактури за спожиту теплову енергію, які сплачені не були.

Також, позивач зазначає, що на підставі частини 5 статті 13 Закону України Про житлово-комунальні послуги, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року № 1022), на офіційному сайті позивача www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 року було розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Договір є публічним договором приєднання, який набрав чинності з 01.12.2021 року.

Договір укладений з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором складається з: - плати за послуги, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/ тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначено відповідно до законодавства; - плати за абонентське обслуговування, гранічний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.

За твердженнями позивача, система опалення зазначених приміщень є невід`ємною частиною централізованої системи опалення будівлі в цілому.

Будинок обладнаний приладом обліку споживання теплової енергії, тому розрахунки вартості спожитої Відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснюються відповідно до показників приладів обліку.

Враховуючи вищевикладене, та оскільки, нежитлові приміщення розташовані у житловому будинку, починаючи з 01.12.2021 року надання послуги з постачання теплової енергії відповідачу за цією адресою здійснюється на підставі договору.

Проведення нарахувань виконуються згідно з Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року№ 830.

Відповідно до положень пункту 51 договору, він набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності.

Згідно пункту 4 договору, фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви -приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Отже, на думку позивача, факт отримання відповідачем послуги з постачання теплової енергії у опалювальних періодах 2021-2022 роках, 2022-2023 роках є фактом приєднання відповідача до умов договору (акцептування договору), а факт отримання теплової енергії підтверджується актами про підключення опалення на початку опалюваних сезонів, та відключення наприкінці опалюваних сезонів.

Відповідно до пункту 5 договору, виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Згідно пункту 32 договору, плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Відповідно пункту 30 договору, споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з плати за послугу, плати за абонентське обслуговування.

При цьому, як зазначає позивач, станом на момент подання позовної заяви по особовому рахунку відповідача (17801-9262) обліковується заборгованість по договору за спожиту теплову енергію у сумі 36 069,34 грн., яка утворилася за період: грудень 2021 року квітень 2023 року.

Також, відповідачу направлялися рахунки-фактури, які сплачені не були.

Вказані обставини, стали причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Щодо позовних вимог про стягнення із відповідача заборгованості за споживання теплової енергії без укладання договору у сумі 8 759,59 грн. за період: листопад 2020 року листопад 2021 року, суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, та не спростовано відповідачем, 29.01.2020 року між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амінал Плюс" (орендар -відповідач) було укладено договір оренди № 2002.

Пунктом 1.1. договору було визначено, що орендодавець передає. а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення 2-го поверху № 1- :-17, 19-:-23 у житловому будинку літ. "А-3" загальною площею 679,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Кооперативна, буд. 22 та знаходиться на балансі КП «Жилкомсерсвіс».

Відповідно до рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2024 року у справі № 922/4984/23 розірвано договір оренди № 2002 від 29.01.2020 року, укладений між Управлінням комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Амінал плюс". Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Амінал плюс" звільнити та повернути Управлінню комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради нежитлові приміщення 2-го поверху № 1-:-17, 19-:-23 в житловому будинку літ."А-3" загальною площею 679.2кв.м, яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Кооперативна, 22 протягом трьох робочих днів з дня набрання рішенням законної сили.

Вказане рішення набрало законної сили 12.03.2024 року.

Згідно вимог частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, пунктом 4.10 договору оренди № 2002 від 29.01.2020 року визначено, що орендар зобов`язаний здійснити у термін не більше 6 місяців із дати підписання акта приймання передачі укладання договорів на отримання комунальних послуг (газо-, водо-, теплопостачання, послуги водовідведення та електрифікації), договір на утримання експлуатаційних витрат та договору на пропорційну частину відшкодування на утримання прилеглої до будівлі території у термін, визначений відповідними розпорядчими документами обслуговуючих підприємств.

З вищевикладеного слідує, що відповідач у період з листопада 2020 року по листопад 2021 року, був орендарем нежитлових приміщень 2-го поверху № 1- :-17, 19-:-23 у житловому будинку літ. "А-3" загальною площею 679,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Кооперативна, буд. 22.

