Рішення № 140913771, 14.10.2026, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 жовтня 2026 рокум. ТернопільСправа № 921/518/26

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Чопка Ю.О.

за участі секретаря судового засідання Саловська О.А.

розглянув справу

за позовом: Підгородянської сільської ради, Тернопільський район, с. Підгороднє, вул. Бережанська, 70, 47721

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Вільний простір", м.Тернопіль, вул. Подільська, буд.5, 46400.

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Західний офіс держаудитслужби, м. Львів, вул. Костюка, буд. 8, 79000.

про: визнання недійсним пункт 2.1 Договору виконання робіт №56 від 19.04.2023 та стягнення 82 800,00 грн; визнання недійсним п.4.1. Договору підряду №124 від 07.05.2024 та стягнення 60 404 грн.

За участю сторін, представників:

Позивача: Микитюк Ірина Степанівна, уповноважена;

Відповідач : Свірський Тарас Володимирович, адвокат;

Третя особа: не з`явився;.

ВСТАНОВИВ:

Підгородянська сільська рада звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Вільний простір" за участі третьої особи на стороні позивача Західний офіс держаудитслужби, м. Львів, про:

- визнання недійсним пункт 2.1 Договору про надання послуг з поточного ремонту дитячого майданчика №56 від 19.04.2023р., укладеного між Підгороднянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Вільний простір", в частині включення в ціну договору суми 7546,00 грн як єдиного податку за ставкою 2% сплачених відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт №19/04 від 13.06.2023р.;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Вільний простір" (код ЄДРПОУ 43047340) на користь Підгороднянської сільської ради (14029197) кошти в сумі 7546,00 грн.

- визнати недійсним пункт 4.1 Договору підряду №124 від 07.05.2024р., укладеного між Підгороднянською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Вільний простір", в частині включення в ціну договору суми 60404,00 грн як єдиного податку за ставкою 5% сплачених відповідно до акту приймання виконаних будівельних робіт №1 від 09.09.2024р.;

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВКФ Вільний простір" (код ЄДРПОУ 43047340) на користь Підгороднянської сільської ради (14029197) кошти в сумі 60404,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 19.04.2023 між сторонами укладено договір про надання послуги з поточного ремонту дитячого майданчика №56 та 07.05.2024 - договір підряду №124, на виконання яких були складені акти приймання виконаних будівельних робіт за формами КБ-2в та КБ-3 з повною оплатою з боку позивача. Проте за наслідком проведеної Західним офісом держаудитслужби у 2026 році ревізії фінансово-господарської діяльності позивача встановлено, що під час формування договірної ціни за договорами №56 та №124 відповідачем до складу вартості наданих послуг були неправомірно включені суми єдиного податку та військового збору. На думку позивача, такі витрати були включені до вартості будівельних робіт всупереч вимогам пунктів 5.1 та 5.34 Правил застосування кошторисних норм та нормативів з ціноутворення у будівництві, визначення вартості будівництва об`єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів регульовані нормами Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281, що призвело до завищення вартості робіт та зайвих витрат бюджетних коштів на загальну суму 67 950,00 грн, які підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 14.08.2026 головуючим суддею для розгляду справи № 921/518/26 визначено суддю Чопка Ю.О.

Позиція відповідача

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 02.09.2026 (вх.№6912 від 03.09.2026) та його представник у судовому засіданні позовні вимоги заперечив та зазначив, що дійсно між сторонами були укладені договори №56 від 19.04.2023 та №124 від 07.05.2024 в ціну яких був включений єдиний податок. Позивач вважає, що включення до ціни договору сум єдиного податку є порушенням законодавства та звернувся з позовом про визнання відповідних пунктів договорів недійсними. При цьому сільська рада посилається на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Разом з тим, позивач посилаючись на порушення законодавства вказує на порушення вимог Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281. Звертає увагу суду на те, що до Актів цивільного законодавства належать кодекси, закони, а також нормативні документи органів виконавчої влади. Зауважив, що у разі наявності в нормативно-правових актах обов`язків для фізичних чи юридичних осіб то такі акти законодавства повинні бути зареєстровані у Міністерстві юстиції України. Водночас Настанова на порушення відповідачем якої посилається позивач в Міністерстві юстиції України не зареєстрована. Таким чином, наведена Настанова не є актом законодавства, у зв`язку з чим посилання позивача на ст. 203 ЦК України є недоречним, а позовні вимоги не підлягають до задоволення.

