Рішення № 140914476, 26.10.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2026 р.м. ХарківСправа № 922/2850/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомДонецького обласного центру зайнятості, 84333, Донецька обл., Краматорський р-н., м. Краматорськ, вул. Рум`янцева, буд. 4доГоловного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, 61022. м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверхпростягнення 4 037,10 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

12.08.2026 року Донецький обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Харківської області із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання виплатити завдану майнову шкоду у розмірі 4 037,10 грн.

Також, до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою суду від 17.08.2026 року позовну заяву Донецького обласного центру зайнятості (вх. № 2850/26) залишено без руху.

21.08.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 20543/26) про усунення недоліків.

26.08.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшли додаткові пояснення вх. № 20878 щодо заяви про усунення недоліків, у яких останній, просить суд, прохальну частину позовної заяви вважати у наступній редакції:

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь Донецького обласного центру зайнятості завдану майнову шкоду у розмірі 4 037,10 грн.;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь Донецького обласного центру зайнятості судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Ухвалою суду від 26.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2850/26. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено відповідачу 5 строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень (Докази такого надіслання надати суду, із описом вкладеного у цінний лист, або використання електронних кабінетів у ЄСІТС). Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов.

08.09.2026 року від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 22090/26), у якому останній, просить суд, у задоволенні позовних вимог Донецького обласного центру зайнятості по головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовити у повному обсязі.

11.09.2026 року від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив (вх. № 22450/26), у якому останній, просить суд, задовольнити позовні вимоги Донецького обласного центру зайнятості до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про стягнення майнової шкоди у сумі 4037 грн 10 коп. та судових витрат у повному обсязі.

07.10.2026 року від позивача через канцелярію суд надійшла заява (вх. № 24697/26) про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 12.10.2026 року заяву (вх. № 24697/26 від 07.10.2026 року) позивача про зобов`язання подати звіт про виконання судового рішення залишено без розгляду.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, обізнаність сторін про розгляд справи у суді, про що свідчать наявні у матеріалах справи відзив відповідача, відповідь на відзив позивача, з чого слідує, що сторони подали усі заяви по суті справи та з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, ОСОБА_1 11.07.2024 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (відповідача) із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пп. 2 п. 1 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV та відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.07.2024року їй у призначенні пенсії було відмовлено.

За твердженнями позивача, дані обставини були встановлені та визнані рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2024 року у справі № 200/5319/24.

Також, позивач зазначає, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Центрі зайнятості у період з 05.09.2024 року по 18.11.2024 року, та відносно нього Центром зайнятості було прийнято рішення, а саме від 05.09.2024 року № HT240905 про надання статусу безробітного з 05.09.2024 року, рішення від 06.09.2024 року № HT240906 про призначення допомоги по безробіттю з 06.09.2024 року та розпочати її виплату, та рішення вiд 15.11.2024 року № HT241115 про призупинення виплати допомоги по безробіттю у зв`язку із здійсненням перевірки достовірності відомостей, рішення вiд 18.11.2024 року № HT241118 про припинення виплати допомоги по безробіттю та припинення реєстрацію з 18.11.2024 року у зв`язку із поданням безробітним особисто письмової заяви про зняття його з реєстрації як безробітного або відмови від її послуг.

Отже, за період з 06.09.2024 року по 14.11.2024 року (включно) ОСОБА_1 було отримано допомогу по безробіттю у загальній сумі 6530,00 грн.

За твердженнями позивача, відповідно до наказу Донецького обласного центру зайнятості «Про утворення філій Донецького обласного центру зайнятості» № 1177 від 02.10.2024 року із урахуванням наказу Міністерства економіки України від 26.03.2024 року № 7672 «Про утворення філій Донецького обласного центру зайнятості», наказу Міністерства економіки України від 04.06.2024 року № 14203 «Про внесення зміни до наказу Міністерства економіки України від 26.03.2024 року № 7672» було утворено відокремлені структурні підрозділи Донецького обласного центру зайнятості, та відповідно Краматорську філію Донецького обласного центру зайнятості.

Краматорська філія Донецького обласного центру зайнятості є відокремленим структурним підрозділом центру зайнятості, виконує функції, покладені на неї Донецьким обласним центром зайнятості, діє на підставі Положення про Краматорську філію Донецького обласного центру зайнятості.

За результатами опрацювання Краматорською філією Донецького обласного центру зайнятості інформації з реєстру застрахованих осіб про отримання соціальних виплат, стало відомо, що ОСОБА_2 призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 11.07.2024 року, у зв`язку із чим, було направлено запит до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

20.11.2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області у листі про надання інформації зазначено, що ОСОБА_1 11.07.2024 року звернулась із заявою щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно пп. 2 п.2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 19.07.2024 року у призначенні пенсії заявниці було відмовлено. Відповідно до рішення суду у справі №200/5319/24 було скасовано рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 . На виконання рішення суду розпорядженням від 25.10.2024 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 11.07.2024 у розмірі 3972,29 грн. Нарахування та виплата здійснюється з листопада 2024 року.

Краматорською філією Донецького обласного центру зайнятості було повторно проведено розслідування та складено акт від 09.06.2026 року № 09062026-РЗО, за результатами проведеного розслідування зокрема було встановлено, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком з 11.07.2024 року. Рішенням Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 03.11.2025 року у справі №175/3792/25, постановою Дніпровського апеляційного суду від 21.05.2026 року у справі №175/3792/25, було відмовлено у задоволенні позовних вимог Донецькому обласному центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення суми виплаченої допомоги по безробіттю у розмірі 5 330,00 грн. за період з 06.09.2024 року пo 14.11.2024 року. За висновком проведеного розслідування визначено, що враховуючи вищезазначені рішення судів сума виплаченої допомоги безробіттю за період з 06.09.2024 року по 24.10.2024 року у розмірі 4037,10 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, а за період з 25.10.2024 року (дата прийняття рішення ПФУ про призначення пенсії) 14.11.2024 у розмірі 1292,90 грн. з ОСОБА_1 .

За висновком позивача, у зв`язку із протиправною відмовою у призначенні пенсії відповідачем ОСОБА_1 звернулася до Краматорського міського центру зайнятості, за сприянням у працевлаштуванні та отриманням допомоги по безробіттю, отже, саме прийняття відповідачем незаконного рішення про відмову у призначенні пенсії, призвело до незаконного отримання ОСОБА_1 допомоги по безробіттю за період з 06.09.2024 року по 14.11.2024 року (включно).

Пунктом 13 частини 1 статті 45 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років.

Таким чином, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення".

Вказане на думку позивача, свідчить про те, що у неправомірних діях (рішеннях) відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка полягає в неправомірній відмові ГУ ПФУ в Харківській області у призначенні гр. ОСОБА_1 пенсії, що має преюдиційне значення; 2) збитки - розмір допомоги по безробіттю виплаченої гр. ОСОБА_1 ; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою ГУ ПФУ в Харківській області та збитками - наслідком неправомірної відмови щодо призначення пенсії за віком стало звернення ОСОБА_1 до Краматорського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні та отриманням допомоги по безробіттю.

15.06.2026року позивачем на адресу відповідачу було направлено повідомлення-претензію у якому останній вимагав у добровільному порядку повернути суму виплаченої допомоги по безробіттю ОСОБА_1 за період з 06.09.2024 року по 24.10.2024 року у розмірі 4037,10 грн. протягом 30 календарних днів з дня отримання цього повідомлення-претензії.

Проте, вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи.

Згідно з частини 2 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення" статус безробітного надається зазначеним у частині 1 цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Пунктом 2 частини 1 статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" визначено, що виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Частинами 1, 2 статті 8 та пункту 1 частини 2 статті 16 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов`язкового державного-соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів; виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Фонд є цільовим централізованим страховим фондом, некомерційною самоврядною організацією. Держава є гарантом забезпечення застрахованих осіб та надання їм відповідних соціальних послуг Фондом. Кошти бюджету Фонду використовуються на виплату забезпечення та надання соціальних послуг.

Згідно з частиною 2 статті 34 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" Фонд загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття зобов`язаний вживати заходів до раціонального використання коштів і забезпечення його фінансової стабільності.

Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є майнова шкода, завдана внаслідок неправомірних дій органу державної влади.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

З аналізу вищевикладеного слідує, що суб`єктами відповідальності, відповідно до вимог статті 1173 Цивільного кодексу України, є органи державної влади або місцевого самоврядування, а відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів.

Статтею 6 Конституції України встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

При цьому, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06.09.2024 року у справі № 200/5319/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 19.07.2024 року №051330003783 про відмову у призначенні ОСОБІ _1 пенсії за віком на пільгових умовах, та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до пільгового стажу роботи за списком №2 ОСОБІ_1 період її роботи з 09.05.1996 року по 05.11.2007 року на посаді машиніста компресорної установки та з 06.11.2007 року по 31.03.2014 року на посаді машиніста підйому поверхні. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити з 11.07.2024 року ОСОБІ_1 пенсію за віком на пільгових умовах на підставі пункту «б» статті 13 Закону України від 05.11.1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» та з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.

Згідно частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

На відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою; довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії, а пунктом 2 частини 1 статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі призначення чи отримання права на призначення пенсії за віком, у тому числі на пільгових умовах, пенсії за вислугу років або досягнення особою встановленого законом пенсійного віку.

Положенням пункту 2 частини 1 статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" та цього Закону.

З аналізу вищевикладеного слідує, що виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення", і така виплата відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", пункту 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не здійснювалася би у випадку своєчасного призначення та виплати відповідачем пенсії ОСОБА_1 , що свідчить про наявність шкоди у позивача та причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача та заподіяною шкодою.

Вказане спростовує заперечення відповідача викладені у наданому до суд відзиві на позовну заяву (вх. № 22090/26 від 08.09.2026 року).

Аналогічна правова позиція викладено у постановах Верховного Суду дійшов у від 13.02.2018 року у справі № 915/282/17, від 10.04.2018 року у справі № 927/455/17 та від 07.12.2018 року у справі № 922/3435/17.

Враховуючи вищевикладене, відповідач своїми неправомірними діями завдав позивачу матеріальну шкоду у розмірі отриманої ОСОБА_1 допомоги по безробіттю яка відповідно до наведеного у позовній заяві розрахунку становить суму у загальному розмірі 4 037,10 грн. за період з 06.09.2024 року по 24.10.2024 року, та повинен її відшкодувати.

Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України також унормовано, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 року Європейського суду з прав людини у справі "РуїсТоріха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVIN OTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статтею 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018 року, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах № 910/13407/17, № 915/370/16 та № 916/3545/15.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу, які залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача про стягнення із відповідача завданої майнової шкоди у розмірі 4037,10 грн. підлягають до задоволення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 2662,40 грн.

Керуючись статтями 73, 74, 86, 123, 126, 128, 129, 183, 236 - 238, 240 - 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022. м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344 на користь Донецького обласного центру зайнятості (84333, Донецька обл., Краматорський р-н., м. Краматорськ, вул. Рум`янцева, буд. 4, ЄДРПОУ 03491004, на розрахунковий рахунок UA168201720355449001007011701, банк: Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03491004, отримувач: Донецький обласний центр зайнятості, призначення платежу - повернення майнової шкоди) суму завданої майнової шкоди у розмірі 4037,10 грн.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022. м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344 на користь Донецького обласного центру зайнятості (84333, Донецька обл., Краматорський р-н., м. Краматорськ, вул. Рум`янцева, буд. 4, ЄДРПОУ 03491004) судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Реквізити сторін:

позивача: Донецького обласного центру зайнятості (84333, Донецька обл., Краматорський р-н., м. Краматорськ, вул. Рум`янцева, буд. 4, ЄДРПОУ 03491004);

відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022. м. Харків, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344).

Повне рішення складено "26" жовтня 2026 р.

СуддяО.О. Ємельянова