Рішення № 140903746, 18.09.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/4932/26

Провадження №: 2/336/3837/2026

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участі секретаря судового засідання Цвєткової Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» Андрухов Василь Миколайович звернувся до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 13.02.2024 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 13.02.2024-100003623, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 8 000,00 грн строком на 42 дні, а відповідач зобов`язався повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними у порядку та строки, визначені договором.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за кредитним договором виконав належним чином, перерахувавши 13.02.2024 на банківську картку відповідача грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією про здійснення платіжної операції.

Водночас відповідач узяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконав, отримані кредитні кошти у встановлений договором строк не повернув, проценти за користування кредитом не сплатив.

Унаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань утворилася заборгованість, яка станом на 15.04.2026, відповідно до наданого позивачем розрахунку, становить 15 840,00 грн, з яких: 8 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту, 7 840,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом.

Посилаючись на порушення відповідачем умов кредитного договору та положення цивільного законодавства України, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором № 13.02.2024-100003623 від 13.02.2024 у загальному розмірі 15 840,00 грн, а також понесені судові витрати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 26.05.2026 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив здійснювати розгляд справи за відсутності позивача та його представника на підставі наявних у матеріалах справи доказів, проти заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку. Причин неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзиву на позовну заяву не подав.

Відповідно до частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на належне повідомлення відповідача про судовий розгляд, його неявку без повідомлення причин, неподання відзиву та відсутність заперечень представника позивача щодо заочного розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити заочний розгляд справи за наявними у ній доказами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Оскільки у судове засідання учасники справи не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах цивільної справи, перевіривши обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, надавши оцінку доказам у їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених законом випадках.

Згідно зі статтями 76, 77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частинами першою третьою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Судом встановлено, що 13.02.2024 між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 13.02.2024-100003623 у формі електронного документа шляхом прийняття відповідачем пропозиції кредитодавця про укладення кредитного договору.

Згідно з умовами кредитного договору та заявки, яка є його невід`ємною частиною, відповідачу надано кредит на таких умовах: дата надання кредиту 13.02.2024; сума кредиту 8 000,00 грн; строк кредитування 42 дні; дата повернення кредиту 25.03.2024; первинний період користування кредитом 14 днів; черговий період користування кредитом кожні наступні 14 днів; процентна ставка «Економ» 2 % за один день користування кредитом протягом первинного періоду; процентна ставка «Стандарт» 2,5 % за один день користування кредитом протягом решти строку кредитування; загальні витрати за кредитом у вигляді процентів 7 840,00 грн; загальна сума до повернення за умови виконання договору відповідно до погодженого графіка 15 840,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1 кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

За змістом пункту 4.1 договору кредит надається на умовах строковості, платності та поворотності шляхом перерахування коштів на банківський рахунок споживача, зокрема з використанням реквізитів його електронного платіжного засобу.

Із наданих суду документів вбачається, що електронний кредитний договір укладено 13.02.2024 о 20 год 53 хв шляхом акцепту відповідачем відповідної оферти кредитодавця.

Заявка та інші складові кредитного договору містять відомості про застосування відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А478».

Таким чином, надані позивачем електронні документи містять відомості про погодження відповідачем істотних умов кредитного договору, зокрема суми кредиту, строку кредитування, процентних ставок, порядку повернення коштів та сплати процентів.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною третьою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Відповідно до частини шостої статті 11 цього Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття може бути надана, зокрема, шляхом заповнення формуляра заяви про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується у порядку, передбаченому статтею 12 зазначеного Закону.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено можливість підписання електронного правочину електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

За змістом частини дванадцятої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За положеннями статей 638, 640, 642 ЦК України договір є укладеним за умови досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема шляхом прийняття відповідної пропозиції.

Дослідивши надані позивачем документи, суд встановив, що кредитний договір укладено в електронній формі з використанням передбаченого законом способу підписання, а його зміст містить погоджені сторонами істотні умови кредитування.

Факт виконання кредитодавцем свого обов`язку щодо надання відповідачу кредитних коштів підтверджується квитанцією платіжної системи LiqPay, згідно з якою 13.02.2024 о 20 год 53 хв проведено платіжну операцію на суму 8 000,00 грн із призначенням платежу «Видача за договором №13.02.2024-100003623».

У зазначеній квитанції відображено ідентифікатор операції 2425697159, платіжну систему MasterCard та реквізити платіжного інструменту, які відповідають зазначеним у кредитних документах реквізитам банківської картки позичальника.

Крім того, у матеріалах справи наявний договір № 4507 про надання послуг у системі LiqPay, укладений між ТОВ «Споживчий Центр» та АТ КБ «ПриватБанк», який визначає порядок надання послуг із проведення платіжних операцій через зазначену систему.

Оцінюючи вказані докази у сукупності, суд дійшов висновку, що надані документи узгоджуються між собою щодо дати, суми, призначення платежу та реквізитів платіжного засобу й підтверджують виконання кредитодавцем зобов`язання з надання кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів визначаються договором.

Частиною другою статті 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідно до погоджених сторонами умов кредитного договору кінцевим строком повернення кредиту було визначено 25.03.2024.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором № 13.02.2024-100003623, складеним станом на 15.04.2026, заборгованість відповідача становить 15 840,00 грн, з яких 8 000,00 грн основна сума кредиту, 7 840,00 грн проценти за користування кредитом.

Перевіряючи обґрунтованість заявленої суми процентів, суд виходить із того, що відповідно до умов заявки до кредитного договору процентна ставка «Економ» у розмірі 2 % на день застосовується протягом первинного 14-денного періоду користування кредитом, а ставка «Стандарт» у розмірі 2,5 % на день протягом наступних 28 днів.

З наданого розрахунку вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані за період з 13.02.2024 до 25.03.2024 включно, тобто в межах погодженого сторонами 42-денного строку кредитування. За перші 14 днів користування кредитом, з 13.02.2024 до 26.02.2024 включно, нараховано: 8 000,00 грн ? 2 % ? 14 днів = 2 240,00 грн. За наступні 28 днів користування кредитом, з 27.02.2024 до 25.03.2024 включно, нараховано: 8 000,00 грн ? 2,5 % ? 28 днів = 5 600,00 грн. Загальний розмір нарахованих процентів становить: 2 240,00 грн + 5 600,00 грн = 7 840,00 грн.

Отже, арифметичний розрахунок процентів відповідає умовам заявки до кредитного договору щодо розміру процентних ставок, строку кредитування та порядку нарахування процентів. При цьому суд враховує положення Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на час укладення договору, зокрема зміни, внесені Законом України від 22.11.2023 № 3498-IX.

Відповідно до пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» протягом перших 120 днів з дня набрання чинності зазначеним Законом максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 2,5 %.

Оскільки кредитний договір укладено 13.02.2024, тобто протягом зазначеного перехідного періоду, до спірних правовідносин застосовується встановлене на той час законодавче обмеження денної процентної ставки.

Згідно із заявкою до кредитного договору загальні витрати за споживчим кредитом становлять 7 840,00 грн, сума кредиту 8 000,00 грн, строк кредитування 42 дні.

Денна процентна ставка, обчислена відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», становить: (7 840,00 грн / 8 000,00 грн) / 42 ? 100 % = 2,33 %. Таким чином, розрахована денна процентна ставка не перевищує законодавчо встановленого на час укладення договору максимального розміру 2,5 %.

Крім того, суд враховує, що заявлена позивачем заборгованість за процентами сформована виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування, а після 25.03.2024 проценти за користування кредитом позивачем не нараховувалися.

Зазначена обставина узгоджується з правовою природою процентів як плати за правомірне користування кредитними коштами протягом установленого договором строку.

Наданий позивачем розрахунок також свідчить про відсутність нарахованих штрафів, комісій та процентів за статтею 625 ЦК України, а також про відсутність відображених у розрахунку платежів відповідача на погашення заборгованості.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем отриманої суми кредиту, сплати нарахованих процентів або інших обставин, які свідчили б про належне виконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Відповідач належним чином повідомлявся про розгляд справи, проте наданим йому процесуальним правом подати відзив на позовну заяву та докази на спростування заявлених вимог не скористався.

Разом із тим суд зазначає, що сама по собі відсутність заперечень відповідача не є безумовною підставою для задоволення позову та не звільняє позивача від обов`язку доведення обставин, на які він посилається.

Оцінивши наявні у справі докази за правилами статті 89 ЦПК України, суд дійшов висновку, що укладення кредитного договору, надання відповідачу кредитних коштів, погодження умов їх повернення та сплати процентів, а також невиконання відповідачем відповідних договірних зобов`язань підтверджуються належними та допустимими доказами.

При цьому заявлений позивачем розмір заборгованості за основною сумою кредиту та процентами узгоджується з умовами договору, доданим до нього графіком платежів і наданим розрахунком заборгованості.

Відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 13.02.2024-100003623 від 13.02.2024 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі 15 840,00 грн, з яких 8 000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 7 840,00 грн заборгованість за процентами.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із положень статті 141 ЦПК України, відповідно до якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем заявлено до відшкодування судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. За умови підтвердження матеріалами справи його сплати у відповідному розмірі, з огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає, що в позовній заяві позивач навів їх попередній (орієнтовний) розрахунок у розмірі 6 000,00 грн та повідомив про намір подати докази понесення таких витрат після ухвалення судового рішення.

За відсутності на момент ухвалення рішення документів, необхідних для встановлення обсягу наданих послуг, розміру відповідних витрат та їх співмірності, питання їх відшкодування не може бути вирішене лише на підставі попереднього розрахунку.

У разі дотримання позивачем вимог частини восьмої статті 141 та статті 246 ЦПК України питання про розподіл зазначених судових витрат може бути вирішене судом у передбаченому процесуальним законом порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 133, 137, 141, 223, 247, 259, 263265, 268, 274, 280284, 354 ЦПК України, статтями 509, 525, 526, 530, 610, 612, 626, 628, 629, 638640, 642, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», Законом України «Про споживче кредитування», суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором № 13.02.2024-100003623 від 13.02.2024 у загальному розмірі 15 840 (п`ятнадцять тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок, з яких: 8 000 (вісім тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою кредиту, 7 840 (сім тисяч вісімсот сорок) гривень 00 копійок заборгованість за процентами за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення також може бути поновлений у разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів у порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду.

Суддя П.Л. Коваленко

18.09.26