Навіть якщо взяти Настанову з визначення вартості будівництва до уваги, то п. 5.34. Настанови прямо передбачено, що до складу ціни пропозиції учасника процедури закупівлі (договірної ціни) включаються встановлені чинним законодавством податки, збори, обов`язкові платежі, не враховані складовими вартості будівництва. Розмір цих витрат визначається, виходячи з норм і бази для їх нарахування, встановлених законодавством.

Також звертає увагу суду на те, що відповідно до актів виконаних робіт, які містяться в матеріалах справи, прибуток Відповідача за виконані роботи по одному договору становить 8883 грн, а по іншому 5893 грн, тоді як сума єдиного податку, яка підлягає сплаті Відповідачем, становить 7546 грн та 60404 грн відповідно. Таким чином, у разі неврахування суми єдиного податку при формуванні договірної ціни, прибуток Відповідача за договором № 56 становитиме лише 1337 грн, а надання послуг за договором № 124 взагалі призведе до збитку Відповідача у розмірі 54511 грн. Вказане очевидно свідчить про те, що сума єдиного податку становить істотну складову витрат Відповідача.

Просить суд в позові відмовити.

Позиція третьої особи

Третя особа у поясненнях від 07.09.2026 (вх.№7059 від 08.09.2026) зазначила, що ревізією фінансово-господарської діяльності Підгороднянської сільської ради за період з 01 січня 2022 по 28.02.2026 за наслідками якої складено акт №131920-22/10 від 15.05.2026, зокрема встановлено, що на порушення норм пунктів 5.1, 5.34 Настанови з визначення вартості будівництва, пункту 1.9, розділів V та VI Настанови з визначення вартості проектних, науково-проектних, вишукувальних робіт та експертизи проектної документації на будівництво, затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 № 281 (із змінами), пункту 21 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668 (із змінами, щодо капітального будівництва), статті 843 Цивільного кодексу України (щодо договорів підряду), при формуванні договірної ціни та в подальшому при складанні актів виконаних робіт форми № КБ-2в (актів виконаних робіт по виготовленню проектно-кошторисної документації) за договорами з фізичними особами-підприємцями та юридичними особами, які перебувають на спрощеній системі оподаткування (платники єдиного податку), до вартості будівництва (реконструкції, ремонту), виготовлення проектно-кошторисної документації на будівництво безпідставно включено суми єдиного податку та військового збору, що не є витратами в процесі виконання зазначених робіт, оскільки такий податок / військовий збір обраховуються від доходу суб`єкта господарювання і не належать до складових вартості будівництва, що призвело до завищення вартості будівництва (реконструкції, ремонту) на суму 1 149 593,17 грн, виготовлення проектнокошторисної документації на суму 4 460,00 грн, чим завдано збитки місцевому бюджету загалом на суму 1 154 053,17 грн.

З метою усунення виявлених ревізією порушень Позивачу пред`явлено вимогу про усунення порушень законодавства. Просить позовні вимоги задоволити.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.08.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14 вересня 2026 року.

За клопотанням позивача, ухвалою суду від 14.09.2026 підготовче засідання відкладено на 30.09.2026.

Надалі ухвалою від 30.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті у судовому засіданні на 14.10.2026.

Представниця позивача в судовому засіданні 14.10.2026 позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги заперечив.

Третя особа участі представника в судовому засіданні 14.10.2026 не забезпечила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

14 жовтня 2026 року справу розглянуто по суті та, у відповідності до вимог ч.6 ст.233 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

19.04.2014 між Підгороднянською сільською радою (далі Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Вільний простір" (далі Виконавець) укладено Договір про надання послуги з поточного ремонту дитячого майданчика №56 (далі Договір), відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах. визначних цим Договором, Виконавець зобов`язується на власний ризик, своїми силами з використанням своїх витратних матеріалів. механізмів та обладнання надати Послуги визначені в п. 1.2. даного Договору згідно технічного завдання та інших умов (додаток №1 ), в обумовлений цим Договором термін, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити ці Послуги на умовах, визначених цим Договором та чинним законодавством України.

Найменування послуги: Послуги з благоустрою населених пунктів: поточний ремонт дитячого майданчика (елементів) в с. Підгороднє Тернопільського району Тернопільської області (ДК 021:2015 код 50870000-4 Послуги з ремонту і технічного обслуговування обладнання для ігрових майданчиків) (надалі іменуються Послуги) (п.1.2. Договору).

Розрахунок вартості послуг викладений у договірній ціні (Додаток №2) та кошторисі (додаток №3), які є невід`ємними частинами Договору (п.1.4. Договору).

Термін надання послуг - з моменту укладання договору до 31.12.2023 року (п.1.8. Договору).

Місце надання послуг - с. Підгородне Тернопільського району Тернопільської області (п.1.9. Договору).

Згідно п.2.1. Договору сума Договору складає 377 300,00 грн без ПДВ.

Вартість Послуг враховує усі витрати Виконавця на виконання предмету Договору (п.2.2. Договору).

Оплата послуг здійснюється за фактом надання послуг на підставі форми №КБ-3 "Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (далі - Довідка) та форми № КБ-2в "Акт приймання виконаних-будівельних робіт (далі - Акт), протягом 20 календарних днів з моменту підписання оформлених належним чином Акту та Довідки (п.3.1. Договору).

Пунктом 11.1. Договору сторони погодили, що останній набирає чинності з дня підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, але у будь - якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору (п.11.2. Договору).

На виконання мов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Вільний простір" надало позивачу послуги з поточного ремонту дитячого майданчика, що підтверджується Актом №19/04 за червень 2023.

Підгородянською сільською радою здійснено оплату наданих послуг, що підтверджується платіжною інструкцією №338 від 14.06.2023 на суму 377 300 грн.

Також 07.05.2024 між Підгороднянською сільською радою (далі Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВКФ Вільний простір" (далі Виконавець) укладено Договір підряду №124 (далі Договір 2), відповідно до п.1.1. якого Підрядник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, на свій ризик виконати за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів, а Замовник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, прийняти і оплатити наступну роботу: "Будівництво дитячого майданчика за адресою: вул. Містечко, 46 у с. Довжанка Тернопільського району Тернопільської області", (ДК 021:2015 код 45212000-6 - Будівництво закладів дозвілля, спортивних, культурних закладів, закладів тимчасового розміщення та ресторанів).

Детальний опис завдання та робіт за цим Договором містить Додаток № 1 "Договірна ціна", який є невід`ємною його частиною (п.1.2. Договору 2).

Місце виконання робіт: вул. Містечко, 46 с. Довжанка Тернопільського району (п.1.3. Договору 2).

Згідно п.3.1. Договору 2 загальний термін робіт встановлений сторонами з моменту укладання договору і до З 1 серпня 2024 року.

Після виконання робіт Підрядник надає Замовникові на підпис Акт (форма КБ-2в) та Довідку (форма КБ-3) за Договором. Замовник зобов`язаний впродовж трьох днів з моменту отримання акта прийняти роботи Підрядника або направити мотивовану відмову в прийнятті (п.3.2. Договору 2).

Роботи вважаються прийнятими після підписання обома Сторонами Акта (форма КБ-2в) та Довідки (форма КБ-З) за Договором (п.3.4. Договору 2).

Загальна вартість на роботи, що визначені у п. 1.1 цього Договору, становить 1 208 152,00 грн без ПДВ. Оплата здійснюється шляхом перерахування коштів у національній валюті Замовником на банківський рахунок Підрядника, вказаний у Договорі, протягом 20 днів з моменту прийняття робіт Замовником у межах отриманого бюджетного фінансування (п.4.1. Договору 2).

Договірна ціна, визначена. у п. 1.1 цього Договору, включає в себе: податки, збори, обов`язкові платежі, встановлені чинним законодавством і не враховані складовими вартості будівництва (п.4.2. Договору 2).

Пунктом 8.1 Договору 2 сторони погодили, що останній вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31.12.2024 року.

Договір діє з моменту підписання та закінчується виконанням Підрядником роботи в строк, відповідно п. 3.1 цього Договору або до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.8.2. Договору 2).

На виконання мов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "ВКФ Вільний простір" надало позивачу послуги з будівництва дитячого майданчика, що підтверджується Актом №1 за вересень 2024.

Підгородянською сільською радою здійснено оплату наданих послуг, що підтверджується платіжною інструкцією №738 від 10.09.2024 на суму 1 208 085 грн.

Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Підгороднянської сільської ради за період з 01 січня 2022 по 28.02.2026 за наслідками якої складено акт №131920-22/10 від 15.05.2026.

Актом ревізії встановлено, що в періоді, що підлягав ревізії, з фізичними особами-підприємцями та юридичними особами, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування, укладались договори на виконання робіт з поточного ремонту дитячого майданчика, поточного ремонту сходів, поточного ремонту адміністративної будівлі, будівництва дитячого майданчика, ігрового павільйону, будівництва сонячної електростанції, капітального ремонту адміністративного будинку, капітального ремонту системи опалення, реконструкції вуличного освітлення, реконструкції котельні. Договірна ціна формувалась виходячи з технічних вимог, дефектних актів, кошторисних розрахунків та за формою, що передбачені Настановою з визначення вартості будівництва № 281. Водночас, у договірній ціні, зведеному кошторисному розрахунку вартості об`єкта та в подальшому в актах форми № КБ-2в окремою позицією передбачено єдиний податок та в окремих випадках військовий збір:

- договір про надання послуг з поточного ремонту дитячого майданчика від 19.04.2023 № 56 (Виконавець ТОВ "ВКФ Вільний простір"). Відповідно до пункту 2.1 договору сума договору складає 377 300,00 грн без ПДВ. В договірній ціні та зведеному кошторисному розрахунку вартості об`єкта передбачено єдиний податок в сумі 7 546,00 гривень. До акта форми № КБ-2в за червень 2023 року № 19/04 включено єдиний податок в сумі 7 546,00 гривень;

- договір підряду "Будівництво дитячого майданчика за адресою: вул. Містечко, 46 у с. Довжанка Тернопільського району Тернопільської області" від 07.05.2024 № 124 (Виконавець ТОВ "ВКФ Вільний простір"). Відповідно до пункту 4.1 договору вартість робіт складає 1 208 152,00 грн без ПДВ. В договірній ціні та зведеному кошторисному розрахунку вартості об`єкта передбачено єдиний податок в сумі 60 408,00 гривень. До акта форми № КБ-2в за вересень 2024 року № 1 включено єдиний податок в сумі 60 404,00 гривень.

За результатами виявленого порушення Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області надано Підгороднянській сільській раді вимогу про усунення порушень законодавства №131900-13/1337-2026 від 09.06.2026 за змістом п.2 якої зобов`язано забезпечити відшкодування (стягнення з виконавців робіт) на користь Підгороднянської сільської ради збитків заподіяних внаслідок включення до вартості ремонтно-будівельних робіт, виготовлення проектно-кошторисної документації, виконавцями яких на замовлення сільської ради були фізичні особи-підприємці та юридичні особи, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, єдиного податку та військового збору, що не є витратами в процесі виконання таких робіт, шляхом повернення коштів або звернення із позовами про їх стягнення до суду, в тому числі і про визнання недійсними відповідних умов договорів, з врахуванням статей 16, 217, 1212 Цивільного кодексу України.

Підгороднянською сільською радою направлено 08.07.2026 на адресу відповідача вимогу №02-21/1026 про повернення 7 546 грн по договору №56 від 19.04.2023 та 60 408 грн по договору №124 від 07.05.2024.

Відповідачем вказана вимога залишена без відповіді та реагування.

29.07.2026 Підгороднянська сільська рада повторно направила на адресу відповідача вимогу №02-21/1169 про повернення 7 546 грн по договору №56 від 19.04.2023 та 60 408 грн по договору №124 від 07.05.2024.

Відповідачем вказана вимога залишена без відповіді та реагування.

Не повернення вищенаведених коштів стала підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд при ухваленні рішення, висновки суду.

У ч.1 ст.15 Цивільного кодексу (далі ЦК України) України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст.215 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст.215 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 216 ЦК України встановлені правові наслідки недійсності правочину. Згідно з частиною першою цієї статті недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги в частині визнання недійсними п.2.1 Договору №56 від 19.04.2023 та п.4.1 Договору №124 від 07.05.2024 посилається порушення пунктів 5.1 та 5.34 Правил застосування кошторисних норм та нормативів з ціноутворення у будівництві, визначення вартості будівництва об`єктів, що споруджуються із залученням бюджетних коштів регульовані нормами Настанови з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281.

Як вже зазначалося вище, відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Акти цивільного законодавства України це система нормативно-правових актів, які містять норми цивільного права та регулюють особисті немайнові та майнові відносини.

Під актами цивільного законодавства розуміються Конституція України, Цивільний кодекс України, інші Закони України, Акти Президента України, Постанови КМ України, Акти інших органів державної влади України та Автономної Республіки Крим.

Відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів державної влади,затвердженої Постановою КМ України №731 від 28.12.1992 нормативно-правові акти, які містять одну або більше норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов`язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб, що не належать до сфери управління суб`єкта нормотворення підлягають державній реєстрації.

Державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади здійснює Мін`юст.

Настанова з визначення вартості будівництва, затвердженої наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281 на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог в Мін`юсті не зареєстрована, а отже не є актом цивільного законодавства в розумінні ст.203 ЦК України.

Таким чином п.2.1 Договору №56 від 19.04.2023 та п.4.1 Договору №124 від 07.05.2024 не порушують актів цивільного законодавства, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1.ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (ст.626 ЦК України).

Статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України встановлено обов`язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Позивач звертаючись з позовом, посилається на акт №131920-22/10 від 15.05.2026 ревізії фінансово-господарської діяльності Підгороднянської сільської ради за період з 01.01.2022 по 28.02.2026 складений Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області.

Актом зокрема встановлено, що відповідачем в договірній ціні та зведеному кошторисному розрахунку вартості об`єкта передбачено єдиний податок, що призвело до безпідставного перерахування коштів із рахунку замовника на користь підрядника.

Разом з тим, акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу (Вимога щодо усунення встановлених правопорушень). Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді. Встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.12.2022 у справі №922/2810/21, від 07.12.2021 у справі №922/3816/19, від 21.05.2018 у справі №922/2310/17, від 13.02.2018 у справі №910/12793/17).

Судом також прийнято до уваги правові висновки наведені в постанові Верховного Суду від 20.06.2019 у справі №916/1906/18, в якій зазначено, що виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

За висновком, викладеним у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №910/17984/16, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася.

У пунктах 59-62 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/11273/20 вказано, що однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

В складеному Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Тернопільській області акті ревізії №131920-22/10 від 15.05.2026 зафіксовано відповідну інформацію про виявлені контролюючим органом порушення.

Водночас стала правова позиція у судовій практиці підтверджує, що акт ревізії не породжує обов`язкових юридичних наслідків для відповідача у цій справі, а обставини, викладені в акті підлягають доведенню на рівні з іншими обставинами, якими обґрунтовані вимоги та заперечення учасників справи.

Тому посилання позивача виключно на акт ревізії як на доказ підтвердження позовних вимог є недостатнім.

В матеріалах справи відсутні будь-які обґрунтовані зауваження та заперечення щодо якості та кількості виконаних робіт при підписанні позивачем акту виконаних робіт за формою № КБ-2в.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, на яку посилається позивач, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Суд відзначає, що відповідач набув майно (грошові кошти) на правовій підставі - договору, така підстава не відпала, договір не визнано недійсним, роботи виконані у повному обсязі без зауважень сторін. Таким чином, кошти набуті відповідачем правомірним шляхом і підстави для їх повернення позивачу відсутні.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Згідно з ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок з доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 у справі №917/996/20).

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Господарський суд приймає до уваги висновки, викладені у постанові КГС ВС від 27.07.2022 у справі №907/584/21, зокрема:

- за змістом рішення ЄСПЛ у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси;

- принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються;

- Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності врахування принципу добросовісності (пункт 6 статті 3 ЦК України) - стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення (постанови Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 28.09.2021 у справі №918/1045/20, від 11.08.2021 у справі №909/436/20, від 06.10.2021 у справі №925/1546/20);

- доктрина "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), в основі якої лежить принцип добросовісності, базується ще на римській максимі - "non concedit contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона розумно покладається на них (постанови Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 09.06.2021 у справі №911/3039/19, від 08.09.2021 у справі №910/10444/20).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд, оцінивши та проаналізувавши наявні матеріали справи, позиції сторін, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Підгороднянської сільської ради у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

В порядку ст.ст. 123, 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись статтями 7, 13, 42, 53, 86, 129, 210, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги залишити без задоволення.

Протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення сторони вправі оскаржити його до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення буде виготовлено 23 жовтня 2026 року.

Суддя Ю.О. Чопко