Ухвала суду № 140904875, 18.09.2026, Оболонський районний суд міста Києва

18.09.2026 Справа № 756/17938/21

УКРАЇНА

ОБОЛОНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

________________

Унікальний №756/17938/21

Провадження №6/756/1088/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 року м. Київ

Оболонський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Диби О.В.,

за участю секретаря Загороднюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, стягувач: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк», боржник: ОСОБА_1 , про примусове проникнення до житла боржника,

УСТАНОВИВ:

Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А.М. звернувся до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Подання обґрунтоване тим, що на виконанні приватного виконавця перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчих листів №756/17938/21, виданих Оболонським районним судом м. Києва 28.09.2022, про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» 502906,52 грн, а також про стягнення з кожного з них на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» судового збору в розмірі 3771,80 грн.

Виконавець зазначив, що 10.11.2022 ним винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень НОМЕР_3 та НОМЕР_4, які об`єднано у зведене виконавче провадження, а також постанови про арешт коштів і майна боржника. Копії постанов про відкриття виконавчих проваджень надіслано боржнику рекомендованим поштовим відправленням за адресою, зазначеною у виконавчому документі, у зв`язку з чим, приватний виконавець вважає боржника повідомленим про початок примусового виконання.

Перевіркою майнового стану боржника доходів, транспортних засобів та іншого майна, на яке можливо звернути стягнення, не виявлено, окрім квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить боржнику та перебуває в іпотеці ПАТ АБ «Укргазбанк».

21.01.2026 та 02.04.2026 боржнику направлено вимоги про надання доступу до зазначеної квартири для проведення опису та арешту рухомого майна, однак під час виходів приватного виконавця 28.01.2026 та 13.04.2026 доступ до житла надано не було. Крім того, боржник не з`явилася за викликом приватного виконавця на 15.04.2026.

Приватний виконавець також зазначив, що 25.06.2026 ним встановлено арифметичну помилку в адресі боржника та винесено постанову про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою в автоматизованій системі виконавчого провадження адресу боржника « АДРЕСА_1 » замінено на « АДРЕСА_1 ».

На переконання приватного виконавця, ним вчинено весь комплекс виконавчих дій, спрямованих на встановлення майнового стану боржника та добровільне виконання рішення суду, а поведінка боржника свідчить про умисне створення перешкод для проведення виконавчих дій, у зв`язку з чим виконавець просив надати дозвіл на примусове проникнення до житла боржника за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 02.09.2026 подання прийнято до провадження та призначено судове засідання.

Учасники у судове засідання не з`явились, про дату час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. перебуває зведене виконавче провадження НОМЕР_2, утворене постановою від 10.11.2022 шляхом об`єднання виконавчих проваджень НОМЕР_3 та НОМЕР_4, відкритих постановами від 10.11.2022 з примусового виконання виконавчих листів №756/17938/21, виданих Оболонським районним судом м. Києва 28.09.2022.

Як вбачається з виконавчого листа №756/17938/21, у викладеній у ньому резолютивній частині заочного рішення суду адресою ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1 , тоді як у графі виконавчого листа про адресу боржника помилково зазначено: АДРЕСА_1 .

Адресу боржника « АДРЕСА_1 » зазначено в усіх постановах приватного виконавця від 10.11.2022, зокрема у постановах про відкриття виконавчих проваджень НОМЕР_3 та НОМЕР_4, про арешт коштів боржника та про арешт майна боржника. Згідно зі списком згрупованих рекомендованих поштових відправлень від 10.11.2022 копії зазначених постанов направлено ОСОБА_1 саме за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23.06.2026 (провадження №6/756/637/26), яка набрала законної сили, у задоволенні попереднього подання приватного виконавця Телявського А.М. про примусове проникнення до житла цього ж боржника відмовлено. Суд, зокрема, виходив з того, що постанова про відкриття виконавчого провадження скеровувалася боржнику за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про неналежне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та необхідність вчинення інших виконавчих дій за його участі, а також з того, що до подання не додано документів на підтвердження факту проживання боржника за вказаною адресою.

Звертаючись до суду з повторним поданням, приватний виконавець послався на винесення ним 25.06.2026 постанови про зміну (доповнення) реєстраційних даних, якою адресу боржника виправлено на « АДРЕСА_1 ». Водночас копії зазначеної постанови до подання не додано, а матеріали подання не містять доказів того, що після виправлення адреси постанови про відкриття виконавчих проваджень, якими, зокрема, боржника зобов`язано протягом п`яти робочих днів подати декларацію про доходи та майно, було надіслано боржнику за адресою: АДРЕСА_1 .

Вимоги приватного виконавця від 21.01.2026 та від 02.04.2026 про надання доступу до житлового приміщення адресовано боржнику за адресою: АДРЕСА_1 , та, згідно зі списками згрупованих рекомендованих поштових відправлень від 21.01.2026 і від 02.04.2026, направлено рекомендованими листами №R067085236170 і №R067138905068. Разом з тим, відомостей про вручення боржнику зазначених поштових відправлень або про їх повернення з відміткою поштового відділення про причини невручення матеріали подання не містять. При цьому у тексті вимоги від 02.04.2026 адресою боржника знову зазначено: АДРЕСА_1 .

Згідно з актами приватного виконавця від 28.01.2026 та від 13.04.2026 під час виходів за адресою боржника доступ до приміщення квартири надано не було. Разом з тим, вказані акти не містять відомостей про те, чи проживає боржник у квартирі, чи перебували в ній інші особи, а також пояснень сусідів чи інших осіб щодо фактичного місця проживання боржника.

Акт від 13.04.2026 підписано лише приватним виконавцем, хоча в поданні зазначено про вихід разом з представником стягувача, а фото- та відеоматеріали, на які заявник посилається в поданні, суду не надано.

Виклик приватного виконавця від 09.04.2026 про необхідність з`явитися до виконавця 15.04.2026 адресовано боржнику за адресою: АДРЕСА_1 , тобто за адресою, помилковість якої визнана самим приватним виконавцем, а доказів направлення цього виклику матеріали подання не містять. За таких обставин акт від 15.04.2026 про неявку боржника за викликом не може свідчити про ухилення боржника від виконання законних вимог виконавця.

Відповідно до ст. 30 Конституції України кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.

Пунктом 13 ч. 3 ст. 18 цього Закону передбачено право виконавця звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.

Водночас згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За приписами пп. 2, 5 ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій, а також своєчасно з`являтися на вимогу виконавця.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.

Верховний Суд у постанові від 12.03.2020 у справі №757/41727/19-ц (провадження №61-19942св19) зазначив, що проникнення у житло чи інше володіння боржника, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Рішення суду про проникнення в житло боржника має бути вмотивоване. Це свідчить про те, що суду мають бути надані переконливі докази, які б свідчили про те, що державний виконавець (приватний виконавець) вичерпав всі можливості виконати рішення без примусового проникнення до житла чи іншого володіння боржника, проте це не дало результатів. Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій. Аналогічні висновки викладено в постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі №761/37339/19.

У справі №757/41727/19-ц Верховний Суд погодився з відмовою у задоволенні подання приватного виконавця, оскільки матеріали справи не містили доказів обізнаності боржника про намір виконавця вчинити виконавчі дії з опису та арешту його майна, адже відповідні процесуальні документи виконавчого провадження не були йому вручені.

Отже, примусове проникнення до житла допускається лише за умови доведення виконавцем того, що боржник, будучи належним чином повідомленим про відкриття виконавчого провадження та про вимоги виконавця, перешкоджає вільному доступу виконавця до житла, а виконавцем вчинено всі залежні від нього дії для виконання рішення без такого втручання.

Суд звертає увагу на те, що після виправлення адреси боржника приватний виконавець, діючи відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», мав можливість надіслати постанову про відкриття виконавчого провадження за належною адресою та повторно вимагати від боржника надання доступу до житла, однак доказів вчинення таких дій суду не надано.

Крім того, матеріали подання не містять доказів отримання боржником вимог про надання доступу до житла, виклик боржника на 15.04.2026 направлявся за помилковою адресою, а акти від 28.01.2026 та від 13.04.2026 лише фіксують відсутність доступу до квартири і не підтверджують ні факту проживання боржника у ній, ні обізнаності боржника про вимоги виконавця.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, приватним виконавцем не вчинено всіх можливих дій, спрямованих на належне повідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження та на забезпечення можливості добровільного виконання рішення суду і добровільного допуску виконавця до житла, а матеріали подання не містять належних і допустимих доказів того, що боржник, будучи обізнаним про відкриття виконавчого провадження та про вимоги виконавця, перешкоджає доступу приватного виконавця до свого житла. Висновок про ухилення боржника від виконання рішення суду за таких обставин ґрунтувався б на припущеннях.

За таких обставин суд дійшов висновку, що підстави для задоволення подання про примусове проникнення до житла боржника відсутні.

При цьому відмова у задоволенні подання не позбавляє приватного виконавця права повторно звернутися до суду з відповідним поданням після усунення зазначених недоліків.

Керуючись ст. 12, 81, 260, 261, 353, 439 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Подання приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича (02094, м. Київ, вул. В. Черчилля, 42, оф. 325), заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (м. Київ, вул. Старонаводницька, 19, 21, 23, код ЄДРПОУ 23697280), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), про примусове проникнення до житла боржника - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складання її повного тексту.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення.

Повний текст ухвали складено 18.09.2026.

Суддя Олексій ДИБА