Рішення № 140906091, 26.10.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/4668/26

Провадження № 2/345/3179/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

26.10.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Сухарник І.І., розглянувши в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

встановив:

Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним позовом, а саме просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором №214297 від 19.11.2021 року у розмірі 11430,00 грн, судовий збір у розмірі 2662,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.

Позов мотивує тим, що 14.09.2023 року ТОВ «ЗАЙМЕР» змінило назву на ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ», що підтверджується витягом із ЄДР.

19.11.2021 року між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» (Кредитодавець, попередня назва - ТОВ «ЗАЙМЕР») та ОСОБА_2 (Відповідач) укладено Кредитний договір № 214297 (Кредитний договір, Договір). Відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_1 в сумі 3000,00 грн.

Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання, внаслідок чого 19.04.2024р. між ТОВ «КЛАЙ ІНВЕСТ» та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" («Новий кредитор») був укладений Договір факторингу №568/ФК-24 («Договір факторингу»). Згідно даного Договору факторингу 19.04.2024 року відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 214297 від 19.11.2021 року. Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС") є обґрунтованою та документально підтвердженою, що становить 11430 грн., із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3000 грн.; заборгованість за відсотками становить 2205 грн.; заборгованість за комісіями становить 450 грн.; заборгованість за пенею становить 5775 грн.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.08.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву останній не скористався, хоча ухвалу про відкриття провадження відповідачу було надіслано поштою (згідно Трекінгу поштового відправлення АТ «Укрпошта» - вручено одержувачу 27.08.2026), а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд ухвалює рішення у заочному порядку, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом (частини 5, 7 статті 81 ЦПК України).

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст.1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Судом встановлено, що 19.11.2021 року ОСОБА_1 та ТОВ «Клай Інвест» (ТОВ «Займер») уклали кредитний договір № 214297, у відповідності до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 3000 грн, на умовах строковості, зворотності, платності (далі кредит), а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2. договору, кредит надається строком на 21 днів, тобто до 09.12.2021. Строк дії договору 21 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного його виконання сторонами.

Згідно п.1.3. договору, за користування кредитом клієнт сплачує Товариству 1295 % (процентів) річних від суми кредиту в розрахунку 3.5 % (процентів) на добу. Тип процентної ставки фіксована. Без письмової згоди клієнта Товариство не має права збільшувати фіксовану процентну ставку за договором.

Згідно п.1.4. договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом.

У п.1.5. договору вказано, що за використання системи для дистанційного отримання фінансового кредиту клієнт зобов`язаний сплатити Товариству комісію в розмірі 15% від суми фінансового кредиту.

Датою укладення цього Договору вважається дата перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта (п.1.6.).

Згідно п.1.7. договору, невід`ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) Товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті Товариства www.cly.com.ua.

У пункті 2.3. договору зазначено: Обчислення строку користування кредитом та нарахування процентів за цим Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування кредитом. При цьому проценти за користування кредитом нараховуються у відсотках від суми кредиту з першого дня надання кредиту Клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний Клієнтом) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування грошових коштів на поточний рахунок Товариство) включно. Нарахування і сплата процентів проводиться на залишок заборгованості за кредитом. У випадку прострочення погашення кредиту проценти нараховуються і за період прострочення. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов`язань на підставі договору про надання фінансового кредиту, не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відповідно до п.4.3. договору, у разі, якщо клієнт не повернув кредит в строк, зазначений в п.1.2. цього договору та/або в додатку(ах) до цього даного договору, клієнт зобов`язаний виплатити Товариству пеню в розмірі 5 % від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання умов цього договору, починаючи з першого дня прострочення.

Кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом CL2934.

Графіком розрахунків доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, дати платежів, суму платежів за розрахунковий період, проценти за користування кредитом та інші послуги кредитодавця (доказ в електронному вигляді).

Видача відповідачу кредиту в сумі 3000 грн за договором № 214297 здійснена шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , емітент платіжної картки отримувача PRIVAT BANK, платник ТОВ Клай Інвест, номер транзакції 33730-78417-97524, дата/час здійснення переказу 19.11.2021 09:44, що підтверджується листом ТОВ «ПрофітГід».

Листом АТ КБ «ПриватБанк» від 26.08.2026 підтверджено, що на ім`я ОСОБА_1 емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 , на яку 19.11.2021 року здійснено зарахування коштів у розмірі 3000 грн.

Згідно з поданим ТОВ «Клай Інвест» розрахунком у відповідача ОСОБА_1 наявна заборгованість за договором № 214297 в розмірі 11430 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3000 грн.; заборгованість за відсотками становить 2205 грн.; заборгованість за комісіями становить 450 грн.; заборгованість за відсотками по прострочці становить 5775 грн. Жодних оплат відповідачем не проводилося.

19 квітня 2024 року ТОВ «Клай інвест» та ТОВ «Діджи фінанс» уклали договір факторингу № 568/ФК-24, відповідно до умов якого ТОВ «Клай інвест» відступає ТОВ «Діджи фінанс» за плату, а ТОВ «Діджи фінанс» приймає належні ТОВ «Клай інвест» права грошової вимоги до боржників. Про що також був складений акт приймання-передачі реєстру прав вимог від 19.04.2024 року.

Відповідно до витягу із додатку № 1 до договору факторингу від 19 квітня 2024 року № 568/ФК-24 від ТОВ «Клай інвест» до ТОВ «Діджи фінанс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 214297 від 19.11.2021 року на загальну суму 11 430 грн (із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 3000 грн.; заборгованість за відсотками становить 2205 грн; заборгованість за комісіями становить 450 грн; заборгованість за пенею становить 5775 грн).

