Рішення № 140911828, 26.10.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/114/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2026 Справа № 908/2011/26

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

розглянувши у письмовому провадженні, без виклику сторін, справу № 908/2011/26

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНА-Україна», ідентифікаційний код юридичної особи 33304149 (вул. Полкова, буд. 55, кв. 133, м. Київ, 04078)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат», ідентифікаційний код юридичної особи 00222226 (вул. Олексія Поради, б. 44, м. Запоріжжя, 69014)

про стягнення 324 654 грн 45 коп.

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНА-Україна» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» 324 654 грн 45 коп.: заборгованість за Договором поставки № 27/01-26 від 27.01.2026 у сумі 273 067,20 грн, пеню у сумі 36 231,90 грн, 3% річних у сумі 3 613,46 грн, інфляційні втрати в сумі 11 741,89 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.08.2026 справу № 908/2011/26 передано на розгляд судді Науменку А.О.

25.08.2026 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі.

Позивач та Відповідач повідомлені про відкриття провадження у даній справі через електронний кабінет 25.08.2026.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов.

Клопотанням Відповідач просив долучити до матеріалів справи копію листа Відповідача до Позивача з пропозицією щодо добровільного та мирного врегулювання спору. Надати сторонам додатковий час для мирного врегулювання спору, з урахуванням того, що між сторонами наразі ведуться переговори щодо порядку та умов добровільного погашення заборгованості.

Позивач у заяві просив відмовити у задоволенні клопотання Відповідача про надання часу для мирного врегулювання спору, та розглянути цю справу у строки, відповідно до вимог ГПК України.

Судом заяву Відповідача не задоволено.

Згідно ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч.ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

26.10.2026 судом ухвалено рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПОНА-Україна» як Постачальником та Приватним акціонерним товариством «Запорізький абразивний комбінат» як Покупцем укладено договір поставки № 27/01-26 (Договір).

Позивач та Відповідач 27.01.2026 уклали Специфікацію до Договору (далі Специфікація) щодо поставки Позивачем Відповідачу товару на загальну суму 390 096,00 грн з ПДВ.

Позивач поставив а Відповідач прийняв товар згідно зі Специфікацією, при цьому сплативши лише 117 028,80 грн.

Враховуючи, що у Відповідача виникла перед Позивачем заборгованість у розмірі 273 067,20 грн, яка не сплачена, Позивач звернувся до суду із даним позовом.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Статтями 15, 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Спірні правовідносини сторін є господарськими і виникли за договором поставки.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити та передати у власність Покупцю продукцію (надалі - Товар) згідно зі Специфікаціями (надалі - Специфікація), або рахунків, які після ix укладення (оплати) є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 1.2 Договору встановлено, що Покупець зобов`язується прийняти Товар, що поставляється, i оплатити його вартість відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п. 5.3 Договору, поставка товару здійснюється на умовах доставки Товару Покупцю згідно з базисом поставки DDP (згідно Інкотермс-2010) зі складу Постачальника за адресою: Житомирська область, с. Врублівка, вул. Любарська, 110 та/або на склад Покупця, за адресою: м. Запоріжжя, вул. Олексія Поради, буд.44, якщо інше не передбачено Специфікацією.

Згідно з пунктом 5.4 Договору, датою поставки вважається дата фактичної доставки Товару у місце призначення та передачі його уповноваженому представнику Покупця разом з відвантажувальними документами.

Відповідно до п. 3.1 Договору, ціна на Товар зафіксована у Специфікації у гривнях.

Пунктом 4.2.1 Договору встановлений наступний обов`язок Відповідача оплатити за прийнятий від Позивача товар: 30% передоплата здійснюється Відповідачем на підставі отриманого рахунку на оплату Товару, та 70% вартості Товару здійснюється Відповідачем протягом 1 календарного дня від дати прийняття/розвантаження Товару, якщо інше не передбачене Специфікацією.

Специфікацію до Договору сторони узгодили наступні умови поставки Товару: Товар «піддон дерев`яний 1200 * 800 вологість до 22%». Кількість Товару 756 штук. Загальна вартість Товару - 390 096,00 грн з ПДВ. Умови оплати за Товар: 30% передоплата та 70% оплата протягом календарного дня від дати прийняття/розвантаження. Умови поставки: Житомирська область, с. Врублівка, вул. Любарська, 110. Строк поставки Товару протягом 10-ти робочих днів (тобто до 10 лютого 2026 року).

