Рішення № 140899046, 23.10.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6340/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження, визначеного ч. 5 ст. 262 КАС України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності, яка передбачена Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб з 24.09.2024 року, замість 05.07.2024 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, яка передбачена Законом України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб з 05.07.2024 року, та нарахувати та виплатити пенсію з 05.07.2024 року, з урахуванням раніше виплаченим сум.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що з 05.04.2012 року він отримував пенсію по інвалідності. У зв`язку зі звільненням з лав Збройних Сил України за станом здоров`я (по інвалідності) з 05.07.2024 року позивач набув право на призначення пенсії у відповідності до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, внаслідок чого 20.02.2025 року через веб-портал Пенсійного фонду України він звернувся до відповідача із заявою про призначення йому пенсії з дати звільнення позивача зі служби 05.07.2024 року.

Водночас, листом від 18.03.2025 відповідач повідомив позивача, що днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію документів, а тому його переведено на пенсію по інвалідності відповідно до вимог Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, тобто з моменту реєстрації його заяви.

Не погоджуючись із вищевказаними діями Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині дати призначення пенсії, позивач звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом.

Ухвалою суду справу №420/6340/26 було прийнято до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін. Вирішено здійснювати розгляд адміністративної справи в електронній формі.

Під час розгляду справи до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив по справі, з якого вбачається, що відповідач позов не визнає та зазначає, що після звільнення зі служби від ІНФОРМАЦІЯ_1 до Головного управління надійшло подання на призначення пенсії позивачу (вх.№12355/5 від 24.09.2024 року), внаслідок чого з 24.09.2024 року Головним управління призначено позивачу пенсію по інвалідності у відповідності до вимог Закону №2262-ХІІ. Тобто, при переведенні з одного виду пенсії на інший, остання призначається саме з дати надходження відповідної заяви до пенсійного органу. При цьому, Головне управління не погоджується з твердженням позивача про те, що відповідно до приписів Закону №2262-ХІІ пенсія призначається особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, оскільки, на думку відповідача, зазначена норма має місце коли відбувається первинне призначення пенсії.

Також у відзиві представник відповідача посилався на факт пропуску позивачем строку звернення до суду з вказаним адміністративним позовом.

Згідно частини 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом під час розгляду справи встановлено наступне.

ОСОБА_1 (далі позивач) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області, та з 05.04.2012 року отримував пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 05.07.2024 року №187, позивача було звільнено у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я за наявності інвалідності) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» з 05.07.2024 року.

Після звільнення зі служби від ІНФОРМАЦІЯ_1 до Головного управління надійшло подання на призначення пенсії позивачу за вх.№12355/5 від 24.09.2024 року. Враховуючи вказане, з 24.09.2024 Головним управління було призначено позивачу пенсію по інвалідності у відповідності до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992 року.

Не погоджуючись із вищевказаною датою призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №2262-ХІІ, позивач через веб-портал звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Водночас, листом від 18.03.2025 року відповідач повідомив, що на підставі заяви та доданих до неї документів, які надійшли до Головного управління від ІНФОРМАЦІЯ_2 24.09.2024 року, йому було призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону №2262-ХІІ саме з 24.09.2024 року.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо непризначення пенсії з дня звільнення з військової служби, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дослідивши адміністративний позов, відзив та інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі врегульовані Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-XII (далі Закон №2262-XII).

За ст.1 Закону №2262-XII військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали особами з інвалідністю за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності.

Згідно ст.1-1 Закону №2262-XII вбачається, що законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

За ст.2 Закону №2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Згідно ст.18 Закону №2262-XII пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

За ст.48 Закону №2262-XII заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається в електронній або паперовій формі до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.

За п.б) ст.50 Закону №2262-XII пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.

Пенсія за минулий час при несвоєчасному зверненні призначається з дня виникнення права на пенсію, але не більш як за 12 місяців перед зверненням за пенсією.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року №3-1 було затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб (далі Порядок №3-1).

За п.п.1-2 розділу І Порядку №3-1 військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) (членам їх сімей), пенсії згідно із Законом призначаються і виплачуються головними управліннями Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - орган, що призначає пенсію).

Заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій, зокрема, Міністерства оборони України) (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.

Згідно п.11 розділу І Порядку №3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до органу, що призначає пенсію, заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення уповноваженим органом (структурним підрозділом).

Аналізуючи вищевказане суд доходить висновку, що особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-XII, які визнані особами з інвалідністю внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби.

При цьому, днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами.

Водночас, день звернення за призначенням пенсії, на думку суду, не нівелює право на призначення пенсії з дня, коли в особи фактично виникло право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до приписів Закону №2262-XII, а саме з наступного дня після звільнення зі служби.

