Рішення № 140904697, 26.10.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВАсправа № 753/23979/26

провадження № 2/753/19574/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі головуючої судді Комаревцевої Л. В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30.11.2021 у розмірі 110 024,01 грн., із яких: 106 334,38 грн. - залишок заборгованості за наданим кредитом, визначений банком як тіло кредиту; 3 689,63 грн. - пеня, а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.11.2021 відповідач підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, яка разом з умовами обслуговування, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту становить договір між сторонами. За твердженням позивача, відповідачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 39 000,00 грн. на поточний рахунок із використанням платіжної картки.

Позивач зазначає, що виконав свої зобов`язання та надав відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, проте відповідач належним чином зобов`язань із погашення заборгованості та сплати передбачених договором платежів не виконав.

За доводами позову, станом на 03.11.2025 прострочення сплати щомісячного мінімального платежу перевищило 90 днів. Банк направив відповідачу повідомлення про істотне порушення умов договору та необхідність погашення заборгованості. Позивач указує, що 26.02.2026 кредит набув форми «на вимогу», проте заборгованість погашена не була.

На підтвердження позову банк посилається на анкету-заяву, розрахунок заборгованості станом на 18.05.2026, виписку про рух коштів, довідки щодо рахунку та кредитного ліміту, умови обслуговування і тарифи. Представник позивача просив розглянути справу без його участі.

Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 07.10.2026 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.

Відповідачем у встановлений законом строк до суду не подано заяви із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та не подано відзиву на позовну заяву, а відтак, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відсутність відзиву не є визнанням позову та не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до статей 12, 13, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі поданих доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За статтею 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь установленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч.2 ст. 639 ЦК України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 207, 638, 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а його зміст і погоджені сторонами істотні умови мають підтверджуватися відповідними письмовими або електронними доказами.

Перевіряючи документи, на які посилається банк як на підтвердження укладення договору від 30.11.2021, судом встановлено, долучена до позову копія анкети-заяви до договору про надання банківських послуг «Monobank» від 30.11.2021 оформлена на ім`я ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . У ній зазначено її персональні дані, інший рахунок та підпис клієнта з відповідним прізвищем.

Відповідачем у цій справі є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 . Отже, наведена анкета-заява стосується іншої фізичної особи та не підтверджує погодження відповідачем викладених у ній індивідуальних умов кредитування. Збіг дати анкети-заяви з указаною позивачем датою договору цього висновку не змінює.

Разом із тим матеріали справи містять документ «Запевнення Клієнта до Договору про надання банківських послуг monobank», оформлений на ім`я ОСОБА_1 із зазначенням РНОКПП НОМЕР_2 та відомостей про електронний підпис і відкритий ключ.

Суд враховує цей документ, а також довідку про рахунок і виписку як докази існування між сторонами відносин із банківського обслуговування. Тому саму лише помилку в анкеті-заяві суд не розцінює як безумовне спростування всіх відносин між банком і відповідачем.

Однак зазначене запевнення не містить індивідуально визначених процентної ставки, порядку її нарахування, вартості обслуговування платинової картки та умов конкретних розстрочок, платежі за якими включено до заявленої суми. Загальне підтвердження ознайомлення з договором не ідентифікує конкретної редакції всіх умов і тарифів, використаних банком у розрахунку.

Банк надав витяг з умов обслуговування, тарифи від 08.12.2022 та паспорт споживчого кредиту, в якому наведено базову ставку 3,1 % на місяць. Водночас у розрахунку заборгованості застосовано, зокрема, ставку 34,8 % річних. Доказів, які б пов`язували конкретні редакції цих документів із волевиявленням саме відповідача та пояснювали застосування відповідних ставок у кожний період, у наданих матеріалах недостатньо.

Паспорт споживчого кредиту містить переддоговірну інформацію про умови кредитування. Сам собою він не замінює доказів погодження сторонами конкретних умов договору. Таблиця обчислення загальної вартості кредиту містить репрезентативний приклад для умовної покупки на 100 000,00 грн. від 01.05.2018, а не індивідуальний графік заборгованості відповідача.

У постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на необхідність доведення того, що саме надані кредитором умови та тарифи були погоджені позичальником. У постанові від 23.05.2022 у справі № 393/126/20 Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду розмежувала переддоговірне інформування споживача та погодження умов кредитного договору.

Зазначені висновки не означають автоматичної відмови у стягненні фактично отриманих і неповернутих коштів. Проте вони вимагають окремої перевірки складу заявленої суми та доказів правомірності включених до неї нарахувань.

Щодо доведеності розміру основного боргу.

Довідка банку від 18.05.2026 та виписка містять відомості про рахунок відповідача НОМЕР_3 і картку НОМЕР_4 . Довідкою про кредитний ліміт зазначено його встановлення та зміну: 04.12.2023 - 23 000,00 грн.; 21.02.2024 - 30 000,00 грн.; 05.04.2024 - 40 000,00 грн.; 07.05.2024 - 39 000,00 грн.

Наведені відомості разом із випискою підтверджують користування відповідачем рахунком та здійснення операцій. Водночас установлений ліміт є максимальною доступною сумою кредитування за відповідною послугою, а не самостійним доказом фактичного непогашеного боргу саме в розмірі 39 000,00 грн. або 106 334,38 грн.

З пояснень позивача до виписки прямо вбачається, що до заборгованості включено повністю використаний, за твердженням банку, кредитний ліміт та овердрафт, утворений, зокрема, через списання процентів і неустойки за рахунок збільшення кредитної заборгованості.

Отже, заявлена як «тіло кредиту» сума 106 334,38 грн. не ототожнюється виключно з коштами, фактично отриманими відповідачем для здійснення споживчих операцій. До неї банк включив і власні нарахування. Їх перенесення на рахунок обліку кредиту саме собою не доводить погодження відповідних платежів та не змінює їх правової природи.

При цьому суд не виходить із того, що будь-який овердрафт або погоджене фінансування платежів за договором є забороненим. Для стягнення таких сум банк повинен довести підстави їх виникнення, погоджені умови та правильність визначення залишку з урахуванням здійснених оплат.

Виписка містить не лише покупки, перекази та поповнення, а й численні операції «Розстрочка на картку», списання процентів, плату за обслуговування платинової картки та внутрішні банківські операції. Документів, які визначають індивідуальні умови відповідних розстрочок і дають змогу розмежувати повернення отриманих коштів та плату за користування ними, у наданому пакеті немає.

Зокрема, 01.11.2025 у виписці відображено п`ять списань із призначенням «Банківські операції» на суми 1 770,77 грн., 1 500,00 грн., 1 250,00 грн., 13 124,98 грн. та 4 166,60 грн., разом 21 812,35 грн. Самі наведені назви операцій не розкривають складу цих сум та не підтверджують видачу відповідачу нових кредитних коштів у відповідних розмірах.

Крім того, після відображення простроченої заборгованості понад 105 000,00 грн. банк продовжував щомісячно списувати по 300,00 грн. за обслуговування платинової картки, зокрема 13.11.2025, 14.12.2025, 13.01.2026 та 13.02.2026. Позивач не навів достатніх доказів погодження відповідачем цієї плати та її включення до кредитного зобов`язання на заявлених умовах.

Виписка також містить поповнення рахунку після виникнення прострочення, зокрема 35,00 грн. від 03.11.2025 та 400,00 грн. від 16.12.2025. Їх врахування має оцінюватися не лише за кінцевим сальдо, а й з урахуванням правомірності складових боргу, на погашення яких банк спрямовував кошти.

Банківська виписка може бути належним доказом отримання та повернення кредиту. Суд не відхиляє її через форму документа або через те, що її сформував сам банк. Однак у цій справі вона підтверджує рух коштів та бухгалтерські списання, а правомірність усіх складових заявленого залишку повинна підтверджуватися також договором та іншими доказами, які розкривають їх зміст.

Надані розрахунок та пояснення не відокремлюють у кінцевих 106 334,38 грн. неповернуті кошти, фактично використані відповідачем, від процентів, плати за послуги, складових розстрочок та інших списань, договірні підстави яких не доведено. Розрахунок заборгованості за відсутності належного підтвердження вихідних умов не усуває зазначених недоліків.

Встановити розмір дійсного залишку шляхом самого лише віднімання окремих нарахувань від кінцевого сальдо неможливо, оскільки це не вирішує питання про склад розстрочок, розподіл попередніх платежів та вплив зарахованих до кредиту сум на подальші проценти. Так само немає підстав визначати борг довільно на рівні встановленого кредитного ліміту.

За таких обставин наявність відносин банківського обслуговування та користування рахунком не є достатньою для висновку про доведеність заявленої до стягнення суми або конкретної меншої суми непогашеного основного боргу. Визначення такого залишку потребувало б припущень щодо відсутніх договірних умов і складу операцій, що суперечить статті 81 ЦПК України.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У розрахунку банку 3 689,63 грн. відображено як заборгованість за пенею, а у виписці ця ж сума списана 01.12.2025 із призначенням «% за кредитом». Різне найменування одного нарахування у поданих документах саме собою не визначає його правової природи.

Позивач заявив цю суму саме як пеню за порушення зобов`язань. Нарахування здійснене у 2025 році, тобто в період дії зазначеного законодавчого звільнення від відповідальності. Тому вимога про стягнення 3 689,63 грн. пені задоволенню не підлягає незалежно від наведених недоліків доказування інших складових боргу.

Вказівка на набуття кредитом форми «на вимогу» не підтверджує правильності попередніх нарахувань та не надає права стягувати санкції всупереч імперативному припису закону. Суд не вирішує питання про погашення всіх можливих зобов`язань між сторонами, а перевіряє доведеність конкретних вимог, заявлених у цій справі.

Таким чином, за результатами оцінки всіх поданих доказів суд дійшов висновку, що позивач не довів належними та достатніми доказами наявність заборгованості в заявленому розмірі та не надав достатніх даних для визначення конкретного меншого залишку фактично отриманого й неповернутого кредиту. У задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Сплату позивачем судового збору в розмірі 2 662,40 грн. підтверджено платіжним дорученням № 57192395997 від 10.06.2026. Оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача та відшкодуванню відповідачем не підлягають.

Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, статтями 207, 509, 526, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, статтями 9, 13 Закону України «Про споживче кредитування», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Оленівська, буд. 23) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 30.11.2021 у розмірі 110 024,01 грн. відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 662,40 грн. покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 26.10.2026

Суддя Л. В. Комаревцева