Ухвала суду № 140912628, 23.10.2026, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/4472/26

УХВАЛА

Іменем України

23 жовтня 2026 року м. Вінниця

Суддя Вінницького районного суду Вінницької області Васильєва Т.Ю., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 , про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Кравцова Ольга Миколаївна, про визнання недійсним договору довічного утримання та скасування рішень про державну реєстрацію права власності,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 , 21.10.2026 звернувся до Вінницького районного суду Вінницької області із заявою про забезпечення позову, якою просить суд вжити заходи забезпечення позову про визнання недійсним договору довічного утримання та скасування рішень про державну реєстрацію права власності шляхом: накладення арешту на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 55,4 кв.м, житловою площею 34,8 кв.м (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2374771305206), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та на земельну ділянку площею 0,0882 га, кадастровий номер 0520681000:02:003:0385 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2732805205206), що знаходиться за тією ж адресою, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_3 (номери записів про право власності 66635278 i 66635359); заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо зазначених житлового будинку та земельної ділянки, у тому числі державну реєстрацію переходу права власності, поділу, об`єднання, виділення частки, іпотеки та інших речових прав, до набрання законної сили рішенням суду у справі № 128/4472/26.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, шляхом накладення арешту на майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження N 14-729цс19) зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п. 6 Постанови пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Суд, розглянувши вищезазначену заяву, дослідивши матеріали справи, враховуючи її обґрунтування, приходить до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що дана заява про забезпечення позову подана після звернення позивачем до суду з первісним позовом, з яким позивач звернувся до суду 30.09.2026, та даний позов перебуває в провадженні судді Саєнко О.Б. Його первісна позовна заява ухвалою суду від 12.10.2026 була залишена без руху, на виконання даної ухвали позивач подав нову редакцію позовної заяви 21.10.2026 та одночасно - заяву про забезпечення позову. Оскільки головуюча у справі за даним позовом перебуває у відпустці, заява про забезпечення позову за наслідком автоматизованого розподілу між суддями надійшла в провадження судді Васильєвої Т.Ю.

Згідно доданої до заяви про забезпечення позову Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 15.10.2026, за відповідачем ОСОБА_3 на праві власності дійсно зареєстровано вказане в заяві нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 29.09.2026.

Звертаючись з відповідною заявою про забезпечення позову, заявник зазначив, що за поданим позовом він оспорює договір довічного утримання його матері, укладений на користь відповідача ОСОБА_2 , оскільки він ніколи не утримував матір та підстав для укладення такого договору вона не мала. Після смерті його матері 23.04.2026 припинилося обтяження спірного майна, та вигодонабувач за договором ОСОБА_2 зміг його вільно відчужити. Після відкриття спадщини позивач дізнався про існування оспорюваного договору, який вважає підробленим, звернувся до поліції, яка проводить з цього приводу досудове розслідування. Та уже 29.09.2026, тобто за день до надходження його позову до суду, відповідач ОСОБА_2 відчужив спірне майно відповідачу ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Подолян О.О.

Тому позивач зазначає, що оскільки спірне майно вже один раз було відчужене в період, коли тривало досудове розслідування щодо договору і була заведена спадкова справа, нічого не перешкоджає його повторному відчуженню, поділу або передачі в іпотеку. Кожне нове відчуження змушуватиме заявника змінювати предмет позову та склад відповідачів, затягуватиме розгляд справи і може зробити рішення суду про витребування майна фактично невиконуваним, у зв`язку з чим, на думку позивача, наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову.

Тобто відсутність заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим подальше виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, за якими позивач, в тому числі, просить витребувати на його користь належну йому частку в спадщині після смерті його матері ОСОБА_6 , у зв`язку з існуванням можливості відчуження спірного майна.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами дійсно існує спір щодо нерухомого майна, метою позивача є захист його спадкових прав на майно, що належало на праві власності його матері, за заявленими позовними вимогами позивач просить суд визнати недійсним договір довічного утримання, укладений його померлою матір`ю з відповідачем ОСОБА_2 , та витребувати на його користь у відповідача ОСОБА_3 1/4 частку у праві власності на спірні житловий будинок та земельну ділянку, тому у позивача існують обґрунтовані побоювання, що відповідач ОСОБА_3 може відчужити спірне майно, яке зареєстроване за ним на праві власності.

Суд звертає увагу, що арешт нерухомого майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, тобто арешт майна за правовою сутністю обмежує право власника розпоряджатися спірним майном.

Заборона відчуження та вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо майна є самостійними способами забезпечення позову та не залежать від накладення арешту на майно.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що арешт майна, як спосіб забезпечення позову, передбачає накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна (див., зокрема, постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 17 червня 2022 року у cправі № 908/2382/21, Верховного Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2024 року у справі № 504/3408/22 (провадження № 61-18041св23)).

Арешт віднесений до видів обтяжень речових прав на нерухоме майно, об`єктів незавершеного будівництва, майбутніх об`єктів нерухомості (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Тому, враховуючи характер спірних правовідносин, обставини, викладені в позовній заяві та клопотанні про забезпечення позову, а також долучені до них документи, подану заяву про забезпечення позову слід задовольнити частково, а саме, забезпечити позов шляхом накладення арешту на спірні житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку.

Судом враховано, що забезпечення позову у вказаний спосіб не завдасть шкоди власнику майна, оскільки заходи мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, в разі задоволення позовних вимог, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.

Вирішуючи питання про необхідність застосування зустрічного забезпечення суд виходить з того, що, на час вирішення клопотання про забезпечення позову, у суду відсутні будь-які відомості про існування визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України обставин, за наявності яких, суд зобов`язаний застосувати зустрічне забезпечення.

Керуючись ст.ст. 149 - 153 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

Забезпечити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Вінницької області Кравцова Ольга Миколаївна, про визнання недійсним договору довічного утримання та скасування рішень про державну реєстрацію права власності, а саме, накласти арешт на:

житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 55,4 кв.м, житловою площею 34,8 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

земельну ділянку, кадастровий номер: 0520681000:02:003:0385, площею: 0,0882 га, місцезнаходження: АДРЕСА_1 ;

які зареєстровані на праві власності за ОСОБА_3 (РНОКПП невідомий).

В задоволенні іншої частини вимог заяви про забезпечення позову відмовити.

Копію ухвали для відома та виконання направити всім учасникам справи та відповідним державним органам.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Суддя: