Рішення № 140911984, 23.10.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.10.2026Справа № 910/10460/26

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Акціонерного товариства «Укрнафта»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтермомонтаж-Енерго»

про стягнення 1 489 776,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - АТ «Укрнафта») звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтермомонтаж-Енерго» (далі - ТОВ «Спецтермомонтаж-Енерго») про стягнення 1 489 776,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані несвоєчасним виконанням відповідачем робіт згідно Договору на виконання проектних робіт №13/1320-Р/25 від 19.03.2025, у зв`язку з чим позивач вказує на завдання йому збитків у розмірі 1 000 176,00 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача штрафу за порушення строку виконання робіт у розмірі 204 000,00 грн. та штрафу за прострочення виконання зобов`язання понад 30 календарних днів у розмірі 285 600,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.08.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

08.09.2026 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Спецтермомонтаж-Енерго» надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що саме формальні зауваження позивача та необхідність їх опрацювання вплинули на строки остаточного погодження та прийняття 2-го етапу робіт, а до моменту такого погодження перехід до наступних етапів об`єктивно неможливий. Більш того, відповідач стверджує про те, що результати 3-го етапу робіт вже передані позивачу, а 4-й етап на завершальній стадії. Крім того, відповідач зазначає, що заявлена до стягнення сума збитків фактично є вартістю належно виконаних робіт 1-го та 2-го етапів, результати яких залишаються у позивача, і не може вважатись матеріальною шкодою, а одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання та штрафу за прострочення виконання зобов`язання понад 30 календарних днів не узгоджується із ст. 61 Конституції України та є подвійною відповідальністю одного виду.

11.09.2026 до Господарського суду міста Києва від АТ «Укрнафта» надійшла відповідь на відзив, в якій позивач надав додаткові пояснення по суті спору з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов, підтримав позов та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

06.10.2026 до Господарського суду міста Києва від ТОВ «Спецтермомонтаж-Енерго» надійшли заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач надав письмові пояснення щодо викладених у відповіді на відзив аргументів, заперечив проти позову та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

19.03.2025 між Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» (замовник), правонаступником якого є АТ «Укрнафта», та ТОВ «Спецтермомонтаж-Енерго» (підрядник) укладений договір на виконання проектних робіт №13/1320-Р/25 (далі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник забезпечує, відповідно до завдання на проектування (Додаток №1) і умов цього договору, виконання проектних робіт по об`єкту, а саме: Розробка проектно-кошторисної документації (ПКД) об`єкту будівництва: «Реконструкція системи збору нафти та газу нафтозбірного пункту «Кінцевий» НГВУ «Бориславнафтогаз» Львівська обл, м. Борислав, вул. Гірна, 42В», згідно з кодом ДК 021:2015 71320000-7 Послуги з інженерного проектування, далі - «роботи». Замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботи в порядку, передбаченому Договором.

Згідно з п. 3.1 Договору підрядник розпочинає виконання робіт у термін, визначений Календарним графіком виконання робіт, що додається до цього договору та є невід`ємною його частиною (Додаток №2). Підрядник розпочинає виконання робіт з дня отримання від Замовника вихідних даних для виконання роботи згідно переліку вказаному у Додатку №4 до цього Договору. Факт передачі Підряднику вихідних даних для виконання роботи підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі вихідних даних (документації).

Пунктом 8.1 Договору, в редакції додаткової угоди №1 від 18.09.2025, сторони погодили, що оплата проводиться шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок підрядника, вказаний у договорі , за фактично виконані роботи протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з дати підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних проектних, вишукувальних та додаткових робіт на підставі отриманого рахунку (рахунку-фактури). За 1 етап 420 000,00 грн., за 2 етап 580 176,00 грн., за 3 етап 2 875 584,00 грн., за 4 етап 624 240,00 грн.

Крім того, у пунктах 3 та 4 додаткової угоди №1 від 18.09.2025 до Договору сторони домовились викласти додаток №1 із змінами та додаток №2 зі зміною терміну виконання етапів 1-4 виконання проектних робіт, без змін вартості його виконання.

