Рішення № 140906094, 21.10.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/3526/26

Провадження № 2/345/2596/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

21.10.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі

головуючого судді Сирка Й. Й.,

з участю секретаря судового засідання Слободян Т. Я.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал » (далі - Товариство) звернулося до суду із позовом до відповідачки про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що 13.05.2020 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, відповідачкою цифровим підписом (одноразовим ідентифікатором) підписано із ТзОВ «Мілоан» кредитний договір з додатками та отримано на свій рахунок грошові кошти в сумі 12 000,00 грн. Під час ідентифікації позичальника такий пройшов однозначне встановлення особи. Кредитні кошти за договором № 1698704 від 13.05.2020 надано строком на 15 днів з можливістю продовження (пролонгації) строку кредитування. Проте відповідачкою не виконані належним чином кредитні зобов`язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 45 164,66 грн, яка є документально підтвердженою. В добровільному порядку відповідачка не погашає вказану суму заборгованості, тому позивач просить позов задовольнити, звернувшись до суду як новий кредитор за невиконаним боржником кредитним зобов`язанням.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У встановлений судом строк відповідачка відзив на позов не подала, тому відповідно до ч.5 ст. 279 ЦПК України суд вважає за необхідне провести розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Сторони в судове засідання не з`явилися, участі повноважних представників не забезпечили. Водночас, позивач одночасно із позовною заявою просив проводити розгляд справи без його участі, проти ухвалення заочного рішення суду не заперечив.

Відповідачка неодноразово та належним чином повідомлена про дату, час і місце розгляду справи, в тому числі шляхом направлення кореспонденції за місцем реєстрації її проживання, що підтверджується довідкою АТ «Укрпошта» від 25.08.2026.

Розгляд справи також відкладався у зв`язку з ненадходженням впродовж тривалого часу витребуваної за клопотанням Товариства письмової інформації від банку-емітента.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку, що позов необхідно задоволити частково з таких підстав.

Відповідно до ст.12-13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Положеннями ст.525-527 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 3 ст. 207 ЦК України визначено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачка уклала з ТзОВ «Мілоан» кредитний договір (індивідуальна частина) № 1698704 від 13.05.2020. Цей договір підписано позичальником одноразовим електронним ідентифікатором.

Грошові кошти в сумі 12 000,0 грн перераховані в день укладення між сторонами кредитного договору на банківську платіжну картку відповідачки за № НОМЕР_1 , що підтверджується наданою на виконання ухвали суду про витребування доказів письмовою інформацією АТ «КБ «Приватбанк» від 17.09.2026 №20.1.0.0.0/7-260914/52966-БТ. Кредитні кошти надано позичальнику на 15 днів починаючи з 13.05.2020, тобто до 28.05.2020 (п.1.3.). За умовами договору (пп. 1.5.1. п.1.5.) за надання кредиту позичальник повинен сплатити одноразову комісію розміром 10,50 відсотків, що становить 1 260,00 грн.

За користування кредитом (п.1.5.2. договору) позичальник сплачує проценти за ставкою 2,00% за кожен день користування кредитними коштами, які нараховуються на фактичний залишок неповернутого кредиту. Крім того, відповідно до п. 1.6. договору передбачено застосування у відносинах між сторонами стандартної (базової) процентної ставки розміром 5% від залишу неповернутої суми кредиту за кожен день, особливості застосування якої визначені пп. 2.2.3. цього договору.

Відповідно до пп. 2.2.2. проценти нараховуються з дня наступного за днем надання кредиту. Якщо позичальник після закінчення визначеного у договорі строку кредитування продовжує користуватися кредитними коштами, позичальнику нараховуються проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою, що не вважається підвищеною. Якщо розмір зобов`язань в період правомірного користування кредитом є меншим, ніж розмір відповідних зобов`язань в період прострочення, це означає, що позичальнику надана знижка в частині сум нарахованих процентів за ставкою, що визначена пп. 1.5.2. п. 1.5. (2%), та процентами, що нараховані за стандартною (базовою) процентною ставкою (5%) згідно з п.1.6. кредитного договору. Сторони договору дійшли згоди, що за вибором кредитодавця проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою в період прострочення позичальника нараховуються як проценти за користування кредитом або проценти згідно з вимогами ст.625 ЦК України (пп. 2.2.3. п. 2.3. кредитного договору).