Приписами частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відповідно до Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року №1198 (далі - Правила), вказані Правила визначають взаємовідносини між теплопостачальними організаціями та споживачами теплової енергії (пункт 1 Правил).

Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

Згідно з пунктом 4 Правил - користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем і теплопостачальною організацією.

Пунктом 14 Правил передбачений обов`язок споживача укласти з теплопостачальною організацією договір до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання.

Закон України "Про житлово-комунальні послуги" визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Згідно з пунктами 3, 11 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо); плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

Положеннями пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Системне тлумачення вказаних норм свідчить, що на споживачів покладено законодавчий обов`язок укласти договір та вносити плату за постачання теплової енергії; а тому у випадку відсутності прийняття оферти шляхом погодження на укладання договору на постачання теплової енергії або конклюдентних дій, які свідчать про прийняття пропозиції, таке прийняття може бути також у вигляді мовчання.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

В обґрунтування позовних вимог у цій частині, позивач зазначає, що відповідач у період з листопада 2020 року по листопад 2021 року, був орендарем нежитлових приміщень 2-го поверху № 1- :-17, 19-:-23 у житловому будинку літ. "А-3" загальною площею 679,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Харків, вул. Кооперативна, буд. 22.

У зв`язку з тим, що житловий будинок, у якому розташовані нежитлові приміщення відповідача, оснащений приладом обліку теплової енергії, розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії на потреби опалення здійснювався позивачем згідно показань приладу обліку, встановленого у будинку, із урахуванням максимального теплового навантаження на нежитлові приміщення відповідача, виконаного згідно з нормативним документом "Норми та вказівки по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні" КТМ 204 України 244-94.

Факт споживання відповідачем теплової енергії на потреби опалення вказаних приміщень з листопада 2020 року по листопад 2021 року підтверджується актами про підключення опалення на початку опалюваного сезону 2021 року 2022 року, а саме: від 02.11.2020 року № 178/10343, від 12.04.2021 року №178/11179, від 24.10.2021року № 178/12015 та розпорядженням про відключення опалення наприкінці опалюваного сезону, та актами обстеження системи теплоспоживання об`єкту № ВКТ/1064 від 20.08.2020 року, № 178/4116 від 22.02.2021 року, № 178/4194 від 29.04.2021 року, та № 178/4089 від 22.11.2021 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума заборгованості відповідача за використану теплову енергію без укладання договору за період з листопад 2020 року - листопад 2021 року складає суму у загальному розмірі 8 759,59 грн.

Частиною 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" передбачено обов`язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Крім того, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно положень статті 24 Закону України "Про теплопостачання" до основних обов`язків споживача теплової енергії відноситься своєчасне укладання договору з теплопостачальною

З аналізу вищевикладеного слідує, що укладення договору з теплопостачання відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Правил користування тепловою енергією, є не правом споживача послуг, а його обов`язком. Разом з тим, сам факт не укладання такого договору не може слугувати підставою для звільнення споживача від сплати за фактично спожиту теплову енергію в спірний період.

Також, суд приймає до уваги, що відповідно до позиції Верховного Суду України, яка висловлена під час розгляду справи № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користуються ними, і відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг в такому випадку не може бути підставою для звільнення споживача від їх оплати у повному обсязі.

Аналогічну правова позиція також висловлена Верховним Судом України у постановах від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц,від 6листопада 2019року у справі №642/2858/16та підтверджено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі №751/3840/15-ц та від 7 липня 2020 року у справі №712/8916/17.

Судом здійснено перевірку нарахованої позивачем суми боргу за використану теплову енергію без укладання договору за період листопада 2020 року по листопад 2021 року, відповідно до наданого позивачем розрахунку нарахувань та рахунків - фактур, а саме:

- листопад 2020 року нараховано 914,20 грн.,

- грудень 2020 року нараховано 1 735,51 грн.;

- січень 2021 року нараховано 1675,66 грн.;

- лютий 2021 року нараховано 1720,03 грн.;

- березень 2021 року нараховано 1340,21 грн.;

- квітень 2021 року нараховано 285,94 грн.;

- листопад 2021 року нараховано 1088,04 грн. та встановлено, що загальна сума боргу за використану теплову енергію без укладання договору складає 8 759,59 грн. є арифметично вірною, не спростованою відповідачем, та такою, що підлягає до задоволення.

Щодо позовних вимог, про стягнення із відповідача заборгованості за невиконання зобов`язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії у сумі 36 069,34 грн. за період: грудень 2021 року - квітень 2023 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

За приписами статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

При цьому, згідно з пунктами 3, 11 частини першої статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення (для систем газопостачання - від запірного пристрою на вводі в будинок до запірних пристроїв включно перед місцями підключення газових приладів, газоспоживального обладнання, теплових агрегатів тощо); плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води).

При цьому, положеннями пункту 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з частини 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Положеннями статті 17 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що комерційний облік комунальних послуг з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання здійснюється вузлами обліку відповідних комунальних послуг, що забезпечують загальний облік їх споживання в будівлі, її частині (під`їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки. Розподіл обсягів спожитих у будівлі послуг з постачання теплової енергії, гарячої та холодної води між споживачами здійснюється відповідно до законодавства.

Згідно з частиною 3 статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем укладається між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії). Виконавець комунальної послуги за таким договором забезпечує відповідність кількісних та якісних характеристик послуги встановленим нормативам на межі внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку та інженерно-технічних систем приміщення споживача. Плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України; плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, що визначається договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Пунктом 4 Правил визначено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією, крім підприємств, що виробляють та використовують теплову енергію для цілей власного виробництва. Договори укладаються відповідно до типових договорів. Форми типових договорів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Крім того, Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 року № 830 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 року № 1022) визначено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги". Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем. Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги (пункт 13 Правил).

На офіційному сайті позивача www.hts.kharkov.ua в мережі Інтернет 31.10.2021 року розміщено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії. Вказаний договір є публічним договором приєднання.

Відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Враховуючи вищевикладене, на наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що приєднався до умов публічних договорів приєднання з надання відповідних житлово-комунальних послуг та в нього виникає обов`язок щодо оплати наданих послуг, а саме за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії.

Пунктом 1 Індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії визначено, що цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Згідно пунктів 2, 3, 4 договору, даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на веб-сайті виконавця www.hts.kharkov.ua. Виконавець має право змінити умови договору. У разі зміни виконавцем умов, крім зміни ціни договору, вони вступають в силу через 30 днів з моменту розміщення змінених умов на веб-сайті виконавця www.hts.kharkov.ua. Інформування споживача про намір зміни ціни/тарифу на послугу здійснюється виконавцем відповідно до Порядку інформування споживачів про намір зміни цін/тарифів на комунальні послуги з обґрунтуванням такої необхідності, затвердженого наказом Мінрегіону від 5 червня 2018 р. № 130. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.

Пунктом 30 договору визначено, що споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/808-2019-п#Text. У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (пункти 33-34 договору).

Згідно підпунктів 3, 9, 11 пункту 41 договору, споживач зобов`язаний: оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором; дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства (не допускати втручання у внутрішньобудинкову систему теплопостачання, її переобладнання) під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об`єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг; у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Як вбачається із матеріалів справи, та не спростовано відповідачем, факт отримання теплової енергії за період з грудня 2021 року квітень 2023 року підтверджується актами про підключення та відключення опалення № 178/12015 від 24.10.2021 року, № 178/13250 від 15.04.2022 року, № 178/13576 від 04.11.2022 року, № 178/14265 від 06.04.2023 року на початку та наприкінці опалюваного сезону 2021-2022 року, 2022-2023 року.

Також у матеріалах справи наявні рахунки за спірний період, які були направлені позивачем на адресу відповідача.

При цьому, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає 36 069,34 грн., яка утворилася за період: грудень 2021 року квітень 2023 року.