Так у Додатку №2 до Договору сторони дійшли згоди щодо календарного графіку виконання робіт, а саме:

- 1 етап «Отримання вихідних даних від замовника», строки виконання - 65 календарних днів з моменту виконання замовником п. 3.1 Договору (акт приймання-передачі вихідних даних), вартість етапу робіт з ПДВ - 420 000,00 грн., документи після завершення виконання етапу робіт - акт приймання-передачі вихідних даних (документації), звіт з інженерних вишукувань;

- 2 етап «Погодження з замовником схеми технологічної схеми генплану», строки виконання - 145 календарних днів з моменту виконання замовником п. 3.1 Договору (акт приймання-передачі вихідних даних), вартість етапу робіт з ПДВ - 580 176,00 грн., документи після завершення виконання етапу робіт - протокольне рішення щодо погодження схеми технологічної схеми генплану;

- 3 етап «Розробка затверджу вальної частини робочого проекту. Погодження з замовником основних проектних рішень, опитувальних листів, класу наслідків. / Розробка робочої документації. Погодження з замовником. Передача робочого проекту на експертизу», строки виконання - 200 календарних днів з моменту виконання замовником п. 3.1 Договору (акт приймання-передачі вихідних даних), вартість етапу робіт з ПДВ - 2 875 584,00 грн., документи після завершення виконання етапу робіт - протокольне рішення щодо погодження основних проектних рішень, опитувальних листів, класу наслідків / Комплект робочої документації;

- 4 етап «Експертиза робочого проекту», строки виконання - 230 календарних днів з моменту виконання замовником п. 3.1 Договору (акт приймання-передачі вихідних даних), вартість етапу робіт з ПДВ - 624 240,00 грн., документи після завершення виконання етапу робіт - документація стадії РП згідно ДБН А.2.2-3:2014 Позитивний звіт експертизи акт приймання-передачі проектної документації та позитивного експертного звіту.

09.04.2025 між сторонами підписано та скріплено печатками підприємств акт приймання-передачі вихідних даних до Договору, відповідно до якого замовник передав, а підрядник прийняв необхідні для проектування вихідні дані згідно Додатку №4 до Договору щодо надання вихідних даних по об`єкту: «Реконструкція систему збору нафти та газу нафтозбірного пункту «Кінцевий» НГВУ «Борислафнафтогаз» Лвівська обл., м. Борислав, вул. Гірна, 42В», вихідні дані передані в повному обсязі, без зауважень з обох сторін.

Актом приймання передачі документації від 12.06.2025 підрядник передав, а замовник прийняв документацію по першому етапу виконання проектних робіт та Актом №1 від 12.06.2025 здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт за Договором сторони зафіксували, що роботи по першому етапу відповідають умовам договору, в належному порядку оформлені та прийняті замовником, а сторони претензій одна до одної не мають.

В свою чергу, відповідачем сплачено позивачу за виконання 1 етапу робіт суму у розмірі 420 000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №64693УГ25 від 15.07.2025.

Також актом приймання передачі документації підрядник передав, а замовник прийняв документацію по другому етапу виконання проектних робіт та Актом №2 від 24.12.2025 здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт за Договором сторони зафіксували, що роботи по другому етапу відповідають умовам договору, в належному порядку оформлені та прийняті замовником, а сторони претензій одна до одної не мають.

Відповідачем сплачено позивачу за виконання 2 етапу робіт суму у розмірі 580 176,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №33614УГ26 від 25.03.2026.

АТ «Укрнафта» звернулося до ТОВ «Спецтермомонтаж-Енерго» із повідомленням-вимогою від 12.08.2026, в якому повідомило про одностороннє розірвання Договору, просило перерахувати на розрахунковий рахунок позивача відшкодування завданої матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 1 000 176,00 грн. та штрафні санкції за п. 10.4 та 10.5 Договору у загальному розмірі 489 600,00 грн.

