Рішення № 140910456, 26.10.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9498/26

Номер провадження2/711/4716/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2025 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

10 вересня 2026 року ТОВ «Діджи Фінанс», через підсистему «Електронний суд», звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 10950 грн, витрати на правничу допомогу, а також витрати на сплату судового збору (вхідний №39048, а.с.1-6).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 11.08.2023 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 89284 (далі - Кредитний договір).

Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом.

Оскільки ТОВ «ФК «Авіра Груп» направило відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого відповідач підтверджує прийняття умов кредитного договору №89284 від 11.08.2023, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті кредитодавця, тому позивач констатує про належне укладенням між сторонами Кредитного договору.

Також позивач констатує, що на виконання умов кредитного договору № 89284 від 11.08.2023 ТОВ «ФК «Авіра Груп» перерахувало відповідачу кредитні кошти в сумі 3000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 .

У той же час, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин, внаслідок чого, керуючись нормами ст. 530, 1082, 1084 ЦК України, 23.12.2024 між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладений договір факторингу №23122024 (далі - Договір факторингу).

Згідно Договору факторингу відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 89284 від 11.08.2023. Також згідно Договору факторингу сума боргу перед новим кредитором (ТОВ "Діджи Фінанс") є обґрунтованою та документально підтвердженою і становить 10950 грн, і яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3000 грн; заборгованість за відсотками становить 7950 грн; заборгованість за комісіями становить 0,00 грн та заборгованість за пенею становить 0,00 грн.

Саме вказану суму заборгованості за Кредитним договором позивач просить суд стягнути з відповідача. Крім того позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на сплату судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 17 вересня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 11 год 40 хв 21 жовтня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.56-57).

Позивач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, однак про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника в порядку самопредставництва Романенка М.Е. в підсистемі «Електронний суд», що були отримані цими учасниками справи 02.10.2026 (а.с.64, 64 зворот). Водночас, представник позивача Романенко М.Е., у п.7,8 прохальної частини позовної заяви, виявив волю на розгляд справи у відсутність представника позивача, а також не заперечив проти ухвалення заочного рішення (а.с.6).

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання 21 жовтня 2026 року о 11 год 40 хв не з`явилася, про причини неявки не повідомила, хоча про місце, день і час розгляду справи була повідомлена належним чином, заяв чи клопотань про проведення судового засідання без її участі до суду не подала, відзиву до суду не направила.

У зв`язку з цим, 21 жовтня 2026 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У цьому судовому рішенні суд детально виклав підстави для проведення заочного розгляду справи, а тому повторно їх зазначати у судовому рішенні по суті спору суд не вбачає підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки справа слухалась у відсутність всіх учасників справи, тому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

21 жовтня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 00 хв 26 жовтня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 11 серпня 2023 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та відповідачем ОСОБА_1 укладено індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №89284 (далі Кредитний договір), який підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL8184.

Згідно п.1.1 Кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 3000 грн 00 коп на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2 Кредитного договору, кредит надається строком на 14 днів, тобто до 24 серпня 2023 року. Строк дії договору 14 днів, але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами.

Згідно п.1.3 Кредитного договору, за користування кредитом клієнт сплачує товариству 1825% (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 5% на добу. Тип процентної ставки - фіксована. Без письмової згоди клієнта товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

Відповідно до п.1.4 Кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської карти, вказаної клієнтом.

Згідно п.3.1 Кредитного договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.3.2 Кредитного договору, сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок Товариства у строк, встановлений договором.

Згідно п.3.3 Кредитного договору, обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення.

Відповідно до п.6.2 Кредитного договору, всі зміни і доповнення до цього договору оформлюються шляхом підписання сторонами додатків і додаткових угод з використанням одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно п.8.1 Кредитного договору, цей договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

У п.9 Кредитного договору вказані реквізити та підписи сторін, зокрема у відомостях про клієнта ОСОБА_1 , останньою зазначений рахунок позичальника, яким є № НОМЕР_1 (а.с.33-37).