Суд звертає увагу на те, що законодавством визначено право особи на призначення пенсії, перерахунок пенсії і переведення на інший вид пенсії. Підставою для вчинення дій, спрямованих на переведення з одного виду пенсії на інший, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані уповноваженому пенсійному органу в установленому порядку. Переведення з одного виду пенсії на інший відбувається тільки у разі, якщо такі пенсії призначені на підставі одного закону. Переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. Якщо особа має право на отримання декількох видів пенсії, які визначені різними законами, і отримувала пенсію на підставі одного закону та згодом виявила бажання отримувати пенсію, яка передбачена іншим законом, то у такому випадку відбувається призначення пенсії в порядку, визначеному іншим законом для звернення особи до пенсійного органу за призначенням такого виду пенсії.

В межах спірних правовідносин судом встановлено, що позивач з 2012 року отримував пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону №1058-IV, а за призначенням пенсії по інвалідності на умовах Закону №2262-ХІІ позивач звернувся вперше, а тому має місце призначення пенсії по інвалідності за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону.

Такий висновок суду відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 17.07.2024 року у справі №727/1988/13.

Враховуючи вищевказане суд доходить висновку, що Порядок № 3-1 передбачає лише один випадок, коли пенсія виплачується з дня подання заяви, а саме у випадку поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (підпункт 3 пункту 11 розділу ІV Порядку № 3-1).

Разом з тим, в усіх інших випадках (зокрема, у випадку призначення пенсії відповідно до Закону №2262-ХІІ вперше), пенсія призначається з дати виникнення права на неї, з урахуванням пункту 11 розділу І цього Порядку.

При цьому, пункт 11 розділу І Порядку № 3-1 стосується визначення дня звернення за призначенням пенсії, однак не встановлює дати виникнення права на таку пенсію. Так, «день звернення за призначенням пенсії» та «день виникнення права на пенсію» є різними поняттями.

Вищевказане підтверджується пунктом 3.9 Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2024 №530, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.10.2014 за №1294/26071, згідно якого днем звернення за призначенням пенсії є день надходження до відповідного органу Пенсійного фонду України, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, обласний ТЦКСП роз`яснює заявнику, які документи він повинен надати додатково.

Як вже зазначалось вище, пенсії призначаються у строки, визначені в статті 50 Закону № 2262-ХІІ.

Таким чином, дата виникнення права на пенсію визначається лише приписами Закону №2262-ХІІ, а не Порядку № 3-1.

В межах даної справи судом встановлено, що позивач відноситься до осіб, визначених пунктом «б» ст.50 Закону №2262-ХІІ, оскільки визнаний особою з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби, а тому пенсія по інвалідності мала бути призначена йому з наступного дня після звільнення зі служби, а саме з 06.07.2024 року, а не з 24.09.2024 року.

За вказаних обставин, суд дійшов висновку про протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ, з невірної дати, а саме - з 24.09.2024 року.

Також суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ з наступного дня після звільнення зі служби, а саме 06.07.2024 року, з урахуванням вже виплачених сум.

Водночас, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог зобов`язального характеру в частині призначення позивачу пенсії по інвалідності з 05.07.2024 року, оскільки, як було встановлено судом за час розгляду справи, позивача було звільнено зі служби 05.07.2024 року, а право на призначення пенсії по інвалідності він має лише з наступного дня після звільнення їх зі служби, тобто, з 06.07.2024 року, а не 05.07.2024 року.

Щодо посилань представника відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду з вказаним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

На думку суду, неправомірні дії відповідача щодо призначення пенсії по інвалідності з неналежної дати впливають на пенсійне забезпечення позивача щодо можливості отримання пенсії у більшому розмірі. Окрім того, зважаючи на те, що призначення позивачу пенсії з неналежної дати відбулося з вини держави в особі її компетентного органу, що підтверджується вищевказаним Рішенням Конституційного Суду України, то суд не вбачає за доцільне застосовування шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 122 КАС України, в межах спірних правовідносин.

Обмеження будь-яким строком права пенсіонера, на призначення належної йому пенсії на підставі норм Закону № 2262-ХІІ, яке було зроблено несвоєчасно відповідним пенсійним органом, є неприпустимим з огляду на приписи цього ж Закону.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позивачем не було пропущено строку звернення до адміністративного суду у справі №420/6340/26.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи до уваги те, що позивача звільнено від сплати судового збору, а відповідачем судові витрати не понесені, суд вирішує розподіл судового збору не здійснювати.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5, 6-11, 12, 77, 90, 241-246, 255, 257, 258, 262, 291, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ з невірної дати, а саме з 24.09.2024 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ з наступного дня після звільнення зі служби, а саме з 06.07.2024 року, з урахуванням вже виплачених сум.

В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити.

Розподіл судових витрат не проводити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385).

Суддя О.В. Білостоцький