У відповідь на вказане повідомлення-вимогу від 12.08.2026 ТОВ «Спецтермомонтаж-Енерго» звернулось до АТ «Укрнафта» із листом №48/08-26 від 14.08.2026, в якому повідомило про незгоду із викладеними висновками щодо наявності вини виконавця у порушенні строків виконання робіт, наявності підстав для застосування штрафних санкцій та розірванням Договору, а також зауважило про продовження виконання робіт.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем робіт на підставі Договору, у зв`язку з чим позивач вказує на завдання йому матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 1 000 176,00 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача штрафу за порушення строку виконання робіт у розмірі 204 000,00 грн. та штрафу за прострочення виконання зобов`язання понад 30 календарних днів у розмірі 285 600,00 грн.

Укладений між сторонами Договір є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі, Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов`язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Виходячи з умов Договору та передачі позивачем відповідачу вихідних даних 09.04.2025 (акт приймання-передачі вихідних даних до Договору від 09.04.2025), відповідач взяв на себе зобов`язання виконати роботи по першому етапу у строк не пізніше 13.06.2025, по другому етапу - не пізніше 01.09.2025, по третьому етапу - не пізніше 26.10.2025 та по четвертому етапу - не пізніше 25.11.2025.

В свою чергу, матеріалами справи (акт приймання передачі документації від 12.06.2025 та акт №1 від 12.06.2025 здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт за Договором, акт приймання передачі документації та Акт №2 від 24.12.2025 здачі-приймання виконаних проектних, науково-проектних, вишукувальних та додаткових робіт за Договором) підтверджується виконання відповідачем та прийняття позивачем робіт на підставі Договору по першому та другому етапам робіт.

Належних та допустимих доказів в підтвердження виконання робіт за договором по третьому та четвертому етапу робіт матеріали справи не містять і сторонами суду не надано.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та Календарного графіку виконання робіт (Додатку №2 до Договору), відповідач допустив прострочення виконання робіт починаючи з другого етапу, оскільки зобов`язаний був виконати роботи не пізніше 01.09.2025, натомість виконав їх 24.12.2025, а роботи по третьому та четвертому етапам не виконав.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Матеріалами справи підтверджується несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання з виконання робіт на підставі Договору по другому, третьому та четвертому етапам робіт. Відповідачем факту несвоєчасного виконання зобов`язання не спростовано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 627 628, 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У постанові від 11.01.2024 у справі №916/1247/23 Верховний Суд зробив висновок, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

Сторонами було погоджено строки виконання робіт за кожним етапом, при цьому, станом на дату укладення Договору у відповідача не виникало жодних заперечень з приводу таких умов, а також відсутності у Договорі інших умов, які б врегульовували взаємовідносини в цій частині, та останнім укладено такий договір, в тому числі погоджено умови, викладені у Календарному графіку виконання робіт (Додаток №2 до Договору).

Статтею 96 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Тому, відповідач, як юридична особа яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, підписуючи з позивачем Договір усвідомлював, що кінцевими датами виконання робіт за етапами є дати, визначені в Календарному графіку виконання робіт (Додаток №2 до Договору), повинен був врахувати цю обставину, з огляду на роботи які підлягали виконанню та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

Судом враховано, що відповідно до п. 3.5 Договору строки виконання робіт можуть змінюватися із внесенням відповідних змін у договір у разі: виникнення обставин непереборної сили; невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобов`язань згідно з п. 4.2 договору; внесення змін до Завдання на проектування; інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

Разом з тим, доказів внесення змін у Договір в частині строків виконання робіт сторонами не подано, як і не подано доказів в підтвердження настання обставин, з якими п. 3.5 Договору пов`язує можливість внесення таких змін.

При цьому, саме по собі звернення відповідача до позивача із пропозицією укладення додаткової угоди про продовження строків дії Договору не встановлює інших строків виконання робіт, ніж ті, що обумовлені Календарним графіком виконання робіт (Додаток №2 до Договору), а у випадку відмови позивача від укладення не позбавляє права звернутись із відповідним позовом до суду для визнання відповідної додаткової угоди укладеною, за наявності достатніх для цього підстав.

Судом встановлено, що АТ «Укрнафта» звернулося до ТОВ «Спецтермомонтаж-Енерго» із повідомленням-вимогою від 12.08.2026, в якому, зокрема повідомило про одностороннє розірвання Договору з дати отримання підрядником цього повідомлення.