Також відповідно до пп.2.3.1. п. 2.3. договору за вибором позичальника існує можливість продовження строку кредитування за умови вчинення певних дій, зі сплатою комісії за пролонгацію, максимальні розміри якої залежать від строку цієї пролонгації (5% від суми кредиту в разі пролонгації строку кредитування на 7 днів) та погашення певної частки заборгованості по кредиту. В будь-якому разі, волевиявлення позичальника щодо пролонгації строку кредитування підтверджується у спосіб здійснення них відповідного платежу (п.п. 2.3.2.)

Пунктом 4.1. кредитного договору визначено, що неповернення позичальником кредиту, несплата процентів та інших платежів у строки, визначені п. 1.4. цього договору (у межах погодженого строку кредитування із врахуванням угод щодо його пролонгації) вважається простроченням зі сторони позичальника.

Позичальник зобов`язується повернути відразу усю суму кредиту, процентів та одноразової комісії до 28.05.2020, що підтверджується наданою Товариством копією Додатку № 1 до кредитного договору.

Також кредитодавцем направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор W76629, при введенні якого відповідачка підтвердила прийняття умов зазначеного вище кредитного договору.

Як передбачено ст. 598-599 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 ЦК України.

Згідно з письмовим розрахунком ТзОВ «Мілоан» перед відступлення права вимог до позичальника за договором про відступлення прав вимоги № 55-МЛ від 10.12.2020 сума боргу відповідача перед первісним кредитором становила 45 164,66 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 10 289,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 33 615,66 грн та 1 260,00 грн несплаченої одноразової комісії за видачу кредиту.

Із розрахунку вбачається, що позичальник ОСОБА_1 здійснила на користь первісного кредитора наступні платежі: 25.05.2020 1 200,00 грн в рахунок дострокової сплати процентів; 28.05.2020 600,00 грн повернення тіла кредиту та 732,00 грн погашення нарахованих процентів; 08.06.2020 570,00 грн (повернення тіла) та 1 360,00 грн часткового погашення сум нарахованих процентів; 15.06.2020 тіло кредиту розміром 541,00 грн, проценти 1 392,00 грн; 15.10.2020 три платежі в рахунок погашення сум нарахованих процентів в загальному розмірі 3 000,00 грн.

Розрахунок також показує, що одночасно з частковим погашення належних до сплати сум грошових коштів позичальник тричі 28.05.2020, 08.06.2020 та 15.06.2020 сплачувала комісію за пролонгацію строку кредитування кожного разу на 7 календарних днів, що складало 5% від суми наданого кредиту.

Суд зазначає, що нарахування процентів позичальнику ОСОБА_1 після закінчення продовженого за ініціативою позичальника строку кредитування здійснювалося за стандартною (базовою) ставкою до 21.08.2020. Із розрахунку не зрозуміло, як саме первісний кредитор нараховував проценти, тобто як проценти за користування кредитними коштами чи проценти на підставі ст. 625 ЦК України.

У своєму позові Товариство просить стягнути з відповідачки заборгованість за нарахованими процентами розміром 33 615,66 грн, також не уточнюючи правову природу нарахованих процентів (враховуючи зміст пп.2.2.3. п. 2.3. кредитного договору, що досліджувався суд раніше в цьому рішенні).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача неповернутої основної суми (тіла) кредиту та нарахованих первісним кредитором процентів, суд керується такими мотивами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 в справі №444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) викладено висновок, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

Поняття строк виконання зобов`язання і термін виконання зобов`язання охарактеризовані у ст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Припис абз.2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Регулятивні відносини між сторонами кредитного договору обмежені, зокрема, часовими межами, в яких позичальник отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг (строком кредитування). Однак якщо позичальник порушує зобов`язання з повернення кредиту, в цій частині між ним та кредитодавцем регулятивні відносини трансформуються в охоронні.

Поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, а регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16).

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

У ч.3 ст. 6 ЦК України зазначено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тобто частина третя ст. 6 ЦК України не допускає встановлення договором умов, які не відповідають закону.

Зазначене не означає, що сторони не можуть домовитися про те, що в разі прострочення повернення кредиту позичальник сплачує кредитору проценти саме як міру відповідальності, зокрема в тому ж розмірі, в якому він сплачував проценти як плату за наданий кредит, або в іншому розмірі. Водночас така домовленість за правовою природою є домовленістю про сплату процентів річних у визначеному договором розмірі на підставі ст. 625 ЦК України, і цей розмір може зменшити суд. У такому разі, проценти, які можуть бути нараховані поза межами строку кредитування (чи після вимоги про дострокове погашення кредиту), є мірою цивільно-правової відповідальності та сплачуються відповідно до положень ст. 625 ЦК України.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав). Установивши, що умова договору передбачає нарахування процентів як міри відповідальності після закінчення строку кредитування, тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання, слід застосовувати як ст. 625 ЦК України, так і інше законодавство, яке регулює наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 в справі № 910/4518/16, який є обов`язковим до застосування.

Крім того, відповідно до ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, в т.ч. графіком платежів та умовами договору, а не завуальованими, неоднозначними умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко визначеним у договорі строком кредитування.

Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Конституційний Суд України своєму рішенні (справа № 1-12/2013) від 11.07.2013 за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" зазначив, що з огляду на приписи ч.4 ст. 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

Відсутність позову про визнання недійсними умов кредитного договору як оспорюваного правочину чи заперечень щодо його умов не може бути перешкодою для неврахування інтересів позичальника при вирішенні справи за позовом кредитора до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Крім того, суд керується тим, що відповідно до приписів ч.1,2 ст. 16 Закону № 1734 споживач має право в будь-який час повністю або частково достроково повернути споживчий кредит, у тому числі шляхом збільшення суми періодичних платежів. Договором про споживчий кредит може бути передбачено обов`язок повідомлення кредитодавця про намір дострокового повернення споживчого кредиту з оформленням відповідного документа.

Якщо споживач скористався правом повернення споживчого кредиту шляхом збільшення суми періодичних платежів, кредитодавець зобов`язаний здійснити відповідне коригування зобов`язань споживача у бік їх зменшення та на вимогу споживача надати йому новий графік платежів. Договором про споживчий кредит може встановлюватися порядок дострокового повернення споживчого кредиту з урахуванням положень частини третьої цієї статті. Споживач у разі дострокового повернення споживчого кредиту сплачує кредитодавцю проценти за користування кредитом та вартість усіх послуг, пов`язаних з обслуговуванням та погашенням кредиту, за період фактичного користування кредитом.

Таким чином норми Закону № 1734 не можуть обмежувати право позичальника будь-якими сумами повністю або частково повертати отриманий кредит, адже від залишку неповернутої суми кредиту здійснюється подальше нарахування процентів в межах погодженого строку кредитування. Лише у разі, якщо відповідне положення закріплено в договорі споживчого кредитування, на позичальника може покладатися обов`язок повідомлення кредитодавця про намір дострокового повернення кредиту (таких умов досліджений судом кредитний договір не містить).

Підписуючи кредитний договір із графіком платежів позичальник знає коли та в якій сумі йому необхідно внести чергові платежі, проте ніщо не забороняє цьому позичальнику внести в рахунок взятих на себе зобов`язань значно більші платежі і/або здійснити їх внесення раніше вказаних у графіку строків, очікуючи, що надмірно внесена сума грошових коштів буде зарахована в рахунок дострокового виконання основного зобов`язання (за умови відсутності прострочень).

Здійснюючи перерахунок сум невиконаних грошових зобов`язань позичальника суд насамперед зазначає, що 25.05.2020 позичальник ОСОБА_1 достроково сплатила 1 200,00 грн в рахунок виконання своїх зобов`язань зі сплати процентів, що не враховано у розрахунках первісного кредитора і Товариством як позивачем у цій справі. При цьому достроково сплачені позичальником проценти підлягають зарахуванню в рахунок дострокового повернення основної суми кредиту.

Зважаючи на пролонгацію погодженого між сторонами строку кредитування його останній день припав на 18.06.2020 (29.05.2020-04.06.2020, 05.06.2020-11.06.2020 та 12.06.2020 18.06.2020).

Після перерахунку заборгованість ОСОБА_1 з повернення основної суми кредиту становитиме 9 089,00 грн та 1 363,32 грн неповернутих процентів, нарахованих в межах погодженого із врахуванням пролонгації строку кредитування (13.05.2020-24.05.2020: 12 000,00х0,02=240,00 грнх12 кд.=2 880,0 грн; 25.05.2020 фактична сплата 1 200,00 грн, тому 12 000,00-1 200,00=10 800,00 грн.

25.05.2020-27.05.2020: 10 800,00х0,02=216,00 грн/день; 216,00х3кд.=648,00 грн.

28.05.2020: 10 800,00 600,00 = 10 200,00 грн.

2 880,00+648,00= 3 528,00 грн.

3 528,00-732,00=2 796,00 грн.

28.05.2020: 10 200,00х0,02=204,00 грн/день.

28.05.2020-07.06.2020: 204,00х11кд.=2 244,00 грн.

08.06.2020: 10 200,00-570,00=9 630,00 грн;

2 796,00+2 244,00=5 040,00 грн; 5 040,00-1 360,00= 3 680,00 грн.

08.06.2020-14.06.2020: 9 630,00х0,02=192,60 грн/деньх7 кд.= 1 348,20 грн

15.06.2020: фактично сплачено 541,00 грн тіла кредиту, відтак 9 630,00-541,00=9 089,00 грн.

(3 680,00+1 3489,20) 1 392,00 = 3 636,20 грн.

15.05.2020-18.06.2020: 9 089,00х0,02=181,78 грн/день х4 кд.= 727,12 грн.

3 636,20+727,12=4 363,32 грн 3 000,00 грн фактично сплачених 15.10.2020= 1 363,32 грн.)

Суд вкотре звертається до положень п. 2.2.3. п. 2.3 та 4.1. кредитного договору, які чітко розмежовують правомірність поведінки позичальника щодо сплати процентів до дати закінчення погодженого між сторонами строку кредитування. Після цієї дати поведінка боржника вважається неправомірною, адже останній прострочує виконання грошових зобов`язань перед кредитодавцем.

Отже, умова кредитного договору (абз. 2 пп.2.2.3. п. 2.3.) щодо можливості нарахування кредитодавцем за його вибором процентів за стандартною (базовою) процентною ставкою після закінчення встановленого у договорі строку кредитування як процентів за правомірне користування позичальником кредитними коштами або як процентів за ст.625 ЦК України є протиправною. Поведінка боржника в такому разі не може бути правомірною та неправомірною одночасно.

Нараховані позичальнику ОСОБА_1 проценти після 18.06.2020 є платою за неправомірну поведінку боржника, який всупереч умовам кредитного договору не повернув основну суму (тіло) кредиту та нараховані в межах погодженого строку кредитування проценти за ставкою 2%, яка передбачена пп. 1.5.2. п. 1.5. договору.

Таким чином суд висновує, що нараховані позичальнику проценти за стандартною (базовою) процентною ставкою, що передбачена п. 1.6. договору, є процентами у розумінні приписів ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З даного приводу суд виходить із того, що відповідно до приписів п.6 «Перехідних та прикінцевих положень» Закону України Про споживче кредитування від 15.11.2016 №1734-VIII (далі - Закон № 1734), доповнено Законом № 533-IX від 17.03.2020, із змінами, внесеними Законом № 591-IX від 13.05.2020 у редакції Закону № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (далі Закон № 3498), у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498 (24.12.2023), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом № 3498, споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Отже, за результатами розгляду справи з відповідачки на користь Товариства необхідно стягнути 1 363,32 грн процентів, нарахованих в межах погодженого сторонами кредитного договору № 1698704 від 13.05.2020 строку кредитування (із врахуванням пролонгацій), замість заявлених до стягнення 33 615,66 грн.

У свою чергу, вимога Товариства про стягнення з відповідачки передбаченої умовами кредитного договору одноразової комісії за надання кредитних коштів є підставною та обґрунтованою.

Питання правомірності укладеного між первісним кредитором і Товариством договору про відступлення прав вимоги від 10.12.2020 судом не досліджується більш детально з огляду на закріплений законодавцем принцип правозгідності цього правочину (ст. 204 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, підлягають стягненню з відповідача на користь Товариства судові витрати зі сплати судового збору в сумі 690,36 грн та 2 074,40 грн заявлених витрат на професійну правничу допомогу, що складе дає 25,93% від задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 263-265,274-279,280-284,354 ЦПК України, суд

ухвалив :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНЕОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) заборгованість за кредитним договором № 1698704 від 13.05.2020 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79018, адреса: 79018, м.Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_3 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) у розмірі 11 712,32 грн, яка складається з 9 089,00 грн. заборгованості за тілом кредиту, нарахованих, але несплачених процентів розміром 1 363,32 грн та несплаченої комісії в сумі 1 260,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 690,36 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 074,40 грн.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне рішення складено та підписано 26.10.2026.

Суддя