03.03.2026 Позивач поставив, а Відповідач прийняв Товар на суму 390 096 грн 00 коп. без зауважень, що підтверджується видатковою накладною № 30 від 03.03.2026.

Факт поставки також підтверджується товарно-транспортною накладною № ВН-30 від 03.03.2026 (про поставку 756 шт пiддонів дерев`яних 1200х800 у сумі 390 096,00 грн, вантажоодержувачем є ПРАТ «ЗАПОРІЖАБРАЗИВ»).

У розділі ТТН № ВН-30 від 03.03.2026 «Супровідні документи на вантаж» наведено перелік документів, переданих разом із товаром. ТТН підписана та скріплена печаткою Відповідача без зауважень.

Відповідно до п. 6.1 Договору, Товар вважається прийнятим Покупцем від Постачальника після підписання уповноваженими представниками Сторін видаткової накладної.

Відповідач сплатив за товар лише 30% передоплати - 117 028,80 грн.

Заборгованість в сумі 273 067 грн 20 коп. згідно строків оплати, визначених у Договорі та Специфікації не сплачена.

Відповідно до умов Договору та Специфікації, 70% вартості Товару у розмірі 273 067,20 (390 096 * 70% = 273 067,20) Відповідач був зобов`язаний сплатити протягом 1 дня від дати прийняття Товару.

Товар прийнято Відповідачем за видатковою накладною 03.03.2026, і протягом 1 дня не сплачений в сумі 273 067 грн 20 коп.

Листом від 14.07.2026 № 7/1204 Відповідач підтвердив наявну прострочену заборгованість.

На підставі викладеного, суд вважає обґрунтовано заявленими та документально підтвердженими вимоги Позивача щодо стягнення з відповідача 273 067 грн 20 коп. заборгованості за Договором поставки.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що у випадку прострочення оплати Товару Постачальник має право нарахувати Покупцю штрафну санкцію у розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у відповідний період.

Позивачем нараховано Відповідачеві пеню у розмірі 36 231 грн 90 коп. за період з 05.03.2026 по 12.08.2026.

Судом перевірено розрахунок Позивача заявленої до стягнення суми пені за допомогою ІПС «Законодавство» та визнано обґрунтованими вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача пені у розмірі 36 231 грн 90 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи несвоєчасну оплату поставного товару Відповідачу було нараховано: 3 % річних від суми заборгованості у розмірі 3 613 грн 46 коп. з 05.03.3036 по 12.08.2026 та суму інфляційних втрат у розмірі 11 741 грн 89 коп. за період: березень 2026-липень 2026.

Судом перевірено відповідні розрахунки за допомогою ІПС «Законодавство» та визнано обґрунтованими та правомірно заявленими вимоги позивача в цій частині.

Позовні вимоги судом задовольняються повністю.

Крім того, Позивач просить суд застосувати положення частини десятої статті 238 ГПК України та зазначити у рішенні про подальше нарахування пені на суму непогашеного основного боргу, починаючи з 13.08.2026 до моменту виконання рішення суду, відповідно до умов пункту 8.3 Договору та з урахуванням установлених законом обмежень.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, судовий збір за позовом відноситься на відповідача.

Також, заявою від 23.09.2026 Позивач просить стягнути з Відповідача 36 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві Позивачем відповідно до ст. 124 Господарського процесуального кодексу України було наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідно до якого орієнтовний розмір витрат Позивача на професійну правничу допомогу становив 50 000,00 грн, а також заявлено про подальше надання суду доказів на підтвердження фактичного розміру таких витрат.

Правова допомога ТОВ «ПОНА-Україна» надавалася Адвокатським об`єднанням «СКЛЯРЕНКО, СИДОРЕНКО ТА ПАРТНЕРИ» на підставі Договору про надання правової допомоги від 18.03.2019.

Відповідно до п. 1.1 Договору Клієнт доручає, а Об`єднання зобов`язується за винагороду надавати Клієнту правову допомогу, у тому числі щодо представництва його інтересів у судових органах. Пунктом 1.2 Договору до правової допомоги, зокрема, віднесено аналіз законодавства та судової практики, підготовку і подання процесуальних документів, вивчення та аналіз наданих Клієнтом документів і представництво Клієнта в судах. Згідно додатку до Договору погодинні ставки працівників Адвокатського Об`єднання становлять 6000 грн/год.

21.09.2026 Сторонами підписано Акт приймання-передачі виконаних робіт, відповідно до якого Адвокатським об`єднанням у зв`язку з розглядом цієї справи виконано, а Позивачем прийнято такі роботи: підготовка (у т.ч. оформлення) позовної заяви про стягнення з ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» основного боргу та штрафних санкцій за затримку оплати поставленої продукції та подання її до Господарського суду Запорізької області (4,0 години), вартість 24 000,00 грн; підготовка і подання письмових пояснень до суду у справі № 908/2011/26 (1,0 година), вартість 6 000,00 грн.

Загальна вартість виконаних робіт становить 30 000,00 грн без ПДВ, ПДВ - 6 000,00 грн, а разом 36 000,00 грн, витрачений час 5,0 годин.

На оплату зазначеної правничої допомоги Адвокатським об`єднанням виставлено рахунок-фактуру № 26.09-43 від 21.09.2026 на загальну суму 36 000,00 грн (у тому числі ПДВ 6 000,00 грн).

22.09.2026 Позивачем вказаний рахунок оплачено у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 6428 на суму 36 000,00 грн. У призначенні платежу безпосередньо зазначено, що оплата здійснюється за надання правової допомоги згідно з рахунком № 26.09-43 від 21.09.2026 та Актом виконаних робіт від 21.09.2026 за Договором від 18.03.2019.

Таким чином, понесення Позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 36 000,00 грн підтверджується документально.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, ч.ч. 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021р. у справі № 925/932/20, від 04.06.2020р. у справі № 906/598/19.

Отже, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021р. у справі № 912/1025/20).

Матеріалами справи підтверджуєтсья надання адвокатом за Договром професійної правничої допомоги у даній справі.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Частинами 1 та 2 статті 30 Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.

За правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21: Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права».

За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Надання правової допомоги відповідачу підтверджується матеріалами справи, зокрема: Договором та актами.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану роботу, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічну правову позиції викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 922/2685/19 від 08.04.2020.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07.11.2019 по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 125 ГПК України сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 126, частини п`ятої статті 127 та частини п`ятої статті 129 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування.

Згідно зі ст. 126 ГПК України:

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

3. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також критерій реальності адвокатських витрат, критерій розумності їхнього розміру, беручи до уваги складність справи, суд вважає доцільним стягнути з Відповідача на користь Позивача 16 000 грн 00 коп. витрат на професійну (правничу) допомогу.

На підставі викладеного суд задовольняє заяву позивача частково.

Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат», ідентифікаційний код юридичної особи 00222226 (вул. Олексія Поради, б. 44, м. Запоріжжя, 69014) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОНА-Україна», ідентифікаційний код юридичної особи 33304149 (вул. Полкова, буд. 55, кв. 133, м. Київ, 04078) заборгованість за Договором поставки № 27/01-26 від 27.01.2026 у сумі 273 067 (двісті сімдесят три тисячі шістдесят сім) грн 20 коп., пеню у сумі 36 231 (тридцять шість тисяч двісті тридцять одна) грн 90 коп., 3% річних у сумі 3 613 (три тисячі шістсот тринадцять) грн 46 коп., інфляційні втрати в сумі 11 741 (одинадцять тисяч сімсот сорок одна) грн 89 коп, 3 895 (три тисячі вісімсот дев`яносто п`ять) грн 85 коп. судового збору та 16 000 (шістнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Відповідним органам виконання здійснювати подальше нарахування пені на суму непогашеного основного боргу, починаючи з 13.08.2026 до моменту виконання рішення суду, відповідно до умов пункту 8.3 Договору та з урахуванням установлених законом обмежень.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 26.10.2026.

Суддя А.О. Науменко