Рішення № 140906506, 23.09.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 317/2209/26

Провадження №: 2/336/3408/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Цвєткової Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» Донцова Є.О. звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що 10.11.2021 між Акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1002013820101 шляхом підписання заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, відповідно до умов якого відповідачці надано споживчий кредит у розмірі 51 000,00 грн строком на 36 місяців.

Умовами укладеного договору передбачено процентну ставку в розмірі 0,01 % річних та комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99 % від початкової суми кредиту щомісячно, що становить 1 524,90 грн.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачці кредитні кошти в обумовленому договором розмірі, натомість відповідачка взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно з наданим банком розрахунком станом на 19.03.2026 загальна заборгованість за кредитним договором становить 69 907,96 грн, яка складається із заборгованості за сумою кредиту в розмірі 44 527,80 грн, заборгованості за процентами в розмірі 15,99 грн та заборгованості за комісією в розмірі 25 364,17 грн.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачкою договірних зобов`язань, позивач просить стягнути зазначену заборгованість та понесені судові витрати.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 20.04.2026 цивільну справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 06.05.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася у встановленому законом порядку шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному вебсайті судової влади України, а також шляхом направлення судового повідомлення за допомогою месенджера «Viber», яке було доставлено адресату, що підтверджується відповідною довідкою про доставку повідомлення, наявною в матеріалах справи. Причин неявки відповідачка суду не повідомила, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подавала, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

З урахуванням наведеного, за умови належного повідомлення відповідачки про дату, час і місце судового засідання та дотримання вимог статті 280 ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, оцінивши їх у сукупності, суд доходить таких висновків.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтями 11, 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 627 ЦК України передбачено принцип свободи договору, який реалізується з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За змістом статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що 10.11.2021 між АТ «ПУМБ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1002013820101, що підтверджується заявою про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка містить підпис відповідачки.

Відповідно до зазначеної заяви відповідачці надано кредит у розмірі 51 000,00 грн на загальні споживчі цілі строком на 36 місяців, із процентною ставкою 0,01 % річних та комісією за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99 % щомісячно.

Надання кредитних коштів підтверджується платіжною інструкцією від 10.11.2021 на суму 51 000,00 грн та відомостями щодо руху коштів за рахунком.

Із наданого розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка здійснювала часткове погашення кредитної заборгованості, однак у подальшому припинила належне виконання взятих на себе зобов`язань.

Строк кредитування, визначений умовами договору, закінчився 10.11.2024, однак зобов`язання щодо повного повернення кредитних коштів не виконано.

Відповідно до розрахунку банку станом на 19.03.2026 непогашена заборгованість за тілом кредиту становить 44 527,80 грн, за процентами 15,99 грн.

Надані позивачем докази, зокрема кредитний договір, платіжна інструкція, банківська виписка та розрахунок заборгованості, у їх сукупності підтверджують факт виникнення кредитних правовідносин, отримання відповідачкою кредитних коштів та невиконання зобов`язання щодо їх повернення в повному обсязі.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінивши надані позивачем письмові докази, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 44 527,80 грн та процентами в розмірі 15,99 грн.

Щодо правомірності нарахування та стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 25 364,17 грн. Вирішуючи питання правомірності стягнення вказаної заборгованості, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, зокрема проценти, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові й супутні послуги.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Отже, положеннями Закону України «Про споживче кредитування» допускається встановлення комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Водночас зазначене право кредитодавця не є необмеженим, а відповідні умови договору мають відповідати вимогам законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг.

Частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено право споживача на одержання інформації про стан поточної заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, виписку з рахунку щодо погашення заборгованості та іншої передбаченої законом інформації. Надання такої інформації на вимогу споживача здійснюється безоплатно не частіше одного разу на місяць.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно зі статтею 215 ЦК України недійсність правочину встановлюється законом або може бути визнана судом за наявності передбачених законом підстав. Якщо недійсність правочину встановлена законом, визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) сформулювала правовий висновок щодо застосування положень Закону України «Про споживче кредитування» до умов кредитних договорів, які передбачають комісію за обслуговування кредитної заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що законом допускається встановлення комісії за обслуговування кредиту, однак умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності надання інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право безоплатно отримувати один раз на місяць, є нікчемною.

Зазначений правовий висновок підлягає врахуванню судами відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України.

Аналіз наведених положень законодавства та правового висновку Великої Палати Верховного Суду свідчить про те, що при вирішенні питання щодо стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості суд має встановити правову природу відповідного платежу, зміст послуг, за які передбачено його справляння, та відповідність таких умов вимогам законодавства про споживче кредитування.

Із заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 1002013820101 від 10.11.2021 вбачається, що сторонами передбачено щомісячну комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99 % від початкової суми кредиту, що становить 1 524,90 грн.

Вказана комісія встановлена як періодичний щомісячний платіж, який нараховується протягом строку кредитування незалежно від фактичного обсягу інформаційних послуг, за якими звертався споживач.

Водночас із самої заяви про приєднання та графіка платежів не вбачається конкретного переліку самостійних додаткових послуг, вартість яких включена до щомісячної комісії, із зазначенням характеру та вартості кожної такої послуги.

Підписання відповідачкою заяви про приєднання до умов договору підтверджує погодження викладених у ній умов, однак не усуває необхідності перевірки відповідності цих умов імперативним приписам законодавства.

Сам по собі факт погодження споживачем умови про сплату комісії не свідчить про правомірність її стягнення, якщо відповідна умова обмежує права споживача, гарантовані законом.

При цьому положення статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» не можуть тлумачитися як такі, що дозволяють кредитодавцю встановлювати плату за будь-які дії, пов`язані з кредитним обслуговуванням, незалежно від їхнього фактичного змісту.

Обов`язок доказування правомірності заявлених вимог щодо стягнення комісії покладається на позивача відповідно до статей 12, 81 ЦПК України.

За умови встановлення судом за результатами дослідження всіх положень Договору комплексного банківського обслуговування, тарифів і решти доказів, що заявлена щомісячна комісія фактично є платою за дії або інформаційні послуги, які повинні надаватися споживачу безоплатно, така умова договору суперечить частинам першій, другій статті 11, частині п`ятій статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У такому випадку нікчемна умова договору не породжує правових наслідків щодо виникнення в позичальника обов`язку сплачувати відповідний платіж.

З огляду на викладене, за відсутності інших доведених договірних підстав для стягнення спірної комісії, позовні вимоги АТ «ПУМБ» у частині стягнення заборгованості за комісією в розмірі 25 364,17 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, виходячи з установлених обставин та наданих доказів, суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову шляхом стягнення з відповідачки заборгованості за тілом кредиту в розмірі 44 527,80 грн та заборгованості за процентами в розмірі 15,99 грн, а всього 44 543,79 грн.

У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 25 364,17 грн слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Заявлена позивачем сума заборгованості становить 69 907,96 грн, з яких судом задовольняються вимоги на загальну суму 44 543,79 грн.

Отже, пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 696,42 грн (2 662,40 грн ? 44 543,79 грн / 69 907,96 грн).

Інша частина судового збору покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 15, 16, 203, 215, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 626629, 10481050, 1054 ЦК України, статтями 1, 8, 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 133, 141, 223, 247, 259, 263265, 268, 273, 274279, 280284, 354, 355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованість за кредитним договором № 1002013820101 від 10.11.2021 у загальному розмірі 44 543 (сорок чотири тисячі п`ятсот сорок три) гривні 79 копійок, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 44 527,80 грн; заборгованості за процентами 15,99 грн.

У задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комісією в розмірі 25 364 (двадцять п`ять тисяч триста шістдесят чотири) гривні 17 копійок відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 696 (одна тисяча шістсот дев`яносто шість) гривень 42 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (АТ «ПУМБ»), код ЄДРПОУ 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя П.Л. Коваленко

23.09.26