Так пунктом 12.2.1 Договору сторони дійшли згоди, що у випадку невиконання або неналежного виконання підрядником зобов`язань за цим договором (будь-які дії, бездіяльність чи рішення підрядника, що дають підстави замовнику вважати його зобов`язання за цим договором невиконаними чи виконаними неналежним чином), замовник має право відмовитися від договору в односторонньому порядку шляхом направлення підряднику повідомлення про таку відмову.

Таким чином, встановивши неналежне виконання умов Договору в частині своєчасного виконання робіт, позивач правомірно скористався своїм правом на відмову від Договору в односторонньому порядку, а відтак Договір є таким, що розірваний позивачем і відповідно зобов`язання сторін за ним припинені.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов`язку з виконання робіт не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 10.4 Договору сторони дійшли згоди про те, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором, в тому числі порушення строків виконання робіт, встановлених Календарним графіком виконання робіт, підрядник сплачує замовнику штраф у розмірі 5 % від вартості Робіт.

Згідно із п. 10.5 Договору якщо прострочення виконання зобов`язання перевищує 30 календарних днів, Підрядник додатково сплачує штраф у розмірі 7,0% від ціни невиконаних зобов`язань.

Тобто, умовами Договору сторони погодили стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 30 календарних днів, що є подвійною відповідальністю за порушення зобов`язання, оскільки відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов`язання за Договором на строк понад 30 календарних днів, і вказаний строк охоплює порушення зобов`язання у вигляді прострочення його виконання.

Одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов`язання та штрафу за прострочення виконання зобов`язання на строк понад 30 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №910/12876/19.

Таким чином, правомірною та обґрунтованою є вимога про стягнення з відповідача штрафу за прострочення виконання зобов`язання понад 30 календарних днів.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про його арифметичну вірність та можливість стягнення з відповідача штрафу за прострочення виконання зобов`язання понад 30 календарних днів у розмірі 285 600,00 грн.

Також позивачем заявлено про стягнення з відповідача 1 000 176,00 грн. збитків, які були перераховані на виконання умов Договору, як оплата за виконані роботи по першому та другому етапам Календарного графіку виконання робіт (Додаток №2 до Договору).

Пунктом 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитками визначаються втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права, а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння збитків, розмір зазначених збитків і докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що в даному випадку, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

У контексті спірних правовідносин, які склалися між сторонами, та виходячи із законодавчо визначеного змісту терміну «збитки» заявлена до стягнення з відповідача перерахована йому як виконавцю робіт за Договором сума не є збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.

Оскільки між сторонами у справі було укладено Договір, а грошові кошти у розмірі 1 000 176,00 грн. сплачено позивачем відповідачу, як оплата виконаних за Договором робіт, при цьому результати таких робіт залишаються у самого позивача і можуть бути ним використані, адже доказів іншого до матеріалів справи не додано, то такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору, а тому вони не можуть вважатися збитками.

Таким чином, в даному випадку, не доведено належними та допустимими доказами весь склад правопорушення, необхідного для настання цивільно-правової відповідальності відповідача, у зв`язку з чим його поведінка, у спірних правовідносинах, не може бути кваліфікована як правопорушення, а відтак вимога позивача про відшкодування збитків є безпідставною та необґрунтованою.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, №303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, суд зазначає, що іншим доводам оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Спецтермомонтаж-Енерго» на користь АТ «Укрнафта» штрафу у розмірі 285 600,00 грн. В задоволенні іншої частин позову (штраф у розмір 204 000,00 грн. та матеріальна шкода (збитки) у розмірі 1 000 176,00 грн.) необхідно відмовити з викладених обставин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Акціонерного товариства «Укрнафта» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецтермомонтаж-Енерго» (02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 23 кімната 723; ідентифікаційний код 38622372) на користь Акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, провулок Несторівський, будинок 3-5; ідентифікаційний код 00135390) штраф у розмірі 285 600 (двісті вісімдесят п`ять тисяч шістсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 3 427 (три тисячі чотириста двадцять сім) грн. 20 коп. Видати наказ.

3. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий