Рішення № 140913772, 21.10.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 жовтня 2026 рокум. ТернопільСправа № 921/488/26Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

за участі секретаря судового засідання Карпа М.Ю.

розглянув справу

за позовом: Монастириської міської ради, 48301, Тернопільська обл., Чортківський р-н, місто Монастириська, вул.Шевченка, будинок 19

до відповідача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

про: стягнення 390 091,03 грн безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою

За участі представників:

Позивача:Туранський Віктор Васильович, гол. спеціаліст юр. відділу;

Відповідача: не прибув.

Зміст позовних вимог

Монастириська міська рада звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Молчанова Віталія Андрійовича про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою комунальної власності (кадастровий номер 6124210100:04:001:1075) за період з 01 січня 2022 року по 31 січня 2025 року в сумі 390 091,03 грн (триста дев`яносто тисяч дев`яносто одна гривня 03 копійки).

Позовна заява обґрунтована неукладенням відповідачем договору оренди земельних ділянок для обслуговування належних йому будівель та споруд в зв`язку з чим, позивач зазнав збитків.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 30.07.2026, головуючим суддею для розгляду справи № 921/488/25 визначено суддю Чопка Ю.О.

Позиція відповідача

Відповідач відзиву на позовну заяву, в порядку ст.165 ГПК України, у встановлений строк в ухвалі від 09.01.2025 (про відкриття провадження у справі) не надав.

Частиною 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Норма такого ж змісту відображена і у ч.2 ст.178 ГПК України.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 04.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26 серпня 2026 року.

У зв`язку з неявкою представників сторін, ухвалою суду від 26.08.2026 підготовче засідання відкладено на 16.09.2026.

Надалі ухвалою від 16.09.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 07.10.2026.

За усним клопотанням представника позивача розгляд справи по суті, ухвалою від 07.10.2026, відкладено на 21.10.2026.

Представник позивача в судовому засіданні 21.10.2026 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні 21.10.2026 не забезпечив.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Молчанов Віталій Андрійович зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

При цьому усі процесуальні документи у цій справі (ухвали суду) направлялись на адресу (місцезнаходження) відповідача: 48324, Тернопільська обл., Чортківський р-н, с. Бертники, вул. Шевченка, будинок 78.

Слід зазначити, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням (ухвалою).

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, в даному випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19).

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

Повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням, покладається саме на таку особу.

Судом виконано процесуальні вимоги щодо повідомлення відповідача належним чином про час та місце розгляду справи. При цьому участь представників сторін в судовому засіданні не визнавалася судом обов`язковою, відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Також суд враховує, що відповідно до приписів ч.1 ст.9 ГПК України, ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі, отже відповідач мав можливість ознайомитися з їх змістом.

Окрім того, ст.42 ГПК України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.9 ст.165, ч. 2 ст.178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст.13 ГПК України).

Ч. 1 ст.202 ГПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними матеріалами справи.

21 жовтня 2026 року справу розглянуто по суті та, у відповідності до вимог ч.6 ст.233 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав від 20.07.2026 №486636629, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0001247932026 земельна ділянка площею 0,9454 га, яка знаходиться за адресою м. Монастириська, вул. Галицька, 48-в з кадастровим номером 6124210100:04:001:1075, категорія земель - землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - 11.02 "Для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, включаючи об`єкти оброблення відходів, зокрема із енергогенеруючим блоком" перебуває у комунальній власності Монастириської міської ради (код ЄДРПОУ: 04058433), на підставі Закону України від 06.09.2012 №5245-VІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності".

На вказаних земельній ділянці знаходиться нерухоме майно - комплекс будівель та споруд загальною площею 3597,9 кв.м, розташований за адресою: Тернопільська обл., Чортківський р-н, м. Монастириська, вул. Галицька, будинок 48-в.

Вказаний комплекс будівель, у період з 12 жовтня 2021 року по 31 січня 2025 року Відповідачу - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.07.2026 року №487318600.

Підставою виникнення права власності, як зазначено у Інформації, є договір купівлі-продажу, серія та номер: 7390 від 12.10.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Жовніром Іваном Теодоровичем.

Рішенням Монастириської міської ради від 19.11.2021 №2548 затверджено Молчанову Віталію Андрійовичу технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з правом передачі в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості площею 0,9454 га за кадастровим номером 6124210100:04:001:1075 по АДРЕСА_2 .

Зобов`язано ОСОБА_1 протягом одного місяця з часу прийняття рішення укласти з Монастирською міською радою договір оренди земельної ділянки.

22.01.2025 ФОП Молчанов В.А. здійснив державну реєстрацію припинення фізичної особи підприємця в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців та громадських формувань, за власним рішенням.

31.01.2025 вищенаведений комплекс нерухомості зареєстрований за Фермерським господарством "Калина Лошнівська", код ЄДРПОУ 37625021.

Підставою виникнення права власності, як зазначено у Інформації, є договір купівлі-продажу, серія та номер: 90 від 31.01.2025 року, посвідчений приватним нотаріусом Чортківського районного нотаріального округу Садівським М.А.

Таким чином, з 12.10.2021 нерухоме по 31.01.2025 комплекс будівель та споруд загальною площею 3597,9 кв.м., який знаходиться на земельній ділянці із кадастровим номером 6124210100:04:001:1075 площею 0,9454 га перебував у власності відповідача.

За час користування відповідачем спірною земельною ділянкою, на якій знаходилося належне йому майно та між власником земельної ділянки та власником майна не було укладено договору на користування земельними ділянками.

Тобто, з моменту набуття права власності на нерухоме майно та до часу його припинення відповідач здійснював фактичне користування земельною ділянкою під своїм нерухомим майном без відповідних правовстановлюючих документів та без здійснення оплати за таке фактичне користування.

За розрахунком позивача загальний розмір заборгованості відповідача за час фактичного користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 01.01.2022 по 31.01.2025 становить 390 091,03 грн.

Направлена на адресу відповідача претензія №03-12/1417 від 29.04.2025 з вимогою до 25.05.2025 подати заяву про добровільне відшкодування збитків та заяви та виготовлення відповідної технічної документації щодо оренди вищенаведених земельних ділянок, залишена останнім без відповіді та задоволення.

Станом на день звернення до суду добровільне відшкодування збитків відповідачем не здійснене.

Фактичне користування відповідачем земельної ділянки та ухилення від сплати безпідставно збереженої орендної плати, є порушенням права територіальної громади щодо надходження грошових коштів до місцевого бюджету, і відповідно стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду для примусового стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухваленні рішення, висновки суду.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг (заощадив) у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути такі кошти власникові земельної ділянки на підставі положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України (такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.09.2018 р. у справі № 925/230/17 та у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 р. у справі № 922/2060/22).

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 р. у справі №200/606/18 зазначила, що принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди відомий ще за часів Давнього Риму (лат. superficies solo cedit - збудоване приростає до землі). Цей принцип має фундаментальне значення та глибокий зміст, він продиктований як потребами обороту, так і загалом самою природою речей, невіддільністю об`єкта нерухомості від земельної ділянки, на якій він розташований. Нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об`єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об`єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об`єкти розташовані. Отже, об`єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об`єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об`єкт права власності.

Отже, власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об`єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об`єктом нерухомого майна (аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 р. у справі № 924/856/20 та у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 р. у справі № 922/2060/22).

Таким чином, із дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна відповідач, власник такого майна став фактичним користувачем земельних ділянок, на яких розташовані ці об`єкти, а отже у відповідача із цієї дати виник обов`язок належно оформити правовідносини щодо користування земельною ділянкою (укласти відповідний договір та оформити права на земельну ділянку), а також сплачувати плату за користування земельною ділянкою, на якій розташоване набуте ним майно.

Згідно зі ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. 21 цього ж закону орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним отримана орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди землі не повертається.

Положеннями ст. 25 цього ж закону передбачено, що орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Підпунктом 14.1.147. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Пунктами 287.1., 287.3. ст. 287 цього ж кодексу встановлено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово виснував, що у разі користування сформованою земельною ділянкою комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору власник такої земельної ділянки може захистити своє право на компенсацію йому недоотриманої орендної плати у порядку статті 1212 Цивільного кодексу України (пункт 27 постанови Верховного Суду від 09.02.2022 у справі №910/8770/19, пункт 7.10 постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №905/1680/20).

Як було встановлено судом в процесі розгляду справи, відповідач, внаслідок набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, користувався земельної ділянкою з кадастровим номером 6124210100:04:001:1075, по вул. Галицька, 48-в в м. Монастириська без оформлення відповідного договору оренди земельної ділянки без оформлення відповідного договору оренди.

Відповідно до приписів ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18.

У процесі розгляду справи, відповідачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували виконання ним, із дня набуття права власності на об`єкти нерухомого майна, свого обов`язку щодо належного оформлення правовідносин щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6124210100:04:001:1075 (укладення відповідного договору).

Крім того, у процесі розгляду справи, відповідачем у відповідності до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували виконання ним свого обов`язку щодо сплати плати за користування у заявлений період з 01.01.2022 по 31.01.2025.

Згідно з розрахунком безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування відповідачем у період з 01.01.2022 по 31.01.2025 земельною ділянкою з кадастровим номером 6124210100:04:001:1075 розмір заборгованості відповідача складає 390 091,03 грн.

Розрахунки, виконані позивачем, є обґрунтованими, а тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення із відповідача 390 091,03 грн безпідставно збережених коштів у вигляді несплаченої орендної плати за користування земельною ділянкою.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 20, 42, 46, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Молчанова Віталія Андрійовича, АДРЕСА_3 (код НОМЕР_1 ) на користь Монастирського міської ради, Тернопільська область, місто Монастириська, вул. Шевченка, будинок 19 (код 04058433) 390 091 (триста дев`яносто тисяч дев`яносто одна) грн. 03 коп. безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою і 5 851 (п`ять тисяч вісімсот п`ятдесят одну) грн. 03 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення буде виготовлено 30 жовтня 2026 року.

Суддя Ю.О. Чопко