Судом здійснено перевірку нарахованої позивачем суми боргу у розмірі 36 069,34 грн., яка утворилася за період: грудень 2021 року квітень 2023 року за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії та встановлено, що позивачем невірно визначено період, оскільки як вбачається із надано до суду розрахунку суми позовних вимог, позивачем заявлено суму боргу за період, а саме:

- грудень 2021 року у розмірі 1848,65 грн.;

- січень 2022 року у розмірі 6240,51 грн.;

- лютий 2022 року у розмірі 5097,22 грн.;

- березень 2022 року у розмірі 2898,82 грн.;

- квітень 2022 року у розмірі 1091,27 грн.;

- листопад 2022 року у розмірі 1470,58 грн.;

- грудень 2022 року у розмірі 4052,22 грн.;

- січень 2023 року у розмірі 5047,07 грн.;

- лютий 2023 року у розмірі 5015,74 грн.;

- березень 2023 року у розмірі 3018,72 грн.;

- квітень 2023 року у розмірі 288,54 грн.

При цьому, судом встановлено що такі нарахування здійснено вірно, та сума боргу за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії складає суму у загальному розмірі 36 069,34 грн., та підлягає до задоволення.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

При цьому, решта доводів учасників процесу, їх письмових пояснень, заперечень, поданих до матеріалів справи документів та наданих усних пояснень, заперечень представників сторін були ретельно досліджені судом, і наведених вище висновків суду не спростовують.

З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволенню, а саме про стягнення із відповідача:

- заборгованості за споживання теплової енергії без укладання договору у сумі 8 759,59 грн. за період листопад 2020 року, грудень 2020 року, січень 2021 року, лютий 2021 року, березень 2021 року, квітень 2021 року, листопад 2021 року;

- заборгованості за невиконання зобов`язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 36 069,34 грн. за період грудень 2021 року, січень 2022 року, лютий 2022 року, березень 2022 року, квітень 2022 року, листопад 2022 року, грудень 2022 року, січень 2023 року, лютий 2023 року, березень 2023 року, квітень 2023 року.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, з відповідача до стягнення підлягає сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 2 662,40 грн.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, позивач у прохальній частині позовної заяви також просить суд, покласти на відповідача поштові витрати у сумі 144,00 грн.

Частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача.

У якості підтвердження поштових витрат у розмірі 144,00 грн., позивачем надано до суду:

опис вкладення у цінний лист, накладну № 61003700202220, та фіскальний чек «Укрпошти» від 04.08.2026 року на суму 144,00 грн. (штрих код поштового відправлення 61003700202220). З вищевикладеного слідує, що наявні у матеріалах справи надані позивачем докази підтверджують понесення останнім поштових витрат на загальну суму 144,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, відсутність будь-яких заперечень відповідача, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача поштові витрати у розмірі 144,00 грн.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 130, 191, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амінал плюс» (69000, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 36, ЄДРПОУ 43059136) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, ЄДРПОУ 31557119)

- заборгованість за споживання теплової енергії без укладання договору у сумі 8 759,59 грн. за період: листопад 2020 листопад 2021 (на рахунок НОМЕР_1 , АТ "ПУМБ" (МФО 334851) КП "Харківські теплові мережі" філія "Харківзбут", ЄДРПОУ 45929670);

- заборгованість за невиконання зобов`язань за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії в сумі 36 069,34 грн. за період: грудень 2021 квітень 2023 на рахунок НОМЕР_1 , АТ "ПУМБ" (МФО 334851) КП "Харківські теплові мережі" філія "Харківзбут", ЄДРПОУ 45929670).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Амінал плюс» (69000, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 36, ЄДРПОУ 43059136) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, ЄДРПОУ 31557119, на НОМЕР_2 у філії - Харківське обласне управління АТ «Ощадбанк» МФО 351823) судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. та поштові витрати у сумі 144,00 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Реквізити сторін:

позивача: Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, буд. 11, ЄДРПОУ 31557119);

відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Амінал плюс» (69000, м. Запоріжжя, вул. Чарівна, 36, ЄДРПОУ 43059136).

Повне рішення складено "26" жовтня 2026 р.

СуддяО.О. Ємельянова