Отже, факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені договором, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження. Також суду надано достатньо доказів, що підтверджують перехід права вимоги по вказаному кредитному договору від первісного кредитора до позивача в частині заборгованості по тілу кредиту, відсотках та комісії.

Дослідивши матеріали справи, зокрема умови договору та розрахунок заборгованості, суд приходить до висновку, що доказами належним чином підтверджено факт отримання відповідачем кредиту в розмірі 3000,00 грн. Також суд приходить до висновку, що відсотки за користування кредитом в сумі 2205,00 грн були нараховані позивачем за відсотковими ставками, які зазначені в договорі, протягом зазначеного в договорі строку кредитування 21 день. Комісію у сумі 450,00 грн було нараховано у відповідності до умов договору за використання Системи для дистанційного отримання фінансового кредиту. Факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредиту, відсотків та комісії у строки, передбачені договором, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження.

Проте, щодо стягнення з відповідача 5775,00 грн (які в позовній заяві вказані як пеня) , то суд зазначає наступне.

У розрахунку заборгованості за кредитним договором № 214297 від 19.11.2021 року у графі «Пеня» відсутні будь-які нарахування (зазначені нулі). Проте, у графі «Відсотки по прострочці» зазначено, що з 10.12.2021 по 02.02.2022 здійснювалося нарахування таких відсотків за відсотковою ставкою 3,5% в день (загальна сума нарахування - 5775,00 грн).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачу пеня не нараховувалася, а натомість нараховувалися відсотки (3,5% в день) після закінчення строку кредитування.

Суд зазначає, що якщо в зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття «строк дії договору» і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання зазначеного зобов`язання.

Тобто, належним виконанням зобов`язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, у розмірі та у валюті, визначеними кредитним договором. При цьому, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно правових висновків, що викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 444/9519/12), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Проте дана стаття визначає обов`язок відповідача сплачувати проценти за прострочення виконання зобовязання у розмірі 3% річних. Даний розмір може бути збільшений, проте в кредитному договорі № 214297 від 19.11.2021 року не передбачена можливість збільшення відсотків за ст. 625 ЦК України до 3,5% в день (саме таке нарахування проводилося первісним кредитором у період після закінчення строку кредитування). Крім того, у кредитному договорі та розрахунку заборгованості не зазначено, що первісним кредитором нараховувалися відсотки за ст. 625 ЦК України.

Відповідно до частини першої, другої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній на момент укладення договору) продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2022 року у справі № 947/25785/19 (провадження № 61-3732св22) зроблено висновок, що: «за змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу».

Жодних документів, які б підтверджували продовження строку кредитування згідно кредитного договору № 214297 від 19.11.2021 року, суду надано не було.

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Наведене підтверджує, що нарахування процентів за понадстрокове користування позикою є неправомірним.

Щодо твердження позивача про те, що сума 5775,00 грн є пенею, то суд зазначає наступне.

Пунктом 1 статті 1 Закону України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19», який набрав чинності 04 липня 2020 року та яким внесено зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та доповнено пунктом 15 такого змісту: «У разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення».

Таким чином, Законом України від 16 червня 2020 року № 691-ІХ «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19» скасовано цивільну відповідальність (щодо сплати неустойки, штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем) на період дії карантину або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину, тобто передбачено правило зворотної дії в часі положень цього Закону до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, щодо не нарахування штрафних санкцій під час дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2020 року № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, із 22 травня 2020 року до 31 липня 2020 року на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Тлумачення пункту 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

- в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину;

- в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

- у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Законодавець на рівні акту цивільного законодавстві (пункт 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України) передбачив спеціальний випадок звільнення від обов`язку позичальника сплатити неустойку (штраф, пеню). Такий обов`язок припиняється без його виконання.

Відповідними постановами Кабінету Міністрів України встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 неодноразово пролонгувалися і лише 27 червня 2023 року постановою Кабінету Міністрів України № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», якою відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Подібні правові висновки щодо питання застосування пункту 15 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, викладені у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2024 року у справі № 759/8814/23, від 27 листопада 2024 року у справі № 608/53/22.

Таким чином, оскільки у період здійснення нарахувань по кредитному договору № 214297 від 19.11.2021 року на території України був встановлений карантин, то первісний кредитор не мав права нараховувати пеню по кредиту.

У зв`язку з цим, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5775,00 грн (які в позовній заяві вказані як пеня, проте фактично є відсотками за понадстрокове користування кредитом) до задоволення не підлягає.

З врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, беручи до уваги, що відповідачем істотно порушено умови укладеного кредитного договору № 214297 від 19.11.2021 року, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашено кредит, проценти за користування ним та комісію, тому суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення боргу за тілом кредиту у розмірі 3000,00 грн, процентів за користування кредитом у розмірі 2205,00 грн, та комісії у розмірі 450,00 грн, а всього у сумі 5655,00 грн необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача, а у задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сума майнової вимоги була визначена позивачем в розмірі 11430,00 грн. Суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на суму 5655,00 грн (49,48%). А тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 1317,36 грн сплаченого судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною другою статті 141 КПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи долучено: договір про надання правничої допомоги; додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги; акт про надання правничої допомоги; свідоцтво адвоката.

Дослідивши надані докази, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 2968,80 витрат за надання професійної правничої допомоги пропорційно до задоволених позовних вимог (6000,00 грн. х 49,48%), як компенсацію витрат на професійну правничу допомогу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-282, 288-289 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «Діджи Фінанс» (Україна, 07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1 ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за Кредитним договором № 214297 від 19.11.2021 у розмірі 5655,00 грн (в тому числі борг за тілом кредиту у розмірі 3000,00 грн, проценти за користування кредитом у розмірі 2205,00 грн, комісію у розмірі 450,00 грн).

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1317,36 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 2968,80 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: