Рішення № 140903745, 30.09.2026, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ЄУН: 336/8635/26

Провадження №: 2-о/336/355/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участі секретаря судового засідання Цвєткової Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту належності йому правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 березня 2003 року, виданого державним нотаріусом П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори Кисельовою В.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 3-360, щодо 5/6 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 442 кв. м.

Заявник зазначає, що у свідоцтві його прізвище зазначено російською мовою як « ОСОБА_2 », тоді як у паспорті громадянина України українською мовою « ОСОБА_2 », а російською « ОСОБА_2 ». У заяві він пояснив, що паспорт серії НОМЕР_1 видано йому після оформлення свідоцтва про право на спадщину, а на час його видачі його особу посвідчували документи з написанням прізвища « ОСОБА_2 », що, за доводами заявника, підтверджується карткою платника податків від 11 вересня 1998 року. Заявник також послався на те, що житловий будинок зазнав пошкоджень, а під час звернення через центр надання адміністративних послуг документи для державної реєстрації права не були прийняті через розбіжність у написанні прізвища. Це, на його думку, перешкоджає підтвердженню права на будинок та зверненню за компенсацією. Просить встановити факт належності йому зазначеного свідоцтва.

У судове засідання заявник та його представник, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися. Представником заявника подано заяву про розгляд справи за їх відсутності, заявлені вимоги підтримано. Представник заінтересованої особи, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності. У письмових поясненнях вирішення заяви залишив на розсуд суду.

За таких обставин, з урахуванням поданих заяв про розгляд справи за відсутності учасників, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній доказів. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з даними, зазначеними у свідоцтві про народження або паспорті. За частиною другою статті 315 ЦПК України суд може встановлювати й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» факт може бути встановлений судом, якщо він породжує юридичні наслідки, законом не передбачено іншого порядку його встановлення, заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, а встановлення факту не пов`язується з вирішенням спору про право. Пункт 12 цієї постанови передбачає з`ясування належності документа заявникові та можливості внесення до нього виправлень установою, яка його видала. Застосовуючи це роз`яснення, суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14 січня 2026 року у справі № 462/5233/24 (провадження № 61-7568св25): повноваження нотаріуса щодо виправлення нотаріальних документів обмежені технічними помилками, які існували на час посвідчення та узгоджуються з документами, поданими для вчинення нотаріальної дії, або даними державних реєстрів; сама відмінність написання персональних даних у пізнішому документі не є достатньою підставою для відмови у встановленні факту належності документа.

З копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 березня 2003 року вбачається, що державним нотаріусом П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори Кисельовою В.В. у спадковій справі № 288/2002 видано свідоцтво, зареєстроване в реєстрі за № 3-360, на ім`я « ОСОБА_1 ». За цим свідоцтвом заявникові передано 5/6 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 442 кв. м.

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно Запорізького міжміського бюро технічної інвентаризації № 172533 від 17 березня 2003 року вбачається, що право власності на 5/6 часток будинку за вказаною адресою зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 3-360 від 01 березня 2003 року. Цей доказ узгоджується зі змістом самого свідоцтва щодо особи спадкоємця, об`єкта нерухомості та розміру частки.

Паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 18 червня 2014 року, підтверджує особу заявника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У паспорті зазначено написання прізвища українською « ОСОБА_2 » та російською « ОСОБА_2 ». Картка фізичної особи платника податків від 11 вересня 1998 року підтверджує присвоєння заявнику реєстраційного номера облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , де у документі прізвище зазначено як « ОСОБА_2 ».

Лист Державного архіву Запорізької області від 20 квітня 2026 року № 05-07/Д-831 та надані архівні витяги з актових записів про народження і шлюб містять відомості, що узгоджуються з даними про заявника та його батьків, зазначеними в інших документах. У сукупності з паспортом, карткою платника податків, свідоцтвом про спадщину та відомостями БТІ ці документи дають змогу ідентифікувати особу, якій видано свідоцтво, як заявника ОСОБА_1 .

Наявність розбіжності у написанні прізвища в документі, виданому російською мовою, та в документах заявника сама по собі не спростовує належності свідоцтва заявнику. Заявник пояснює, що свідоцтво було видано до оформлення його паспорта серії НОМЕР_1 , а в документах, на підставі яких нотаріус встановлював його особу, зазначалося прізвище « ОСОБА_2 », це узгоджується з карткою платника податків, виданою 11 вересня 1998 року. Доводи заявника про відмову у прийнятті документів для реєстрації права суд оцінює разом із письмовими доказами, а не як самостійне підтвердження всіх обставин. Окремого документа про неможливість внесення виправлень до свідоцтва в матеріалах немає, і суд не встановлює цей факт. Водночас відповідно до наведеного правового висновку Верховного Суду відсутність такого листа сама по собі не є підставою для відмови, коли подані докази підтверджують особу, якій документ належав, а розбіжність випливає з написання персональних даних у документах різного часу.

Встановлення факту належності заявнику свідоцтва має для нього юридичне значення, оскільки необхідне для підтвердження того, що правовстановлюючий документ стосується саме його, та для подання документів щодо державної реєстрації права і звернення за компенсацією за пошкоджене житло. Це рішення встановлює лише факт належності свідоцтва заявнику та саме по собі не встановлює наявності чи розміру шкоди, права на компенсацію або умов її призначення. Спір про право власності на спадкове майно з наданих матеріалів не вбачається.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності відповідно до статей 76, 81 та 89 ЦПК України, суд доходить висновку, що тотожність заявника особі, зазначеній у свідоцтві, підтверджена належними та узгодженими між собою доказами. З огляду на викладене заява підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 258259, 263265, 268, 293294, 315319, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.

Встановити факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 01 березня 2003 року, виданого державним нотаріусом П`ятої Запорізької державної нотаріальної контори Кисельовою В.В., зареєстрованого в реєстрі за № 3-360 у спадковій справі № 288/2002, виданого на ім`я « ОСОБА_1 », на 5/6 часток житлового будинку АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці площею 442 кв. м.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справу розглянуто без повідомлення (виклику) учасників, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Відомості про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Представник заявника: адвокат Василенко Любов Олександрівна, адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Заінтересована особа: територіальна громада міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради, код ЄДРПОУ 04053915, адреса: 69126, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 206.

Суддя П.Л. Коваленко

30.09.26