Крім того, 11 серпня 2023 року відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором KL8184 додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту №89284, яким є Графік розрахунків та загальна вартість кредиту, відповідно до якого: строк, на який надано кредит: 14 днів; сума кредиту: 3000 грн; фіксована процентна ставка: 5%/день; сума нарахованих відсотків: 2100 грн; до оплати: 5100 грн (а.с.37).

Із дослідженої в судовому засіданні довідки про ідентифікацію, що складена ТОВ «ФК «Авіра Груп», суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 як клієнт була ідентифікована означеним товариством. Акцепт договору позичальником (підписаний аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор: KL8184, дата відправки ідентифікатора позичальнику: 11.08.2023 о 08 год 28 хв 01 сек; номер телефона, на який було відправлено ідентифікатор: 380636539219 (а.с.19).

Також суд встановив, що 11.08.2023 о 08:28 год ТОВ «Профітгід» здійснило транзакцію на замовлення ТОВ «ФК Авіра Груп» щодо перерахування ОСОБА_1 3000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 в АТ КБ «Приватбанк» з призначенням платежу: видача кредиту №89284 (а.с.29).

Із довідки АТ КБ «Приватбанк» №20.1.0.0.0/7-261007/50148-БТ від 13.10.2026, що надійшла на виконання ухвали суду про витребування доказів від 17.09.2026, суд встановив, що на ім`я відповідача ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) цією банківською установою було емітовано банківську картку № НОМЕР_3 , на яку 11.08.2023 було зараховано грошові кошти в сумі 3000 грн, що відповідає розміру кредиту, який обумовлений сторонами у п.1.1 Кредитного договору (а.с.66-67).

Також суд встановив, що 23 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «Авіра Груп» («Клієнт») та ТОВ «Діджи Фінанс» («Фактор») укладено договір факторингу №23122024 (далі Договір факторингу).

Відповідно до розділу 2 Договору факторингу, згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені в прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та сплатити клієнту суму фінансування за таке відступлення на умовах, визначених цим договором.

Сторони розуміють та погоджуються з тим, що операція відступлення прав вимоги за цим договором не є забезпечувальним відступленням. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідатиме перед фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої фактором клієнту. Разом з правом вимоги до фактора переходять всі інші права та обов`язки клієнта за кредитним договором. У випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимог, кожен наступний реєстр прав вимог доповнює, а не замінює попередній.

Розмір оплати послуг фактора за надання фінансування клієнту за цим договором становить 100 гривень 00 коп (в т.ч. ПДВ), що сплачуються клієнтом протягом трьох банківських днів з дати складання кожного реєстру прав вимог на банківський рахунок фактора, зазначений в пункті 12 цього договору (а.с.20-22).

Із платіжних інструкцій №11417 та 11146 від 13.02.2025 та 15.01.2025 суд встановив, що ТОВ «Діджи Фінанс» сплатило ТОВ «ФК «Авіра Груп» кошти в сумі відповідно 507 226,55 грн та 507 226,55 грн на виконання умов Договору факторингу (а.с.40, 40 зворот).

Згідно витягу з додатку №1 до Договору факторингу ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , за договором №89284 від 11 серпня 2023 року у загальній сумі 10 950 гривень 00 копійок, з яких: 3000 гривень 00 копійок - сума заборгованості за тілом кредиту, та 7950 гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками (а.с.11).

Як встановлено судом із розрахунку заборгованості за кредитним договором №89284 від 11.08.2023, складеної ТОВ «ФК «Авіра Груп», станом на 16.12.2024, ОСОБА_1 має заборгованість за Кредитним договором у загальній сумі 10 950 гривень 00 копійок, з яких: 3000 гривень 00 копійок - сума заборгованості за тілом кредиту, та 7950 гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками. Також із означеного засобу доказування суд встановив, що нарахування відповідачу відсотків первісним кредитодавцем здійснювалося в період з 12.08.2023 до 02.10.2023; крім того відповідач не здійснювала погашення будь-яких складових кредитної заборгованості (а.с.12-16).

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув право вимоги до відповідача за Кредитним договором на підставі Договору факторингу.

Статтею 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 ст.1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Кредитного договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного правочину за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: KL8184.

Згідно ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проте всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду жодних доказів як неотримання нею в кредит від ТОВ «ФК «Авіра Груп» грошових коштів в сумі 3000 грн, так і доказів своєчасного та у повному обсязі виконання умов Кредитного договору у строки, передбачені цим правочином.

Водночас матеріалами справи, що досліджені безпосередньо в судовому засіданні, підтверджується той факт, що сума кредиту, що була обумовлена між ТОВ «ФК «Авіра Груп» та ОСОБА_1 і відображена у п.1.1 Кредитного договору, була отримана відповідачем саме 11.08.2023 шляхом перерахування на картковий рахунок відповідача № НОМЕР_3 , відкритий в АТ КБ «Приватбанк».

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконала грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту за Кредитним договором як первинному кредитодавцю ТОВ «ФК «Авіра Груп», так і його правонаступнику ТОВ «Діджи Фінанс», тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 3000 грн в рахунок погашення тіла кредиту підлягає задоволенню.

Разом з тим, щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 7950 грн, суд зазначає про таке.

Із безпосередньо дослідженого в судовому засіданні розрахунку заборгованості за кредитним договором №89284 від 11.08.2023, складеного ТОВ «ФК «Авіра Груп, розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 перед позивачем по сплаті відсотків за користування коштами, отриманими у кредит, становить 7950 грн. Ця заборгованість ТОВ «ФК «Авіра Груп» була нарахована позичальнику ОСОБА_1 за період з 12.08.2023 до 02.10.2023 (а.с.12-16).

Водночас, суд встановив, що саме означена вище сума заборгованості по сплаті відповідачем відсотків за Кредитним договором, без будь яких змін та корегувань, перейшла від первинного до нового кредитора, тобто від ТОВ «ФК «Авіра Груп», до ТОВ «Діджи Фінанс» на підставі Договору факторингу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір заборгованості за процентами в сумі 7950 грн є незмінним, починаючи з 02.10.2023.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі №444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року в справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154 цс 18), сформувала правовий висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

Відповідно до пункту 1.2 у взаємозв`язку із умовами п.3.1 Кредитного договору сторони погодили, що строк кредиту становить 14 днів, а проценти за користування кредитом здійснюватимуться згідно з Графіком розрахунків, який є невід`ємною частиною Кредитного договору.

Відповідно до п.6.2 Кредитного договору, всі зміни і доповнення до цього договору оформлюються шляхом підписання сторонами додатків і додаткових угод з використанням одноразового ідентифікатора відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію».

Оскільки відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором, в частині сплати відсотків за користування кредитом протягом усього строку кредиту, не виконала тому розмір заборгованості за відсотками складає 2100 грн (3000 грн (сума кредиту) х 5% (процентна ставка згідно п. 1.3 Кредитного договору) х 14 днів (строк кредиту).

Отже, за умов Кредитного договору, що були погоджені сторонами, позивач як правонаступник первинного позикодавця ТОВ «ФК «Авіра Груп» має право на стягнення з відповідача відсотків лише у межах строку кредиту в розмірі фіксованої процентної ставки, що узгоджується із положеннями п.1.2 та 1.3 Кредитного Договору.

У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що позивач всупереч положенням ст.81 ЦПК України не надав суду належних і допустимих доказів тому юридичному факту, що строк дії Кредитного договору був продовжений у спосіб, передбачений п.6.2 Кредитного договору, тобто шляхом укладення додаткової угоди.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що долучений до позовної заяви ТОВ «Діджи Фінанс» розрахунок заборгованості за відсотками у розмірі 7950 грн не відповідає умовам Кредитного договору і проведений всупереч означеним вище висновкам Верховного Суду в аналогічних правовідносинах, а відтак розмір заборгованості за несплаченими відповідачем відсотками перед первісним кредитодавцем за Кредитним договором становить 2100 грн.

Таким чином, ураховуючи викладене, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов Кредитного договору, з останньої на користь позивача як правонаступника первісного кредитодавця за Кредитним договором слід стягнути заборгованість за несплаченими відсотками в розмірі 2100 грн.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.4 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу в розмірі 6000 грн, то суд зазначає про таке.

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) договору про надання правової допомоги №42649746/01 від 1 червня 2026 року, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (а.с.25-26); 2) додаткової угоди №89284 від 29.06.2026 до договору про надання правової допомоги №42649746/01 від 1 червня 2026 року, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП ОСОБА_2 (а.с.28); 3) акту надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 29.06.2026, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (а.с.9); 4) детального опису робіт (наданих послуг), виконаних ОСОБА_2 , необхідних для надання правничої (правової) допомоги за позовом ТОВ «Діджи Фінанс» щодо стягнення кредитної заборгованості від 29.06.2026 (а.с.17) .

У зв`язку з цим, судом встановлено, що правову допомогу позивачу у цій цивільній справі надавала ОСОБА_2 як фізична особа-підприємець.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.1, п.1 ч.3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Сума забезпечення витрат на професійну правничу допомогу визначається судом з урахуванням приписів частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 цього Кодексу, а також їх документального обґрунтування. (ч.5 ст135 ЦПК України).

За змістом статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас суд звертає увагу учасників справи, що поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.

Аналогічний висновок щодо застосування означених вище норм процесуального права викладено у п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 по справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), яку суд застосовує до спірних правовідносин з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.

З огляду на викладене, беручи до уваги, що матеріали справи не містять жодного належного і допустимого доказу тому юридичному факту, що правову допомогу у цій справі позивачу надавала ОСОБА_2 як адвокат, тому у задоволенні прохання позивача про стягнення з відповідача 6000 грн в рахунок компенсації витрат на професійну правничу допомогу, що надана позивачу ФОП ОСОБА_2 , слід відмовити у зв`язку з необгрунтованістю.

Водночас, суд відхиляє такі засоби доказування, що долучені позивачем до позову, як копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльності серії КС №11628/10 від 29.07.2024, яким документована адвокат Горобей Р.Г. (а.с.41), та копія посвідчення адвоката України, яким документована адвокат Горобей Р.Г (а.с.42), оскільки, як встановлено судом з матеріалів цивільної справи, правничу допомогу позивачу в означеній цивільній справі ОСОБА_2 надавала позивачу не як адвокат, а як фізична особа-підприємець.

Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату судового збору, то суд зазначає про таке.

Частиною 1 ст.133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Водночас ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із дослідженої судом платіжної інструкції №89284 від 28.07.2026 встановлено, що позивачем сплачено 2662,40 грн в рахунок оплати судового збору за подачу позовної заяви (а.с.32).

Водночас із матеріалів справи судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість у загальному розмірі 10950 грн, проте судом позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено частково, в розмірі 5100 грн, що складає 46,58% від ціни позову (5100 грн/10950 грн), тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 240,15 грн, тобто 46,58% від розміру сплаченого позивачем судового збору (2662,40 грн х 0,4658).

Суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково в розмірі 5100 грн, з яких: 3000 гривень 00 копійок - сума заборгованості за тілом кредиту, та 2100 гривень 00 копійок - сума заборгованості за відсотками. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 1240,15 грн судового збору, що визначений пропорційно розміру задоволеним позовним вимогам. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 527, 530, 610, 626, 628, 634, 638, 1046-1050, 1077, 1082 ЦК України, ст. 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 137, 141, 244, 247, 258, 264, 265, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №89284 від 11 серпня 2023 року в розмірі 5100 (п`ять тисяч сто) гривень, з яких: 3000 (три тисячі) гривень - заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), та 2100 (дві тисячі сто) гривень сума заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» понесені витрати на сплату судового збору в розмірі 1240 (одна тисяча двісті сорок) гривень 15 (п`ятнадцять) копійок.

У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом цих строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне заочне рішення складене 26 жовтня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», код ЄДРПУО: 42649746, місцезнаходження: 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко